2.11.4. Фінансування страхування від нещасного випадку

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних ви­падків здійснюється за рахунок внесків роботодавців: для під­приємств — з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюд­жетних установ та організацій — з асигнувань, виділених на їх утри­мання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації підприємств-страхувальників; прибутку, одержа­ного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; ^коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить зако­нодавству.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються: для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні й компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відпов­ідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкла­денню прибутковим податком із громадян; для добровільно застра­хованих осіб - у відсотках до мінімальної заробітної плати.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризи­ку виробництва, до якого віднесено підприємство. Установлюються знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворю­ваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні

Розділ 2. Організаційні основи охорони праці

травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охо­рони праці). Розмір зазначеної знижки чи надбавки не може переви­щувати 50 відсотків страхового тарифу, встановленого для відповід­ної галузі економіки (виду робіт).

У разі систематичних порушень нормативних актів про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство у будь-який час за рішен­ням відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соц­іального страхування від нещасних випадків на основі відповідного подання страхового експерта, який обслуговує це підприємство, може бути віднесено до іншого, більш високого класу професійного ризи­ку виробництва. Цей захід може мати і зворотну дію, але з початку фінансового року.

За несвоєчасну сплату страхового внеску, несвоєчасне інформу­вання Фонду соціального страхування від нещасних випадків про чисельність працівників, річний фактичний обсяг реалізованої про­дукції (робіт, послуг), річну суму заробітної плати на підприємстві, нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт, виду діяльності підприємства або його ліквідацію страхувальник притягається до відповідальності згідно із законодавством.

і Розділ З

Аналіз умов праці

3.1. Основні поняття й терміни

Аналіз практичної діяльності свідчить про потенційну небезпе­ку будь-якого виду праці. Потенційність полягає у прихованому, не­явному характері її прояву за певних, нерідко важко передбачуваних умов. Сутність небезпеки полягає в тому, що можлива така дія на людину, що призводить до травм, захворювань та інших небажаних наслідків. Небезпека діяльності залежить від багатьох чинників і може бути кількісно оцінена таким поняттям, як ризик, тобто вірогідні­стю завдання тієї або іншої шкоди здоров'ю людини.

Ризик - це усвідомлена можливість виникнення події з певними небажаними наслідками. Термін "ризик" вживається з доповненням (чого?): ризик отруєння, ризик смерті тощо. Він визначається як відно­шення кількості тих або інших небезпечних наслідків за певний час до можливої кількості подій, тобто - це ймовірність здійснення потен­ційної небезпеки. Так, ризик смерті від дії різних небезпечних чин­ників на людину за рік становить: від автомобілів - 2,5-10 від падін­ня - 1,0-10~⁴, пожежі - 4,0-10^-5, електричного струму - 6,0- 10~^б, блис­кавки - 5,0-10 ~⁷. У деяких країнах уведена в практику концепція припустимого ризику, рівень якого залежить від важкості наслідків. \ (ля смертельних випадків він дорівнює 10 -⁶ на людину на рік.

Небезпека (небезпечні умови ) - явище, процес, об'єкт, власти- иості або їх сукупність, що діють постійно і здатні за певних умов зав- дшшти шкоди кому (чому) - небудь. Виробнича небезпека - це такий стам умов праці, коли людина з визначеним ступенем імовірності піддасться дії небезпечних або шкідливих факторів.

Безпека - це такий стан умов праці, за якого з визначеною ймо­вірністю виключена можливість пошкодження здоров'я людини. Без-

Розділ 3. Аналіз умов праці

пека людини — головна мета охорони праці. Отже, охорона праці — засіб досягнення безпеки людини на виробництві шляхом усунення можливості прояву негативної дії небезпечних і шкідливих факторів.

Матеріальними носіями небезпечних і шкідливих виробничих факторів є об'єкти, що входять у трудовий процес (засоби праці, пред­мети та продукти праці, технологія, параметри виробничого середо­вища), а також природиокліматичне середовище (грози, повені, зем­летруси, параметри атмосфери тощо).

Умови, за яких створюється можливість дії на людину небезпеч­них і шкідливих виробничих факторів, визначають небезпечну ситу­ацію. Вона пов'язана з просторовим і часовим суміщенням людини і небезпечної зони.

Небезпечною зоною називається простір, де постійно діють або пе­ріодично виникають небезпечні і шкідливі виробничі фактори, які можуть негативно діяти на людину. Небезпечні зони можуть бути постійними або тимчасовими. Вони характеризуються геометрични­ми розмірами, а змінні зони — ще й імовірністю виникнення. Розмі­ри небезпечних зон залежать від виду, властивостей і характеру дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Небезпечні зони можуть бути локальними, розміри яких сумісні з розмірами людини, і розгорнутими, що суттєво перевищують їх. Класифікують небез­печні зони за видом діючого фактора. За правилами безпеки всі не­безпечні зони мають бути огороджені. Конструкція та матеріал ого­рожі мають відповідати виду, потенціалу та якості небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Під час виконання технологічного процесу за допомогою тих або інших засобів праці можливий контакт працівника з небезпечною зо­ною, тобто виникає небезпека миттєвого пошкодження організму. Ці можливості обладнання або технологічних процесів називають ви­робничими небезпеками.

Умови праці на виробництві характеризуються не тільки трудо­вим процесом, але й навколишньою санітарно-гігієнічною обстанов­кою. Якщо під час виконання трудового процесу навантаження при­падає, головним чином, на м'язову й нервову системи, то навколиш­ня обстановка (температура, вологість, швидкість руху повітря, його забрудненість пилом та газами, випромінювання, шум, вібрації, не­достатнє освітлення та ін.) викликає зміни у функціонуванні органів дихання, кровообігу, зору, слуху людини. Кожний із цих факторів, а тим більш у сукупності, за несприятливих умов здійснює шкідли­вий вплив на організм людини, тому їх називають виробничими шкідливостями.

Сивко В.Й. Правові та організаційні основи охорони праці в Україні

Перевантаження як окремих органів і систем, так і всього орга- і нізму, підвищує його стомлюваність, знижує реакції на можливі і небезпеки, може призводити до захворювань, погіршення самопо­чуття, зниження працездатності.