- •Міністерство освіти і науки україни одеська національна юридична академія ю.П. Аленін. М.І. Пашковський, т.В. Лукашкіна, і.В. Гловюк
- •Загальна частина Тема 1. Поняття, завдання, основні інститути кримінального процесу
- •1.Поняття, сутність кримінального процесу. Кримінальний процес та правосуддя у кримінальних справах. Кримінальний процес та оперативно-розшукова діяльність.
- •2. Поняття та система стадій кримінального процесу.
- •3. Завдання кримінального судочинства.
- •5.Кримінально-процесуальні рішення, поняття, ознаки, етапи прийняття.
- •6.Кримінально-процесуальні функції, їхні поняття та види.
- •9. Форма кримінального процесу України.
- •10. Кримінально-процесуальні відносини. Структура кримінально-процесуальних відносин.
- •Тема 2. Кримінально-процесуальне право
- •19. Поняття і значення принципів кримінального процесу. Система принципів кримінального процесу.
- •Тема 3. Принципи кримінального процесу
- •20. Реалізація у кримінальному процесі загальноправових принципів.
- •23.Принцип диспозитивності у кримінальному судочинстві.
- •24.Принцип всебічності, повноти, об'єктивності дослідження обставин справи.
- •Тема 4. Суб'єкти кримінального процесу
- •29. Поняття та класифікація суб'єктів кримінального процесу.
- •30. Суд як орган правосуддя. Повноваження суду. Склад суду за діючим законодавством.
- •32. Слідчий у кримінальному процесі. Процесуальна самостійність слідчого.
- •34. Обставини, що виключають участь у справі судді,прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання.
- •35. Порядок заявления та вирішення відводів.
- •36. Учасники кримінального процесу, загальна характеристика їхнього процесуального становища.
- •37.Процесуальне становище підозрюваного у кримінальному процесі.
- •39. Потерпілий, його права та обов'язки.
- •41. Захисник у кримінальній справі, його права та обов'язки.
- •Тема 5. Докази і доказування в кримінальному процесі
- •47. Особливості пізнання у кримінальному процесі.
- •51. Особливості предмета доказування в окремих справах.
- •53. Локальний предмет доказування.
- •57. Межі доказування у кримінальному процесі.
- •59. Поняття і види джерел доказів у кримінальному процесі. Показання свідка як джерело доказів.
- •60. Показання потерпілого як джерело доказів.
- •61. Показання обвинуваченого як джерело доказів.
- •62. Показання підозрюваного як джерело доказів.
- •Тема 6. Цивільний позов у кримінальному процесі
- •68. Поняття, предмет та підстави цивільного позову у кримінальному процесі.
- •69. Провадження за цивільним позовом у кримінальному процесі.
- •Тема 7. Заходи процесуального примусу
- •70. Поняття та види заходів кримінально-процесуального примусу.
- •72. Мета, підстави та умови застосування запобіжних заходів
- •73. Затримання як тимчасовий запобіжний захід: порядок застосування, строки.
- •78.Нагляд командування військової частини.
- •79.Порядок та умови застосування застави як запобіжного заходу.
- •80. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу.
- •Особлива частина Тема 8. Порушення кримінальної справи
- •83. Рішення, які приймаються у стадії порушення кримінальної справи, їх структура та зміст.
- •85.Обставини, що виключають можливість порушення кримінальної справи.
- •86. Оскарження рішень, прийнятих у стадії порушення кримінальної справи.
- •Тема 9. Дізнання та досудове слідство
- •90. Поняття та характеристика основних положень досудового розслідування.
- •92. Строки досудового слідства, порядок їх продовження.
- •94. Взаємодія слідчого з органом дізнання. Доручення та окремі доручення слідчого.
- •98. Очна ставка: поняття, мета, порядок проведення.
- •100. Освідування: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •101. Обшук: поняття, види, процесуальний порядок проведения.
- •103. Огляд: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •105. Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку. Накладення арешту, огляд та виїмка кореспонденції.
- •106. Підготовка і призначення судової експертизи. Випадки обов'язкового призначення експертизи. Види експертиз.
- •108. Процесуальний порядок пред'явлення обвинувачення. Допит обвинуваченого.
- •109. Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві.
- •110. Підстави та процесуальний порядок зупинення та відновлення досудового слідства.
- •112. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку.
- •113. Обвинувальний висновок, його зміст та структура.
- •114. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.
- •115. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру.
- •116. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності.
- •117. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства.
- •118. Судовий контроль за законністю та обґрунтованістю дій та рішень органів дізнання, слідчого, прокурора у досудових стадіях кримінального процесу.
- •Тема 10. Підсудність
- •119. Підсудність, и види.
- •120. Направлення кримінальної справи за підсудністю. Недопустимість спорів про підсудність.
- •Тема 11. Попередній розгляд справи суддею
- •121. Поняття, завдання, значення стадії попереднього розгляду справи суддею.
- •123. Рішення, які приймає суддя в результаті попереднього розгляду справи.
- •124. Особливості попереднього розгляду в справах приватного обвинувачення.
- •Тема 12. Судовий розгляд
- •127. Суд і сторони в судовому розгляді
- •128. Межі судового розгляду.
- •129. Підготовча частина судового засідання.
- •130. Судове слідство, суть, зміст, завдання, значення.
- •131. Визначення обсягу та порядку дослідження доказів у судовому слідстві.
- •134.Призначення та проведення експертизи в суді.
- •137. Огляд місця події в стадії судового розгляду.
- •140. Судові дебати та останнє слово підсудного
- •141. Рішення, якими закінчується судовий розгляд.
- •142. Поняття, види вироків
- •143. Питання, які вирішуються судом при постановленні вироку.
- •Тема 13. Перевірка судових рішень, які не набрали законної сили, у кримінальних справах
- •147. Форми перевірки судових рішень. Підстави для зміни або скасування судових рішень.
- •153. Процесуальний порядок перегляду судового рішення, яке не набрало законної сили, судом касаційної інстанції.
- •Тема 14. Перегляд судових рішень у кримінальних справах, які набрали законної сили
- •154. Касаційне оскарження і внесення касаційного подання на рішення, які набрали законної сили: порядок, строки та суб'єкти.
- •155. Процесуальний порядок перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, судом касаційної інстанції.
- •156. Відновлення справи у зв'язку з нововиявленими обставинами. Судовий розгляд подання про перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами.
- •158.Перегляд судових рішень у зв'язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
- •Тема 15. Виконання вироку, ухвали та постанови суду
- •159.Виконання вироку, ухвали і постанови суду як стадія кримінального процесу. Питання, які можуть бути вирішені у стадії виконання вироку, ухвали і постанови суду.
- •Тема 16. Окремі види провадження у кримінальному процесі
- •160. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів: сутність, особливості.
- •161. Особливості досудового та судового провадження у справах про злочини неповнолітніх.
- •162. Провадження у справах осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності.
- •163. Процесуальний порядок застосування примусових заходів медичного характеру
- •164. Провадження у справах приватного обвинувачення: поняття, особливості порушення, судового розгляду.
- •Тема17. Міжнародне співробітництво у сфері кримінального судочинства
- •165. Поняття та напрями взаємодії установ юстиції держав у кримінальному судочинстві.
- •166. Правове регулювання міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві.
- •167. Використання у доказуванні відомостей, отриманих
- •168. Порядок зносин суддів, прокурорів, слідчих з компетентними органами іноземних держав.
- •Тема 1. Поняття, завдання, основні інститути кримінального процесу 3
- •Тема 2. Кримінально-процесуальне право 9
- •Тема 3. Принципи кримінального процесу 14
- •Тема 4. Суб'єкти кримінального процесу 21
- •Тема 5. Докази і доказування в кримінальному процесі 32
- •Тема 6. Цивільний позов у кримінальному процесі 58
- •Тема 7. Заходи процесуального примусу 58
- •Тема 8. Порушення кримінальної справи 65
- •Тема 9. Дізнання та досудове слідство 70
- •Тема 10. Підсудність 96
- •Тема 11. Попередній розгляд справи суддею 99
- •Тема 12. Судовий розгляд 108
- •Тема 13. Перевірка судових рішень, які не набрали законної сили, у кримінальних справах 143
- •Тема 14. Перегляд судових рішень у кримінальних справах, які набрали законної сили 150
- •Тема 15. Виконання вироку, ухвали та постанови суду 154
- •Тема 16. Окремі види провадження у кримінальному процесі 155
- •Тема17. Міжнародне співробітництво у сфері кримінального судочинства 159
Особлива частина Тема 8. Порушення кримінальної справи
81. Суб'єкти, які мають право порушити кримінальну справу.
Кримінально-процесуальний закон дає вичерпний перелік cyбєктів, які уповноважені порушувати кримінальну справу. Право порушувати кримінальну справу мають тільки прокурор, слідчий, орган дізнання і суддя (ст.ст. 4, 97, 98, 27 КПК), але при цьому кожен із цих названих суб'єктів діє в межах своєї компетенції, що визначається як межами територіальної підслідності або підсудності справи, так і характером скоєного злочину.
Прокурор має право порушити кримінальну справу за будь-яким злочином.
Законами встановлюються спеціальні правила порушення кримінальних справ відносно осіб, які мають особливий правовий статус (імунітет). Зокрема, проти: адвоката може бути порушена кримінальна справа тільки Генеральним прокурором України або його заступниками, прокурорами АР Крим, області, міст Києва та Севастополя (ч. 51 ст. 10 Закону України від 19 грудня 1992 року «Про адвокатуру»); І Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини — винятково Генеральним прокурором України (ч.3 ст. 20 Закону України від 23 грудня 1997 року «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»); Голови Рахункової палати, Першого заступника й заступника Голови, головних контролерів і Секретаря Рахункової палати — тільки Генеральним прокурором України (ч. 1 ст. 37 Закону України від 11 липня 1996 року «Про рахункову палату»); депутата місцевої ради — Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором області і прирівняних до нього прокурорів. Прокурор, який порушив кримінальну справу відносно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня після дати порушення кримінальної справи (ч. 1 ст. 31 Закону України від 11 липня 2002 року «Про статус депутатів місцевих рад»). Військовий прокурор порушує кримінальні справи про військові злочини.
Право прокурора на порушення кримінальних справ будь-якої категорії певною мірою обмежене справами, які порушуються тільки за скаргою потерпілого (справи приватного обвинувачення). Але в тих випадках, якщо справа про який-небудь із передбачених ч. 1 ст. 27 КПК злочинів має особливе суспільне значення, а також у виняткових випадках, коли потерпілий у такій справі або в справах про злочини, які вказані в ч. 2 ст. 27 КПК (справи т.зв. приватнопублічного обвинувачення — ч. 1 ст. 152 КК — зґвалтування), через свою безпорадність не можуть захищати свої інтереси, то прокурор порушує кримінальну справу і при відсутності скарги потерпілого (ч. З ст. 27 КПК). Така справа, порушена прокурором, направляється для провадження дізнання або досудового слідства, а після закінчення розслідування розглядається судом у загальному порядку, тобто такі справи переходять у категорію кримінальних справ публічного обвинувачення.
Слідчі порушують кримінальні справи, зважаючи на правила про підслідність (ст. 112 КПК). Якщо слідчому надійшли первісні матеріали
про злочин, розслідування якого належить до компетенції іншого органу досудового слідства, то він має право, не порушуючи справи, направити ці матеріали за підслідністю. В такому випадку він зобов'язаний здійснити заходи щодо запобігання злочину, але якщо мається потреба виконати невідкладні слідчі дії, то слідчий повинен порушити кримінальну справу і прийняти її до свого провадження, виконати ці дії і тільки після цього направити кримінальну справу за підслідністю.
Органи дізнання порушують кримінальні справи в межах своєї компетенції відповідно до ст. 101 КПК. Серед органів дізнання найбільшу роль відіграє міліція, яка може порушити кримінальну справу про будь-який злочин. Капітани морських суден, які знаходяться в далекому плаванні, також управі порушувати справи про всі злочини, що вчинені членами екіпажу чи пасажирами судна, яке перебуває в далекому плаванні. Податковій міліції надано право порушувати справи про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також у справах про приховання валютної виручки (п.1-1 ст. 101 КПК). Органи служби безпеки України можуть порушувати справи про злочини, які віднесені законом до їхнього відання (п. 2 ст. 101 КПК, ч. 3 ст. 112 КПК). Відповідно до п. 3 ст. 101 КПК начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання мають право порушувати справи про злочини, вчинені військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових установ, об'єктів вправі порушувати справи про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також про злочини, вчинені співробітниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, з'єднання, установи чи військових об'єктах. Також мають право порушувати справи і командири кораблів стосовно злочинів, які скоєні підлеглими їм військовослужбовцями а також про злочини, вчиненими працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконаним ними службових обов'язків під час походу за межами України (п. 3-1 ст. 101 КПК). Митні органи вправі порушувати кримінальні справи про контрабанду. Начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів — у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, що вчинені працівником цих установ, а також у справах про злочини, які вчинені в розташуванні зазначених установ. Органи державного пожежного нагляду вправі порушити справи про пожежі і порушення протипожежних правил, а органи прикордонної служби — у справах про незаконне переправлення осіб через державний кордон та у справах про використання завідомо підроблених документів при перетинанні державного кордону. Командири підрозділів Державної спеціальної служби транспорту — у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Державної спеціальної служби транспорту у зв'язку з
виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні відповідного підрозділу Державної спеціальної служби транспорту.
Суддя має право порушувати тільки справи, вказані в ч. 1 ст. 27 КПК (справи приватного обвинувачення), тобто справи про злочини, передбачені ст. 125, ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України, ст. 356 кримінального кодексу України щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян.
Законом України від 11.06.2009 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» до КПК було внесено доповнення — ст.27-1, якою передбачено: якщо діянням, передбаченим ст.ст. 235-1, 235-2 або 235-3 Кримінального кодексу України, заподіяно шкоду виключно інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно- правової форми, порушення кримінальної справи здійснюється за заявою власника (співвласника) цієї юридичної особи чи за його згодою. В інших випадках притягнення до кримінальної відповідальності винної особи здійснюється на загальних підставах. Цей Закон набирає чинності з 01.01.2011 р.
82. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи.
Необхідною передумовою до порушення кримінальної справи є наявність двох обставин — це законних і обґрунтованих приводів та підстав.
Приводи до порушення кримінальної справи — це передбачені законом джерела, з яких орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя одержують відомості про вчинені злочини або про злочини, що готуються. Частина 1 ст. 94 КПК містить вичерпний перелік приводів до порушення кримінальної справи: 1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; 2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; 3) явка з повинною; 4) повідомлення, опубліковані в пресі; 5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Стосовно кожного з перелічених джерел мова йде про заяви і повідомлення, походження яких відоме. Так, повідомлення установ, підприємств, організацій, посадових осіб повинні бути в письмовій формі і засвідчені бланком, штампом і підписані особами, які мають право діяти від їхнього імені (ч. З ст. 95 КПК).
Відомості, які поступають від громадян, можуть мати як письмову, так і усну форму. В першому випадку повідомлення (заява) служить приводом до порушення кримінальної справи лише при умові означення в ньому прізвища, імені та по батькові, адреси заявника і підтверджене перевіркою, що така особа існує, мешкає за вказаною адресою і заява походить від нього. У другому випадку посадова особа, до якої звернувся заявник, фіксує повідомлення в протоколі, роз'яснивши заявнику відповідальність за завідомо неправдивий донос і відбирає у нього підписку. Особа заявника повинна бути засвідчена відповідними документами.
Анонімні заяви не можуть служити приводом до порушення кримінальної справи. Якщо в результаті її перевірки будуть установлені фактичні дані, які свідчать про наявність ознак складу злочину, то
справа порушується за приводом безпосереднього виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором ознак злочину (п. 5 ст. 94 КПК).
Повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, затримавши підозрювану особу на місці скоєння злочину або з поличним, становить повідомлення органів дізнання, слідчого, прокурора про вчинений злочин і передача їм підозрюваної особи.
Відповідно до ст. 96 КПК явка з повинною є особистим, добровільним письмовим чи усним повідомленням заявником органу дізнання, слідчому, прокурору, судді або суду про злочин, учинений чи підготовлений ним до порушення проти нього кримінальної справи. Якщо кримінальна справа вже порушена у зв'язку з наявністю ознак злочину, то таке повідомлення заявником повинно бути зроблено до винесення постанови про притягнення його як обвинуваченого. Усна заява заноситься в протокол, в якому вказуються відомості про особу заявника і викладається зміст заяви від першої особи. Протокол підписують заявник і посадова особа, що склала протокол. Якщо усна заява про явку з повинною зроблена в судовому засіданні, то відомості про особу заявника і зміст його заяви заноситься до протоколу судового засідання і підписується заявником. Головуючий протягом двох днів надсилає витяг з протоколу судового засідання відповідному прокурору.
Письмова заява про явку з повинною повинна бути підписана заявником і посадовою особою органу дізнання, слідчим чи прокурором, якими була прийнята заява, із зазначенням дати її прийняття.
Повідомлення, опубліковані в пресі, які можуть бути приводом до порушення кримінальної справи — це статті, замітки, листи, фейлетони, опубліковані в центральних чи місцевих газетах, журналах.
Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину означає, що ці посадові особи чи органи самі, незалежно від будь-яких заяв або повідомлень, вказаних в п.п. 1-4 ст. 94 КПК, виявлять ознаки злочину (наприклад, орган дізнання — при здійсненні оперативно-розшукової діяльності, прокурор — при здійсненні загального нагляду за дотриманням законності; слідчий — при розслідуванні справи, суд — при розгляді адміністративних чи цивільних справ).
Але одного приводу ще недостатньо для порушення кримінальної справи. Для позитивного рішення такого питання необхідна наявність підстав для її порушення (ч. 2 ст. 94 КПК), тобто існування достатніх даних, що вказують на ознаки злочину. Достатність даних, що вказують на ознаки злочину, слід розглядати стосовно їх характеру та обсягу. За своїм характером існуючі дані можуть бути вказані достатніми для прийняття рішення щодо порушення кримінальної справи, якщо вони свідчать про певне кримінально каране діяння. Існуючі дані можна вважати достатніми за обсягом, коли вони свідчать про наявність події, що належить до злочинної, навіть якщо вони не містять відомостей про конкретну особу.