- •Лекція №1 літологія і її завдання
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №2 загальні відомості про осадочні гірські породи
- •Об’єм, маса, поширення.
- •Порівняння мінерального й хімічного складу осадочних і магматичних порід.
- •Гіпергенез – утворення осадочного матеріалу
- •Роль різних геосфер на стадії гіпергенезу
- •Роль фізичного вивітрювання на стадії гіпергенезу
- •Роль гідросфери
- •Стійкість мінералів при вивітрюванні. Механічна і хімічна стійкість
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №4 перенос (транспортування) осадочного матеріалу
- •Перенос водою
- •Перенос атмосферою
- •Транспортування осадочного матеріалу льодом
- •Дія сили тяжіння на процеси переносу
- •Вплив рослин та тваринних організмів на процеси переносу
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №5 ііі стадія літогенезу седиментогенез – накопичення осадків Причини осідання осадочного матеріалу, який знаходиться в різному фізико-хімічному стані й середовищі
- •Відкладання осадочного матеріалу у водному басейні
- •Осадочна диференціація її суть та види
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №6 діагенез – стадія перетворення осадку в осадочну породу Термобаричні й геохімічні умови, енергетика процесів діагенезу
- •Роль органічних речовин на стадії діагенезу
- •Значення рН і Eh в осадках
- •Основні процеси на стадії діагенезу, причини, фактори та наслідки діагенетичних змін
- •Мінеральні новоутворення
- •Кристалізація й перекристалізація складових частин осадку
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №7 вторинні зміни осадочних порід. Катагенез метагенез та гіпергенез
- •Стадія катагенезу
- •Ущільнення порід
- •Стадія гіпергенезу
- •Причини ритмічності і циклічності
- •Еволюція осадочного процесу
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №9 класифікація і будова осадочних гірських порід. Структурно-текстурні особливості
- •Текстури, структури і забарвлення осадочних порід
- •Текстури осадочних порід
- •Структури осадочних порід
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №10 основні типи осадочних гірських порід. Уламкові породи
- •Продовження таблиці 10.1
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №11 вулканогенно-осадочні породи
- •Практичне значення
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №12 глинисті гірські породи
- •Умови формування
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №13 карбонатні породи
- •Умови залягання
- •Генезис карбонатних тіл
- •Практичне значення
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №14 соляні, кременисті і фосфатні породи
- •Мікроскопічна характеристика соляних порід
- •Умови формування соляних порід, поширення та практичне значення
- •Кременисті породи
- •Умови формування кременистих порід, поширення практичне значення
- •Фосфатні породи
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №15 алюмінисті (глиноземисті), залізисті і марганцеві гірські породи Алюмінисті породи
- •Залізисті породи
- •Марганцеві породи
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №16 каустобіоліти і їх органічні утворення
- •Нафта, тверді бітуми, горючі гази
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №17 методи вивчення осадочних порід
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №18 осадочні фації і їх характеристика
- •1 Визначення розуміння “фація” і генетичний тип
- •2 Значення вчення про фації та літолого-фаціальний аналіз
- •Елювіальні фації
- •Колювіально-делювіальні і пролювіальні фації
- •Алювіальні фації
- •Льодовикові фації
- •Еолові пустельні фації
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №20 фації перехідні від континентальних до морських
- •Прибережно-морські фації
- •Лагунні і лиманні фації
- •Дельтові фації
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №21 морські фації
- •Шельфові (неритові) фації
- •Батіальні і абісальні фації
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №22 фації морських водойм з аномальною солоністю
- •Геологічне значення відкладів внутрішніх морів
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №23 основні методи фаціального аналізу
- •Генезис вивчення речовинного складу порід
- •Генетичне значення структур порід
- •Генетичне значення текстур породи
- •Вивчення древніх залишків організмів і слідів їх життєдіяльності з метою фаціального аналізу
- •Вивчення будови і форми осадочних тіл і їх взаємовідношення з сусідніми товщами
- •Основні принципи фаціального картування
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №24 сучасні формації і основи інформаційного аналізу Визначення і зміст розуміння “формація”
- •Вугленосні формації
- •Флішеві формації
- •Моласові формації
- •Нафтоматеринські формації
- •Карбонатні формації
- •Соленосні формації
- •Кремнисто-вулканогенні формації
- •Питання для самоперевіркИї
- •Лекція №25 метаморфізм і метаморфічні гірські породи
- •Фактори метаморфізму
- •Локальний метаморфізм
- •Регіональний метаморфізм
- •Хімічний склад метаморфічних порід
- •Мінеральний склад метаморфічних гірських порід
- •Структури і текстури метаморфічних гірських порід
- •Фізичні властивості метаморфічних порід
- •Головні типи метаморфічних гірських порід
- •Зони регіонального метаморфізму і метаморфічних фацій
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №26 літологія природних резервуарів
- •Поровий простір породи і його вивчення у шліфах під мікроскопом
- •Наявність пор і їх об'єм
- •Особливості розподілу пор у породі
- •Види пор
- •Форма і розмір пор
- •Породи флюїдоупори (покришки)
- •Питання для самоперевірки
- •Перелік використаних джерел
Вивчення будови і форми осадочних тіл і їх взаємовідношення з сусідніми товщами
При фаціальному аналізі важливе значення має вивчення будови осадочних тіл – характеру їх нашарування, зміни по розрізу і в просторі і т. д.
Зокрема, зміна порід в розрізі свідчить про зміну умов осадконакопичення, а повторення близьких порід – на циклічне повторення відповідних умов.
Форма тіл встановлюється на основі побудови карт потужностей, літологічних розрізів, різноманітних схем.
Основні принципи фаціального картування
Підсумком фаціального аналізу є побудова фаціальних карт певного стратиграфічного підрозділу, яка відображає розподіл та зміну осадків по площі і за генезисом та інтерпретацію одержаних даних.
Літолого-фаціальна карта – це основа для переходу до фаціальної карти. Цей перехід полягає в реконструкції умов формування осадків з використанням всіх даних, одержаних при вивченні фауни і флори, різних генетичних діаграм, структур і текстур, морфології осадочних тіл і їх взаємодії з вміщуючими породами.
Фаціальні карти доповнюються декількома профілями, розміщеними навхрест простягання фаціальних зон. Профілі відображають зміни, які відбулися в розрізах певних горизонтів, циклічність геологічної будови і зміну фаціальних обстановок, заміщення деяких фацій в просторі і т. д.
Питання для самоперевірки
Що Ви розумієте під терміном “фація”?
Яке значення має вивчення речовинного складу, структур, текстур осадочних порід для літолого-фаціального аналізу?
Як можна використати залишки древніх організмів і продукти їх життєдіяльності для фаціального аналізу?
Як і в якій послідовності складаються фаціальні карти і геологічні профілі?
Яке значення має атлас літолого-фаціальних карт для вивчення історії геологічного розвитку регіонів і прогнозування різних корисних копалин?
Лекція №24 сучасні формації і основи інформаційного аналізу Визначення і зміст розуміння “формація”
Вперше термін формація ввів Г.Х. Фюксель в середині ХVІІІ ст., об’єднавши комплекси пластів, які сформувались одні за другими при однакових умовах, причому кожна серія відповідає певній епосі розвитку в історії Землі. Самий термін “формація” появився в роботі А.Г. Вернера і означав асоціацію певних типів гірських порід, які можуть повторюватись в різні геологічні епохи. За Ч. Лейелем назва формація виражає в геології всяку групу порід, які мають близьке за умовами формування походження, час формування і речовинний склад.
Таким чином, термін мав літологічний і стратиграфічний зміст. Але з розвитком палеонтологічного методу з’ясувалося, що одновікові відклади можуть мати зовсім різний склад і будову, в той же час як однотипні формування нерідко мають різний вік.
Наприкінці ХІХ сторіччя М. Бертран відмітив, що деякі формації (моласові, флішеві, аспідних сланців) відповідають певним стадіям розвитку геосинкліналей. Він показав геотектонічний зв’язок окремих літологічних комплексів з етапами розвитку геосинкліналей.
Недивлячись на різні підходи до визначення формацій різних дослідників, найбільш важливими є спільні погляди. Як правило визначення формацій приводиться на основі трьох основних ознак:
петрографічний склад і характер будови відкладів;
фізико-географічні умови накопичення матеріалу;
тектонічна обстановка, яка визначає приуроченість відкладів до певних тектонічних структур.
За даними В.Є. Хаїна (1973 р.) формація – це природна і закономірна сукупність гірських порід або фацій, які мають спільні умови формування і виникли на певних етапах розвитку основних структурних зон земної кори.
За М.В. Логвиненко – формація – це парагенетична сукупність фацій (порід) більш-менш стійких в часі і просторі.
Формації виникають при певному тектонічному режимі і в певних ландшафтно-кліматичних умовах. Тектонічний режим є головним фактором, тому класифікацію формацій проводять за геотектонічним принципом. На цій основі виділяють геосинклінальні, перехідні і платформенні формації.
Геосинклінальні формації виникають в умовах диференційованих тектонічних рухів великої амплітуди, тому вони мають значну товщину, але швидко змінюються на вхрест простягання складчастої системи. Серед них широко розповсюджені магматичні і пірокластичні породи. В умовах геосинкліналей формуються пластові фосфорити, деякі кремнисті породи (яшми, радіолярити), боксити, грауваки і інші.
Платформенні формації утворюються в областях зі слабо диференційованим тектонічним режимом невеликої амплітуди, тому вони мають незначну товщину і зберігають свої особливості на значних територіях. В умовах платформенних формацій утворюються кварцові піски, каолінітові глини, аргіліти, магматичні породи зустрічаються рідко.
До перехідних належать формації, які мають ознаки як платформенних так і геосинклінальних утворень. Це переважно формації, накопичення осадків в яких відбувається в умовах неглибокого моря або рівнинних ділянок суші, в тектонічному плані це краєві прогини.
До геосинклінальних формацій відносять:
а) глинисто-сланцеві;
б) флішеві;
в) вулканогенно-кремнисті;
г) карбонатні;
д) вугленосні;
ж) моласові та ін.
До перехідних:
а) вугленосні;
б) нафтоматеринські;
в) моласові;
г) червонокольорові (строкаті);
д) лагунно-соленосні та ін.
До платформенних:
а) кварцово-піщані;
б) глауконітово-фосфоритові;
в) карбонатні;
г) вугленосні та ін.
Формації – це парагенетична сукупність фацій і вони характеризуються певним речовинним складом. Крім того їх можна поділяти також за кліматичними ознаками на такі види: континентальні арідні, континентальні гумідні, континентальні нівальні, перехідні лагунно-затокові і дельтові, морські шельфові, морські батіальні, морські абісальні.
За речовинним складом виділяють теригенні, карбонатні, соленосні, глауконітово-фосфоритові, бокситові, вулканогенно-осадочні. залізисто-марганцеві та ін.
Розглянемо чотири найбільш розповсюджені формації, які формуються при різному геотектонічному режимі, але мають близький речовинний склад.