- •Інструктивно-методичні матеріали до лекційний занять
- •1. Предмет, функції та завдання дисципліни
- •2. Зв'язок етики та психології. Проблема моральності у психології
- •3. Основні поняття дисципліни
- •4. Історія становлення етичних кодексів психолога у світі та в Україні
- •Література:
- •Вимоги до психолога-спеціаліста психологічної служби України
- •Готовність майбутніх психологів до професійної діяльності
- •Рівні готовності до діяльності за в.О.Сластьоніним
- •Основні підходи до розуміння готовності у вітчизняній та зарубіжній психології
- •Етичні інваріанти у сучасних теоріях підготовки психолога-практика
- •Особистісно-акмеологічний підхід як психолого-педагогічний принцип у підготовці практичних психологів
- •Принципи особистісно-акмеологічного підходу
- •1. Психологічна деонтологія та її основні напрямки
- •2. Рівні етичних проблем у психології
- •4.Психологічна культура психолога-практика
- •Рівні стосунків при наданні психологічної допомоги
- •Рівні стосунків при наданні психологічної допомоги
- •1. Поняття цінностей у психології
- •2. Підходи до розуміння загальнолюдських цінностей
- •5) Виділення загальнолюдських цінностей на основі ідеї професійного й особистісного самовизначення та пошуку головного смислу своєї праці й усього життя.
- •3. Головний етичний орієнтир психолога
- •1.5 Етика спілкування у роботі практичного психолога
- •1. Спілкування як царина людської моральності та соціально-психологічний процес.
- •2.Парадигма спілкування у сучасній культурі
- •4. Моральні виміри спілкування та їх значення у роботі практичного психолога
- •5. Культура спілкування та етикет психолога
- •1. Етичні проблеми та зваби практичної психології
- •2. Етичні проблеми у науково-дослідницькій діяльності психологів
- •10) Проблема «підлаштування» під чийсь науковий ав торитет чи прикривання цим авторитетом і навіть його від верта експлуатація для досягнення своїх далеких від науки
- •3. Етичні проблеми у викладацькій діяльності психолога
- •1) Проблема самоствердження викладача у студентській аудиторії
- •3) Проблема надмірних навантажень на студента та викладача
- •4) Проблема оптимізації формальних і неформальних стосунків викладачів та студентів
- •5) Проблема інтимних стосунків викладачів і студентів
- •6) Проблема незгоди студента з викладачем
- •8) Проблема пошуку студентами наукового керівника
- •9) Проблема взаємостосунків студент-адміністрація
- •10) Проблема навчальної дисципліни й етикету в конкретному психологічному вузі
- •11) Проблема сприяння самоуправлінню студентів
- •13) Етичний парадокс формування особистості студента- психолога
- •14) Проблема почуття власної гідності викладача
- •16) Проблема «примітивного» студента
- •17) Проблема «примітивного» викладача психології
- •4. Етика проведення досліджень за участю людей і тварин
- •2. Етичні принципи у роботі психолога
- •3. Етичні стандарти психолога
- •Загальні принципи
- •Про втручання
- •4. Норми професійної етики для розробників і користувачів психодіагностичних методик
- •Морально-позитивний ефект обстеження - дотримання приципу «Не нашкодь!», використання результатів дослідження з метою особистішого та професійного росту людини.
- •Не 2.3. Етичний кодекс психолога План:
- •Література:
- •1. Характеристика розділів етичного кодексу психолога
- •III. Захист інтересів клієнта
- •IV. Конфіденційність
- •V. Етичні правила психологічних досліджень
- •VI. Кваліфікована пропаганда психології
- •VII. Професійна кооперація
- •3. Професійний кодекс етики для психологів (Бонн, фрн, 1986 р.)
- •Вступ Професія психолога
- •Відповідальність
- •Компетенція
- •Процедура дослідження
- •Використання інформації Загальні положення
- •Реклама з метою конкуренції
- •Реклама третіми особами
- •Непряма реклама
- •4. Порівняння етичних кодексів психолога різних країн і асоціацій
- •Та психотерапії
- •2. Етичні принципи консультування та психотерапії
- •1. Принцип надійності
- •2. Принцип автономії
- •3. Принцип корисності
- •5. Принцип справедливості
- •6. Принцип самоповаги
2. Етичні принципи у роботі психолога
Сучасний рівень науки і практики та їх зростаючий вплив на соціальні й економічні процеси вимагають спеціального регламентування дій психологів, як у процесі дослідницької роботи, так і в ході реалізації їх рекомендацій.
Підвищення ефективності роботи психологів у різних галузях, виключення випадків дискредитації психології вимагають введення в практику етичних принципів і правил роботи психолога. Це означає, що сьогодні рівень професіоналізму психолога визначається не тільки його теоретичною, методологічною та методичною підготовкою, але й здатністю будувати свою діяльність з урахуванням етичних норм, принципів, стандартів.
Принципи - керівні положення, якими психолог керується у своїй роботі.
У своїй роботі психолог керується принципами, спільними для всіх професійних етик: повага до особистості, захист прав людини, почуття відповідальності, чесність і щирість по відношенню до клієнта, обачливість у застосуванні інструментів і процедур, професійна компетентність, твердість у досягненні мети втручання та його наукової основи.
Етичні принципи роботи психолога формують умови, за яких зберігаються і посилюються його професіоналізм, гуманність дій, повага людей, з якими він працює.
Загальновизнаної системи етичних принципів, яких належить дотримуватися психологу, на сьогодні немає, хоча спроби створення таких систем були і не одноразово (В.Кондратов, 1990; Є.Климов, 1986; Є.Мелібруда, 1986; ЛПетровська, 1982; М.Пря-жніков, 1994; Професійний кодекс етики для психологів, ФРН, 1990; Професійний кодекс етики для психологів, Мадрид, 1987, Етичний кодекс психолога, Україна, 1990). Етичні принципи покликані забезпечити:
виконання професійних завдань у відповідності з етичними нормами;
захист людей, з якими психологи вступають у професійну взаємодію: студентів, педагогів, супервізорів, учасників досліджень та інших осіб;
збереження довіри між психологом і клієнтом;
закріплення авторитету психолога, психологічної служби серед учнів, батьків, громадськості.
Умовно етичні принципи можна виділити в два рівні [6, с.316-322]:
1) очевидні етичні принципи («банальні», самоочевидні) - прин ципи типу «не кричи на клієнта», «не бий клієнта», «не проводи консультацію в нетверезому стані», «не вбивай клієнта» і т.д. Тако го роду правила само собою зрозумілі, але, на жаль, і їх іноді пору шують.
Наприклад, психолог-консультант невиправдано ображає клієнта, доводячи його до істерики, чи використовує зовсім неадекватні методи роботи (у профконсультації під виглядом інновацій один доволі «солідний спеціаліст» застосовував метод голковколювання, та ще й у затемненій кімнаті при свічках і з напівоголеним тілом збентеженого підлітка) [6].
Тому виділення очевидного рівня все ж таки правомірне.
2) традиційні етичні принципи сформульовані на основі кодек сів професійної етики, загальнолюдських цінностей, норм моралі, узагальнення результатів різних етичних систем і т.д.
До традиційного рівня відносяться такі етичні принципи у роботі психолога:
1) принцип незавдання шкоди досліджуьаному/кліснту («Не нашкодь!») вимагає від психолога такої організації роботи, щоб ні її процес, ні її результати не завдавали шкоди досліджуваному, його здоров'ю, стану чи соціальному положенню. Виконання прин ципу регламентують правила стосунків психолога з досліджува ним/клієнтом, замовником і вибору адекватних методів досліджен ня та консультування.
Цей принцип застосовується до багатьох напрямів практичної психології. Він швидше відноситься до очевидного рівня, як такий, який розуміється сам собою. Для профконсультанта такий принцип можна було б перефразувати «зроби ліпше».
Чимало практикуючих психологів вважають принцип «Не нашкодь!» головним законом у своїй роботі;
2) принцип компетентності психолога вимагає від психолога братися за розв'язання тільки тих питань, з якими він професійно обізнаний, для розв'язку яких він володіє практичними методами роботи та наділений відповідними правами й повноваженнями для виконання психокорекційних чи інших впливів («роби, що знаєш, що вмієш і на що маєш право»). Виконання принципу забезпечу ється правилами, які регламентують відносини психолога із замов ником, досліджуваним/клієнтом, результатами дослідження;
3) принцип неупередженості психолога не допускає ставлення
до досліджуваного/клієнта, формулювання висновків і здійснення дій психологічного характеру, які суперечать науковим даним, які б суб'єктивні враження досліджувавний/клієнт не викликав своїм виглядом, юридичним чи соціальним положенням, яким би позитивним чи негативним не було ставлення замовника до досліджуваного. Принцип дотримується, якщо виконуються правила, які регламентують вплив на результати дослідження особистості самого досліджуваного/клієнта, психолога і замовника; 4) принцип конфіденційності діяльності психолога вимагає того, щоб матеріал, отриманий психологом у процесі його роботи з досліджуваним/клієнтом на основі довірливих стосунків, не підлягав свідомому чи випадковому розголосу поза погодженими умовами та був представлений так, щоб не міг скомпрометувати ні досліджуваного/клієнта, ні замовника, ні психолога, ні психологічну науку. Принцип виконується у тому випадку, якщо відповідними правилами регламентуються процес обміну інформацією психологічного характеру між замовником і психологом, між замовником і досліджуваним.
Цей принцип не варто розуміти буквально. Наприклад, в умовах роботи профконсультанта в школі все ж таки доводиться повідомляти деякі результати своєї роботи (найзагальнішого плану) адміністрації, яка теж має право знати, що саме робить психолог-консультант з довіреними їй (адміністрації) учнями. Але категорично забороняється повідомляти відомості про школярів, які можуть завдати їм хоча б яку-небудь шкоду, навіть тоді, коли самі школярі будуть заявляти, що їм «однаково, що про них будуть розповідати».
Щоб розібратися в тому, що може завдати шкоди клієнту, а що ні, необхідний досвід і професійне «чуття»;
5) принцип поінформованої згоди вимагає, щоб психолог, замовник і досліджуваний/клієнт були повідомлені про етичні принципи та правила психологічної діяльності, цілі, засоби і можливі результати психологічної діяльності та брали в ній добровільну участь. За винятком випадків, передбачених положеннями Етичного кодексу та юридичних документів.
Серед етичних правил у роботі психолога визначимо такі: 1. Не оцінюй! Зрозуміло, що взагалі без оцінок працювати практично неможливо. Тому варто цей принцип уточнити так: «Не начіпляй ярликів!». Суть його в тому, щоб психолог не висловлю-
вав оцінок, особливо негативних, уголос. Ліпше так організувати роботу, щоб на якомусь її етапі сам клієнт, який «прозрів», почав розповідати про свої недоліки.
2. Сприймай людину такою, якою вона є! У К.Роджерса цей принцип звучить так: «Безумовне позитивне сприйняття». Ма ється на увазі визнання з боку психолога права клієнта на будь-яку гаму власних почуттів без ризику втратити повагу психолога, пси хотерапевта (Петровська Л.А., 1986). При цьому клієнт може воло діти справді огидними якостями, і «безумовне сприйняття» такого клієнта виглядало б самообманом. Слово «сприймати» має різні значення: погодитися з чимось, віднестися до чогось позитивно; сприйняти, але це не завжди означає визнати, позитивно постави тись. Наприклад, ми говоримо «зрозуміти негідника», і це зовсім не означає, що ми позитивно сприймаємо все те, що він вчинив. Тому, щоб уникнути непорозумінь, дане правило можна переформулюва- ти так: «Зрозумій кожного клієнта, який тобі довірився».
В.Франкл, засновник логотерапії, вважає, що потрібно допомагати людині у «самотрансценденції», тобто забезпечувати для неї умови «виходу за рамки самої себе», а не просто залишатися такою, якою вона вже є... Уся його логотерапія зорієнтована на принцип «бути-могти».
В.Франкл писав: «Якщо ми будемо сприймати людей такими, якими вони є, ми зробимо їх гіршими. Якщо ми будемо поводитися з ними як з тими, ким вони хочуть бути, то ми приведемо їх туди, куди їх належить привести» [6].
3. Поважай своїх колег по роботі, їх право на професій ну творчість і самостійний вибір методів роботи! Критика ко лег і дискусії повинні проводитися аргументовано, тактовно та конструктивно. Ідеальний варіант конструктивної критики - до помогти своєму колезі з поки що недосконалої нової методики (чи психолого-педагогічного прийому) зробити що-небудь ефек тивне та цікаве. Але на таке не кожен спроможний, оскільки в цьому випадку необхідно в собі подолати заздрість по відношен ню до того, хто «осмілився творити», а також вийти за межі іс нуючих стереотипів роботи і навіть у слабкій поки що ідеї зумі ти побачити перспективні моменти.
4. Не з'ясовуй стосунків з колегами по роботі в присутнос ті клієнтів, учнів/студентів»! Таке з'ясування стосунків може
призвести до зниження довіри клієнтів/досліджуваних, учнів до психолога: якщо психолог сам допускає по відношенню до себе таку образу, тоді як він може, наприклад, консультувати.
Дотримуйся міри взаємної відвертості з клієнтом! Психологу потрібно завжди пам'ятати, що у кожної людини може залишатися невелика схованка душі, недоступна для жодної людини у цім світі. Не можна змушувати клієнта розповідати найпотаємні-ше з його життя. Психологу ж необхідно зберігати деяку дистанцію з клієнтом, оскільки можна втратити його повагу та довіру.
Не забирай у клієнта право самому відповідати за свої вчинки! Найважливіша мета психологічної допомоги - не просто розв'язання конкретної проблеми клієнта, а прагнення сформувати в нього здатність і почуття відповідальності за свою долю.
Лише в тому випадку, коли клієнт не готовий до такої відповідальності, чи психолог усвідомлює, що він сам не готовий допомогти в цьому клієнту, психологу доведеться взяти основну відповідальність за прийняте рішення на себе. Але ця «відповідальність» реально не замінить відповідальності самої людини за своє життя.
Не виставляй свої знання напоказ, прагни допомагати клієнту спочатку самостійно формулювати ті чи інші положення та висновки! Цей принцип може проявлятися хоча б у тому, що психолог повинен миттєво замовкати щоразу, коли клієнт хоче щось сказати, навіть тоді, коли сам психолог «ще не договорив», а клієнт хоче сказати «якусь дурницю».
Не дезінформуй клієнта! Іноді психолог для «збереження честі мундира» чи задля «підтримки свого іміджу» говорить про те, чого сам не знає, чи боїться зізнатися у раніше сказаній неправді... Це може призвести до прийняття клієнтом хибних рішень і ускладнити його життя.
Схожі правила (принципи) виділяються у різних етичних системах, кодексах. Наприклад, в «Етичному стандарті психологів» (Мадрид, Іспанія) пункт 36 висвітлює таке: «Якщо умови експерименту вимагають дезінформації чи обману досліджуваного, психолог повинен переконатися в тому, що це не призведе до якої-небудь шкоди для учасників дослідження, і в будь-якому випадку експериментальний характер і необхідність обману повинні бути розкриті по закінченні експериментальної програми» [3].
Але необхідно пам'ятати і про те, що у психологічному кон-сультуванні часто виникають ситуації, коли «щира правда» (наприклад, правда, сказана прямо у вічі) може сильно травмувати клієнта й ускладнити для нього життєву ситуацію. У такому випадку відмова від дезінформації клієнта вступає у деяке протиріччя з принципом «Не нашкодь!» чи з принципом «Не оцінюй клієнта!».
Дане правило перегукується з іншим «Не обманюй клієнта!». Цікаво, що далеко не всі мислителі відкидали «необхідну брехню». Наприклад, відомий німецький філософ епохи Просвітництва Х.Вольф вважав, що якщо людину змушують брехати обставини і така брехня не завдає шкоди іншій людині, то вона цілком виправдана. А.Шопенгауер називав наполегливе заперечення необхідної брехні «жалюгідною латкою на одязі убогої моралі».
В.В.Знаков зауважує, що задовільне розв'язання проблеми правди та брехні на сьогодні «навряд чи можливе», і це питання є одним із актуальних для психології.
Але психологу-практику все ж таки доводиться виконувти подібні завдання у своїй роботі, і головною умовою правильного розв'язку тут є не якісь однозначні рекомендації, а розвинена професійна совість, яка ґрунтується на досвіді та загальному розумінні ситуації психологом.
9. Дотримуйся принципу добровільності участі клієнта у психологічних процедурах! Дане правило випливає з поваги до особистісного достоїнства, прав і свобод, проголошених і гарантованих Конституцією й іншими документами.
Робота з клієнтом допускається тільки після його згоди. Наприклад, повна реалізація цього принципу в умовах школи може призвести до того, що більшість учнів не будуть приходити на психологічні та профорієнтаційні заняття. Дане правило/принцип необхідно в цьому випадку об 'єднати з принципом обов 'язковості, особливо при проведенні профконсультацій, особистісних опитувальників, ігрових і психотерапевтичних форм роботи Для самих школярів менше буде мук щодо того, куди можна не ходити, а де треба бути обов 'язково.
Під час консультування/дослідження дорослих клієнтів/досліджуваних правило добровільності повинно реалізовуватися більш повно (за винятком випадків обов'язкового проходження співбесіди з профконсультантом, де у клієнта також залишається право добровільно вибирати ту чи іншу міру відвертості та глибини розгляду своїх проблем з психологом; судмедекспертизи).
10. Поважай себе як людину та як спеціаліста! Часто добово диться чути: «головний засіб роботи психолога - його власна особистість». Але особистість - це вища цінність, вона не повинна виступати засобом. Бути засобом для досягнення певних цілей особистість може тільки при викривленому розумінні ринкових відносин, коли все, що завгодно (особистість, кохання, дружба), може бути товаром, засобом для збагачення чи для отримання яких-не-будь благ. Е.Фромм характеризує особистість ринкового типу фразою «Я те, що Вам потрібно». Психологу варто її трохи перефразувати: «Моя особистість буде такою, якою вона потрібна для розв'язання Ваших проблем, але не такою, якою вона потрібна мені для власного розвитку».
Якщо психолог-спеціаліст ставиться до самого себе як до засобу, то чи зможе він повноцінно допомагати іншим людям? Засобами у роботі психолога повинні виступати психологічні методики, внутрішні засоби його професійної діяльності: знання, досвід, вербальні та невербальні засоби спілкування тощо. Мусимо пам'ятати, що поважаючи себе, ми починаємо ліпше розуміти та поважати своїх клієнтів.
Будь неупередженим по відношенню до клієнта! Яке б суб'єктивне враження клієнт не справив на психолога своїм зовнішнім виглядом, юридичним чи соціальним статусом, психолог повинен уникати будь-якого упередженого ставлення до нього.
Застосовуй тільки безпечні методи та методики у роботі і клієнтом/досліджуваним! У своїй роботі психолог повинен застосовувати тільки безпечні, не шкідливі для здоров'я клієнта/досліджуваного методи роботи.
Попереджай можливі неправильні дії замовника! Психолог інформує досліджуваного/клієнта про характер інформації, яка може бути передана замовнику, і тільки після згоди клієнта/досліджуваного психолог передає таку інформацію.
Співпрацюй із замовником! Психолог зобов'язаний повідомити замовника про реальні можливості сучасної психологічної науки в галузі поставлених замовником питань, про межі своєї компетентності та своїх можливостей.
Спілкуйся з досліджуваним/клієнтом на професійному рівні! Дане правило вимагає від психолога володіння методами психодіагностичної бесіди, спостереження, психологічного впливу на такому рівні, щоб він, з одного боку, дозволяв ефективно вико-
ну вати поставлене завдання, а з іншого - підтримував у досліджуваного/клієнта почуття задоволення від спілкування з психологом.
Обґрунтовуй результати досліджень! При формулюванні результатів дослідження психолог використовує терміни та поняття, прийнятні у психологічній науці.
Використовуй адекватні методики! Методики, які використовує у своїй роботі психолог, повинні бути адекватними меті дослідження, віку, статі, освіті, стану досліджуваного, умовам експерименту і т. ін.
Результати дослідження повинні відповідати вимозі науковості! У результатах дослідження повинно бути тільки те, що на сто відсотків отримає будь-який інший дослідник такої ж спеціалізації та кваліфікації, якщо він повторно здійснить інтерпретацію первинних даних, які пропонує психолог.
Дані психологічного характеру, які передаються замовнику, повинні бути виважені! Психолог передає замовнику результати дослідження у термінах і поняттях, відомих замовнику, у формі конкретних рекомендацій. Він не дає жодних відомостей, які могли б погіршити положення досліджуваного чи замовника.
Кодуй дані про клієнтів/досліджуваних! Усім матеріалам психологічного характеру належить присвоїти відповідний код/ шифр, відомий тільки психологу.
Контрольовано зберігай відомості психологічного характеру! Психолог повинен попередньо узгодити з замовником список осіб, які матимуть доступ до матеріалів, що характеризують досліджуваного, місце та умови зберігання, мету використання та
строки знищення.
22. Коректно використовуй дані психологічного харак теру! Дані психологічного характеру про досліджуваного не по винні підлягати відкритому обговоренню, передачі чи повідом ленню будь-кому іншому, окрім форм і цілей, рекомендованих
психологом.
Порушення принципів, правил розцінюють як неправильні дії психологів, які можуть призвести до не найкращих наслідків як для клієнта, так і для психолога та психологічної науки.