Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
litologiya.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
1.61 Mб
Скачать

Елювіальні фації

Елювій – це комплекс продуктів руйнування гірських порід, які утворились на поверхні Землі під впливом атмосферних агентів, ґрунтових вод, життєдіяльності організмів і які збереглись на місці свого формування.

Найбільш типовими представниками елювію є кора вивітрювання і її самий верхній шар – ґрунт. Якщо переважає фізичне вивітрювання, то елювій представлений комплексом різних за розмірами та формою уламків материнських порід. При більш активних процесах хімічного вивітрювання відбувається дезінтеграція вихідних порід і їх глибокі хімічні і мінералогічні зміни та перетворення, які приводять до формування стійких глинистих мінералів.

Кори вивітрювання мають вертикальну зональну будову. Нижчі горизонти за фізичними властивостями, складом, текстурно-структурними особливостями близькі до материнських порід, середні – це є субстрат материнських і глинистих порід. Верхні горизонти різко відрізняються від вихідних порід і представлені в основному глинистими породами.

Мінеральний склад, товщина, розвиток кори вивітрювання залежить, головним чином, від клімату, тектонічного режиму і рельєфу. Найбільш інтенсивно відбувається вивітрювання у тропічному кліматі, при стабільному тектонічному режимі, в умовах припіднятого, але не крутого рельєфу. Товщина елювію тут може змінюватись від одиниць до декількох метрів. В таких умовах відбувається глибоке вивітрювання з формуванням каолінітових і гібситових глин.

У помірному кліматі в корах формуються гідрослюдисті глини, а в арідному – з перевагою лужних умов формуються монтморилоніт, палигорскіт та інші мінерали. Виділяють сучасні елювіальні фації і викопні. Наявність викопних кір вивітрювання свідчить про континентальну обстановку осадконакопичення і дозволяє реконструювати кліматичний і тектонічний режим, рельєф і геохімічні процеси.

Елювіальні древні фації відомі, починаючи з докембрію. Зокрема, в Карелії спостерігаються докембрійські метаморфізовані кори вивітрювання, девонські – на Північному Уралі, Казахстані, Східному Сибірі, мезозойські – на Уралі, Казахстані, Західному Сибірі, Україні, Середній Азії, палеогенові і міоценові – Україні, Південному Уралі, Казахстані, Сибірі.

З елювіальними фаціями пов’язана низка корисних копалин. Це різноманітні глини, розсипні родовища золота, алмазів, бокситів, заліза, марганцю та інших.

Колювіально-делювіальні і пролювіальні фації

Це сукупність мікрофацій, які формуються в умовах сильно розчленованого рельєфу. Колювіальні і делювіальні відклади формуються на схилах у результаті зсувів, обвалів, а також при переміщенні уламкового матеріалу тимчасовими потоками, дощовими і талими водами. Вони формуються переважно в областях з сухим кліматом і бідною рослинністю. Такі відклади називають часто переміщеним елювієм, але вони на відміну від останнього мають дуже різкий контакт з підстилаючими породами, неоднорідний речовинний склад, дуже подібний до порід, які залягають вище по схилу. Відсортованість і шаруватість уламкового матеріалу погана, або відсутня зовсім. Це в основному уламки порід, грубі брекчії, ні більш пологих схилах – піщано-алевритові осадки. Товща колювіально-делювіаль­них відкладів непостійна, дуже мінлива, так як вони дуже часто заповнюють нерівності рельєфу, досягають значної товщини в долинах і западинах.

У гірських і передгірських районах, де часто формуються селеві і мулові потоки, розвинуті пролювіальні фації. Ці величезні маси уламкового матеріалу мають смугасту форму і заповнюють долини, ущелини і представлені грубими невідсортованими відкладами: глибами, валунами, галькою, щебенем, які хаотично розкидані в суглинках, глинах. При виході потоку на рівнину він розпадається на численні рукави, які утворюють в плані віялоподібний конус виносу. Часто такі конуси зливаються в суцільний передгірський шельф довжиною до декількох сотень і шириною до 100 км. Товщина відкладів також досягає декількох сотень, а інколи і тисяч метрів. На краях конусів в умовах виположеного рельєфу формуються сори, болота, які обумовлюють утворення торфовищ.

Фауна у колювіально-делювіальних і пролювіальних відкладах часто є перевідкладеною з материнських порід. Власні органічні рештки представлені, як правило, детритом прісноводних і наземних черепашок, кістками хребетних та рослинними фрагментами.

Колювіально-делювіальні і пролювіальні фації сформувались в орогенних областях і поряд з іншими генетичними типами входять до складу верхньомоласових формацій, які відомі в багатьох районах (Карпати, Кавказ, Середня Азія).

З цим комплексом фацій пов’язані переважно корисні копалини у вигляді будівельних матеріалів та деяких розсипних родовищ.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]