- •Кримінологія Загальна та Особлива частини
- •§ 2. Предмет кримінологічної науки
- •§ 3. Система кримінологічної науки
- •§ 1. Методологія кримінологічної науки
- •§ 1. Поняття злочинності та її визначення
- •§ 2. Кількісно-якісні вимірювання злочинності
- •§ 3. Латентність злочинності '
- •§ 4. Системний підхід до вивчення злочинності
- •§ 1. Поняття криміногенної детермінації
- •§ 2 . Фактори злочинності
- •§ 1. Поняття особи злочинця
- •§ 2. Структура особи злочинця
- •§ 3. Типологія злочинців
- •§ 1. Причини окремого злочину
- •§ 2. Умови, що сприяють вчиненню злочинів
- •§ 3. Криміногенна ситуація та її місце , ,,' в «механізмі» конкретного злочину , ,
- •§ 4. Особливості особи і поведінки потерпілих та їх роль у «механізмі» вчинення конкретного злочину
- •§ 1. Поняття попередження злочинності та класифікація попереджувальних заходів
- •§ 2. Об'єкт попередження злочинності
- •§ 4. Організація і управління процесом : попередження злочинності
- •§ 1. Поняття, завдання і види кримінологічного прогнозування
- •§ 2. Поняття, завдання і види кримінологічного планування
- •IX, Насильницька злочинність протії життя і здоров'я особищ&т та її попередження
- •§ 2. Криміногенні явища і процеси, які детермінують насильницькі злочини проти життя і здоров'я особи
- •§ 3. Попередження насильницької злочинності проти життя і здоров'я особи
- •6 Кримінологія |51
- •§ 2. Фактори, причини та умови хуліганства , . .,.
- •§ 3. Попередження хуліганства ,,
- •XI Економічна злочинність
- •§ 1. Поняття, ознаки і види економічної злочинності
- •§ 4. Попередження економічної злочинності
- •§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика злочинності у місцях позбавлення волі
- •§ 2. Криміногенні фактори злочинності у місцях позбавлення волі
- •§ 1. Поняття організованої злочинності
- •§ 3. Основні криміногенні причини та умови і організованої злочинності
- •8 Кримінологія 225
- •1 Кримінологія. Особлива частина
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх
- •§ 2. Причини та умови, що детермінують злочинність неповнолітніх
- •§ 3. Попередження злочинності неповнолітніх
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів " у сфері службової діяльності
- •§ 2. Фактори, причини та умови вчинення злочинів у сфері службової діяльності
- •XV. Злочини у сфері службової діяльності та їх попередженняшет
- •§ 3. Попередження злочинів у сфері службової діяльності
- •§ 2. Криміногенні фактори, що детермінують жіночу злочинність
- •§ 3. Попередження жіночої злочинності
- •§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •§ 2, Причини та умови рецидивної злочинності
- •§ 1. Поняття і визначення професійної злочинності
- •§ 2. Кримінологічна характеристика '•'•• • •»
- •1'Кримінологія. Особлива частина
- •§ 4. Попередження професійної злочинності
- •§ 3. Попередження злочинів, учинених з необережності
- •1 Кримінологія. Особлива частина &р
- •II. Правове забезпечення профілактики злочинності
- •IV. Протидія організованій злочинності і корупції
- •1) Створити у Головдержслужбі України систему обліку державних службовців;
- •V. Зменшення кримінального тиску на економічні відносини
- •VII. Запобігання поширенню наркоманії, пияцтва та алкоголізму
- •VIII. Протидія рецидивній злочинності
- •IX. Охорона громадського порядку та безпека дорожнього руху
- •X. Запобігання поширенню бродяжництва
- •XI. Матеріально-технічне і кадрове забезпечення ••'
§ 1. Поняття організованої злочинності
Злочинність в Україні почала набувати явно організованих форм в перші тяжкі, драматичні роки існування радянської держави, складовою частиною якої була наша країна протягом 70 років. Цей період характеризується економічною і соціальною розрухою, викликаною виснажливими першою світовою і громадянською війнами, революційними заворушеннями. Основними, безпосередніми передумовами згуртування злочинного світу виступали тоді дві обставини: по-перше, поширення стійких форм корисливо-насильницької злочинності і, по-друге, ліквідація державою ринкових відносин в економіці.
У різних регіонах країни на той час утворилися численні злочинні угруповання з числа запеклих злочинців з великим кримінальним стажем і багаторазових рецидивістів, значна кількість яких вийшла на волю внаслідок загальної амністії, оголошеної Тимчасовим урядом у 1917 р. Вони діяли у складі банд і ватаг. Активізувала свою діяльність і численна армія професійних злочинців: злодіїв, грабіжників, зломщиків сейфів, шахраїв та ін. Злочинність і бандитських формувань, і професійних злочинців мала в основному корисливо-насильницьку спрямованість.
До і після НЕПу (НЕП — нова економічна політика, яка проводилася протягом трьох років) було заборонено вільний ринок. Суб'єкти ринкових відносин опинилися поза законом. Проте ринкові відносини повністю не зникли, тому що держава була неспроможна задовольнити різноманітні потреби громадян. Ці відносини про-
215
^ Кримінологія. Особлива частини шіі^-ї»^даяад*йїш»іж(іш«і
довжували функціонувати в «тіні», з додержанням суворої конспірації. Ділки підпільного ринку створювали при цьому свої злочинні угруповання, які вчиняли корисливі злочини у сфері економіки.
Злочинність першого і другого роду на початку 20-х років минулого століття відрізнялася високим рівнем, і лише шляхом жорсткої репресії, на яку був здатний тоталітарний режим, її вдалося істотно знизити.
Новий спалах злочинності було відмічено у передвоєнні і перші післявоєнні роки. Переважно це були загальнокримінальні злочини: крадіжки, грабежі, розбійні напади, бандитизм, замахи на порядок управління та ін. В загальній масі злочинності спостерігалися й окремі законспіровані організовані формування. Однак командно-адміністративній системі, яка спиралася на прийняті у цей період украй жорсткі закони, що посилювали кримінальну відповідальність, на могутність правоохоронних органів, і на цей раз вдалося погасити спалах злочинності.
В роки хрущовської «політичної відлиги» відбулися зміни у кримінальній політиці, які мали декларативний характер і не випливали із реальної криміногенної обстановки у країні. Почали наполегливо висловлюватися передчасні та бездоказові твердження про значне зниження у країні злочинності в цілому і, зокрема, ліквідацію її організованих форм. Нібито в Радянському Союзі досягнуто великих успіхів у побудові соціалізму, а в суспільстві, яке будує комунізм, уже немає місця злочинності. Із відомчих нормативних актів та інших офіційних джерел зникли відомості про «злочинні», «злодійські» угруповання, «кримінально-злочинні формування», «бандитські елементи», «злодіїв у законі».
Внаслідок цього зросла безкарність злочинців, певна їх частина почала все більше відчужуватися від суспільства. Злочинність пішла шляхом інтенсивного відтворення, набуваючи все більш стійкого організованого характеру. Встановилася специфічна злочинна субкультура. У кримінальному середовищі з'явилися лідери, організатори, «злочинні авторитети» з числа «злодіїв у законі», які пропагували і поширювали «злодійські ідеї» — ідеї згуртування та співорганізації свого середовища.
Подібна ситуація вплинула і на зростання злочинності в економіці, в першу чергу в системі промислової кооперації. Державна промисловість, як відомо, не задовольняла постійно зростаючих потреб населення у товарах широкого вжитку, тому на союзному
216
Розділ XIII. Організована злочинність та її попередження
рівні були прийняті відповідні постанови про істотне розширення промислової діяльності кооперативів. Цей крок був вимушений і певною мірою виправданий. Але він не був підкріплений додатковими економічними рішеннями (держава не забезпечувала кооперативні підприємства необхідною кількість сировини), відповідними організаційними заходами (був відсутній належний фінансовий і господарський контроль за їх діяльністю), ї взагалі вищі владні державні структури скептично ставилися до промислової кооперації, оскільки вона, на їх думку, була непослідовною соціалістичною формою господарювання. Через названі причини не було досягнуто очікуваного ефекту від прийнятих постанов. Під час їх реалізації були допущені серйозні помилки та недогляди.
У зв'язку з цим великого розмаху в цій системі набули корисні замахи: приписки до звітності про виконання планів виробництва, зловживання посадовим становищем, хабарництво, службові підлоги тощо. Значну кількість неврахованої продукції кооператори виготовляли у підпільних цехах із сировини, незаконно одержаної на стороні, реалізуючі її нелегальними каналами. Як наслідок, «цеховики» одержати можливість здобувати великі прибутки, а в ряді випадків — надприбутки. До кооперативів потягнулися ті, хто шукав шляхи для відмивання грошей, здобутих злочинним шляхом, хто раніше був засуджений, хто мав намір використовувати кооперативи для прикриття злочинної діяльності. Чесних, добросовісних керівних працівників у кооперативах різного профілю було мало.
Зазначені події, що відбувались у надрах кооперативного руху, не залишилися поза увагою з боку злочинців, які вчиняли загаль-нокримінальні посягання корисно-насильницької спрямованості. Вони відкривали для себе можливість, не докладаючи значних зусиль і, головне, не ризикуючи, одержувати великі доходи, увійшовши в контакт з ділками у сфері економіки, їх взаємовідносини спочатку мали гострий характер. Лідери загальнокримінальної корисливо-насильницької злочинності під загрозою фізичного і психічного насильства, шантажу та інших заходів примусу схиляли «цеховиків» систематично відраховувати їм частину нетрудових доходів, безкарно паразитуючи на їх незаконному «бізнесі».
Але незабаром між ними було знайдено компроміс, який призвів до їх зрощення з урахуванням обопільних інтересів. Ділки підпільної економіки почали використовувати впливових авторитетів злочинного світу для залякування і навіть усунення своїх конкурентів, контро-
217
* Кримінологія. Особлива частина І
лю за діями своїх співучасників, власної охорони, збуту неврахованої продукції. Останні ставали компаньйонами перших, вкладаючи у злочинний бізнес власні, нажиті злочинним шляхом кошти, всіляко сприяючи збільшенню спільного виробництва і доходів. Унаслідок цього відбулося об'єднання злочинності — як загальнокримінальної, так і у сфері економіки. Систематична злочинна діяльність, як показує практика, неминуче набуває корисної економічної спрямованості.
Симбіоз, що виник в такий спосіб, став приводом для появи стійких злочинних організацій (співтовариств) у різних галузях господарства і регіонах країни, їх лідери і організатори поступово розробляли тактику пристосування власної діяльності до умов бюрократичної системи, що існувала тоді. Виявилося, що важливо було знайти надійних покровителів, під прикриттям («дахом») яких можна розраховувати на успіх справи. І таких покровителів вони знаходили в особі продажного партійно-державного, господарського апарату, працівників правоохоронних органів. Яскравим прикладом цього може бути ситуація, яка виникла в Узбекистані у 70-80-х роках. Деякі злочинні угруповання, які виникли у цій союзній республіці, за підтримкою високопоставлених чиновників перетворили її у постійну годувальницю для здобуття незаконних доходів.
Паралельно змінювалася внутрішня структура злочинних організацій (співтовариств); серед їх учасників відбувся чіткий поділ на лідерів, безпосередніх організаторів і безпосередніх виконавців, зріс ступінь їх згуртованості, ієрархічної організованості, конспірації і технічної оснащеності.
Між тим у країні не помічали або не хотіли помічати змін, що відбулися у злочинному світі. Багато практиків, а також наукових працівників були схильні вважати, що у Радянському Союзі немає організованої злочинності. Розмови про неї вони розцінювали не інакше, як міфи, а не реальність, як кішку, прийняту за тигра. Кримінальне законодавство нібито не містить відповідних правових норм про неї; судова практика не дає переконливих доказів її існування.
Але життя примусило визнати цю сумну реальність. Це відбулося наприкінці 80-х років минулого століття, під час так званої горбачовської «перебудови». На той час організованою злочинністю були уражені всі союзні республіки — нинішні країни СНД. Тому в правовій науці розпочалося дослідження проблем організованої злочинності, а практичні органи розгорнули активну кампанію по боротьбі з цим найнебезпечнішим різновидом злочинності.
218
шж&'ядагйї Розділ XIII. Організована злочинність та її попередження
Переходячи до розкриття змісту поняття організованої злочинності, слід відзначити перш за все, що вона не вписується в рамки групової і рецидивної злочинності, відомої кримінальному законодавству. За своєю сутністю — це таке вкрай негативне самостійне якісне явище, як злиття різних видів злочинів у єдину діяльність. Окремі суспільне небезпечні діяння при цьому —- лише певні операції більш складної злочинної діяльності. Тут є система багаторівневих, стійких злочинних зв'язків, які ведуть до концентрації злочинності.
Стрижень організованої злочинності становить корислива мотивація поведінки окремих осіб і соціальних груп. Скнарість, жадібність, жага збагачення, порушення загальновизнаних принципів розподілу національного доходу штовхають їх на пошук різних неправомірних засобів для задоволення своїх підвищених зазіхань, оволодіння непомірними багатствами. Мета організованої злочинності полягає в одержані за будь-яку ціну постійної значної наживи.
Організована злочинна діяльність існує в Україні в галузі економіки, фінансово-банківській сфері, зовнішньоекономічній торгівлі, посередницьких підприємницьких структурах, підпільному виготовленні і збуті спиртогорілчаних виробів, наркобізнесі тощо. При цьому вчиняються різні види злочинів: розкрадання, бандитизм, вимагання, підроблення цінних паперів і грошей, незаконний обіг зброї, приховування доходів від оподаткування, заняття не-ліцензованими і фіктивними видами підприємницької діяльності і торгівлі, шахрайство з фінансовими ресурсами, одержання і давання хабара, відмивання «брудних грошей», викрадення людей, вбивства на замовлення, злочини, пов'язані із виготовленням, зберіганням і збутом наркотичних засобів, і багато інших.
Організовані злочинні угруповання не можуть існувати без широкої корупції представників державних, господарських, контролюючих органів. У цьому випадку йдеться не про співучасть останніх у конкретному злочині, а про потенційну можливість вчиняти дії або утримуватися від вчинення дій, вигідних учасникам цих злочинних угруповань, про непряме сприяння їм, прихильне до них ставлення.
Незважаючи на свою переважно корисливу спрямованість, організована злочинність разом з тим нерідко межує з насильством, найбільш тяжкими його формами — вбивствами, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вимаганнями, незаконним позбавленням волі тощо. Насильство при цьому стає свого роду прийомом у конкурентній боротьбі злочинних груп між собою, засобом залякування
219
,ьч'-'^^^--п^™™,І!'.і№»?я.;?!: Кримінологія. Особлива частинами
і фізичного усунення «небажаних людей», свідків, журналістів, політичних діячів та ін. Члени багатьох організованих злочинних груп, як показує практика, добре озброєні. Вони за першої ж необхідності готові скористатися будь-якою зброєю, яка в них є.
Суб'єктами організованої злочинності виступають члени організованих злочинних угруповань (співтовариств), яким притаманні: значний склад (причому це не проста група осіб, а своєрідне ієрархічно побудоване злочинне об'єднання), стійкість, згуртованість, розподіл ролей між їх членами, зорієнтованість на спільну тривалу злочинну діяльність, її планування, поділ сфер впливу, наявність системи захисту від державного і соціального контролю, інформаційна і технічна забезпеченість,
За ступенем організованості фахівці-аналітики розрізняють слабо-організовані, середньоорганізовані та високоорганізовані злочинні групи і організації. За територіальною поширеністю злочинні організовані групи (організації) можуть бути локальними (у межах адміністративного району, міста), регіональними (у масштабах двох-трьох однорідних в історичному і соціально-економічному відношенні областей), міжрегіональними (по суті справи у країні в цілому) і міжнародними (маються на увазі ті, які пов'язані з мафіозними структурами інших країн). Залежно від спрямованості, змісту і спеціалізації злочинної діяльності виділяються три види організованих угруповань-співтовариств: а) угруповання, які спеціалізуються на вчиненні загальнокри-мінальних злочинів у поєднанні з організацією азартних ігор, вимаганням, викраданням людей, наркобізнесом і т. ін.; б) співтовариства господарської, комерційної, фінансової спрямованості, які паразитують на офіційних, банківських та організаційних структурах суспільства; в) співтовариства змішаною типу, які поєднують риси перших двох організованих злочинних угруповань-співтовариств.
Ураховуючи перелічені характерні ознаки організованої злочинності, її можна визначити так: організована злочинність являє собою згуртування кримінального середовища в масштабі певного регіону, окремої галузі господарства (її виробничих об'єднань) або в деяких сферах управління шляхом утворення стійких, згуртованих, ієрархічно побудованих злочинних угруповань (співтовариств), зорієнтованих на тривалу спільну злочинну діяльність з метою здобування постійних значних доходів, часто із замаскованим використанням офіційних економічних і організаційних структур, а також корумпованих елементів державного апарату.
220
Розділ XIII. Організована злочинність та її попередження шм^&та*
Наведене визначення має описовий характер, який задовольняє потреби кримінологічної науки. Між тим на його основі можна сконструювати кримінально-правову дефініцію, ядром якої повинна стати правова характеристика організованого злочинного угруповання, адже злочинне співтовариство — одна із форм співучасті. Тому питання відповідальності за організовану злочинну діяльність Кримінальний кодекс вирішує в рамках інституту співучасті і відповідних у зв'язку з цим кваліфікуючих обставин, які позначаються у конкретних складах злочинів.
,• :, еі^ї § 2. Кримінологічна характеристика , . ,;0 , .-.і.; , організованої злочинності ,.,,.. ;
Організована злочинність в Україні характеризується низкою кримінологічно негативних показників, їй притаманні високий статистичний рівень і несприятливі тенденції. Так, у 1995 р. організованими злочинними групами (871 група) було вчинено 4556 злочинів. У подальшому за чотири роки кількість злочинів збільшилась майже удвічі, а кількість груп за цей період зросла на 1,5 %. А ось статистика за 1999-2001 рр. За офіційною звітністю МВС України, у 1999 р. було зареєстровано 11 тис. злочинів, у 2000 р. — 10,3 тис., у 2001 р. — 6,7 тис. злочинів, учинених організованими групами, кількість яких у ці роки становила відповідно 1165, 960, 770 г.
За експертними оцінками, до кримінальних стосунків з організованою злочинністю залучені сотні окремих підприємців і комерційних структур. Злочинні формування встановили контроль над тисячами господарюючих об'єктів (серед них — приватизовані підприємства, комерційні банки, біржі і навіть деякі державні підприємства). Особливо залежними від організованої злочинності є ті підприємства і організації, які приховують свої прибутки від оподаткування і допускають у своїй діяльності інші правопорушення.
Слід зазначити, що опубліковані статистичні матеріали потребують критичного підходу. По-перше, на практиці організована злочинність розумілась в той час вкрай широко, що було наслідком відсутності чіткого її визначення у кримінальному законодавстві. Вийшло так, що була оголошена війна організованій злочинності у країні, а що слід розуміти під цим особливо небезпечним явищем у його точно правовому значенні, в законі не було визначено. Тлумачення організованої злочинності, наведене у Законі України від ЗО червня 1993 р. «Про організаційно-правові основи боротьби з
221
, ^ч,-<ї-*!Іштї»***&Іті№т Кримінологія. Особлива частина:
організованою злочинністю», позбавлене юридичної визначеності. У ньому не було встановлено конкретних якісних ознак, за якими організоване злочинне угруповання відрізняється від співучасті у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб.
По-друге, за офіційною кримінально-правовою статистикою у структурі злочинів, учинених організованими злочинними угрупованнями, переважають загальнокримінальні злочини: крадіжки, грабежі, розбої, хабарництво і т.ін. Виникає питання: а чого ж не виявлено злочинів у економічній, банківській, зовнішньоторговельній сфері, сфері приватизації? Адже саме на перелічені об'єкти спрямована організована злочинність. Це дає підстави припускати, що з організованою злочинністю у цих сферах боротьба велася меншою мірою не досить активно.
По-третє, в існуючих статистичних даних, на жаль, поки що відсутні повні відомості про юридичні наслідки, які наставали після реєстрації злочинів, учинених організованими угрупованнями: чи було пред'явлене обвинувачення всім винним, чи передана справа до суду, чи застосував суд покарання, а якщо так, то яке.
У зв'язку із зазначеними обставинами виникають труднощі при розв'язанні деяких кримінологічних питань, які стосуються у першу чергу особи винних. Тут доводиться оперувати вибірковими даними, відповідно до яких можна стверджувати, що учасники організованих злочинних угруповань за своїм соціально-демографічним статусом і соціально-рольовими ознаками абсолютно не відрізняються між собою. Серед них трапляються люди і зрілого, і молодого віку; особи, як правило, матеріально забезпечені; воро-тили тіньової економіки і кримінальні авторитети; чиновники-ха-барники і безчесні працівники контролюючих і правоохоронних органів; колишні спортсмени і військовослужбовці, які вибилися з життєвої колії; безробітні фахівці-виробники; валютники, вимага-телі, контрабандисти; люди високої кваліфікації, які обіймають відповідальні посади в апараті управління і мають широкі ділові зв'язки тощо. Що стосується їх морального обличчя, то для них характерні такі риси, як правовий нігілізм, неповноцінна правосвідомість, відкидання морально-соціальних цінностей, поглинаюче прагнення до збагачення тощо.
Вивчення організованої злочинності в Україні свідчить про те, що в останні роки більш інтенсивно, ніж раніше, простежується процес подальшої консолідації організованих злочинних угрупо-
і Розділ XIII. Організована злочинність та її попередження ш^м'««и
вань. Вони прагнуть зараз до зміни тактики, форм і стратегічних цілей своєї протиправної діяльності. На розширеному засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, яке відбулося в листопаді 1997 р., зазначалося, зокрема, що криміналітет проникає до легальних комерційних структур, активно втягує у свою роботу корумпованих чиновників, співробітників правоохоронних, податкових і митних органів, які б захищали їх інтереси щодо функціонування «тіньової економіки», відмивання незаконно одержаних грошей, забезпечували б їх повну безпеку. Створюються стійкі і багаторівневі міжрегіональні кримінальні структури, відмічаються факти зміцнення зв'язків окремих українських злочинних угруповань з міжнародною організованою злочинністю. Викликає тривогу пол-ітизація вітчизняної організованої злочинності, її організатори і керівники мають на меті розширити не тільки свою економічну, а й політичну владу шляхом проникнення в ешелони влади з тим, щоб там були «свої люди», щоб певні політичні структури лобіювали їх інтереси.