69. Провадження за цивільним позовом у кримінальному процесі.

Цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до по­чатку судового слідства. Відмова у позові в порядку цивільного судо­чинства позбавляє позивача права пред'являти той же позов у кримі­нальній справі. Цивільний позов може бути пред'явлено до: обвину­ваченого або осіб, які несуть цивільно-правову відповідальність за його дії.

До процесуальних передумов, необхідних для порушення провадження щодо цивільного позову, належать: а) порушення кримінальної справи; б) наявність у заявника процесуальної право- та дієздатності; в) пред'явлення цивільного позову до початку судового слідства у справі; г) відсутність рішення суду, яке набрало законної сили, було винесено щодо спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з цих же підстав, або постанови про прийняття відмови позивача від позову чи про затвердження мирової угоди сторін.

Обов'язок доказування підстав позову покладено на орган дізнання, слідчого та прокурора. Це випливає зі ст. 64 КПК України, відповідно до п. 4 якої характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння входить до предмета доказування у кримінальній справі. Цивільний позивач та його представник беруть участь у доказувані шляхом подання доказів, прийняття участі у дослідженні доказів і в судових дебатах щодо доведеності вчинення злочину і його цивільно-правових наслідків. Однак цивільний позивач зобов'язаний сприяти доказуванню підстав і розміру цивільного позову, що проявляється, зокрема, в обов'язку цивільного позивача на вимогу органу дізнання, слідчого, Прокурора та суду пред'являти всі необхідні документи, пов'язані з заявленим позовом (ч. 3 ст. 50 КПК).

При наявності достатніх даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода, або понесені витрати закладом охорони здоров'я на І стаціонарне лікування потерпілого від злочину, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані вжити заходів до забезпечення цивіль­ного позову.

Суд першої інстанції не вправі передавати вирішення питання про розмір цивільного позову на вирішення в порядку цивільного судочинства, оскільки кримінально-процесуальним законодавством Укра­їни це не передбачено (п. 3 Постанови Пленуму Верхового Суду Украї­ни «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнен­ня безпідставно нажитого майна» від 31.03.89 р.). При розгляді ци­вільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.

При розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний з'ясувати ха­рактер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між учиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодо­вано її повністю або частково до судового розгляду справи, й у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведенос­ті підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. При виправданні підсудного через недоведення його участі у вчиненні злочину або при відсут­ності події злочину суд відмовляє в цивільному позові. При виправ­данні підсудного за відсутністю в його діях складу злочину суд зали­шає позов без розгляду. Цивільний позов при постановленні вироку може бути залишено без розгляду також у випадку неявки цивільного позивача чи його представника у судове засідання, у випадку, якщо ним не заявлене клопотання про розгляд справи за його відсутності. У випадках, коли позов підтримує прокурор або коли позов заявле­ний підприємством, установою чи організацією, суд розглядає ци­вільний позов незалежно від явки цивільного позивача або його пред­ставника (ст. 291 КПК).

у випадках, коли шкоду заподіяно спільними діями підсудного та іншої особи, кримінальну справу щодо якої було закрито з підстав, пе­редбачених п.п. 2-10 ст. 6, ст.ст. 7,7-2,9,10 КПК України, суд покла­дає на підсудного обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду в повно­му розмірі і роз'яснює цивільному позивачеві право пред'явити в по­рядку цивільного судочинства до особи, справу щодо якої закрито, позов про відшкодування шкоди солідарно із засудженим.

Якщо матеріальну шкоду заподіяно підсудним спільно з іншою особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, суд покла­дає обов'язок по відшкодуванню шкоди у повному розмірі на підсуд­ного. При винесенні в наступному обвинувального вироку щодо особи, справу про яку було виділено в окреме провадження, суд вправі по­класти на неї обов'язок відшкодувати шкоду солідарно з раніше засу­дженим (п. 8 постанови Пленуму Верхового Суду України «Про прак­тику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.89 p.).

Закриття спраНи з підстав, зазначених у ст.ст. 7 і 7-1 КПК, не звіль­няє особу від обов'язку відшкодувати в установленому законом поряд­ку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським органі­заціям або громадянам.

Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має пра­во пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Цивільний позивач і цивільний відповідач при розгляді цивільно­го позову в кримінальній справі або позову про відшкодування матері­альних збитків, завданих особою, щодо якої справу закрито з підстав, зазначених у ст.ст. 7 і 7-1 КПК, звільняються від сплати державного мита.