- •Лекція №1 літологія і її завдання
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №2 загальні відомості про осадочні гірські породи
- •Об’єм, маса, поширення.
- •Порівняння мінерального й хімічного складу осадочних і магматичних порід.
- •Гіпергенез – утворення осадочного матеріалу
- •Роль різних геосфер на стадії гіпергенезу
- •Роль фізичного вивітрювання на стадії гіпергенезу
- •Роль гідросфери
- •Стійкість мінералів при вивітрюванні. Механічна і хімічна стійкість
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №4 перенос (транспортування) осадочного матеріалу
- •Перенос водою
- •Перенос атмосферою
- •Транспортування осадочного матеріалу льодом
- •Дія сили тяжіння на процеси переносу
- •Вплив рослин та тваринних організмів на процеси переносу
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №5 ііі стадія літогенезу седиментогенез – накопичення осадків Причини осідання осадочного матеріалу, який знаходиться в різному фізико-хімічному стані й середовищі
- •Відкладання осадочного матеріалу у водному басейні
- •Осадочна диференціація її суть та види
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №6 діагенез – стадія перетворення осадку в осадочну породу Термобаричні й геохімічні умови, енергетика процесів діагенезу
- •Роль органічних речовин на стадії діагенезу
- •Значення рН і Eh в осадках
- •Основні процеси на стадії діагенезу, причини, фактори та наслідки діагенетичних змін
- •Мінеральні новоутворення
- •Кристалізація й перекристалізація складових частин осадку
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №7 вторинні зміни осадочних порід. Катагенез метагенез та гіпергенез
- •Стадія катагенезу
- •Ущільнення порід
- •Стадія гіпергенезу
- •Причини ритмічності і циклічності
- •Еволюція осадочного процесу
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №9 класифікація і будова осадочних гірських порід. Структурно-текстурні особливості
- •Текстури, структури і забарвлення осадочних порід
- •Текстури осадочних порід
- •Структури осадочних порід
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №10 основні типи осадочних гірських порід. Уламкові породи
- •Продовження таблиці 10.1
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №11 вулканогенно-осадочні породи
- •Практичне значення
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №12 глинисті гірські породи
- •Умови формування
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №13 карбонатні породи
- •Умови залягання
- •Генезис карбонатних тіл
- •Практичне значення
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №14 соляні, кременисті і фосфатні породи
- •Мікроскопічна характеристика соляних порід
- •Умови формування соляних порід, поширення та практичне значення
- •Кременисті породи
- •Умови формування кременистих порід, поширення практичне значення
- •Фосфатні породи
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №15 алюмінисті (глиноземисті), залізисті і марганцеві гірські породи Алюмінисті породи
- •Залізисті породи
- •Марганцеві породи
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №16 каустобіоліти і їх органічні утворення
- •Нафта, тверді бітуми, горючі гази
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №17 методи вивчення осадочних порід
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №18 осадочні фації і їх характеристика
- •1 Визначення розуміння “фація” і генетичний тип
- •2 Значення вчення про фації та літолого-фаціальний аналіз
- •Елювіальні фації
- •Колювіально-делювіальні і пролювіальні фації
- •Алювіальні фації
- •Льодовикові фації
- •Еолові пустельні фації
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №20 фації перехідні від континентальних до морських
- •Прибережно-морські фації
- •Лагунні і лиманні фації
- •Дельтові фації
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №21 морські фації
- •Шельфові (неритові) фації
- •Батіальні і абісальні фації
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №22 фації морських водойм з аномальною солоністю
- •Геологічне значення відкладів внутрішніх морів
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №23 основні методи фаціального аналізу
- •Генезис вивчення речовинного складу порід
- •Генетичне значення структур порід
- •Генетичне значення текстур породи
- •Вивчення древніх залишків організмів і слідів їх життєдіяльності з метою фаціального аналізу
- •Вивчення будови і форми осадочних тіл і їх взаємовідношення з сусідніми товщами
- •Основні принципи фаціального картування
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №24 сучасні формації і основи інформаційного аналізу Визначення і зміст розуміння “формація”
- •Вугленосні формації
- •Флішеві формації
- •Моласові формації
- •Нафтоматеринські формації
- •Карбонатні формації
- •Соленосні формації
- •Кремнисто-вулканогенні формації
- •Питання для самоперевіркИї
- •Лекція №25 метаморфізм і метаморфічні гірські породи
- •Фактори метаморфізму
- •Локальний метаморфізм
- •Регіональний метаморфізм
- •Хімічний склад метаморфічних порід
- •Мінеральний склад метаморфічних гірських порід
- •Структури і текстури метаморфічних гірських порід
- •Фізичні властивості метаморфічних порід
- •Головні типи метаморфічних гірських порід
- •Зони регіонального метаморфізму і метаморфічних фацій
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція №26 літологія природних резервуарів
- •Поровий простір породи і його вивчення у шліфах під мікроскопом
- •Наявність пор і їх об'єм
- •Особливості розподілу пор у породі
- •Види пор
- •Форма і розмір пор
- •Породи флюїдоупори (покришки)
- •Питання для самоперевірки
- •Перелік використаних джерел
Гіпергенез – утворення осадочного матеріалу
У процесі формування осадочної породи відбуваються складні і досить тривалі процеси, що сягають десятків і сотень тисяч років.
Осадочні породи, в залежності від того, в яких умовах вони сформувались, можуть складатись з декількох складових частин, головними серед них є:
уламкова частина – продукти механічного руйнування гірських порід різного генезису;
хемогенна частина – продукти хімічних реакцій, що відбуваються переважно у водному, рідше повітряному середовищі;
органогенна або біогенна частина – залишки тваринних, і рослинних організмів;
вулканогенний матеріал – вулканічний попіл, бомби;
колоїдний матеріал – тонкодисперсні частинки, величиною від 1 до 100 мкм (1·10-6-1·10-4 мм), що утворюється при подрібненні та розчиненні уламкового матеріалу;
космічний матеріал – космічний пил, рідше метеорити, метеоритний пил, що утворюється при випаровуванні, здуванні та розбризкуванні розплавлених речовин із поверхні метеоритів в атмосфері Землі.
Окремі компоненти , їх кількість на протязі геологічної історії Землі змінюються і їх роль міняється.
Роль різних геосфер на стадії гіпергенезу
Осадочний матеріал формується в різних фізико-географічних умовах і в різних геосферах: літосфера, гідросфера, атмосфера, глибинні надра планети і космічний простір.
Літосфера – охоплює денну поверхню землі і самі верхні шари земної кори, гідросфера – сукупність усіх вод (моря, океани, озера, ріки, болота, підземні води), атмосфера – газова оболонка Землі (до 1000 км), літосфера – (до середини ХХ ст. – ототожнювалась із земною корою).
На континентах утворення осадочного матеріалу відбувається в процесі фізичного та хімічного вивітрювання.
Вивітрювання – це зміна гірських порід на поверхні Землі і близько до неї під впливом механічної і хімічної дії води, повітря та організмів.
Сукупність хімічних, фізичних та мінералогічних процесів, що відбуваються в самих верхніх шарах земної кори в сукупності з факторами атмо- гідро- та літосфери А. Ферсман об’єднав під терміном гіпергенез. Це поняття охоплює більш ширші процеси, ніж вивітрювання, вивітрювання – його складова частина.
У зоні вивітрювання мають місце і протилежні йому процеси скам’яніння, що викликають тимчасове ущільнення порід, що руйнуються і другі явища, які набувають вагомого значення не в зоні вивітрювання, де вони мають підпорядковане значення, а в зоні формування осадочних порід.
Роль фізичного вивітрювання на стадії гіпергенезу
Головні фактори – зміни температури, руйнівна дія води, льоду та вітру. При фізичному вивітрюванні відбувається як правило тільки подрібнення порід без утворення нових мінералів величиною від крупних глиб до тонких частинок менше 0,005 мм. При хімічному вивітрюванні, – виникають нові мінерали завдяки окисленню, гідратації та вилуговуванні материнських порід.
Обидва типи вивітрювання тісно зв’язані між собою і в природі невіддільні, проявляються одночасно, але з різною інтенсивністю.
Механічне подрібнення охоплює саму верхню частину літосфери під впливом вітру, атмосферних опадів, річкових вод, тимчасових потоків, ударів хвиль на морі та океані, льодовиків, що сповзають із гір, сили тяжіння, коливань температури, коріння дерев і т.д.
Продукти механічного подрібнення – це головний осадочний матеріал.
Хімічне вивітрювання. Відбувається в основному, під впливом води, кисню та вугільної кислоти. Вода дисоціює на іони Н+ і ОН-, в залежності від концентрації яких вона володіє кислотними, або лужними властивостями, що вимірюється показником рН. Концентрація іонів Н+ та ОН- в дистильованій воді становить 1·10-7 г-іон\л. Величина рН є логарифмічний показник концентрації водневих іонів, взятий з протилежним знаком: рН=-lgН+. Наприклад, при вмісту іонів водню у воді 1·10-7 г-іон/л, рН=7 і т. д.
Величина рН виростає при зменшенні концентрації водневих іонів, і зменшується, коли концентрація Н- збільшується. Величина рН визначає хімічну активність води.
Найбільш кислі води спостерігаються в болотах, торф’яниках, слаболужні – морські води, різколужні – води солоних озер і ґрунтові води засолених ґрунтів.
Вода діє на мінерали, породи трьома шляхами – розчинення, гідратація – витіснення іонами Н+ основ із силікатів та інших мінералів, гідроліз – повний розпад мінералів.
Приклади: кальцит, стійкий у лужних умовах, в кислих – розчиняється. Гідроокис заліза розчиняється при рН менше 4, 5, а при більших випадає в осадок.
Важливу роль при хімічному вивітрюванні має кисень, який є в повітрі та в розчиненому стані у воді. В повітрі його 20, 946%, у воді в залежності від тиску, температури, солоності від 4-10 мл\л. Він складає 34-36% від загального об’єму розчинених газів.
Інколи кисень відсутній (сірководневе зараження). Кисень, діючи на мінеральні та органічні сполуки, окислює їх. Інтенсивно відбуваються ці процеси там, де мінерали мають хімічні елементи з декількома валентностями (залізо, марганець, сірка та ін.), а також у високодисперсних розчинах. Дуже інтенсивно окислюються сульфіди та органічні речовини.
Коли кисень відсутній – відбувається відновлення речовин. Мірою відновлення чи окислення є величина Eh, що вимірюється потенціометром і виражається в мілівольтах. При додатних значеннях Eh відбувається окислення, при від’ємних – відновлення.
На практиці обстановку середовища визначають за кольором порід. Бурий, червоний, оранжевий кольори – середовище з наявністю трьохвалентного заліза: сірі, чорні, зеленувато-сірі, голубувато-сірі кольори свідчать про наявність двохвалентного заліза, а також тонкодисперсної, обвугленої речовини, ознака відновного середовища.
Величина Eh у природних водах регулюється газовим режимом (кисень, H2S і ін.) і життєдіяльністю організмів.
Вугільна кислота в процесі хімічного вивітрювання також є важливим агентом. В атмосфері СО2 – 0,033%, в атмосферних опадах – його кількість виростає до 9,3% (від об’єму всіх газів), а в морських водах до 58% (за Л. Пустоваловим).
Вуглекислий газ і його похідні ( , , ) руйнують гірські породи. Так у карбонатних породах руйнуються кальцит, доломіт та ін. сполуки, вивільняючи при цьому глинистий, уламковий, органогенний матеріал, що є готовим осадочним матеріалом.
Діючи на магматичні та метаморфічні породи, вуглекислота руйнує алюмосилікати, утворюючи більш прості сполуки кремнезему, оксиди алюмінію, заліза, глинистих мінералів і т.д. Вивільнені іони Са2+, Мg2+, Na2+, К+, та інші є потенційним матеріалом для утворення осадків.
Важливим фактором хімічного вивітрювання є гумінові кислоти, що утворюються в результаті розкладу решток бактеріями та мікроорганізмами. Вони є головним компонентом перегною (гумусу) у ґрунтах. Гумусові речовини являють собою типові колоїди і мають явно виражені кислотні властивості. Коричневий колір води в озерах та ріках поблизу боліт свідчить про гумінові кислоти. Вони вступають у взаємодію з різними мінеральними речовинами і розчиняють їх, утворюючи осадочний матеріал.
У районах діючих вулканів із надр Землі поступають Cl, F, сірчаний ангідрид (SO3), сірчистий ангідрид (SO2), які вступають у реакцію з водяними парами, утворюють мінеральні кислоти, що розчиняють мінерали і гірські породи.
У самій верхній частині літосфери бурхливо розвивається органічне життя й продукти життєдіяльності наземних рослин, і в меншій мірі тварин, які є складовою частиною континентальних, морських і лагуних осадків.
Процеси вивітрювання відбуваються досить швидко. В містах (Л. Рухін) граніти розтріскуються через 40-350 р., мармури – (20-130 років). Руйнування до 5 см глибиною у гранітів відбувається через 40-350 років, мармурів 340-1200 років. Техногенне навантаження прискорює процеси вивітрювання. Про швидкість вивітрювання свідчить формування ґрунтів на лавових потоках поблизу вулканів через декілька десятків років.