- •Інструктивно-методичні матеріали до лекційний занять
- •1. Предмет, функції та завдання дисципліни
- •2. Зв'язок етики та психології. Проблема моральності у психології
- •3. Основні поняття дисципліни
- •4. Історія становлення етичних кодексів психолога у світі та в Україні
- •Література:
- •Вимоги до психолога-спеціаліста психологічної служби України
- •Готовність майбутніх психологів до професійної діяльності
- •Рівні готовності до діяльності за в.О.Сластьоніним
- •Основні підходи до розуміння готовності у вітчизняній та зарубіжній психології
- •Етичні інваріанти у сучасних теоріях підготовки психолога-практика
- •Особистісно-акмеологічний підхід як психолого-педагогічний принцип у підготовці практичних психологів
- •Принципи особистісно-акмеологічного підходу
- •1. Психологічна деонтологія та її основні напрямки
- •2. Рівні етичних проблем у психології
- •4.Психологічна культура психолога-практика
- •Рівні стосунків при наданні психологічної допомоги
- •Рівні стосунків при наданні психологічної допомоги
- •1. Поняття цінностей у психології
- •2. Підходи до розуміння загальнолюдських цінностей
- •5) Виділення загальнолюдських цінностей на основі ідеї професійного й особистісного самовизначення та пошуку головного смислу своєї праці й усього життя.
- •3. Головний етичний орієнтир психолога
- •1.5 Етика спілкування у роботі практичного психолога
- •1. Спілкування як царина людської моральності та соціально-психологічний процес.
- •2.Парадигма спілкування у сучасній культурі
- •4. Моральні виміри спілкування та їх значення у роботі практичного психолога
- •5. Культура спілкування та етикет психолога
- •1. Етичні проблеми та зваби практичної психології
- •2. Етичні проблеми у науково-дослідницькій діяльності психологів
- •10) Проблема «підлаштування» під чийсь науковий ав торитет чи прикривання цим авторитетом і навіть його від верта експлуатація для досягнення своїх далеких від науки
- •3. Етичні проблеми у викладацькій діяльності психолога
- •1) Проблема самоствердження викладача у студентській аудиторії
- •3) Проблема надмірних навантажень на студента та викладача
- •4) Проблема оптимізації формальних і неформальних стосунків викладачів та студентів
- •5) Проблема інтимних стосунків викладачів і студентів
- •6) Проблема незгоди студента з викладачем
- •8) Проблема пошуку студентами наукового керівника
- •9) Проблема взаємостосунків студент-адміністрація
- •10) Проблема навчальної дисципліни й етикету в конкретному психологічному вузі
- •11) Проблема сприяння самоуправлінню студентів
- •13) Етичний парадокс формування особистості студента- психолога
- •14) Проблема почуття власної гідності викладача
- •16) Проблема «примітивного» студента
- •17) Проблема «примітивного» викладача психології
- •4. Етика проведення досліджень за участю людей і тварин
- •2. Етичні принципи у роботі психолога
- •3. Етичні стандарти психолога
- •Загальні принципи
- •Про втручання
- •4. Норми професійної етики для розробників і користувачів психодіагностичних методик
- •Морально-позитивний ефект обстеження - дотримання приципу «Не нашкодь!», використання результатів дослідження з метою особистішого та професійного росту людини.
- •Не 2.3. Етичний кодекс психолога План:
- •Література:
- •1. Характеристика розділів етичного кодексу психолога
- •III. Захист інтересів клієнта
- •IV. Конфіденційність
- •V. Етичні правила психологічних досліджень
- •VI. Кваліфікована пропаганда психології
- •VII. Професійна кооперація
- •3. Професійний кодекс етики для психологів (Бонн, фрн, 1986 р.)
- •Вступ Професія психолога
- •Відповідальність
- •Компетенція
- •Процедура дослідження
- •Використання інформації Загальні положення
- •Реклама з метою конкуренції
- •Реклама третіми особами
- •Непряма реклама
- •4. Порівняння етичних кодексів психолога різних країн і асоціацій
- •Та психотерапії
- •2. Етичні принципи консультування та психотерапії
- •1. Принцип надійності
- •2. Принцип автономії
- •3. Принцип корисності
- •5. Принцип справедливості
- •6. Принцип самоповаги
2. Підходи до розуміння загальнолюдських цінностей
При здійсненні життєвих виборів і вчинків людина може опиратися на свої уявлення про «справедливе» і «необхідне», але якщо вона не впевнена у своїх уявленнях, то вона неминуче звертається до подібних уявлень, які склалися в культурі, тобто до загальнолюдських цінностей.
Однозначного трактування загальнолюдських цінностей у сучасній науці немає. Виділяють 5 підходів до їх розуміння [2, с.322-324]:
релігійний підхід: християнські заповіді - основа загальнолюдських цінностей. Ніхто не заперечує ролі християнства у становленні сучасної європейсько-американської культури, але: мало хто знає ці заповіді; і як бути з представниками інших релігійних конфесій, атеїстами?
правовий підхід ґрунтується на прийнятих і підписаних багатьма країнами документах: «Всезагальна декларація прав людини», «Конвенція про права дитини» та ін. Але й ці документи мало хто знає.
Наприклад, «Всезагальна декларація прав людини», ст.23, п.2: «Кожній людині, без будь-якої дискримінації, гарантується рівна оплата за рівну працю...» [3].
На жаль, багато прав у таких документах залишаються чистою декларацією, тобто не можуть співіснувати з реальними загальнолюдськими цінностями.
3) виділення різних рівнів людських потреб. Наприклад, варіант, запропонований А.Маслоу. Але часто вищі рівні потреб, пов'язані з ідеалами добра, краси, істини, справедливості та самоактуалізації19, зовсім байдужі для більшості людей. їх більше хвилюють прості, зрозумілі й корисні для життя речі, а вищі потреби - це тільки для обраних.
4) виділення первинного блага - це почуття власної гідності; воно багато в чому визначає життєвий «успіх» і відчуття «життя, яке склалося».
В основі цього почуття лежить принцип мотивації (чи «аристотелівський принцип», відображений ним у «Нікомаховій етиці», кн.7 та 10), коли при інших рівних умовах людські істоти отримують задоволення від реалізації своїх здібностей (вроджених і набутих) і це задоволення зростає зі зростанням цих здібностей чи їх складності).
Почуття власної гідності, самоповаги мас два аспекти:
відчуття людиною власної значимості, її тверде переконання в тому, що її концепція власного блага, життєвого плану заслуговує реалізації (це припускає володіння раціональним життєвим планом, який задовольняв би «аристотелівський принцип», переконання в тому, що наша особистість і наші справи оцінені та схвалюються іншими людьми, яких також поважають і асоціація з якими приносить задоволення);
упевненість у власних здібностях (хоча люди володіють різними здібностями, в упорядкованому суспільстві для кожної людини повинна знайтися хоча б одна асоціація, де вона могла б реалізувати свої здібності та бути гідно оціненою, тому в суспільному житті необхідно уникати оцінок того, чиє житія більш цінне, інакше завжди буде обмежуватися гідність певних груп населення чи окремих особистостей).
Усе це досягається шляхом суспільного договору, який ґрунтується не на ідеї «всезагального братства та любові», а на ідеї погодження різноспрямованих інтересів і неминучих компромісів;