1.4. Найважливіші надбання Закону України "Про охорону праці"

Встановлення норм прямої дії щодо порядку організації охорони праці безпосередньо на підприємстві, в установі, організації будь-якої форми власності, чітке визначення функцій, обов'язків, прав, відповідальності роботодавця і конкретних посадових осіб та працівників, визначення основоположних складових частим системи управління» охороною праці на виробничому рівні.

Зміцнення позиції та підтвердження вагомого статусу служб охоро­ни праці щодо прав і повноважень працівників цих служб, їх підпо­рядкування безпосередньо керівникові та прирівнювання до основ­них виробничо-технічних служб підприємства, необхідність створен­ня служб охорони праці як на підприємствах, так і в усіх органах управління, включаючи місцеві державні адміністрації.

Визначення вагомого місця та ролі колективного договору підприєм­ства у вирішенні завдань охорони праці, забезпечення прав і соціаль­них гарантій працівників.

Встановлення порядку створення в Україні власної нормативно-пра­вової бази з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища згідно з вимогами сьогодення, із врахуванням ринкових перетворень та необхідності забезпечення єдиних державних нормативів з охоро­ни праці на рівні не нижче міжнародних стандартів.

Визначення курсу на забезпечення безперервного якісного навчан­ня населення з питань безпечної життєдіяльності та охорони праці, впро­вадження у всіх навчальних закладах відповідних дисциплін.

Поширення принципів демократизму і гласності на сферу охо­рони здоров'я, закріплення за відповідальними особами всіх рівнів та роботодавцями обов'язків щодо надання населенню країни або відповідного регіону вичерпної інформації про стан умов і безпеки праці, причини аварій, нещасних випадків, профзахворювань та про вжиті профілактичні заходи.

Забезпечення активної участі професійних спілок та інших громадсь­ких формувань у роботі з покращення охорони праці, створення мож­ливостей для застосування ряду нових громадських інститутів: комісій з охорони праці підприємства, уповноважених трудового ко­лективу з цих питань, громадських інспекторів праці. 14

Розділ 1. Правові основи охорони праці

1.5. Права громадян на охорону праці та їхні обов'язки

1.5.1. Укладання трудового договору

Вступ на роботу до підприємства, установи, організації (надалі - підприємство) оформлюється трудовим договором (контрактом). Трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою праців­ник зобов'язується виконувати роботу, визначену цимдоговором, із підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а робото­давець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і убезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, перед­бачені законодавством, колективним договором (див. 2.4) і угодою сторін.

Роботодавець — власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяль­ності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник — особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим догово­ром (контрактом).

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпоряд­женням по підприємству про зарахування працівника на роботу. Тру­довий договір вважається укладеним і тоді, коли працівника фактич­но було допущено до роботи без оформлення наказом.

Умови трудового договору не можуть містити положень, що су­перечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Згідно із Законом "Про охорону праці" під час укладання трудо­вого договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, .можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги й компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законо­давства і колективного договору (угоди з охорони праці).

Умови праці при укладенні трудового договору можуть бути ви­кладені в самому трудовому договорі, в колективному договорі або в правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства, а та­кож у договорі, укладеному в усній формі. Ці умови не можуть місти­ти положень, які не відповідають статтям Кодексу законів про пра-

Сивко В.Й. Правові та організаційні основи охорони праці в Україні

цю України, що регламентують питання норм тривалості робочого часу, обмеження понаднормових робіт, надання необхідних перерв для відпочинку та харчування, вихідних днів і щорічних відпусток.

Роботодавець зобов'язаний до початку роботи за укладеним тру­довим договором роз'яснити працівникові його права й обов'язки, ознайомити з правилами внутрішнього трудового розпорядку та ко­лективним договором; визначити працівникові робоче місце, забез­печити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і пожежної охорони.

Працівникові не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологіч­ної експертизи.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язко­вому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втра­ту працездатності (див. 1.5). Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним догово­ром (угодою, трудовим договором).

Соціальне страхування є важливим фактором соціального захи­сту населення. Воно являє собою систему прав і гарантій, які спря­мовані на матеріальну підтримку громадян, насамперед працюючих, і членів їхніх сімей у разі втрати ними з незалежних від них обставин (захворювання, нещасний випадок на виробництві тощо) заробітку (доходу); а також здійснення заходів, пов'язаних з охороною здоро­в'я застрахованих осіб. Кошти на вказані цілі формуються шляхом сплати страхових внесків.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажан­ням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

У наказі про звільнення працівника та в його трудовій книжці має бути зазначено, що він звільнений за власним бажанням у зв'яз­ку з порушенням власником законодавства про охорону праці, оск­ільки, як відомо, при звільненні за власним бажанням із поважних причин і без поважних причин настають різні правові наслідки (збе­реження безперервного стажу, відкладення виплати допомоги з без­робіття та ін.).