1 Кримінологія. Особлива частина

• створити або розширити банк даних на учасників транснаціо­ нальних організованих злочинних груп;

• закликати фінансові установи розширювати допомогу націо­ нальним, регіональним і міжнародним програмам з попередження організованої злочинності і боротьби з нею;

• надавати взаємну допомогу в галузі кримінального правосуддя;

• вважати за необхідне криміналізувати злочинну «змову» з на­ міром займатися організованою злочинною діяльністю, розгляда­ ючи її (змову) як «участь (членство) в організованому злочинному угрупованні»;

• вести рішучу боротьбу з «відмиванням» грошей, здобутих зло­ чинним шляхом;

• вживати заходів щодо обмеження банківської і комерційної таємниці;

• заохочувати в порядку, встановленому законом, виявлення підозрілих операцій і донесення про них, розширювати практику замороження або арешту активів, прибутків від злочинів, учинених за кордоном;

• прийняти дійові закони щодо боротьби з корупцією, яка знач­ ною мірою зумовлює діяльність організованих злочинних угрупо­ вань;

• зміцнювати інші механізми міжнародного співробітництва у протистоянні організованій злочинності.

Експерти ООН вважають, що кінцева мета міжнародного спів­робітництва полягає в тому, щоб діяльність транснаціональних зло­чинних організацій була завжди поєднана з підвищеним ризиком; уряди, комерційні структури і система кримінального правосуддя були невразливі для корупції і насильства з боку національних і транснаціональних злочинних угруповань; добиватися поступово­го згортання діяльності організованих злочинних угруповань.

Розділ І XIV

Злочинність неповнолітніх і молоді та її попередження

§ 1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх

Злочинна поведінка неповнолітніх і молоді має свої особливості, які проявляються у рівні, структурі, динаміці цієї злочинності, при­чинах, умовах, мотивації злочинів. Ці особливості обумовлені певни­ми рисами особи неповнолітніх та їх правовим статусом у суспільстві. Саме цим визначається і специфіка в організації системи профілактики злочинної поведінки неповнолітніх і молоді. Організація надійної системи профілактики злочинних проявів неповнолітніх є одним з пріоритетних напрямів боротьби зі злочинністю практично в усіх країнах. Таке особливе ставлення до злочинної поведінки непов­нолітніх з боку державних структур і громадських організацій обу­мовлено низкою обставин, а саме:

1. йдеться про злочинну поведінку членів суспільства, які пе­ ребувають на стадії формування особистості, життєвої позиції, пе­ реходу від життя під опікою сім'ї і школи до самостійного життя, усвідомлення соціальних цінностей суспільства і виконання своїх особистих функцій в ньому;

2. несформованістю емоціональної сфери і морально-психо­ логічних установок на різноманітні життєві ситуації, що обумовлює неадекватну реакцію на них;

3. злочинність серед неповнолітніх є резервом дорослої зло­ чинності. Кримінологічні дослідження свідчать, що свій перший злочин рецидивісти вчиняють, як правило, у неповнолітньому віці;

233

* Кримінологія. Особлива частинам-

4. є певна специфіка у проявах злочинності неповнолітніх, особ­ ливостях їх дозлочинної поведінки, структурі, динаміці, мотивах, цілях, причинах, умовах злочинів і заходах щодо їх попередження;

5. злочинні прояви неповнолітніх більш чутливіші до заходів протидії їм, тому неповнолітні злочинці більше піддаються про­ філактичному впливу, ніж дорослі злочинці;

6. організація і реалізація ефективної системи профілактики злочинів серед неповнолітніх забезпечують зниження злочинності серед дорослих осіб у майбутньому і зміцнення правопорядку в суспільстві у цілому.

Перелічені обставини і обумовлюють підвищену увагу суспіль­ства до злочинності серед неповнолітніх.

Необхідно мати на увазі юридичну умовність встановлених за­конодавством вікових меж, які включають чотири вікові групи неповнолітніх: 14-15, 15-16, 16-17 і 17-18 років. Однак багато об­ставин, що впливають на злочинність неповнолітніх названих груп, мають місце і серед підлітків молодшого віку (10-ї 3 років), а також у осіб молодіжного віку (18-21 та 22-25 років), що важливо врахо­вувати при розробленні профілактичних заходів. Законодавство деяких країн, наприклад Великої Британії, Індії, деяких штатів США, передбачає верхню межу неповнолітнього віку до 21 року. Є розбіжності і при визначенні нижньої межі.

Зазначене створює певні труднощі при аналізі процесів і обста­вин, що впливають на злочинну поведінку неповнолітніх, виявлення тенденцій і закономірностей цієї злочинності. Тому вивчення тен­денцій у динаміці злочинності неповнолітніх, розроблення заходів щодо її профілактики повинні вестись з урахуванням даних про правопорушення серед дітей і підлітків (вікова група від 10 до 14 років), а також осіб молодіжного віку (18-21 рік).

Специфічні труднощі аналізу злочинності неповнолітніх пов'я­зані також з відносно високим рівнем латентності злочинів, най­більш поширених у їх середовищі, та значною кількістю кримі­нальних справ, що припиняються у процесі проведення дізнання чи досудового слідства з різноманітних нереабілітуючих обставин. На практиці приблизно чотири з кожних п'яти вчинених підлітками злочинів не становлять значної суспільної небезпечності. Особливо це стосується крадіжок у друзів, у навчальних закладах, відбирання не­великих грошових сум у молодших підлітків, хуліганських проявів, бійок між групами підлітків тощо.

234

р Розділ XIV. Злочинність неповнолітніх і молоді та її попередження

І, нарешті, слід ураховувати, що на стан, рівень, структуру, дина­міку злочинності неповнолітніх специфічно впливають соціально-економічні, демографічні, психолого-побутові характеристики регіонів їх життєдіяльності (наприклад, кількість неповнолітніх у регіоні, кількість неповних і неблагополучних сімей, кількість дітей в сім'ї, умови проведення дозвілля тощо).

Характерною особливістю злочинності неповнолітніх в останні ЗО років (1972-2001 роки) є тенденція до її зростання при досить знач­ному скороченні рівня народжуваності. Це підтверджується не тільки абсолютними показниками, а й середніми, розрахованими по п'яти­річках. Темпи зростання злочинності неповнолітніх майже втричі пе­ревищували темпи зростання загальної злочинності. В цілому процент приросту злочинності серед неповнолітніх в 3-4 рази перевищує про­цент приросту неповнолітнього населення України за цей період. Стійке зростання рівня злочинності неповнолітніх спостерігається не лише у великих містах, а й у цілому по країні. Так, якщо у 1972 р. неповнолітніми та з їх участю було вчинено 10066 злочинів, то у 2001 р. кількість злочинів зросла до 36218. Кількість осіб не­повнолітнього віку, що брали участь у злочинах, у 1972 р. склала 11758 осіб, у 2001 р. — 29290. Таким чином, за даними офіційної кримінальної статистики кількість лише зареєстрованих злочинів зросла за зазначений період у чотири рази, кількість неповнолітніх злочинців — майже у три рази. До позбавлення волі засуджено у 2000р. 4810 (24%) осіб.

Можна виділити такі структурні характеристики злочинності неповнолітніх:

а) частка неповнолітніх у загальній злочинності відносно неве­ лика і у більшості регіонів складає від 8 до 13%, а у середньому по країні за зазначений період — 11 %;

б) злочинність неповнолітніх порівняно зі злочинністю дорос­ лих має менш тяжкий характер, але кожен п'ятий злочин, вчинений неповнолітніми, належить до категорії тяжких;

в) структура злочинності неповнолітніх по видах і групах зло­ чинів мало чим відрізняється від структури всієї злочинності: крадіжки майна усіх форм власності, пограбування, розбої, угони автотранспорту, хуліганство, заподіяння тілесних ушкоджень. Так, за даними МВС України, у 2001 р. неповнолітніми було вчинено: крадіжок приватного майна — 17423, крадіжок державного майна — 7268, розбоїв і пограбувань — 3242, вбивств — 263, умисних тілес-

235

кримінологія. Особлива частина

них ушкоджень — 312, хуліганств — 1493. Отже, у структурі зло­чинності неповнолітніх переважають злочини корисливої і корис­ливо-насильницької спрямованості;

г) інтенсивність злочинності неповнолітніх у містах набагато більша, ніж у сільській місцевості, не лише за загальною кількістю, а й за тяжкістю і становить відповідно 77% і 23%. Певні сезонні коливання пов'язані з процесами міграції у літній період;

г) за даними вибіркових досліджень, близько 80% злочинів не­ повнолітніх вчинені за місцем проживання, навчання або роботи, більше половини — після 20 години;

д) злочини неповнолітніх мають переважно груповий характер. Якщо загальний статистичний показник групової злочинності до­ рівнює близько 25%, то для неповнолітніх •—- більше 60%. Однак ці групи невеликі за своїм складом (2-3 особи), не мають чіткої орга­ нізаційної структури, є нетривалим (час їх існування 2-3 місяці);

е) рецидивна злочинність серед неповнолітніх становить 15- 18%, і це при тому, що серед дорослих — 25-30%, \ хоча кількість неповнолітніх у загальній структурі злочинності є значно меншою, цей показник слід визнати досить високим;

є) серед неповнолітніх досить високий процент осіб, які вчини­ли злочин у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. До 90% насильницьких злочинів і до 70% корисливих злочинів, за даними вибіркових досліджень, було вчинено у такому стані;

ж) в останні роки відбулися істотні зміни у мотивації злочинної поведінки неповнолітніх. Так, якщо раніше лише 25-30% крадіжок вчинялося з корисливих мотивів, а в інших випадках це були моти­ ви солідарності з друзями, бажання самоствердження тощо, то зараз корислива мотивація є домінуючою фактично в усіх складах злочинів. Корислива мотивація проявляється в тому, що крадіжки, пограбуван­ ня, розбійні напади вчиняються не для задоволення необхідних жит­ тєвих потреб, а для придбання престижних речей. Предметами по­ сягання стають різноманітні цінні речі: хутряні, шкіряні вироби, аудіо-, відеотехніка, цінні папери і гроші, золото, зброя. Все частіше при цьому стали застосовуватися вогнепальна та холодна зброя, усип­ ляючи речовини. Але відомі й випадки крадіжок з життєвої потре­ би. В минулі роки останні злочини були поодинокими;

з) для насильницької злочинності останнього часу характерні елементи жорстокості, знущання над жертвою, прояви цинізму, імпульсивність дій, особливо при вчиненні зґвалтування.

236

.;•-.-- і : Розділ XIV. Злочинність неповнолітніх і молоді та ЇЇ попередження

Злочинна активність серед різних вікових груп неповнолітніх значно відрізняється. Найбільшу питому вагу становлять підлітки віком 16-) 7 років. Питома вага осіб чоловічої статі становить 90-95%, жіночої"— 5-10%, причому кількість осіб чоловічої статі у структурі населення країни значно менше, ніж жіночої. Питома вага осіб жіночої статі у злочинності неповнолітніх у 3-4 рази менше від цього показника дорослої злочинності. Злочини дівчат мають більш прихований характер, менш небезпечні. У них й інша видова струк­тура. Найбільш часто вони вчиняють крадіжки грошей, цінностей, одягу, інших речей. Однак в останні роки спостерігається і зростан­ня пограбувань. За соціальною належністю, як і у дорослих, пере­важає трупа тих, хто ніде не працює і не вчиться. Далі йде група учнів професійно-технічних училищ і різних курсів, тих, хто пра­цює в агропромисловому комплексі. Помітно зросла злочинність серед школярів. Серед неповнолітніх злочинців значний рівень осіб, які виховувались у неповних або не благополучних сім'ях.

Для всіх або майже всіх неповнолітніх злочинців вибір зло­чинного варіанта поведінки був пов'язаний з глибокими особи­стими деформаціями. Аналіз культурно-освітнього рівня непов­нолітніх злочинців показує їх стійке відставання від однолітків на 1-2 роки; серед них багато осіб, які покинули школу, втрати­ли інтерес до навчання, зневажливо ставилися до вимог навчаль­них закладів.

Реальний культурно-освітній рівень більшості неповнолітніх злочинців досить низький порівняно з однолітками. Для них харак­терні: обмежене використання каналів культурної інформації та ставлення до неї лише як до одного із засобів заповнення вільного часу, а не як до джерела культурно значущої інформації. Причому найбільшу зацікавленість викликають низькосортні, порнографічні фільми, бойовики. Книжки читають не більше 10-20% обстежених підлітків.

Вивчення морально-психологічної та емоційно-вольової сфер неповнолітніх злочинців свідчить про те, що для них характерні послаблене почуття сорому, бездушне ставлення до почуттів інших осіб, нестриманість, грубість, брехливість, відсутність самокритичності та жалю. Виражене послаблення вольових якос­тей зафіксоване у 15-25% випадків. Тому підвалини їх асоціальної поведінки не у слабовіллі, а у негативній вольовій спрямованості особи.

Кримінологія, Особлива частина ш'І-^:'.^!^.-

Переважна частина неповнолітніх злочинців не має явно вираже­них фізичних або психічних дефектів. Дослідники наводять різні дані. Однак порівняно з дорослою злочинністю осіб з психічними аномаліями серед неповнолітніх значно більше. Важливою є і та об­ставина, що психопатологічні риси неповнолітніх злочинців у біль­шості випадків не пов'язані зі спадковістю. У 80-85% випадків вони одержані внаслідок несприятливих умов життя і виховання. За ви­бірковими даними, лише 4% засуджених підлітків мали явно виражені психічні відхилення, що збігається з поширенням подібних порушень не тільки серед підлітків, а й серед дорослих осіб,

Як соціальне обтяжуючі дефекти психофізіологічного та інте­лектуального розвитку і стану неповнолітніх злочинців кримі­нологами зафіксовані:

• різні порушення психофізіологічного розвитку, які відбулися у період внутрішньоутробного розвитку, пологів, ранньому дитячо­ му віці (зловживання матір'ю спиртними напоями, наркотиками в період вагітності, черепно-мозкові травми у дитинстві, загально- соматичні та інфекційні захворювання);

• явно виражені, починаючи з дитячого віку, нервовопатологічні риси характеру і патохарактерологічні реакції (крикливість, плак­ сивість, підвищена образливість, роздратованість, афектність, імпульсивність тощо);

• рання алкогольна неврастенія;

• фізичний і соціальний інфантилізм;

• виражене відставання у фізичному розвитку, включаючи де­ фекти зовнішнього вигляду, які компенсуються агресивною по­ ведінкою;

• знижений рівень інтелектуального розвитку, що ускладнює сприйняття соціальної інформації та створює труднощі у спіл­ куванні з однолітками.

У переважній більшості випадків неповнолітні злочинці — це особи з антисоціальною спрямованістю І схильністю до стійких стереотипів антисустльної поведінки. Випадково вчиняють злочи­ни лише одиниці з них. Для більшості неповнолітніх злочинців характерні такі риси:

- демонстрація протягом тривалого періоду своєї зневаги до мо­ рально-правових підвалин суспільства і соціально-позитивного ото­ чення;

238

;^'- л Розділ XIV. Злочинність неповнолітніх і молоді та Ті попередження шгож

• прояви вандалізму до матеріальних і культурних цінностей суспільства (написи на пам'ятниках, їх руйнування, пошкодження майна тощо);

• пристрасть до спиртних напоїв та наркотиків, азартних ігор;

• пропуски занять у школі, втечі з дому, навчально-виховних закладів, бродяжництво, жебракування, а то й вимагання;

-- потяг до ранніх статевих зв'язків і виявлення статевої де­моралізації;

• прояв навіть у безконфліктних ситуаціях агресивної поведінки;

• тероризування батьків та інших членів родини, провокація конфліктних ситуацій і сварок у сім'ї в разі обмеження їх анти- суспільної поведінки;

• прояв агресії щодо законослухняних неповнолітніх, участь у бійках з іншими групами неповнолітніх за «володіння» територією свого місцепроживання;

• потяг до задоволення матеріальних потреб шляхом вилучен­ ня матеріальних благ у більш слабких однолітків, які не здатні чи­ нити належного опору,

Всі ці особливості дозлочинної поведінки неповнолітніх повин­ні бути досконало з'ясовані у процесі дізнання, до судового роз­слідування і судового розгляду кримінальних справ про злочини неповнолітніх.

Аналіз особливостей особи неповнолітніх злочинців дозволяє констатувати, що криміногенні властивості розвинуті не у всіх неповнолітніх правопорушників однаково, і тут можна говорити про чотири основні типи неповнолітніх злочинців:

а) ті, що вчинили злочин внаслідок випадкового збігу обставин і всупереч загальній позитивній спрямованості особи, — так звані випадкові злочинці;

б) ті, що вчинили злочин, потрапивши у певну життєву си­ туацію, яка викликала реалізацію нестійкої загальної спрямованості особи, —- «ситуативні злочинці»;

в) ті, що вчинили злочин внаслідок домінуючої негативної спрямованості особи, — ті, хто раніше вчиняв різного роду право­ порушення, перебував на обліку в органах і службах у справах не­ повнолітніх;

г) ті, що вчинили злочин внаслідок сформованої стійкої анти- суспільної спрямованості особи, яка обумовлює всю систему пове­ дінки підлітка і є проявом його ставлення до соціальних цінностей.

239

* Кримінологія. Особлива частина -

Така типологія дозволяє не тільки виділити основні варіанти поведінки і спрямованості особи неповнолітніх злочинців, а й вирішувати питання їх покарання і проведення індивідуальної профілактичної роботи з урахуванням особистих характеристик.