90. Поняття та характеристика основних положень досудового розслідування.

Основні положення або загальні умови досудового розслідування — це визначені законом на підставі принципів кримінального процесу правила, які відображають характерні риси та особливості досудового розслідування, як стадії, і своїми вимогами спонукають органи дізнан­ня й досудового слідства до швидкого, всебічного, повного та об'єктив­ного дослідження всіх обставин справи, виконання завдань даної ста­дії й охорони в ній прав і законних інтересів як фізичних, так і юри­дичних осіб.

До таких положень слід віднести норми КПК, які регулюють: 1) своєчасний початок досудового розслідування; 2) додержання пра­вил про підслідність кримінальних справ; 3) строки досудового роз­слідування; 4) об'єднання і виділення кримінальних справ; 5) взає­модію слідчого з органом дізнання; 6) використання групового (бри­гадного) методу розслідування; 7) направлення окремого доручення слідчим; 8) недопустимість розголошення даних досудового розслі­дування; 9) використання науково-технічних засобів та методів при розкритті й розслідуванні злочинів; 10) заявлення і вирішення кло­потань та деякі інші правила і положення.

91. Поняття та види, значення підслідності.

Підслідність кримінальних справ — це сукупність установлених законом ознак справи, відповідно до яких вона належить до відання того чи іншого органу/розслідування. Таким чином, підслідність зу­мовлює правильний розподіл кримінальних справ між різними орга­нами досудового розслідування.

Розрізняють шість видів підслідності кримінальних справ: предметна (родова), персональна, за зв'язком справ, альтернативна, тери­торіальна та виключна (імперативна).

1. Предметна (родова) підслідність. Відповідно до правил предмет­ної (родової) підслідності, орган слідства (слідчий органів внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури чи податкової міліції) який по­винен розслідувати справу, визначається характеристиками вчинено­го злочину (ч.ч. 1-4 ст. 112 КПК).

2. Персональна (спеціальна, суб'єктна) підслідність визначається характеристиками суб'єкта злочину. Наприклад, усі кримінальні справи про злочини, вчинені: неповнолітніми — є підслідними слід­чим органів внутрішніх справ (ч. 2 ст. 112 КПК); військовослужбов­цями — слідчим військової прокуратури (за наказом Генерального прокурора України від 5 серпня 1994 р. № 16 «Про підслідність кримі­нальних справ військовим прокурорам»); працівниками правоохорон­них органів, службовими особами, які посідають особливе відпові­дальне становище, особами, посади яких віднесено до 1—3 категорій посад державних службовців — слідчими органів прокуратури (ч. 1 ст. 112 КПК);

3. Підслідність за зв'язком справ визначається за двома правила­ми: а) кримінальну справу розслідує той орган, до підслідності якого належить злочин, у зв'язку з яким порушено кримінальну справу, — наприклад, злочин, передбачений ст. 384 КК, — завідомо неправдиве показання (ч. 6 ст. 112 КПК); б) якщо слідчі податкової міліції, роз­слідуючи справу про злочин, віднесений до їх компетенції, встанов­лять певні злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, то вони розслідуються слідчими податко­вої міліції (ч. 4 ст. 112 КПК).

4. Альтернативна підслідність. Згідно з правилом щодо визначен­ня альтернативної підслідності кримінальні справи про деякі злочини є підслідними кільком органам досудового слідства. Тому їх розслідує той орган, який виявив злочин і порушив у зв'язку з цим кримінальну справу. Як правило, ці злочини завдають істотної шкоди загальносу­спільним інтересам, а тому їх розслідування є вкрай актуальним для суспільства. Через цю причину законодавець створює умови з метою запобігання втрати часу на розслідування справ, пов'язаних з їх на­правленням за підслідністю від одного органу до іншого. Наприклад, справи про легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого май­на, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК), є підслідними органам досудового слідства одночасно всіх відомств.

5. Територіальна підслідність. Згідно з нею вирішують питання про те, слідчий якого саме адміністративного району (області) пови­нен розслідувати кримінальну справу, тобто справи розподіляються між однойменними ланками слідчих органів. Досудове слідство про­вадять у тому районі, де вчинено злочин (ст. 116 КПК). Однак, якщо місце вчинення злочину невідоме, а також із метою найбільш повного і швидкого його розслідування, слідство може провадитися за місцем: а) виявлення злочину; б) перебування підозрюваного, обвинувачено­го; в) перебування більшості свідків.

Що стосується підслідності злочинів, які скоєні на транспорті, зо­крема залізничному, кримінальні справи про такі злочини розсліду­ють слідчі транспортних органів МВС, з урахуванням території відді­лення дороги і смуги відводу.

У разі виникнення суперечок щодо того, слідчий якої саме адміні­стративно-територіальної одиниці повинен здійснювати розслідуван­ня справи, то подібні спори розв'язують відповідно до правил ст. 117 КПК: у межах одного району — районний прокурор; у межах облас­ті — обласний прокурор; якщо справу порушено в кількох районах або містах різних областей — Генеральний прокурор України або його заступник.

6. Виключна (імперативна) підслідність. Згідно з її правилами ор­ган, який буде здійснювати досудове слідство, визначає своїм рішен­ням відповідний прокурор. Таких правил два: а) слідчі прокуратури, окрім злочинів, указаних у ч. 1 ст. 112 КПК, за постановою Генераль­ного прокурора України, його заступників, прокурора області та при­рівняних до них прокурорів можуть розслідувати й інші злочини (ч. 1 ст. 112 КПК); б) якщо під час розслідування кримінальної справи бу­дуть установлені інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами, вчине­ними особою, щодо якої ведеться слідство, і які не підслідні тому орга­ну, який здійснює у справі досудове слідство, то у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження прокурор, який здій­снює нагляд за досудовим слідством, своєю постановою визначає під­слідність усіх цих злочинів (ч. 6 ст. 112 КПК).