113. Обвинувальний висновок, його зміст та структура.

Обвинувальний висновок — це важливий процесуальний акт до­судового слідства, який формулює його результати.

Обвинувальний висновок складається з двох частин; описової й резо­лютивної (ст. 223 КПК). В описовій частині зазначаються дані, які стали приводом і підставами порушення кримінальної справи; обставини

справи, як їх було встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви й наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрані у справі, і відомості про потерпілого; показан­ня кожного з обвинувачених по суті пред'явленого обвинувачення; доводи, наведені ним на свій захист, результати їх перевірки; наявність обставин, що обтяжують або пом'якшують його відповідальність. При посиланні на докази обов'язково зазначаються аркуші справи.

Резолютивна частина обвинувального висновку повинна логічно випливати з описової частини і відповідати їй. У цій частині наводять, ся дані про особу обвинуваченого і викладається формулювання предявленого обвинувачення із зазначенням статті кримінального закону (частини, пункту), який передбачає відповідальність за цей злочин. Якщо особа обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, то формулювання пред'явленого обвинувачення викладається по кожному з цих злочинів.

Якщо в справі притягнуто декількох обвинувачених, то формулю­вання обвинувачення складається стосовно кожного з них окремо.

Обвинувальний висновок підписується слідчим із зазначенням місця і дати його складання.

Якщо обвинувачений не володіє мовою, якою складений обвинувальний висновок, його має бути перекладено на рідну мову обвинува­ченого або іншу мову, якою він володіє. Переклад повинен бути дода­ним до справи, копія якого у встановленому порядку вручається обви­нуваченому.

У відповідності зі ст. 224 КПК до обвинувального висновку дода­ються:

1. список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, з зазна­ченням їхньої адреси і аркушів справи, де викладені їхні показання або висновки;

2. довідка про рух справи та про застосування запобіжного заходу з зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного з обвинуваче­них, якщо вони заарештовані;

3. довідки про речові докази, про цивільний позов, про заходи, вжиті для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна;

4. довідка про судові витрати в справі за час досудового слідства з посиланням на відповідні аркуші справи.

Склавши обвинувальний висновок, слідчий направляє справу про­куророві (ст. 225 КПК). Кримінальна справа направляється підши­тою та з пронумерованими аркушами. До неї додаються копії обви­нувального висновку за кількістю обвинувачених, а у випадках необ­хідності — з перекладом на рідну мову обвинуваченого.

114. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.

Під закриттям кримінальної справи розуміється таке закінчення досудового слідства, яке здійснюється за наявності обставин, які ви­ключають подальше провадження в кримінальній справі, або підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Із закриттям кримінальної справи процесуальна діяльність стосовно неї повністю закінчується, подальший рух справи виключається, поки постанова про закриття справи не скасована у встановленому законом порядку.

У відповідності до ст. 213 КПК кримінальна справа закривається:

1. при наявності підстав, зазначених у статті в КПК;

2. при недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Реабілітуючими є такі обставини закриття справи, з якими особа визнається невинуватою у вчиненні злочину, в зв'язку з чим віднов­люється її добре ім'я, репутація. Це відсутність події злочину, відсут­ність у діянні складу злочину, недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (пункти 1, 2 ст. 6, п. 2 ст. 213 КПК). Усі інші обста­вини є нереабілітуючими, хоч особу і звільняють від кримінальної від­повідальності.

Закриття справи за п. 2 ст. 213 КПК залишає злочин нерозкритим, і у зв'язку з цим слідчий зобов'язаний застосувати заходи щодо вста­новлення осіб, які його вчинили.

Якщо в справі притягнуто декілька обвинувачених, а підстави для закриття справи стосуються не всіх, то справа закривається не в ціло­му, а лише щодо конкретного обвинуваченого або обвинувачених. Обов'язковою умовою такого закриття є те, що особі, стосовно якої справа закривається, було пред'явлено обвинувачення, яке з закрит­тям справи анулюється, оголошується знятим, а кримінальне переслі­дування — не маючим продовження.

Слідчий закриває справу мотивованою постановою, в якій, крім да­них, передбачених ст. 130 КПК, зазначає: відомості про особу обви­нуваченого, суть справи, підстави для закриття справи, рішення про скасування запобіжного заходу і заходів щодо забезпечення цивільно­го позову та можливої конфіскації майна, а також рішення в питанні про речові докази (ч. 1 ст. 214 КПК).

Закон (ч. 3 ст. 214 КПК) зобов'язує слідчого надіслати копію по­станови прокуророві, особі, яка притягалася до кримінальної відпо­відальності, особі, за заявою якої була порушена кримінальна справа, а також потерпілому та цивільному позивачеві, а також роз'яснити їм порядок оскарження постанови про закриття кримінальної справи прокуророві.

Скарга на постанову слідчого про закриття справи може бути по­дана в семиденний строк з дня одержання письмового повідомлення або копії постанови про закриття справи (ч. 1 ст. 215 КПК) як безпо­середньо прокуророві (особисто або поштою), так і через слідчого. Скарга може бути не тільки письмовою але й усною. В останньому ви­падку зміст скарги повинен бути викладений у протоколі.

Після надходження скарги слідчому він зобов'язаний протягом доби надіслати її прокуророві разом зі своїм поясненням (ст. 234 КПК).

Прокурор знайомиться зі скаргою і не пізніше 30 днів з дня надхо­дження скарги приймає одне з наступних рішень: 1) скасовує постано­ву про закриття справи і відновлює досудове слідство або 2) залишає скаргу без задоволення.

Якщо прокурор скасовує постанову слідчого про закриття справи, він дає вказівки щодо подальшого її розслідування на загальних під­ставах.

Постанова прокурора про відмову в задоволенні скарги може бути оскаржена вищестоящому прокуророві або до суду (ст. 231 КПК).

Повідомляючи особі, яка подала скаргу на постанову про закриття справи, про те, що її скарга залишена без задоволення, прокурор має роз'яснити цій особі її право оскаржити цю постанову до суду в поряд­ку, передбаченому ст. 236 КПК.

Відповідно до ст. 236-5 К ПК, постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи може бути оскаржена до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову. У разі, якщо скарга подана не за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винес­ла постанову, суддя, застосовуючи аналогію ч. 1 ст. 41 КПК, повинен направити скаргу за підсудністю.

Суб'єктом оскарження є особа, інтересів якої стосується постанова про закриття кримінальної справи, або її представник. Скарга на по­станову про закриття кримінальної справи подається протягом семи днів з дня отримання її копії чи повідомлення прокурора про зали­шення скарги на цю постанову без задоволення, якщо постанова оскаржувалася прокурору.

Розгляд суддею скарги на постанову про закриття кримінальної справи регулюється ст. 236-6 КПК. Скарга на постанову органу дізнан­ня, слідчого, прокурора про закриття справи розглядається суддею одноособово не пізніше п'яти днів, а у разі складності справи — десяти днів з дня надходження закритої справи до суду. Про час розгляду скарги мають бути повідомлені прокурор та особа, що подала скаргу, які вправі взяти участь у її розгляді та висловити свої доводи. Однак їхня неявка не перешкоджає розгляду скарги. До розгляду скарги суддя витребує кримінальну справу та знайомиться з нею.

У судовому засіданні суддя оголошує скаргу, заслуховує думку прокурора, в разі необхідності — пояснення особи, яка подала скаргу. При розгляді скарги ведеться протокол судового засідання.

Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при закритті справи виконані вимоги статей 213 і 214 КПК, приймає одне а таких рішень: 1) залишає скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову про закриття справи і направляє справу прокурору для відновлення слід­ства або дізнання.

Скасовуючи постанову про закриття справи і направляючи справу прокурору для відновлення досудового слідства або дізнання, суддя вказує, які обставини належить з'ясувати при проведенні досудового розслідування.

Копія постанови судді надсилається особі, яка прийняла рішення про закриття справи, особі, яка подала скаргу на постанову, і прокуро­ру, який відмовив у поновленні досудового слідства або дізнання.

На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протя­гом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеля­ційного суду.