- •Міністерство освіти і науки україни одеська національна юридична академія ю.П. Аленін. М.І. Пашковський, т.В. Лукашкіна, і.В. Гловюк
- •Загальна частина Тема 1. Поняття, завдання, основні інститути кримінального процесу
- •1.Поняття, сутність кримінального процесу. Кримінальний процес та правосуддя у кримінальних справах. Кримінальний процес та оперативно-розшукова діяльність.
- •2. Поняття та система стадій кримінального процесу.
- •3. Завдання кримінального судочинства.
- •5.Кримінально-процесуальні рішення, поняття, ознаки, етапи прийняття.
- •6.Кримінально-процесуальні функції, їхні поняття та види.
- •9. Форма кримінального процесу України.
- •10. Кримінально-процесуальні відносини. Структура кримінально-процесуальних відносин.
- •Тема 2. Кримінально-процесуальне право
- •19. Поняття і значення принципів кримінального процесу. Система принципів кримінального процесу.
- •Тема 3. Принципи кримінального процесу
- •20. Реалізація у кримінальному процесі загальноправових принципів.
- •23.Принцип диспозитивності у кримінальному судочинстві.
- •24.Принцип всебічності, повноти, об'єктивності дослідження обставин справи.
- •Тема 4. Суб'єкти кримінального процесу
- •29. Поняття та класифікація суб'єктів кримінального процесу.
- •30. Суд як орган правосуддя. Повноваження суду. Склад суду за діючим законодавством.
- •32. Слідчий у кримінальному процесі. Процесуальна самостійність слідчого.
- •34. Обставини, що виключають участь у справі судді,прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання.
- •35. Порядок заявления та вирішення відводів.
- •36. Учасники кримінального процесу, загальна характеристика їхнього процесуального становища.
- •37.Процесуальне становище підозрюваного у кримінальному процесі.
- •39. Потерпілий, його права та обов'язки.
- •41. Захисник у кримінальній справі, його права та обов'язки.
- •Тема 5. Докази і доказування в кримінальному процесі
- •47. Особливості пізнання у кримінальному процесі.
- •51. Особливості предмета доказування в окремих справах.
- •53. Локальний предмет доказування.
- •57. Межі доказування у кримінальному процесі.
- •59. Поняття і види джерел доказів у кримінальному процесі. Показання свідка як джерело доказів.
- •60. Показання потерпілого як джерело доказів.
- •61. Показання обвинуваченого як джерело доказів.
- •62. Показання підозрюваного як джерело доказів.
- •Тема 6. Цивільний позов у кримінальному процесі
- •68. Поняття, предмет та підстави цивільного позову у кримінальному процесі.
- •69. Провадження за цивільним позовом у кримінальному процесі.
- •Тема 7. Заходи процесуального примусу
- •70. Поняття та види заходів кримінально-процесуального примусу.
- •72. Мета, підстави та умови застосування запобіжних заходів
- •73. Затримання як тимчасовий запобіжний захід: порядок застосування, строки.
- •78.Нагляд командування військової частини.
- •79.Порядок та умови застосування застави як запобіжного заходу.
- •80. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу.
- •Особлива частина Тема 8. Порушення кримінальної справи
- •83. Рішення, які приймаються у стадії порушення кримінальної справи, їх структура та зміст.
- •85.Обставини, що виключають можливість порушення кримінальної справи.
- •86. Оскарження рішень, прийнятих у стадії порушення кримінальної справи.
- •Тема 9. Дізнання та досудове слідство
- •90. Поняття та характеристика основних положень досудового розслідування.
- •92. Строки досудового слідства, порядок їх продовження.
- •94. Взаємодія слідчого з органом дізнання. Доручення та окремі доручення слідчого.
- •98. Очна ставка: поняття, мета, порядок проведення.
- •100. Освідування: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •101. Обшук: поняття, види, процесуальний порядок проведения.
- •103. Огляд: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •105. Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку. Накладення арешту, огляд та виїмка кореспонденції.
- •106. Підготовка і призначення судової експертизи. Випадки обов'язкового призначення експертизи. Види експертиз.
- •108. Процесуальний порядок пред'явлення обвинувачення. Допит обвинуваченого.
- •109. Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві.
- •110. Підстави та процесуальний порядок зупинення та відновлення досудового слідства.
- •112. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку.
- •113. Обвинувальний висновок, його зміст та структура.
- •114. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.
- •115. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру.
- •116. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності.
- •117. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства.
- •118. Судовий контроль за законністю та обґрунтованістю дій та рішень органів дізнання, слідчого, прокурора у досудових стадіях кримінального процесу.
- •Тема 10. Підсудність
- •119. Підсудність, и види.
- •120. Направлення кримінальної справи за підсудністю. Недопустимість спорів про підсудність.
- •Тема 11. Попередній розгляд справи суддею
- •121. Поняття, завдання, значення стадії попереднього розгляду справи суддею.
- •123. Рішення, які приймає суддя в результаті попереднього розгляду справи.
- •124. Особливості попереднього розгляду в справах приватного обвинувачення.
- •Тема 12. Судовий розгляд
- •127. Суд і сторони в судовому розгляді
- •128. Межі судового розгляду.
- •129. Підготовча частина судового засідання.
- •130. Судове слідство, суть, зміст, завдання, значення.
- •131. Визначення обсягу та порядку дослідження доказів у судовому слідстві.
- •134.Призначення та проведення експертизи в суді.
- •137. Огляд місця події в стадії судового розгляду.
- •140. Судові дебати та останнє слово підсудного
- •141. Рішення, якими закінчується судовий розгляд.
- •142. Поняття, види вироків
- •143. Питання, які вирішуються судом при постановленні вироку.
- •Тема 13. Перевірка судових рішень, які не набрали законної сили, у кримінальних справах
- •147. Форми перевірки судових рішень. Підстави для зміни або скасування судових рішень.
- •153. Процесуальний порядок перегляду судового рішення, яке не набрало законної сили, судом касаційної інстанції.
- •Тема 14. Перегляд судових рішень у кримінальних справах, які набрали законної сили
- •154. Касаційне оскарження і внесення касаційного подання на рішення, які набрали законної сили: порядок, строки та суб'єкти.
- •155. Процесуальний порядок перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, судом касаційної інстанції.
- •156. Відновлення справи у зв'язку з нововиявленими обставинами. Судовий розгляд подання про перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами.
- •158.Перегляд судових рішень у зв'язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
- •Тема 15. Виконання вироку, ухвали та постанови суду
- •159.Виконання вироку, ухвали і постанови суду як стадія кримінального процесу. Питання, які можуть бути вирішені у стадії виконання вироку, ухвали і постанови суду.
- •Тема 16. Окремі види провадження у кримінальному процесі
- •160. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів: сутність, особливості.
- •161. Особливості досудового та судового провадження у справах про злочини неповнолітніх.
- •162. Провадження у справах осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності.
- •163. Процесуальний порядок застосування примусових заходів медичного характеру
- •164. Провадження у справах приватного обвинувачення: поняття, особливості порушення, судового розгляду.
- •Тема17. Міжнародне співробітництво у сфері кримінального судочинства
- •165. Поняття та напрями взаємодії установ юстиції держав у кримінальному судочинстві.
- •166. Правове регулювання міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві.
- •167. Використання у доказуванні відомостей, отриманих
- •168. Порядок зносин суддів, прокурорів, слідчих з компетентними органами іноземних держав.
- •Тема 1. Поняття, завдання, основні інститути кримінального процесу 3
- •Тема 2. Кримінально-процесуальне право 9
- •Тема 3. Принципи кримінального процесу 14
- •Тема 4. Суб'єкти кримінального процесу 21
- •Тема 5. Докази і доказування в кримінальному процесі 32
- •Тема 6. Цивільний позов у кримінальному процесі 58
- •Тема 7. Заходи процесуального примусу 58
- •Тема 8. Порушення кримінальної справи 65
- •Тема 9. Дізнання та досудове слідство 70
- •Тема 10. Підсудність 96
- •Тема 11. Попередній розгляд справи суддею 99
- •Тема 12. Судовий розгляд 108
- •Тема 13. Перевірка судових рішень, які не набрали законної сили, у кримінальних справах 143
- •Тема 14. Перегляд судових рішень у кримінальних справах, які набрали законної сили 150
- •Тема 15. Виконання вироку, ухвали та постанови суду 154
- •Тема 16. Окремі види провадження у кримінальному процесі 155
- •Тема17. Міжнародне співробітництво у сфері кримінального судочинства 159
59. Поняття і види джерел доказів у кримінальному процесі. Показання свідка як джерело доказів.
Джерела доказів — це матеріальні носії певної інформації, яка розглядається як доказ у кримінальній справі. Вичерпний перелік джерел доказів міститься у ч. 2 ст. 65 KПK, аналіз якої дозволяє дійти висновку, що всі джерёла доказів є або предметами матеріального світу, що несуть певну інформацію, яка стосується справи, або документами — в широкому розумінні, які також закріплюють відомості про факти, що мають значення в справі. З числа документів законодавець виділяє як окремі джерела протоколи слідчих та судових дій, протоколи з відповідними додатками, складені за результатами оперативно- розшукових заходів, висновок експерта і власне документи. Із протоколів слідчих дій виділені як самостійні джерела показання обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка. Отже, джерелом відомостей. якими володіють певні особи є показання, тобто свідчення, «одержані під час допиту або очної ставки, зафіксовані у відповідному протоколі.
Найбільш поширеним джерелом доказів є показання свідка, які можна визначити як повідомлення, зроблене на допиті або очній ставці мають стосунок до справи, особою, яку було викликано як свідка і зафіксоване в порядку, передбаченому зак6нодавством.
Предмет показань свідка визначено ч. 2 ст. 68 КПК — це обставини, які підлягають доказуванню в кримінальній справі, в тому числі факти, що характеризують особу обвинуваченого (підозрюваного) та його взаємовідносини з ними. Додамо, що свідка можна допитати про факти, які характеризують особу потерпілого, взаємини свідка з потерпілим, взаємини потерпілого та обвинуваченого. Отже, свідок може бути допитаний про будь-які обставини, пов'язані з розслідуваним злочином — час, місце, спосіб вчинення певного злочинного діяння, про обставини, які передували вчиненню злочину, мали місце після вчинення злочину, взаємини між обвинуваченим, потерпілим, свідками. Свідкові можуть бути поставлені запитання щодо його здатності сприймати певні обставини та давати про них показання (що необхідно для оцінки показань свідка).
Ще раз зауважимо, що доводи, припущення, умовиводи, які іноді висловлюють під час допиту свідка, не є доказами. Отже, досліджуючи показання свідка, необхідно чітко відокремити свідчення про факти від суджень, висновків свідка, маючи на увазі, що як докази можна використовувати тільки відомості про факти.
Свідок може дати показання про обставини, що він сприймав сам безпосередньо, а також про обставини, про які він довідався він інших осіб. В останньому випадку необхідно встановити джерело обізнаності свідка і допитати того, від кого довідався свідок про ті обставини, про які він розповідав. Як ми вже зазначали, якщо через якісь поважні причини такий допит неможливий, необхідно одержати дані про те, коли, де, від кого свідок, якого було допитано, одержав відповідні відомості, і ретельно їх перевірити. Якщо свідок повідомляє дані, джерело яких невідоме, їх не можна вважати доказами.
Кримінально-процесуальний закон лише в загальній формі вказує на те, хто може бути допитаний як свідок. Відповідно до ст. 68 КПК України як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які належать до справи. Для цих осіб надання показань є обов'язком, за невиконання якого законом передбачена кримінальна відповідальність, якщо свідок старше 16 років (ст. 335 КК України).
Винятки з цього правила зазначені в ст. 69 КПК, осіб, які не підлягають Допиту як свідки, і тих щодо допиту яких діють особливі правила, можна розділити на кілька категорій:
І Це, по перше особи, яких не можна допитувати як свідків ні за яких умов:
— захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представники потерпілого, цивільного позивача та відповідача - про обставини, які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підзахисним або довірителям;
особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судово- медичної, експертизи через свої психічні або фізичні вади не - спроможні правильно сприймати факти,що мають доказове значення, і давати про них показання;
свідок, який відповідно до ст. 52-3. КПК дає показання під псевдонімом, щодо дійсних даних про його особу; інших осіб, які мають відомості про дійсні дані про свідка, що дає показання під псевдонімом, — щодо цих даних.
По-друге, можна виділити осіб, які можуть бути допитані як свідки тільки за певних умов: це адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності. Вони можуть бути допитані про зазначені обставини тільки за умови, якщо вони звільнені при обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що, довірила їм ці відомості. Прохання такої особи або її згода на допит перелічених осіб як свідків повинні бути оформлені письмово і приєднані до кримінальної справи.
По-третє, є особи,які вправі відмовитися давати показання, тобто наділені свідоцьким імунітетом:
члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;
особа яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину.
Ці особи можуть бути допитані як свідки тільки тоді, коли вони будуть ознайомлені із своїм правом відмовитися від показань, і висловлять згоду на їх допит.
Правило, за яким особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, передбачене ст. 63 Конституції України, називають привілеєм від самообвинувачення.
Крім того, не можуть без їхньої згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканості а також працівники дипломатичних представництв — без згоди дипломатичного представника.
Не можна покладати обов'язок давати показання як свідки на осіб, які є громадянами інших держав, в разі звернення з проханням про надання правової допомоги, що передбачено ст. 9 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, ст. 8 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1969 року.
Чинне законодавство не встановлює віку, з якого можливий допит особи як свідка. Вирішуючи питання про допит як свідка малолітньої дитини, слід виходити з того, що такий допит можна провести тільки тоді, коли іншим шляхом одержати потрібні відомості неможливо. Крім того, необхідно визначити, чи може дитина з урахуванням її віку і рівня розумового розвитку правильно сприймати певні обставини та правильно про них розповісти.
За загальним правилом поєднання процесуальної функції свідка з якою-небудь іншою є неприпустимим. Тому, наприклад, може бути усунутий від участі у справі захисник, якщо він був допитаний як свідок, або підлягає такому допиту (п. 2 ч. 1 с. 61 КПК України). Мова в цьому випадку йде про допит із приводу обставин, що стали відомі особі не у зв'язку з виконанням функції захисника у даній справі. В окремих же випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством, таке поєднання процесуальних функцій можливе. Так, як свідки можуть бути допитані особи, що брали участь у справі як законні представники: неповнолітнього обвинуваченого, підозрюваного), потерпілого), або брали участь у слідчих діях. як поняті - (для з'ясування обставин проведення відповідної слідчої дії). Не виключається можливість допиту як свідків осіб,які здійснювали провадження у справі (дізнавача, слідчого, прокурора, судді). Звичайно ж, допит таких осіб як свідків виключає їхню подальшу участь yчасть у справі у іншій якості.
У деяких справах виникає необхідність допитати співучасника злочину, щодо якого було ухвалено вирок або справу закрито. У таких випадках особа повинна бути допитана як свідок, причому їй повинно бути обов'язково роз'яснене право відмовитися давати показання про власні дії.
Чинне кримінально-процесуальне законодавство визначає процесуальне становище свідка, закріплюючи його:права (ст. 69-1 КПК), обов'язки (ст. 70 КПК), відповідальність (ст.71 КПК).
Оцінка показань свідка полягає у визначенні належності, допустимості, достовірності відомостей, які в них містяться, їх значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі. При оцінці показань свідка повинні враховуватися такі фактори, як умови сприйняття ним обставин, про які він розповідає (об'єктивні і суб'єктивні), особистість допитуваного, його відношення до справи та учасників процесу. Необхідно врахувати індивідуальні особливості свідка — який він має слух, зір, це необхідно для оцінки показань наприклад у частині того, чи міг свідок, який знаходився на певній відстані від осіб, про яких він розповідає, чути їхню розмову, чи міг добре бачити номер автомашини і т. ін. Звичайно ж, на показання свідка впливають відносини його з обвинуваченим та з потерпілим. Важливе значення для оцінки показань мають і інші фактори — місце, з якого свідок спостерігав певні події, освітлення місця події тощо.
Оцінка показань неповнолітніх і особливо малолітніх свідків теж має свої особливості, необхідно враховувати, що діти та підлітки більшою мірою, ніж дорослі, піддаються впливу інших осіб, схильні до фантазування, їм важче визначити відстань, відрізок часу.