5) Виділення загальнолюдських цінностей на основі ідеї професійного й особистісного самовизначення та пошуку голо­вного смислу своєї праці й усього життя.

Є.О.Климов виділив такі загальнолюдські цінності: постійне покращання, репродукування собі подібних (включаючи і турботу про здоров'я, материнство, дитинство, охорону природи); покраща­ння предметного світу, створення нових засобів виробництва, роз­ширення асортименту товарів і послуг, постійне підвищення їх яко­сті; поважне ставлення до індивідуальних особливостей кожного, удосконалення суспільства на основі ідеї соціальної справедливос­ті, розвиток правових систем і наближення їх до інтересів та потреб людей; взаємозбагачення, взаємообмін набутим досвідом і почуття­ми, які переживаються, розвиток засобів комунікації між людьми, удосконалення засобів заохочення людини до культури. На жаль, багато людей далекі від цих цілей і цінностей.

3. Головний етичний орієнтир психолога

Можна приблизно так сформулювати головний етичний орі­єнтир не тільки для особистості, що самовизначається, але й для психолога, який прагне надати їй допомогу в цьому - це культиву­вання права кожного на побудову свого неповторного образу щастя, але права, яке не обмежує таких самих прав інших лю­дей [2, с.324-325].

Зазначимо, що в багатьох етичних кодексах і статутах підкрес­люється «первинність інтересів клієнта». Більшість психологів вва­жає, що до цього необхідно додати й інтереси тих людей, з якими даний клієнт вступає в реальні взаємостосунки та за рахунок інте­ресів і гідності яких «наш клієнт» міг би розв'язати свої проблеми. В іншому випадку, психолог буде допомагати одним людям («на­шим клієнтам») і обмежувати такі ж права інших людей, які з різ­них причин не стали «нашими клієнтами». При цьому важливо, щоб не постраждала совість самого психолога, щоб потім йому не було соромно за те, що він не стільки допомагав людині самовизна­читися, скільки просто маніпулював нею.

При цьому одразу ж виділяються складні проблеми в реаліза­ції цього орієнтиру:

1. багато людей, що самовизначаються, займають пасивну, споживацьку позицію і просто чекають, коли психолог підкаже їм як треба чинити в тих чи інших випадках;

2. чимало психологів із задоволенням беруть на себе роль «мудрого порадника» і навіть не намагаються розв'язувати складну задачу: активізувати творчий потенціал самої особистості, яка са­мовизначається;

3. усе це поглиблюється «ринковими відносинами», в які час­то вступає психолог-консультант (продавець послуги) і клієнт (по­купець послуги), який діє за принципом «оскільки я Вам заплатив, то Ви просто зобов'язані розв'язати мою проблему».

1.5 Етика спілкування у роботі практичного психолога

1. Спілкування як царина людської моральності та соціально-психологічний процес.

2. Парадигма спілкування у сучасній культурі.

3. Відкритість-замкненість, монологічність-діалогічність у роботі практичного психолога.

4. Моральні виміри спілкування (толе­рантність, повага, співчут­тя, милосердя, любов).

5. Культура спілкування та етикет психолога.