Карбонатні формації

Карбонатні формації – складені різними вапняками, серед яких зустрічаються окремі пачки доломітів, рідше силіцитів. Карбонатні формації утворюються при різному геотектонічному режимі: геосинклінальному, перехідному і платформенному.

Карбонатні формації геосинкліналей складені переважно вапняками, серед яких переважають темно-сірі і чорні. Забарвлення вапняків зв’язане з наявністю бітумінозної вуглистої речовини, рідше зустрічаються вапняки світлі, майже білі. Вони вміщають теригенні домішки у вигляді глин та аргілітів. Для вапняків характерна шаруватість, плитчатість різного масштабу і генезису.

Серед карбонатних формацій геосинкліналей, як правило, спостерігаються рифові вапняки (коралові, археоціатові, водорослеві). Рифові вапняки характеризуються відсутністю шаруватості, наявністю пор і каверн. Протяжність рифів від декількох десятків і сотень метрів до десятків і сотень кілометрів. Товщина карбонатних формацій геосинкліналей від декількох сотень метрів до 3-5 км.

Платформенні карбонатні формації відрізняються від геосинклінальних невеликою товщиною (100-200 м), незначними змінами і метаморфізмом порід. Вапняки мають світле забарвлення, але при асоціації з вугленосною і теригенною формацією, спостерігаються теригенні домішки та більш темне забарвлення.

Крейдяні відклади розвинуті в межах платформ та в перехідних областях від платформ до геосинкліналей. Представлені вони білою крейдою та мергелями з різними домішками теригенних, переважно глинистих порід. Серед крейди та мергелів часто спостерігаються кремневі конкреції, лінзи та прошарки кремнистих порід, діатомітів, трепелів, часто дуже окремнілих. Товщина крейдяних відкладів від декількох десятків до декількох сотень метрів.

У складі карбонатних формацій виділяються лінзи літоралі, субліторалі, мілководні та глибоководні частини шельфу. Більша частина карбонатних порід це шельфові відклади, глибоководними осадками, очевидно, є відклади білої крейди, що сформувалися на глибинах до 500 м та вапняки з кремневими конкреціями та пластами силіцитів.

Соленосні формації

Соленосні формації формуються на суші, в озерах і лагунах, пов’язаних з морськими басейнами. В геоструктурному плані більшість формацій належить до крайових прогинів та синекліз платформ, рідше міжгірських западин, що сформувались на завершальній стадії розвитку геосинкліналей.

Петрографічний склад формацій досить складний. Крім галоїдних та сульфатних солей звичними компонентами соленосних товщ є теригенні відклади, переважно глини та аргіліти гідрослюдистого та монтморилонітового складу, рідше алевритові та піщані породи. На периферії міжгірських западин зустрічаються конгломерати та брекчії.

У вертикальному розрізі соленосних товщ спостерігається така закономірність: в основі залягають карбонатні породи, вище ангідрити, кам’яна сіль, калійні солі, які часто знову ж перекриваються кам’яною сіллю, або гіпсом.

Потужність соленосних формацій від декількох десятків метрів до 1-2 км в синеклізах платформ і від декількох сотень метрів до 5-6 км в крайових прогинах і міжгірських западинах. Соленосні породи складають від 10 до 65% потужності всієї формації. Солі залягають пластами, пластоподібними покладами та лінзами досить великої товщини. У соляних відкладах спостерігається тонка шаруватість, ритмічність, що пов’язано зі зміною кліматичних умов.

Соляні породи здатні під тиском текти в твердому стані і часто утворюють складки і куполи вижимання. В парагенезі з соляними відкладами (соляними куполами) знаходяться вугільні поклади, а частіше нафтові родовища (наприклад в Дніпровсько-Донецькій западині).