28. Види податкових надходжень.

Податкові надходження служать важливою формою перероз­поділу валового внутрішнього продукту і забезпечують мобілізацію майже три чверті доходів бюджетів України. Вони включають такі податкові надходження:

а) податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшен­ня ринкової вартості;

б) податки на власність;

в) збори за спеціальне використання природних ресурсів;

г) внутрішні податки на товари та послуги;

д) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;

є) інші податки. Найбільшу частку податкових надходжень до бюджетів (до 49,2% усіх податкових надходжень у 2003р.) становлять податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості. До цієї групи податків належать прибутковий податок з громадян та по­даток на прибуток підприємств. Податок на прибуток підприємств — один із найважливіших по­датків. Разом з податком на доходи фізичних осіб та податком на до­дану вартість податок на прибуток є основою податкової системи. Він використовується як засіб для реалізації стабілізаційної політики у державі та її структурної перебудови.

До другої групи податкових надходжень — податків на власність — належать періодичні податки на чисту вартість майна (податок на не­рухоме майно підприємств та податок на нерухоме майно громадян), а також податок з власників транспортних засобів та інших само­хідних машин і механізмів.

Періодичні податки на чисту вартість майна в Україні ще не справляються, але передбачаються проектом Податкового кодексу. Податок з власників транспортних засобів сплачують юридичні осо­би, у тому числі нерезиденти, громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні власні транспортні засоби. Об´єктом оподаткування таким податком є транспортні засоби, самохідні машини та механізми, згруповані за об´ємами циліндрів або потужністю двигунів. Ставки податку визна­чені для кожної відповідної групи.

Третю групу податкових надходжень об´єднують збори за спеціальне використання природних ресурсів. До неї належить збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельни­ми ділянками лісового фонду, збір за спеціальне використання вод­них ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергети­ки і водного транспорту, платежі за користування надрами, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюдже­ту, плата за землю та плата за використання інших природних ре­сурсів. Економічний зміст зазначених зборів і платежів полягає в то­му, що вони відіграють не лише фіскальну, а й стимулюючу роль, орієнтуючи суб´єктів господарювання на ефективніше використання відповідних видів ресурсів.

Одним із найцінніших природних ресурсів суспільства є земля. Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справ­ляється у формі земельного податку або орендної плати, що визна­чається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учасників угоди про розподіл продукції, сплачують зе­мельний податок. Розмір земельного податку не залежить від резуль­татів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Об´єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб´єктом плати за землю є власник земельної ділян­ки, земельної частки чи паю та землекористувач, у тому числі орендар. Розмір земельного податку залежить від цільового призначення зе­мельної ділянки, її місця розташування та грошової оцінки земель.

Грошова оцінка земель проводиться Державним комітетом Ук­раїни з земельних ресурсів та його органами на місцях із залученням експертів. Для цього вони користуються методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Ставка земельного податку застосо­вується відповідно до грошової (кадастрової) оцінки земельних діля­нок (з 1 га землі). У тих населених пунктах, де на сьогодні оцінка зе­мель не завершена, податок обчислюється, виходячи з площі ділянки, до якої застосовуються ставки податку в установлених розмірах.

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів призначений для відшкодування витрат держави за відтворення лісових угідь. До його складу включається збір від пня, що вносять лісозаготівельники за відпускання їм лісу на пні та інших лісових матеріалів.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів встановлений з метою зацікавлення суб´єктів господарювання у раціональному вико­ристанні водних ресурсів. Об´єктом обчислення цього збору є об´єм води, яку використовують споживачі для власних потреб. Збір за спеціальне використання водних ресурсів утримується незалежно від того, надходить ця вода безпосередньо з підземних чи поверхневих джерел чи від інших користувачів. Розмір збору за спеціальне викори­стання водних ресурсів, крім тих, що використовуються підпри­ємствами гідроенергетики та водного транспорту, встановлюється  відповідно до нормативів плати, обсягів використання води та лімітів її використання.