161. Особливості досудового та судового провадження у справах про злочини неповнолітніх.

КПК України містить спеціальну главу, присвячену особливостям провадження в справах неповнолітніх (глава 36 КПК). Крім того, до числа норм, що передбачають специфіку провадження в справах не­повнолітніх ставляться, норми, закріплені в інших главах (напри­клад, ст.ст. 6, 7-3, 9, 45,111,112, 254, 348, 384, 407 та ін.).

При провадженні досудового слідства й розгляді в суді справ про злочини неповнолітніх крім кола обставин, встановленого ст. 64 КПК України та які підлягають встановленню у всіх кримінальних спра­вах, ст. 433 КПК України встановлює додатковий перелік обставин, що входять до предмета доказування у цій категорії справ. До числа таких обставин належать:

1. вік неповнолітнього (число, місяць і рік народження);

2. стан здоров'я й загального розвитку неповнолітнього;

3. характеристика особи неповнолітнього;

4. умови життя й виховання неповнолітнього;

5. обставини, що негативно впливали на виховання неповноліт­нього;

6. наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули не­повнолітнього в злочинну діяльність.

Досудове провадження в справах про злочини неповнолітніх здій­снюється виключно у формі досудового слідства (ст.112 КПК Украї­ни). Провадження досудового слідства у справах про злочини непов­нолітніх здійснюється за загальними правилами провадження досудо­вого слідства по всіх кримінальних справах з урахуванням особливос­тей, передбачених законодавством при провадженні у справах неповнолітніх.

Провадження досудового слідства у справах неповнолітніх згідно з ч. 2 ст. 112 КПК покладається на слідчих органів внутрішніх справ. Під час вирішення питання про підслідність справ про злочини непов­нолітніх, що вчинені у співучасті із дорослими, у кожному конкретно­му випадку в стадії досудового слідства з дотриманням вимог статті 26 КПК України повинна бути з'ясована можливість виділення справи неповнолітнього в окреме провадження. Якщо ж з огляду на характер вчиненого злочину виникає конкуренція видів підслідності, а також у разі неможливості виділення справи неповнолітнього в окреме прова­дження, питання про підслідність конкретної кримінальної справи вирішує прокурор, який здійснює нагляд за досудовим слідством, про що ним виноситься відповідна постанова (ч.7 ст.112 КПК України).

Виклик неповнолітнього до слідчого, прокурора або в суд здійсню­ється, як правило, через його батьків або інших законних представни­ків. Неповнолітній викликається повісткою (ст. 134 КПК), що направ­ляється його законному представникові. У повістці вказується обов'язок представника забезпечити явку неповнолітнього. Інший по­рядок виклику допускається лише у випадках, коли це зумовлено об­ставинами справи, тобто у випадку його приводу (ст. 136 КПК), при необхідності негайного допиту обвинувачуваного, а також при доціль­ності проведення допиту у відсутності законного представника, коли є підстави думати, що він негативно впливає на неповнолітнього. Не­повнолітня особа, до якої застосований запобіжний захід у вигляді взяття під варту, викликається через адміністрацію місця поперед­нього ув'язнення.

Участь захисника при провадженні дізнання та досудового слід­ства в справах неповнолітніх є обов'язковою. При цьому захисник допускається до участі в справі неповнолітнього, який вчинив зло­чин — з моменту визнання його підозрюваним, або пред'явлення йому обвинувачення.

У випадку, якщо неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо неповнолітній визнаний розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення і його допиті за розсудом слідчого або прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутніми педагог або лікар, батьки або інші законні представники неповнолітнього.

Пред'явлення обвинувачення неповнолітньому і його допит, оголо­шення неповнолітньому обвинувачуваному про закінчення досудово­го слідства й пред'явлення йому для ознайомлення матеріалів справи провадяться за правилами, передбаченими статтями 140, 141, 142 і 143, 218, 219, 220,221 і 222 КПК України, у присутності захисника.

При оголошенні неповнолітньому обвинувачуваному про закінчен­ня слідства й пред'явленні йому матеріалів справи з дозволу слідчого може бути присутнім законний представник неповнолітнього. Про за­тримання та взяття під варту неповнолітнього в обов'язковому поряд­ку сповіщаються його батьки, або особи, що їх замінюють, а також по­відомляється за місцем його навчання або роботи (ст.ст. 161,434 КПК).

Крім того, до неповнолітнього можуть бути застосовані специфіч­ні, які застосовуються тільки до них, запобіжні заходи, передбачені ст. 436 КПК України: а) передача неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів або піклувальників; б) передача під нагляд адміністрації ди­тячої установи.

Судовий розгляд справ про злочини неповнолітніх провадиться за загальними правилами з урахуванням деяких особливостей, за допо­могою яких знаходять свою реалізацію передбачені законодавством додаткові гарантії захисту їхніх прав та інтересів.

Справа про злочин неповнолітнього може розглядатись у закрито­му судовому засіданні (ч.2 ст.20 КПК).

У разі, коли дослідження окремих обставин справи може негатив­ного впливати на неповнолітнього, суд, як за власною ініціативою, так і за клопотанням учасників судового розгляду, вислухавши думку захисника, законного представника неповнолітнього й прокурора, вправі своєю ухвалою видалити неповнолітнього із залу судового за­сідання на час дослідження таких обставин (ст.444 КПК).

У вироку в справі неповнолітнього, крім даних, передбачених стат­тями 333, 334 і 335 КПК України мають бути зазначені: у мотивуваль­ній частині — підстави, щодо яких суд вважає за необхідне призна­чення громадського вихователя; у резолютивній частині — про необ­хідність призначення громадського вихователя у випадках застосу­вання покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільнення від покарання з випробуванням у відповідності зі статтею 104 Кримі­нального кодексу України.