113. Необхідність зростання та зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів України.

Життєвий рівень народу багато в чому визначається розміром реальних доходів громадян, тривалістю та умовами життя, кількісним і якісним складом послуг, які населення одержує через мережу соціально-культурних закладів, рівнем зайнятості, станом довкілля тощо. Цільове спрямування коштів місцевих бюджетів підтверджує їхню безпосередню причетність до вирішення цих проблем. Майже 2/3 всіх видатків місцевих бюджетів, як було зазначено вище, спрямовується на соціальні потреби - соціальний захист і соціальне забезпечення населення, утримання об'єктів, що належать до соціально-культурної сфери; 1/4 усіх коштів місцевих бюджетів використовується на розвиток економіки територій і сприяє забезпеченню нормального функціонування промисловості, транспорту, дорожнього, житлового та комунального господарства. До місцевих бюджетів надходять екологічні платежі, які цільовим спрямуванням використовуються на природоохоронні заходи.

Як визначено програмою "Україна-2010", одним із напрямків підвищення конкурентоспроможності національної економіки є її структурна перебудова.

МФ відіграють важл роль в соц та економ роз регіонів. Це повязано з тим, що на місц рівні країни забезпечується соц та економ розв сусп. За рахунок коштів місц бюдж провод фінанс закладів охор здор, освіти, культ. Надаються пільги певним категоріям громад по проїзду в трансп, пільги щодо водопостач, каналіз-ці надані пільги фінанс за рах коштів місц бюдж. Місц органи самовряд надано право доплати вчителям, лікарям та інш бюдж працівн. За рахун місц бюдж можуть надаватися разові матер доплати працюючим пенсіонерам. В економ розв кожен з регіонів має можлив створюв свою систему господарств, необх для забезпеч його життєдіял.Як правило, в кожн регіоні створ та функц підпр водогонів, житлово-господ, каналіз, озеленення, освіти, інш комунал підпр, які необх для життєдіял міста.

114. Запровадження єдиних загальнодержавних мінімальних соціальних стандартів.

Однією з новацій Закону України "Про місцеве самовряду-; ання в Україні" є пропозиція застосовувати в процесі бюджетного планування такі показники, як "мінімальний бюджет місцевого самоврядування" та "мінімальний рівень соціальних потреб". Визначення розмірів мінімальних місцевих бюджетів повинно здійснюватися з урахуванням мінімальних соціальних потреб, які, в свою чергу, представляють гарантований державою мінімальний рівень соціальних послуг на душу населення в межах усієї території України. За час, що минув від дня ухвалення цього закону, мінімальні соціальні стандарти так і не були розроблені через те, що "відсутнє науково обгрунтоване чи підтверджене розрахунками єдине трактування рівня соціальних послуг на душу населення в межах усієї території України"42.

Справді, процес визначення мінімального рівня соціальних потреб є надто складним з точки зору наукового обгрунтування цього рівня. Більше того, проблема визначення гарантованих державою мінімальних соціальних послуг є, насамперед, проблемою політичного, а не фінансового змісту. Труднощі щодо обгрунтування мінімального рівня соціальних потреб підводять окремих економістів до висновку про беззмістовність спроб встановлення мінімальних соціальних стандартів через значні відмінності між рівнями розвитку регіонів, неможливості уточнення стандартів залежно від наявних доходів центрального бюджету43. Відомий фахівець у галузі місцевих фінансів В. І. Кравченко вважає, що використання нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості на одного жителя та мінімальних соціальних потреб є некоректним44.

Імовірно, проблема розробки мінімальних соціальних стандартів потребує подальшого глибокого теоретичного дослідження та практичного обгрунтування. Такі стандарти необхідні, вони повинні стати своєрідними орієнтирами в процесі використання нормативів бюджетної забезпеченості. Зіставлення мінімального рівня соціальних потреб і нормативів бюджетної забезпеченості дасть змогу дійти висновку щодо ступеня задоволення найважливіших потреб населення України, гарантованих Конституцією.

Завдання, які постають перед бюджетною системою України в складних умовах економічної кризи, тривалого спаду виробництва та погіршення життєвого рівня населення надають особливого значення раціональній і зваженій організації міжбюджетних відносин. Як відомо, система міжбюджетних відносин повинна бути орієнтована на досягнення:

— економічної ефективності;

— соціальної справедливості;

— політичної стабільності43.

Економічна ефективність досягається шляхом встановлення відповідальності та зацікавленості у повній мобілізації бюджетних доходів, цільовому та економному витрачанні бюджетних коштів. Соціальна справедливість забезпечується за допомогою бюджетного регулювання та фінансового вирівнювання, гласність і зрозумілість яких є важливими умовами політичної стабільності.

Для того, щоб система міжбюджетних відносин відповідала цим критеріям, треба вирішити низку першочергових завдань, серед яких:

проведення чіткого розподілу повноважень між органами державної влади та місцевим самоврядуванням;

розмежування доходів і видатків кожного виду бюджетів на основі розподілу повноважень між рівнями влади;

зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів за рахунок розширення переліку місцевих податків і зборів, і надання права органам місцевого самоврядування запроваджувати на своїй території власні податки;

відновлення механізмів стимулювання додаткового залучення доходів у місцеві бюджети;

формування стабільної законодавчої бази організації міжбюджетних відносин, неприпустимість щорічних змін механізмів бюджетного регулювання;

розробка мінімальних соціальних стандартів, необхідних для здійснення ефективного фінансового вирівнювання;

широке використання нормативів бюджетної забезпеченості та їхня подальша диференціація;

застосування групових нормативів відрахувань від регулюючих податків;

забезпечення дотримання єдиних критеріїв у процесі визначення обсягів дотацій і субвенцій.