Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції 1.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
08.05.2019
Размер:
1.2 Mб
Скачать

168

Інструктивно-методичні матеріали до лекційний занять

В умовах КМСОНП лекції, кількість годин на які значно скорочена, повинні, в першу чергу, розкривати понятійний апарат конкретної галузі знань, проблеми, логіку, давати цілісну уяву про навчальну дисципліну і її предмет, її місце в системі науки, зв’язок з іншими дисциплінами, розвивати професійну зацікавленість, визначати зміст інших форм занять. Тому, виходячи з принципів Болонського процесу, в умовах КМСОНП повинні мати місце, в першу чергу, настановчі (тьюторські) лекції, які повинні бути оглядом змістових модулів та методичні поради до їх вивчення.

Логіко-педагогічний план тьютоської лекції, на наш погляд, повинен складатися з трьох частин: вступної, основної та заключної.

Вступна частина. Формується план лекції, її мета й завдання. Коротко характеризується змістовий модуль в цілому, його проблеми, стан, зв’язок з попередніми планами та дисциплінами. Надаються методичні поради щодо його самостійного вивчення, рекомендується доцільний список основної і допоміжної навчальної та наукової літератури, інших інформаційних джерел та ресурсів.

Виклад змістового модуля. Наводиться стисла характеристика усіх питань, передбачених планом лекції, наводяться докази, факти, приклади, характеристики різних точок зору, визначення своєї позиції, зв’язок з вітчизняним та європейським досвідом та практикою.

Заключна частина. Формуються основні висновки, додаються методичні поради щодо самостійної роботи над змістовим модулем, підготовки до тестового модульного контролю, поради та відповіді на запитання. Особливу увагу слід надавати вступній лекції. Методично вона повинна бути побудована таким чином, щоб у студента з’явилася зацікавленість до даної галузі науки, склалася про неї цілковита уява.

Від того, як пройде вступна лекція, багато в чому залежать подальші взаємини зі студентами.

Студенти завжди виявляють інтерес до першої лекції. Їх цікавить як нова дисципліна, так і новий лектор. Однак, якщо студенти після вступної лекції розійдуться без питань, без обміну враженнями, значить викладач не зміг виконати її навчально-педагогічне значення.

На вступній лекції встановлюються зв’язки лекційного матеріалу з підручником та навчальними посібниками. Форма викладу визначається педагогічною кваліфікацією викладача, індивідуальними особливостями, знанням сучасного виробництва, наявністю технічних засобів навчання, рівнем підготовки студентів.

Незважаючи на те, що основа матеріалу лекцій та підручника однакова, лекція, безумовно, має суттєві переваги над ним: в ній подається найновіше висвітлення наукових проблем, наводяться саме сучасні дані про досягнення науки, техніки і виробництва, яких в підручниках може не бути. Окрім цього, лекція та підручник подають різний обсяг матеріалу: підручник наводить подробиці, деталі, а в лекціях їх, як правило, обмаль.

Зміст лекцій встановлюється на основі навчальної програми з даної дисципліни. Це вимагає жорсткої системи відбору матеріалу, вміле використання наочних посібників, технічних засобів навчання та комп’ютерної техніки.

Успіх подачі матеріалу багато в чому залежить від знання лектором правил формальної логіки і їх використання. В логіці кожна думка, яка має бути доведена, підпорядковується законам логіки. Вона повинна бути чіткою і не змінюватися на протязі всього обґрунтування і доказів.

Сприйняття в процесі викладання матеріалу на лекції має вірогідний характер. Студент, як правило, подумки випереджує лектора, передбачає закінчення слів та фраз. Але постійне вгадування знижує увагу слухача. Кожний текст вміщує основну інформацію (біля 30%) і залишкову частину. Залишковість забезпечує надійність сприйняття. Спеціалістами встановлено, що співвідношення інформативності і залишковості лежить в межах 1:3.

Ілюстративному матеріалу в лекції відводиться підпорядкована роль. Демонстраційні плакати очікуваного ефекту не дають, тому що уже з відстані 5-6 м їх зміст стає недоступним для більшості студентів.

Ефективність лекції може бути значно підвищена за рахунок раціонального використання технічних засобів навчання, які скорочують витрати часу на чисто технічну роботу, пов’язану з відтворенням плану лекції, рекомендованої літератури, побудови складних графіків, діаграм, схем.

На заключній лекції підводяться підсумки роботи, увага студентів звертається на практичну реалізацію отриманих знань, рекомендується література для подальшого самостійного вивчення різних проблем даної галузі науки.

Успіх лекції залежить від ефективності педагогічного спілкування. Відомий психолог А.А. Леонтьєв визначив такі умови, при яких досягається повноцінне лекційне спілкування:

  • швидке і правильне орієнтування в обставинах під час виступу;

  • правильне планування змісту лекції;

  • знаходження оптимальних засобів, які дозволяють без втрат часу донести зміст матеріалу до слухачів;

  • забезпечення чіткого зв’язку з аудиторією.

Контакт викладача зі студентами може бути логічним, психологічним та моральним. Логічний контакт — це контакт думок викладача і студентів. Психологічний контакт полягає в зосередженні уваги студентів в сприйнятті і розумінні ними матеріалу, а також у внутрішній і емоційній активності у відповідь на дії викладача та інформації, що надходить від нього. Моральний контакт забезпечує співдружність викладача і студентів. При відсутності цього контакту, наприклад в умовах конфлікту, пізнавальний процес буде утруднений або і зовсім неможливий.

Аудиторія зустрічає лектора або з напруженою увагою і готовністю працювати, думати разом з ним, або байдуже, знаючи, що лекція буде повним переказом підручника. Іноді аудиторія займає вичікувальну позицію, а нерідко настроюється по відношенню до предмету і лектора, який його викладає, негативно. На першій лекції багато чого залежить від того, як викладач „подасть” себе, який імідж (позитивний образ) створить собі.

Якщо входячи в аудиторію, викладач заклопотаний собою і своїми справами, „не бачить” студентів, не посміхається їм, не запитає про самопочуття, не звертає уваги на те, як вони підготувалися до лекції, не називає теми та плану, не звертає уваги на те, чим займаються слухачі, то навряд чи студенти зацікавляться предметом і настрояться на серйозну роботу.

Заслуговують на увагу деякі правила поведінки лектора перед студентською аудиторією, сформульовані А.А.Космодем’янським [3].

  1. Педагогічна дисципліна лектора. Необхідно повністю виключити причини не точного початку та закінчення лекції. Лекція — це святе, саме важливе в житті викладача вищої школи.

  2. Нещадні вимоги до самого себе. Завжди лектор зобов’язаний дотримуватись:

  • техніки запису на дошці (послідовність і чіткість записів, крейда, волога ганчірка і т.д.);

  • правильність державної мови лекції (уникати жаргонних виразів, канцеляризмів, правильно розставляти наголоси і т.і.);

  • постійно спостерігати за аудиторією і почувати її;

  • мати на увазі відповідь на дуже важливе для студентів запитання: “А навіщо це потрібно?”;

  • не потрібно наповнювати лекцію лозунгами і повчаннями, в які лектор сам не вірить і в житті не виконує;

  • не потрібно розповідати анекдотів: можна дати відпочити студентам, збагачувати їх внутрішній світ іншими засобами;

  • не потрібно пишатися перед студентською аудиторією.

Як же потрібно готуватися до лекції? Як зробити її інформаційно насиченою і одночасно цікавою? Як привернути увагу і до лекції, і до себе? Перед тим, як викласти свою думку і досвід, потрібно наголосити, що і читання лекцій, і підготовка до них — це творчий процес, який за своєю суттєвістю завжди був індивідуальним. Тому ті висновки і поради, які будуть наведені, потребують корегування в залежності від низки обставин до яких, в першу чергу слід віднести:

  1. Риси характеру та природні дані лектора. Велику роль відіграють такі дані, як пам’ять, логічність, швидкість мислення, володіння собою і т.і.

  2. Стаж лектора та ступінь новизни курсу. Одна справа — підготовка нового курсу лекцій для початкуючого викладача, читаючого вперше, і зовсім інша справа — підготовка досвідченого педагога і читання стабільного, багаторазового пройденого курсу.

  3. Характер предмету. Немає сумніву в тому, що підготовка і читання курсів лекцій з історії України, опору матеріалів чи сільськогосподарських меліорацій мають свої особливості.

Але, незважаючи на все це, все ж є загальні положення і прийоми, які можуть бути прийнятними для більшості викладачів, особливо молодих. Узагальнюючи досвід, накопичений світовою та вітчизняною педагогікою, а також свій особистий, автор вважає, що під час підготовки до лекції і при її проведенні потрібно враховувати такі компоненти та вимоги, які передбачені КМСОНП:

  • складання оглядового конспекту лекцій за змістовими модулями;

  • продумування і запам’ятовування матеріалу;

  • підбір прикладів та аналогів;

  • підбір ілюстрацій та ТЗН;

  • складання плану лекції з врахуванням вимог змістового модуля та самостійної роботи студентів над теоретичним матеріалом;

  • відпрацювання прийомів дохідливості лекції: загальний стиль, логічна послідовність, контакт з аудиторією, самоаналіз якості викладання.

Складання оглядового конспекту. Це перший і найважливіший крок в передлекційній підготовці. Складання такого конспекту — це відпрацювання стратегії доведення інформації до слухачів.

Зразу потрібно сказати, що складання конспекту не має за мету наступного читання лекції „з аркушу”. Сенс зовсім в іншому.

Робота над конспектом:

  • допомагає встановити відповідність між об’єктом курсу і реальним робочим планом в умовах кредитно-модульної системи;

  • сприяє додатковому вивченню та систематизації інформаційного матеріалу, який має бути винесений на самостійне вивчення;

  • сприяє засвоєнню та запам’ятовуванню матеріалу.

Добре складений опорний конспект виконує своє призначення на протязі багатьох років. При цьому, безумовно, він вимагає періодичних доповнень, змін, доопрацювання. Повнота конспекту залежить від індивідуальних якостей викладача та інших вищезгаданих факторів.

Декілька практичних порад до складання конспекту.

Зручно писати конспект лекцій на окремих аркушах або картках. Такий аркуш можна взяти з собою на лекцію. Бажано писати або друкувати текст тільки з однієї сторони аркуша, а також залишати достатні поля і робити розриви між окремими параграфами. Ці резервні місця використовуються для внесення доповнень та змін.

Продумування та запам’ятовування матеріалу. Глибокі знання предмету і наявність конспекту лекцій не виключає необхідності додаткової методичної роботи над матеріалом перед лекцією. Викладач повинен ретельно продумати послідовність викладу матеріалу, створюючи логічну, струнку, дохідливу лекцію.

Можливості вдосконалення безмежні. І чим складніший для сприйняття розділ курсу, тим більше уваги потрібно приділити питанням методики відбору матеріалу.

Продумування матеріалу включає такі елементи, як підбір прикладів, аналогій, ілюстрацій, використання ТЗН тощо.

Дуже важливе методичне запитання: чи увесь матеріал лектор повинен знати напам’ять? Чи має відношення це до складних теоретичних формул, які наводяться без доказів, а також емпіричним формулам? Як бути з громіздкими таблицями, складними малюнками, цитатами? Ми вважаємо, що такі матеріали потрібно наводити „з аркуша”. Це може бути аркуш з конспекту, або спеціально підготовлена картка.

З нашої точки зору викладач повинен користуватися критерієм: те, що студент на заліках чи іспитах повинен знати напам’ять, — це і викладач повинен викладати напам’ять. Це мінімальні вимоги до запам’ятовування матеріалу лектором.

Іноді під час лекції буває, що з пам’яті випадає деталь, яка загалом відома лектору (чисельний коефіцієнт, знак плюс чи мінус, хімічна реакція і т.і.) або під час виведення теоретичної формули несподівано виникає якесь непорозуміння, хоча раніше ці операції лектор виконував вільно. В цих випадках виникають неприємні заминки.

Щоб такі випадки виключити, на лекцію потрібно брати виписки з найбільш складними математичними викладками, формулами, цифровим матеріалом. Можливо в них і не буде потреби, але маючи їх при собі, лектор почуває себе спокійно і впевнено.

Підбір прикладів та аналогів. Практично в кожній лекції зустрічаються складні для розуміння місця. Розкриття суттєвості явища чи проблеми значно полегшується при використанні вдало підібраних прикладів чи аналогів з іншими явищами, близькими і зрозумілими слухачам.

Таким чином, підбір прикладів і аналогій — це важлива, цікава і творча частина методичної підготовки лекції. Навіть саме складне питання може стати зрозумілим, якщо навести яскравий приклад або аналог.

Робота в КМСОНП передбачає, що учасники навчального процесу повинні бути знайомі зі станом різних галузей в країнах ЄС, США, Японії тощо. Тому лекції мають передбачати приклади з європейської практики, огляд спільних проектів, стан науки, можливостей випускників українських ВНЗ на європейському і світовому ринках праці.

Підбір ілюстрацій. В процесі підготовки до лекції необхідно вирішити і такі питання: які графічні ілюстрації будуть потрібні, що буде зображено на дошці, що може бути показано у вигляді готових плакатів, макетів, зразків. Рекомендується використовувати технічні засоби, такі як проектори, навчальні кіно- та відеофільми, телевізори тощо.

Підбираючи графічній матеріал, слід пам’ятати, що писання та малювання на дошці потребує багато часу. Тому не потрібно зловживати кількістю ілюстрацій. Їх кількість повинна бути мінімальна, але достатньою для роз’яснення матеріалу.

Лектор повинен виконувати ілюстрації швидко, впевнено і охайно. Це досягається шляхом відповідного тренування.

Складання плану лекції. Це останній, заключний етап підготовки, завжди обов’язковий. Вивчена навчальна і спеціальна література, складено конспект, добрані приклада та ілюстрації — лектор готовий до викладення матеріалу. Складається план лекції, в якому перераховуються головні, вузлові питання. Якщо лектор легко складає план лекції, якщо весь матеріал зрозумілий і він ним володіє вільно — можна впевнено заходити в аудиторію.

Іноді запитують: скільки часу потрібно для підготовки до лекції? Якоїсь однозначної відповіді немає.

Досвідченому доктору для підготовки до багато раз читаної лекції досить 20...30 хвилин. Для методичної підготовки нової, складної лекції — 3-5 годин.

Практика свідчить, що краще готуватися до лекції за декілька днів, або напередодні, а не в день її читання.

Загальний стиль лекції. Сприйняття матеріалу слухачами багато в чому залежить від техніки читання: правильність і чіткість виголошення слів, речень, темпу тощо.

Слухаючи лекції багатьох викладачів, можна впевнитись в тому, що стиль та манера читання бувають різні.

Перший умовно можна назвати художнім. Він відрізняється підвищеною емоційністю викладу, широким використанням модуляції голосу.

Лектор наводить багато цікавих, несподіваних прикладів, часто вступає в дискусію з аудиторією. Імпровізує.

Другий, стиль назвемо академічним, його характерні ознаки: дуже спокійна манера читання, розміреність і чіткість мови, пунктуальність у всьому.

Третій стиль — проміжний, він в тій чи іншій мірі має ознаки вище згаданих стилів.

Відмінну, глибоко наукову лекцію можна прочитати як в одному, так і в другому стилі. Причому деякій частині слухачів подобається перша манера викладу, а другій частині — інша.

Контакт з аудиторією. Він полягає в наступному: повна увага до лектора, активне сприйняття матеріалу, дисциплінована поведінка.

На жаль, часто лектори втрачають контакт з аудиторією. Ознаки втрати контакту:

  • студенти фіксують матеріал механічно, не розуміючи його, питання відсутні, має місце спокійне, бездумне конспектування матеріалу;

  • галас в аудиторії, розмови, сміх, виконання сторонніх завдань і т.і.

Що може зробити лектор в цих умовах?

Перед усім, підвищити емоційність викладу, збільшити кількість цікавих прийомів, в деяких випадках змінити темп викладання матеріалу.

Добрі результати дає тимчасовий перехід до читання лекції за принципом „питання – відповідь”. При цьому викладач періодично звертається до слухачів з питанням типу: „Як ви думаєте, що буде, коли...”, „Чи відомий вам такий факт...” і т.і.

Іноді контакт з аудиторією зникає тому, що слухачі заморилися. В цьому випадку потрібно зробити маленьку перерву, розповісти цікавий епізод, який має побічне відношення до лекції.

Лекція — традиційно провідна форма організаційно-методичної основи усіх видів навчальних занять. Її головна дидактична мета — формування орієнтовного підґрунтя наступного засвоєння студентами навчального матеріалу. Як головна ланка дидактичного циклу навчання, вона виконує наукові, гуманістичні, виховні, методологічні та фахові функції. Обов’язковим при проведенні лекції є дотримання таких вимог:

  1. Відповідність теми лекції робочій програмі, методичним розробкам до неї, черговості проведення.

  2. Наявність у лектора повного тексту лекції або опорного конспекту, або тез, або розгорнутого плану її проведення.

  3. Відповідність зовнішнього вигляду лектора загальновизнаним нормам офіційного спілкування (одяг, елементи особистого туалету тощо).

  4. Використання державної мови, її чистота, ясність і чіткість викладання, доступність для конспектування.

  5. Дидактичні вимоги: тема, план викладення, рекомендована література.

  6. Наявність елементів гуманізаційної, виховної та ринкової спрямованості.

  7. Професійний рівень.

  8. Відповідність матеріалу сучасним вітчизняним та європейським досягненням науки і техніки.

  9. Наявність елементів проблемного навчання.

  10. Використання наочності, ТЗН, роздаткових матеріалів у відповідності з методичним забезпеченням.

  11. Використання методів активного навчання.

  12. Висновки та відповіді на запитання.

  13. Лектор зобов’язаний контролювати відвідування занять студентами і роботи відповідні записи в журналі академічної групи, слідкувати за дотриманням порядку в аудиторії.

  14. Лектор повинен мати інтерактивний комплекс методичного забезпечення навчальної дисципліни, яку він викладає.

МОДУЛЬ 1. ЕТИЧНІ КАТЕГОРІЇ В ПСИХОЛОГІЇ

НЕ 1.1. Вступ до курсу «Етичний кодекс психолога»

План:

  1. Поняття «етичного кодексу психолога», функції та завдання дис­ципліни.

  2. Зв язок етики та психології. Проблема моральності у психології.

  3. Основні поняття дисципліни. Поняття професійної етики психолога.

  4. Історія становлення етичного кодексу психолога у світі

  5. Історія становлення етичного кодексу психолога у світі та в Україні.

Основні терміни та поняття: етичний кодекс психолога, етика, психоло­гія, професійна етика психолога, клієнт, замовник, досліджуваний, мораль, мора­льність, цінності, відповідальність, толерантність, етикет, професійна коопе­рація та ін.

Література:

  1. Етичний кодекс психолога / Психолог. 2004. -№43 (139). - С.1-4.

  2. Братусь Б.С. Психология и зтика. Возможна ли нравственная психология? / Человек. -1998. -№1.

3. Вачков И.В. Введение в профессию «психолог»: Учеб.пособие / В.И.Вачков, И.Б.Гриншпун, Н.СПряжников; Под ред. И.Б.Гринитуна. - 3-є изд., стер. - М. - Издательство Московского пешолого-социального института; Воронеж': МОДЖ 2004.-464с.

4.Кондаков И.М. Психология. Имюстрированньт словарь / И.М.Кондаков. - 2-е изд., доп.и перераб. - СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. - 783с.

5.Малахов В.А. Етика: Курс лекцій: Навч. посібник. -5-те вид. -К.: Либідь, 2004. - 384с.

6. Тлумачний словник українськоїмови /Укл. Ковальова Т.В., Коврига Л.П. -Харків: Синтес,2002. -С.265.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]