66. Дати визначення обліковим регістрам, їх характеристика і види.

Облікові регістри – це носії інф. встановленої форми і змісту, призначені для реєстрації, відображення, накопичення, групування й узагальнення госп. операцій, оформлених відповідними первинними документами, на рахунках бухг обліку. Процес запису госп. операцій у регістрах називається обліковою реєстрацією. Для обліку та реєстрації госп. операцій під-ва використовують різноманітні за формою, змістом, способом відображення і нагромадження інф. облікові регістри.

Також використовують різні за зовнішнім виглядом регістри: книги, журнали, відомості, картки, машинограми, окремі аркуші. Бухгалтерські книги – облікові регістри, в яких спеціально розграфлені аркуші переплетені, вони мають бути пронумеровані і прошнуровані, а на останній сторінці вказують загальну кількість сторінок. Картки – це таблиці спеціальної форми, які призначені для обліку гос. операцій. Їх використовують для аналітичного обліку ОЗ, виробничих запасів. Окремі аркуші – це таблиці різного формату із спеціальним графленням, відрізняються від карток тим, що виготовляються з менш цункого паперу і зберігаються в папках.

За характером запису – хронологічні, систематичні і комбіновані. Хронологічні – в яких записи здійснюють в хронологічній послідовності відповідно до часу здійснення та оформлення госп. операцій.(реєстраційний журнал, касова книга) Систематичні – призначені для відображення у визначеній послідовності з певним групуванням однорідних за економічним змістом операцій.(головна книга, картки складського обліку) Комбіновані – в яких поєднано хронологічні та систематичні записи.(книга Журнал-Головна, журнали-ордери).

За ступенем узагальнення – синтетичні, аналітичні, комбіновані.

За будовою – односторонні, двосторонні, шахові. Односторонні – вся інф. з однієї сторони(картки анал. обліку). Двосторонні – ліва частина для обліку дебетових запасів, права – для кредитових(Головна книга). Шахові – сума записується один раз у клітинці на перетині стовпчика і рядка таблиці, що означає кредит одного рах. і дебет іншого.

67. Розкрити порядок перевірки й опрацювання документів.

Прийняті документи підлягають перевірці перед рознесенням їхніх даних на рахунки бухг. обліку. Залежно від мети контролю первинних документів використовують різні прийоми їх перевірки: формальна, арифметична, експертна, логічна, економічна, нормативно-правова. Формальна перевірка передбачає встановлення правильності вибору форми документа, повноти і правильності заповнення всіх її реквізитів, достовірності підписів осіб, своєчасності складання та подання документів. Арифметична перевірка полягає в перевірці правильності застосування нормативів та проведення арифметичних дій. Перевірка документів передбачає встановлення госп. доцільності та законності, тобто чи справді відбулася операція і в такому обсязі, як зазначено в документі.

Після перевірки документи підлягають подальшому опрацюванню, тобто мають пройти всі стадії обробки. Групування документів полягає в об’єднанні однорідних за змістом первинних документів у групи і запису в групувальні відомості для визначення загального підсумку за кожною групою. Таксування являє собою математичні дії – множення ціни на кількість, тобто отримання суми або оцінка госп. операції у грошовому вимірнику. Контирування документів полягає в зазначенні кодів кореспондуючих рахунків на первинних документах, тобто у проставленні на них бухг. проводки. Включення до облікових регістрів відображення госп. операцій, що містяться в первинних документах, у регістрах синтетичного та анал. обліку. Рух документів у процесі їх оперативного використання та бухг. опрацювання з моменту складання до передачі на зберігання в архів називається документообігом.