4. Норми професійної етики для розробників і користувачів психодіагностичних методик

Професійно-етичні норми - це вимоги, які висуваються до рівня професійної кваліфікації психолога, реалізації ним у своїй діяльності специфічних моральних норм поведінки як у взаємосто­сунках з колегами, науковим співтовариством, так і з досліджува­ними (клієнтами).

Норми професійної етики для розробників і користувачів пси­ходіагностичних методик стосуються діяльності трьох категорій спеціалістів: психологів-психометристів (спеціалістів, які займаю­ться розробкою та адаптацією психодіагностичних методик), пси-хологів-користувачів (спеціалістів, які використовують у своїй ро­боті психодіагностичні методики) та спеціалістів-непсихологів (спе­ціалістів, які працюють у суміжних з психологією галузях: вчите­лів, лікарів, соціологів та ін., і застосовують у своїй роботі окремі психодіагностичні методики) [5, с.412].

Норми складаються з чотирьох розділів, у яких викладені ос­новні вимоги та коментарі:

1 розділ: Загальні етичні принципи психодіагностичного до­ слідження.

2. розділ: Вимоги до розробників тестів.

3. розділ: Вимоги до психолога-користувача.

4. розділ: Вимоги до спеціалістів-непсихологів.

Дані норми не носять характеру закону, обов'язкового для ви­конання, тому їх порушення не може потягнути за собою жодних офіційних санкцій.

В основі норм лежать загальновизнані права людини. Основ­ний критерій та контролер їх виконання - чесність і гуманність са­мих психологів.

Дані норми розроблені з такою метою:

дати психологам чіткі орієнтири щодо етики проведення психо-діагностичних досліджень;

попередити доступність тестів, яка робить їх невалідними⁶⁶, широкому загалу;

гарантувати використання тестів тільки кваліфікованими спе­ціалістами.

Розкриємо основні положення розділів.

Розділ 1. Загальні етичні принципи психодіагностичного дослідження

1.1. Психолог який запитує у людини в ході обстеження відо­ мості про її особистість чи допускає, щоб їй довірили цю інфор­ мацію, робить це тільки після того, як досліджуваний повністю усвідомив мету дослідження, цілі й способи використання отри­ маної інформації.

Коментар: для ефективного дослідження може бути необхідно при­ховувати від досліджуваного істинну мету тестування та специфіку ін­терпретації його відповідей, але особистість не повинна піддаватися будь-якому тестуванню обманнім шляхом.

2. Будь-яка людина має право відмовитися від участі в пси­хологічному дослідженні чи експерименті й тим обмежити свій внутрішній світ від небажаного втручання.

3. Якщо дослідження проводиться в інтересах якогось зак­ладу, досліджуваний повинен бути повністю проінформований відносно використання отриманих результатів. Бажано також пояснити, що адекватна оцінка його особистості буде вигідна са­мому досліджуваному.

1. Результати дослідження, проведеного за особистим про­ханням і в інтересах досліджуваного, не подаються жодній іншій установі без згоди досліджуваного.

2. Якщо дослідження проводиться в інтересах особистості та з ініціативи організації (школа, підприємство, ВНЗ, суд та ін.), то для використання результатів у межах цієї організації додаткової згоди досліджуваного не потрібно. Для передачі отриманої інфор­мації за межі організації згода досліджуваного необхідна.

3. Якщо через необхідність захисту інтересів суспільства та прав громадян результати психодіагностичного дослідження пови­нні бути повідомлені іншій особі чи в офіційний орган, досліджува­ний повинен бути поставлений до відома.

4. Зобов'язання зберігати професійну таємницю втрачає си­лу, якщо положення закону зобов'язує психолога повідомити про отриману інформацію.

1.4. При тестуванні дітей до 16 років у галузі навчальних до­сягнень, навичок і вмінь достатньо згоди шкільної чи педагогіч­ної ради; у випадку оцінки особистості необхідна індивідуальна ігода дитини та її батьків. На прохання батьків їм повинні бути повідомлені результати тестування дитини з дотриманням умов, указаних у пунктах 1.6. та 1.7. Відносно передачі відомостей ін­шим людям зберігаються вимоги пункту 1.3. (усіх його підпунк­тів). Представниками дитини у даному випадку є її батьки.

При психологічному дослідженні підлітка 16-річного віку та старшого необхідна тільки його згода.

1.5. З метою уникнення неправильного поводження з тесто­ вими даними необхідно, щоб доступ до них був суворо контро­ льований.

Коментар: доцільно виробити чіткі критерії збереження, дос­тупності відомостей про досліджуваного та їх знищення.

1.6. При повідомленні результатів тестування необхідно враховувати особливості тієї людини, якій вони призначені.

Коментар: наприклад, при повідомленні тестових результатів школяра належить пам 'ятати, що емоційна причетність батьків і вчителів до життя дитини може перешкоджати раціональному розу­мінню фактичної інформації

1.7. Індивіду не повинні повідомлятися результати його до­ слідження без їх інтерпретації спеціалістом. У ряді випадків не­ обхідний також і відповідний коментар спеціаліста.

Коментар: навіть якщо тест ретельно проведений і правильно інтерпретований, повідомлення тестових результатів індивіду без можливості обговорити їх більш детально може йому нашкодити. Наприклад, школяр може бути сильно стурбований, довідавшись, що він погано виконав тест на здібності до навчання; серйозні порушення в розвитку особистості можуть бути поглиблені, якщо хворому пові­домити результати його тестування.

Розділ 2. Вимоги до розробників тестів [5, с.410-412]

1. Психолог-психометрист (розробник психологічних мето­дик) може бути спеціалістом у галузі диференційної психометрії, який має психологічну освіту. Він повинен знати методи математи­чної статистики, забезпечувати створеній (адаптованій) методиці необхідні психометричні характеристики репрезентативності, на­дійності, валідності, встановлені у спеціальних психометричних ек­спериментах.

2. З метою оптимального використання досягнень науки пси­холог-психометрист повинен бути ознайомлений з досягненнями психології в цілому та своєї вузької спеціальності зокрема, застосо­вувати сучасні наукові методи та сприяти їх застосуванню іншими.

Коментар: зростаюча складність психологи неминуче призводить до підсилення спеціалізації психологів. У цьому процесі спеціалісти з пси­хометрії все більше зосереджують свою увагу на технічному удосконале­нні тестів і непомітно втрачають уявлення про те, що відбувається у су­міжних галузях, таких як педагогіка, дитяча психологія, психологія інди­відуальних відмінностей і генетична психологія. Так, технічні аспекти побудови тесту звужують психологічний світогляд текстолога, хоча тестові показники можуть бути правильно зрозумілі тільки у світлі від­повідних знань відносно поведінки, яку тест призначений виміряти.

3. Розробник методики готує інструкцію з її застосування, відповідно до офіційно прийнятих «Стандартних вимог до психо­логічних тестів». При цьому керівництво повинно давати фактичне уявлення про те, що відомо про тест, а не бути засобом його рекла­ми, який подає тест у вигідному світлі. Крім даних, які дозволяють оцінити тест сам по собі, та інформації про проведення, способи обчислення показників і норми тесту, розробник повинен включати спеціальні рубрики, які забезпечують коректне використання тесту з процедурного та етичного поглядів.

4. Обов'язком автора тесту є переперевірка тестів та їх норм з метою попередження їх старіння.

5. Розробник відповідає за правильне визначення кола спе­ціалістів, яким можуть бути надані матеріали з використання ме­тодики. Доступ до психологічних методик повинен обмежувати­ся людьми, чиї професійні інтереси гарантують правильне вико­ристання методики і чия кваліфікація дозволяє належно інтер­претувати результати.

Коментар: у каталогах тестів наводяться ті вимоги, які повинні задовольняти їх користувачів.

2.6. Не можна випускати для широкого застосування непідго- товлені тести (ті, що не відповідають стандарту). Якщо тест поши­ рюється тільки з дослідницькими цілями, ця умова повинна бути вказана, а поширення тесту - відповідно обмежене.

Коментар: під час проведення тестування з дослідницькими цілями в ході його розробки необхідно дотримуватися всіх вимог до процедур за­стосування тесту та збереження таємниці.

2.7. Науково обґрунтовані психологічні тести не можна друку­ вати в газетах, популярних журналах чи брошурах ні з метою опи­ су, ні для використання їх при самооцінці.

Коментар: у цих умовах самостійне оцінювання може не тільки при­звести до визнання непотрібності тесту, але й виявитися для індивіда психологічно шкідливим. Більше того, будь-яке розголошення тестових завдань і ключів може зробити невалідним подальше застосування тесту іншими людьми. Надання тестових матеріалів у такий спосіб є однією з причин викривлення картини психологічного тестування.

2.8. У своїй роботі психолог-психометрист і видавець повинні дотримуватися всіх вимог щодо охорони авторських прав.

Наголосимо на основних етичних принципах, яких повинен дотримуватися психолог-діагност: