Поровий простір породи і його вивчення у шліфах під мікроскопом

При вивченні нафтогазоносності надр та оцінці їх продуктивності важливе значення має визначення колекторських властивостей породи і в першу чергу їх пористості і проникності. Точну кількісну характеристику цих параметрів одержують в лабораторних умовах на спеціальних установках, але деякі особливості порового простору можуть бути визначені тільки мікроскопічно.

Поровий простір – це об’єм породи, не зайнятий мінеральною або органічною частиною (за виключенням вуглеводнів).

Вивчення пористості породи в шліфах часто ускладнюється різними причинами. Перш за все, пори можуть бути заповнені дрібними продуктами руйнування породи, які утворюються у процесі виготовлення шліфа або абразивним матеріалом. Крім того, при обробці породи із тонкої пластинки породи можуть випадати окремі зерна або їх агрегати, що імітує пористість; накінець, пластинка породи при шліфуванні може тріснути і потім важко з’ясувати походження тріщин: чи це продукти природних деформацій, чи чисто технічні.

Всі ці обставини знижують точність визначення. Для того, щоб виключити можливі погрішності і одержати додаткові відомості про будову порового простору, породи попередньо насичують під тиском яскраво забарвленими пластмасами (зокрема бакелітом). Після затвердіння пластмаси виготовляють шліф. Всі пустоти, тріщини, каверни, які з’єднуються між собою, в результаті заповнення їх пластмасою виділяються за відповідним забарвленням. Пустоти, що виникли в процесі виготовлення шліфа, заповнені пластмасою не будуть.

При характеристиці порового простору звертають увагу на такі ознаки:

1) наявність пор і їх об’єм;

2) особливості розподілу в породі;

3) види пор;

4) форма і розмір пор.

Наявність пор і їх об'єм

Наявність пор в породі, попередньо просоченою кольоровою пластмасою, визначається за наявністю в шліфі плям та інших новоутворень відповідного забарвлення. В породі, яка не оброблялась попередньо, пори в шліфі заповнюються безколірною аморфною масою – бальзамом, яка в схрещених ніколях буде знаходитись в стадії погасання – чорною.

Об’єм пор (або пористість) при мікроскопічному вивченні породи визначається шляхом вирахування відношення сумарної площі пор до площі шліфа і виражається в процентах.

Особливості розподілу пор у породі

Пори можуть розподілятись по-різному. У піщано-алевритових породах з контактовим і плівковим цементом пори розподіляються більш-менш рівномірно, у тих же уламкових породах з наявністю згусткового цементу – нерівномірно, окремими гніздами різного розміру.

У хемогенних та органогенних породах пори (каверни) найчастіше розподіляються нерівномірно, окремими скупченнями або ж системами тріщин різної щільності та орієнтування.

Види пор

Виділяють пори міжгранулярні, кавернозні і тріщинні.

Міжгранулярні пори – це простір між уламковими зернами або органогенними залишками. Каверни – це пустоти, які виникли внаслідок вибіркового розчинення складових частин породи. Вони, як правило, пов’язані між собою тонкими каналами, по яких відбувається фільтрація підземних вод і винос продуктів розчинення. Тріщині пори це пустоти, які виникли в результаті порушення суцільності порід під дією тектонічних напруг або гідророзриву.

За генезисом пори поділяються на первинні і вторинні. Первинні пори формуються на стадії седиментогенезу та діагенезу. Точно діагностувати їх не завжди можливо, більш-менш достовірно визначаються вторинні кавернозні і тріщинні пори. Міжгранулярна пористість може бути первинною і вторинною, оскільки вона формується в результаті розчинення складових компонентів (найчастіше цементу) уламкової або органогенної породи.