- •Міністерство освіти і науки україни одеська національна юридична академія ю.П. Аленін. М.І. Пашковський, т.В. Лукашкіна, і.В. Гловюк
- •Загальна частина Тема 1. Поняття, завдання, основні інститути кримінального процесу
- •1.Поняття, сутність кримінального процесу. Кримінальний процес та правосуддя у кримінальних справах. Кримінальний процес та оперативно-розшукова діяльність.
- •2. Поняття та система стадій кримінального процесу.
- •3. Завдання кримінального судочинства.
- •5.Кримінально-процесуальні рішення, поняття, ознаки, етапи прийняття.
- •6.Кримінально-процесуальні функції, їхні поняття та види.
- •9. Форма кримінального процесу України.
- •10. Кримінально-процесуальні відносини. Структура кримінально-процесуальних відносин.
- •Тема 2. Кримінально-процесуальне право
- •19. Поняття і значення принципів кримінального процесу. Система принципів кримінального процесу.
- •Тема 3. Принципи кримінального процесу
- •20. Реалізація у кримінальному процесі загальноправових принципів.
- •23.Принцип диспозитивності у кримінальному судочинстві.
- •24.Принцип всебічності, повноти, об'єктивності дослідження обставин справи.
- •Тема 4. Суб'єкти кримінального процесу
- •29. Поняття та класифікація суб'єктів кримінального процесу.
- •30. Суд як орган правосуддя. Повноваження суду. Склад суду за діючим законодавством.
- •32. Слідчий у кримінальному процесі. Процесуальна самостійність слідчого.
- •34. Обставини, що виключають участь у справі судді,прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання.
- •35. Порядок заявления та вирішення відводів.
- •36. Учасники кримінального процесу, загальна характеристика їхнього процесуального становища.
- •37.Процесуальне становище підозрюваного у кримінальному процесі.
- •39. Потерпілий, його права та обов'язки.
- •41. Захисник у кримінальній справі, його права та обов'язки.
- •Тема 5. Докази і доказування в кримінальному процесі
- •47. Особливості пізнання у кримінальному процесі.
- •51. Особливості предмета доказування в окремих справах.
- •53. Локальний предмет доказування.
- •57. Межі доказування у кримінальному процесі.
- •59. Поняття і види джерел доказів у кримінальному процесі. Показання свідка як джерело доказів.
- •60. Показання потерпілого як джерело доказів.
- •61. Показання обвинуваченого як джерело доказів.
- •62. Показання підозрюваного як джерело доказів.
- •Тема 6. Цивільний позов у кримінальному процесі
- •68. Поняття, предмет та підстави цивільного позову у кримінальному процесі.
- •69. Провадження за цивільним позовом у кримінальному процесі.
- •Тема 7. Заходи процесуального примусу
- •70. Поняття та види заходів кримінально-процесуального примусу.
- •72. Мета, підстави та умови застосування запобіжних заходів
- •73. Затримання як тимчасовий запобіжний захід: порядок застосування, строки.
- •78.Нагляд командування військової частини.
- •79.Порядок та умови застосування застави як запобіжного заходу.
- •80. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу.
- •Особлива частина Тема 8. Порушення кримінальної справи
- •83. Рішення, які приймаються у стадії порушення кримінальної справи, їх структура та зміст.
- •85.Обставини, що виключають можливість порушення кримінальної справи.
- •86. Оскарження рішень, прийнятих у стадії порушення кримінальної справи.
- •Тема 9. Дізнання та досудове слідство
- •90. Поняття та характеристика основних положень досудового розслідування.
- •92. Строки досудового слідства, порядок їх продовження.
- •94. Взаємодія слідчого з органом дізнання. Доручення та окремі доручення слідчого.
- •98. Очна ставка: поняття, мета, порядок проведення.
- •100. Освідування: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •101. Обшук: поняття, види, процесуальний порядок проведения.
- •103. Огляд: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •105. Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку. Накладення арешту, огляд та виїмка кореспонденції.
- •106. Підготовка і призначення судової експертизи. Випадки обов'язкового призначення експертизи. Види експертиз.
- •108. Процесуальний порядок пред'явлення обвинувачення. Допит обвинуваченого.
- •109. Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві.
- •110. Підстави та процесуальний порядок зупинення та відновлення досудового слідства.
- •112. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку.
- •113. Обвинувальний висновок, його зміст та структура.
- •114. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.
- •115. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру.
- •116. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності.
- •117. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства.
- •118. Судовий контроль за законністю та обґрунтованістю дій та рішень органів дізнання, слідчого, прокурора у досудових стадіях кримінального процесу.
- •Тема 10. Підсудність
- •119. Підсудність, и види.
- •120. Направлення кримінальної справи за підсудністю. Недопустимість спорів про підсудність.
- •Тема 11. Попередній розгляд справи суддею
- •121. Поняття, завдання, значення стадії попереднього розгляду справи суддею.
- •123. Рішення, які приймає суддя в результаті попереднього розгляду справи.
- •124. Особливості попереднього розгляду в справах приватного обвинувачення.
- •Тема 12. Судовий розгляд
- •127. Суд і сторони в судовому розгляді
- •128. Межі судового розгляду.
- •129. Підготовча частина судового засідання.
- •130. Судове слідство, суть, зміст, завдання, значення.
- •131. Визначення обсягу та порядку дослідження доказів у судовому слідстві.
- •134.Призначення та проведення експертизи в суді.
- •137. Огляд місця події в стадії судового розгляду.
- •140. Судові дебати та останнє слово підсудного
- •141. Рішення, якими закінчується судовий розгляд.
- •142. Поняття, види вироків
- •143. Питання, які вирішуються судом при постановленні вироку.
- •Тема 13. Перевірка судових рішень, які не набрали законної сили, у кримінальних справах
- •147. Форми перевірки судових рішень. Підстави для зміни або скасування судових рішень.
- •153. Процесуальний порядок перегляду судового рішення, яке не набрало законної сили, судом касаційної інстанції.
- •Тема 14. Перегляд судових рішень у кримінальних справах, які набрали законної сили
- •154. Касаційне оскарження і внесення касаційного подання на рішення, які набрали законної сили: порядок, строки та суб'єкти.
- •155. Процесуальний порядок перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, судом касаційної інстанції.
- •156. Відновлення справи у зв'язку з нововиявленими обставинами. Судовий розгляд подання про перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами.
- •158.Перегляд судових рішень у зв'язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
- •Тема 15. Виконання вироку, ухвали та постанови суду
- •159.Виконання вироку, ухвали і постанови суду як стадія кримінального процесу. Питання, які можуть бути вирішені у стадії виконання вироку, ухвали і постанови суду.
- •Тема 16. Окремі види провадження у кримінальному процесі
- •160. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів: сутність, особливості.
- •161. Особливості досудового та судового провадження у справах про злочини неповнолітніх.
- •162. Провадження у справах осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності.
- •163. Процесуальний порядок застосування примусових заходів медичного характеру
- •164. Провадження у справах приватного обвинувачення: поняття, особливості порушення, судового розгляду.
- •Тема17. Міжнародне співробітництво у сфері кримінального судочинства
- •165. Поняття та напрями взаємодії установ юстиції держав у кримінальному судочинстві.
- •166. Правове регулювання міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві.
- •167. Використання у доказуванні відомостей, отриманих
- •168. Порядок зносин суддів, прокурорів, слідчих з компетентними органами іноземних держав.
- •Тема 1. Поняття, завдання, основні інститути кримінального процесу 3
- •Тема 2. Кримінально-процесуальне право 9
- •Тема 3. Принципи кримінального процесу 14
- •Тема 4. Суб'єкти кримінального процесу 21
- •Тема 5. Докази і доказування в кримінальному процесі 32
- •Тема 6. Цивільний позов у кримінальному процесі 58
- •Тема 7. Заходи процесуального примусу 58
- •Тема 8. Порушення кримінальної справи 65
- •Тема 9. Дізнання та досудове слідство 70
- •Тема 10. Підсудність 96
- •Тема 11. Попередній розгляд справи суддею 99
- •Тема 12. Судовий розгляд 108
- •Тема 13. Перевірка судових рішень, які не набрали законної сили, у кримінальних справах 143
- •Тема 14. Перегляд судових рішень у кримінальних справах, які набрали законної сили 150
- •Тема 15. Виконання вироку, ухвали та постанови суду 154
- •Тема 16. Окремі види провадження у кримінальному процесі 155
- •Тема17. Міжнародне співробітництво у сфері кримінального судочинства 159
142. Поняття, види вироків
Серед рішень, якими закінчується судовий розгляд, особливе значення має вирок, яким вирішується по суті сформульоване відносно особи обвинувачення.
Вирок постановляється і проголошується судом від імені держави і не потребує підтвердження іншими органами. За своєю правовою природою вирок, як і інші рішення в кримінальному процесі, являє собою акт застосування норм права до визначених правовідносин. Специфічна особливість, що відрізняє вирок від інших актів правозастосування, заключається в тому, що він постановляється тільки судом в передбаченому законом процесуальному порядку і містить вирішення головних питань кримінальної справи.
Поняття вироку міститься в п. 12 ст. 32 КПК — це «рішення суду першої інстанції про винуватість або невинуватість підсудного у вчиненні злочину і призначення йому покарання»1. Зауважимо, що рішення, яким особа визнається винною, формулюється тільки у вироку суду, а рішення про невинуватість може міститись і в інших рішеннях, зокрема, постанові слідчого про закриття справи.
Вирок, який постановлено судом першої інстанції, має певні ознаки: такий вирок постановляється судом тільки в результаті судового розгляду; вироком вирішується по суті обвинувачення, яким визначались межі судового розгляду; обвинувальний вирок може бути постановлений тільки у випадку доказаності вини підсудного у вчиненні злочину.
Вирок є актом застосування норм не тільки кримінально-процесуального, а й кримінального права. Застосування кримінально-правових норм відбувається при постановлених як обвинувального, так і виправдувального вироку, коли встановлюється відсутність підстав для такого застосування (наприклад, якщо у вироку обґрунтовується, що в діянні немає складу злочину). Крім того, вирок може бути також актом застосування цивільного, трудового права в разі вирішення цивільного позову.
Щодо питань, які вирішені в конкретній справі, вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для всіх підприємств, установ і організацій, посадових осіб і громадян і підлягає виконанню на всій території України.
Обвинувальним вироком, який набрав законної сили, спростовується презумпція невинуватості відносно конкретного підсудного. З моменту набрання обвинувальним вироком законної сили починається реалізація кримінальної відповідальності2.
Вирок суду може бути оскаржений зацікавленими особами, на нього може внести подання прокурор, що зупиняє набрання вироком законноі сили до розгляду його у вищестоящому суді. Це відрізняє вирок від інших правозастосовчих актів, включаючи акти слідчого і прокурора, та від більшості інших рішень суду, що виносяться в ході розгляду кримінальної справи, які, як правило, набувають сили і виконуються незалежно від їх оскарження. Право на оскарження підкреслює особливе значення вироку і утворює особливі гарантії його правильності.
Відносно вироку, що набрав законної сили, діє презумпція його істинності, тому його скасування можливе тільки при суворо визначених законом умовах. Вирок виконується незалежно від оцінки тих, до кого він звернений. Виключність вироку означає, що неприпустимо постановления вироку відносно особи, щодо якої вже є вирок за тим же обвинуваченням. Виключність характеризує як обвинувальний, так і виправдувальний вирок. Тільки після скасування вироку, що набрав законної сили, можливий повторний розгляд тієї ж самої справи.
Вирок, який набрав законної сили, має преюдиціальне значення для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки діяння особи, відносно якої є вирок, з питань про те, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою (ч.4 с. 61 ЦПК), а також для адміністративного суду з цих же питань (ч. 4 ст. 72 КАС).
Вирок суду, який проголошується публічно, сприяє формуванню правової свідомості в суспільстві, постановлений у відповідності з вимогами закону, що правильно відображає фактичні обставини справи, містить справедливе рішення, наділений значним виховним впливом, підвищує авторитет суду, укріплює віру в справедливість.
Закон визначає два види вироків: обвинувальний і виправдувальний (ст. 327 КПК). Підсудний або визнається винним у вчиненні злочину, або виправдовується. Існування тільки двох видів вироків визначається тим, що вирок повинен дати категоричну і однозначну відповідь на питання про винність підсудного, а також про його покарання .
У кожній справі в одному судовому розгляді суд постановляє тільки один вирок, незалежно від кількості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується підсудний, і кількості підсудних у справі.
Якщо підсудний обвинувачується у вчиненні декількох злочинів і суд дійшов висновку про те, що в одних із них він винуватий, а в інших підлягає виправдуванню, суд постановляє один вирок, в якому вказує про засудження підсудного за одні злочини і про виправдання його в інших злочинах. Для підсудного такий вирок є обвинувальним.
У випадку, коли у справі є декілька підсудних і суд одних визнав винуватими, а інших невинуватими, то він постановляє один вирок, в якому вказує про визнання винними одних підсудних і виправдання інших, такий вирок е обвинувальним для засуджених і виправдувальним для інших підсудних.
Виправдувальний вирок відповідно до ч. 4 ст. 327 КПК постановляється за наявності однієї з наступних підстав: 1) не встановлено події злочину; 2) в діянні підсудного немає складу злочину; 3) не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
Виправдання підсудного за будь-якою з перелічених підстав означає визнання його невинним у вчиненні злочину, тобто повну реабілітацію підсудного, і тягне за собою обов'язок суду та інших органів забезпечити йому відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Незважаючи на це, суд повинен у вироку точно сформулювати підставу виправдання, адже різні підстави виправдання по-різному впливають на вирішення цивільного позову, а також рішення про необхідність подальшого провадження у справі з метою встановлення особи, винуватої у вчиненні злочину.
Виправдувальний вирок за відсутністю події злочину постановляється у разі, якщо судовим розглядом справи встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, взагалі не мало місця або відсутній причинний зв'язок між діянням підсудного і шкідливими наслідками, настанням яких зумовлюються злочинність діяння, зокрема, коли шкідливі наслідки настали в результаті дій особи, якій заподіяно шкоду, або сил природи.
Суд постановляє виправдувальний вирок за відсутністю в діянні підсудного складу злочину, коли встановлено, що діяння, яке ставилось у вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним, зокрема, якщо воно лише формально містить ознаки злочину, але через малозначність не являє собою суспільної небезпеки, відсутні інші умови, за яких діяння визнається злочинним; діяння вчинено у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності; підсудний не є суб'єктом злочину через відсутність спеціальних ознак, встановлених для суб'єкта даного складу злочину, тощо.
Суд виправдовує підсудного за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним.
Однією із засад правосуддя відповідно до ст. 129 Конституції України є забезпечення доведеності вини, тому згідно з ч. 2 ст. 327 КПК обвинувальний вирок постановляється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена. І тільки в такому випадку можливе накладення на особу, яка визнана винною у вчиненні злочину, як кримінально-правових (покарання, судимість), так і інших несприятливих наслідків злочину (покладення обов'язку відшкодувати нанесену шкоду). Постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 328 КПК).
Підставою для постановления обвинувального вироку є така сукупність достовірних доказів, що отримані з додержанням законодавства, які розглянуті в судовому засіданні і є достатніми для безспірного висновку про те, що подія злочину мала місце, вона містить склад злочину, вчинив це діяння підсудний і він винний у вчиненні цього злочину.
Суд може постановити обвинувальний вирок з призначенням покарання, яке має бути відбуте засудженим — коли підсудний визнається винним у вчиненні злочину, підлягає покаранню та повинен відбути покарання; зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК; зі звільненням від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 7 років (ст. 79 КК); зі звільненням від відбування покарання з випробуванням неповнолітнього (ст. 104 КК); зі звільненням від покарання на підставах, передбачених у ст. 74 КК (щодо особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена — ч. 2 ст. 74; внаслідок втрати особою суспільної небезпечності — ч. 4 ст. 74 КК; в зв'язку з закінченням строків давності — ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК); зі звільненням від покарання осіб. які після вчинення злочину захворіли на тяжку хворобу (ч.ч. 2, 3 ст. 84 КК); з повним або частковим звільненням від покарання згідно з законом про амністію або на підставі акта про помилування (ст. 85 КК); зі звільненням від покарання неповнолітнього із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру (ч. 1 ст. 105 КК)1.
Можливість звільнення особи від покарання в зв'язку з закінченням строків давності передбачена ч. 5 ст. 74 КК. В самій же ст. 49 КК і у ст.ст. 7-1,11-1 КПК закінчення строків давності названо як підставу для звільнення особи від кримінальної відповідальності (шляхом закриття кримінальної справи). Певно, звільнення від покарання в зв'язку з закінченням строків давності можливе в тих випадках, коли особа вчинила тяжкий злочин, за який може бути призначено довічне ув'язнення. В цих випадках згідно з ч. 4 ст. 49 КК і ч. 4 ст. 11-1 КПК питання про застосування давності вирішується судом; визнавши можливим застосувати строки давності суд звільняє особу від покарання, а не від відповідальності.
У тих випадках, коли суд своїм вироком звільняє підсудного від покарання або від відбування покарання, обвинувальним вироком суду реалізується кримінальна відповідальність, тому процесуальною формою рішення про звільнення особи від покарання може бути саме обвинувальний вирок суду, що не завжди враховує законодавець. Так, у ст. 447 КПК передбачена можливість закриття кримінальної справи відносно неповнолітнього та застосування до нього примусових заходів виховного характеру у випадку вчинення ним злочину невеликої або середньої тяжкості, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього без застосування кримінального покарання. В даній статті змішані підстави застосування двох різних інститутів кримінального права — звільнення особи від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання.
Згідно зі ст. 97 КК неповнолітній, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо суд дійде висновку, що його виправлення можливе без застосування кримінального покарання, до такої особи можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру. За наявності таких підстав суд, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, повинен своєю постановою закрити кримінальну справу. В такому випадку не реалізується кримінальна відповідальність.
У ст. 105 КК зазначені підстави звільнення неповнолітнього від покарання та застосування до нього примусових заходів виховного характеру — особа може бути звільнена від покарання у випадку вчинення нею злочину невеликої або середньої тяжкості (не говориться, що особа вчинила злочин вперше), якщо буде визнано, що внаслідок щирого каяття та подальшої бездоганної поведінки вона на момент постановления вироку не потребує застосування покарання. В останньому випадку особа звільняється лише від покарання, кримінальна відповідальність реалізується і формою такої реалізації повинен бути вирок суДУ- Вважаємо, що відповідні зміни необхідно внести в ст. 447 КПК.