Не 2.3. Етичний кодекс психолога План:

1. Характеристика розділів етичного кодексу психолога

2. Етичний кодекс психолога-діагноста.

3. Професійний кодекс етики для психологів (Бонн, ФРН).

4. Порівняння етичних кодексів психолога різних країн і асоціацій. Основні терміни та поняття: етичний кодекс, Товариство психологів України, Комісія з етики, конфіденційність, компетентність, відповідальність. Домашнє завдання: 1) Яка відповідальність лягає на психолога при розголошені інформації психологічного характеру про досліджуваного/клієнта? У яких випад­ках психолог має право порушити принцип конфіденційності? 2) Розкрийте роль професійних асоціацій у розв 'язанні проблем, пов 'язаних з професійною етикою

практичного психолога.

Література:

1. Етичний кодекс психолога / Психолог. -2004. -№43 (139). —С.1-4 (вкладка).

2. Профессиональньш кодекс зтики для психологов. Бонн, ФРГ, 1986 // Вопросьі психологии. - 1990. -№6. С. 148-153.

3. БурлачукЛ.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. - С-Пб:

Питер, 1999.

4. Вачков И.В. Введение в профессию «психолог»: Учеб. Пособие / Под ред. И.Б.Гриншпуна. — 3-є изд., стер. - М.: Издательство Московского психолого- социального института; Воронеж: МОДЖ 2004. - 464с.

5. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба. -М.:Педагогика, 1991.-232с.

6. Ермоленко А.Н. Зтика ответственности и социальное бьітие человека (Современная немецкая практическая философия). - К„ 1994. - 200с.

7. Психологическая диагностика в системе образования и права ребенка («Круглий стол» редакции журнала «Человек» и Института человека РАН) // Человек. -2000. -№б; 2001. -№1.

8. Социальньїе и зтические аспекти психологической диагностики. Зтический кодекс психолога-диагноста /Акимова М.К., Берулава Е.М. Психологическая диагностика детей и подростков.Уч.пос.для студентов/Под ред.Гуревича К.М., Борисовой Е.М. М.: Международная педагогическая академия, 1995. -С.270-280.

1. Характеристика розділів етичного кодексу психолога

На І Установчому з'їзді Товариства психологів України 20 гру­дня 1990 року в м. Києві прийнято Етичний кодекс психолога. Цей нормативний акт є гарантом високопрофесійної, гуманної, високо­моральної діяльності психологів України, здійснюваної залежно від спеціалізації та сфери інтересів [1].

Даний Кодекс являє собою сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві й регулю­ють його життєдіяльність. Об'єктом досліджень і впливу психоло­гів є внутрішній світ особистості, тому їхні контакти з іншими лю­дьми повинні бути теплими, доброзичливими, цілющими.

Етичний кодекс сприяє успішному здійсненню психологами своєї професійної діяльності. Зокрема, шкільним і вузівським пси­хологам допомагає у підвищенні ефективності навчання та вихо­вання учнів і студентів; психологам у галузі охорони здоров'я - у виконанні функцій, пов'язаних з профілактикою захворювань, лі­куванням, реабілітацією пацієнтів; психологам у сфері державно­го управління - у психологічному забезпеченні загального та га­лузевого управління.

Заснована Товариством психологів України Комісія з етики проводить роботу, спрямовану на правильне тлумачення психоло­гами Етичного кодексу, здійснює контроль за його додержанням, забезпечує формування у психологів сприйняття цього Кодексу як зобов'язання перед громадськістю, як одного з важливих актів чин­ного законодавства.

І. Відповідальність

1. Психологи несуть особисту відповідальність за свою роботу.

2. Психологи зобов'язані всіляко запобігати і не допускати анти-гуманних наслідків у своїй професійній діяльності.

1.3. Психологи повинні утримуватись від будь-яких дій чи заяв, що загрожують недоторканності особи; не мають права використову­вати свої знання і становище з метою приниження людської гіднос­ті, пригнічування особистості або маніпулювання нею; несуть від­повідальність за додержання пріоритету інтересів людини. 1.4.На психологів покладається відповідальність за надійність ви­користовуваних методів і програмного забезпечення, валідність об­робки даних досліджень, у тому числі і тих, які проводяться з вико­ристанням комп'ютерних технологій.

1.5. Психологи застосовують лише ті знання, якими вони володі­ють відповідно до своєї кваліфікації, повноважень і соціального статусу.

Не варто забувати, що психолог нестиме юридичну відповідаль­ність, як і будь-який інший спеціаліст, громадянин держави, якщо він по­рушив Закон України навмисно, явно і його вину доведено.

У нашому законодавстві є статті, які стосуються, наприклад, мо­рального збитку. Клієнт може довести, що в результаті дій психолога йому було завдано моральних збитків. Якщо провина психолога не підпа­дає під дії правового поля, то максимум., що йому загрожує, - це певні стягнення, виключення з асоціації чи школи. При цьому він усе одно може працювати психологом, і ніхто цього не заборонить, оскільки про випад­ки, коли б анулювався диплом спеціаліста державного закладу, невідомо. За ненавмисні помилки психолог відповідає лише перед клієнтом, перед професійним співтовариством і перед самим собою. Останнє - найтяж­че покарання, як вважають самі психологи.

Для клієнтів, які незадоволені роботою психолога, є ще один шлях -звернутися в Товариство із захисту прав споживачів зі скаргою про пога­ну якість наданих послуг. Але це, звісно, в тому разі, якщо вони звертали­ся за психологічною допомогою в комерційну організацію. Психолог, який працює, наприклад, у школі, навряд чи потрапить під юрисдикцію Това­риства із захисту прав споживачів.

Стосовно психолога використовується принцип, аналогічний принци­пу презумпції невинності у судочинстві. Провина психолога в порушенні етичного кодексу повинна бути доведена комісією з етики Товариства психологів України. На сьогодні практично невідомі випадки, щоб когось із психологів притягнули до карної чи адміністративної відповідальності за порушення етичних норм або неправильні дії у професійній галузі.

II. Компетентність 2.1. Психологи постійно поповнюють свої знання про нові наукові досягнення в галузі їхньої діяльності, беруться за розв'язання тільки тих завдань, які належать до сфери їх компетенції. У разі непо­сильності завдання психологи передають його іншому досвідчено­му фахівцеві або допомагають людині, яка звернулася за підтрим­кою, налагодити контакт з професіоналами, що можуть надати аде­кватну допомогу.

2. Психологи не застосовують методів і процедур, не апробова­них центральними органами Товариства психологів України. У тих випадках, коли психологічні методики лише проходять випробува­ння (з дозволу контрольних органів Товариства), психологи, прово­дячи експеримент з обмеженим контингентом досліджуваних, по­переджають їх про застосування неперевірених методів і технічних пристроїв або про свій недостатній рівень оволодіння ними.

3. Психолог публікує під своїм ім'ям лише ту працю, яка повніс­тю виконана ним самим або містить істотний власний внесок; не допустима публікація з метою особистої, матеріальної вигоди недо­статньо підготовлених праць, невалідизованих методик, а психолог не може виконувати практичної роботи, не маючи належної квалі­фікації та досвіду.

4. Психолог прагне до адекватних знань про свої індивідуальні якості й особливості та визначення меж власних професійних мож­ливостей. Особистісні психологічні проблеми (які негативно впли­вають на якість виконання обов'язків) можуть бути показником професійної непридатності і мають якомога швидше коригуватися та розв'язуватися психологом.