- •Кримінологія Загальна та Особлива частини
- •§ 2. Предмет кримінологічної науки
- •§ 3. Система кримінологічної науки
- •§ 1. Методологія кримінологічної науки
- •§ 1. Поняття злочинності та її визначення
- •§ 2. Кількісно-якісні вимірювання злочинності
- •§ 3. Латентність злочинності '
- •§ 4. Системний підхід до вивчення злочинності
- •§ 1. Поняття криміногенної детермінації
- •§ 2 . Фактори злочинності
- •§ 1. Поняття особи злочинця
- •§ 2. Структура особи злочинця
- •§ 3. Типологія злочинців
- •§ 1. Причини окремого злочину
- •§ 2. Умови, що сприяють вчиненню злочинів
- •§ 3. Криміногенна ситуація та її місце , ,,' в «механізмі» конкретного злочину , ,
- •§ 4. Особливості особи і поведінки потерпілих та їх роль у «механізмі» вчинення конкретного злочину
- •§ 1. Поняття попередження злочинності та класифікація попереджувальних заходів
- •§ 2. Об'єкт попередження злочинності
- •§ 4. Організація і управління процесом : попередження злочинності
- •§ 1. Поняття, завдання і види кримінологічного прогнозування
- •§ 2. Поняття, завдання і види кримінологічного планування
- •IX, Насильницька злочинність протії життя і здоров'я особищ&т та її попередження
- •§ 2. Криміногенні явища і процеси, які детермінують насильницькі злочини проти життя і здоров'я особи
- •§ 3. Попередження насильницької злочинності проти життя і здоров'я особи
- •6 Кримінологія |51
- •§ 2. Фактори, причини та умови хуліганства , . .,.
- •§ 3. Попередження хуліганства ,,
- •XI Економічна злочинність
- •§ 1. Поняття, ознаки і види економічної злочинності
- •§ 4. Попередження економічної злочинності
- •§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика злочинності у місцях позбавлення волі
- •§ 2. Криміногенні фактори злочинності у місцях позбавлення волі
- •§ 1. Поняття організованої злочинності
- •§ 3. Основні криміногенні причини та умови і організованої злочинності
- •8 Кримінологія 225
- •1 Кримінологія. Особлива частина
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх
- •§ 2. Причини та умови, що детермінують злочинність неповнолітніх
- •§ 3. Попередження злочинності неповнолітніх
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів " у сфері службової діяльності
- •§ 2. Фактори, причини та умови вчинення злочинів у сфері службової діяльності
- •XV. Злочини у сфері службової діяльності та їх попередженняшет
- •§ 3. Попередження злочинів у сфері службової діяльності
- •§ 2. Криміногенні фактори, що детермінують жіночу злочинність
- •§ 3. Попередження жіночої злочинності
- •§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •§ 2, Причини та умови рецидивної злочинності
- •§ 1. Поняття і визначення професійної злочинності
- •§ 2. Кримінологічна характеристика '•'•• • •»
- •1'Кримінологія. Особлива частина
- •§ 4. Попередження професійної злочинності
- •§ 3. Попередження злочинів, учинених з необережності
- •1 Кримінологія. Особлива частина &р
- •II. Правове забезпечення профілактики злочинності
- •IV. Протидія організованій злочинності і корупції
- •1) Створити у Головдержслужбі України систему обліку державних службовців;
- •V. Зменшення кримінального тиску на економічні відносини
- •VII. Запобігання поширенню наркоманії, пияцтва та алкоголізму
- •VIII. Протидія рецидивній злочинності
- •IX. Охорона громадського порядку та безпека дорожнього руху
- •X. Запобігання поширенню бродяжництва
- •XI. Матеріально-технічне і кадрове забезпечення ••'
§ 2. Предмет кримінологічної науки
Формування і успішний розвиток будь-якої науки багато в чому залежать від того, наскільки правильно виявлений і точно описаний її предмет. Він не тільки характеризує основний зміст даної науки, визначає її місце в системі інших наук, а й дає можливість чітко сформулювати її цілі та завдання перспективних досліджень, окреслити їх розумні межі, утвердитися у виборі методик цих досліджень.
До предмета кримінології, вважаємо, належить низка взаємопов'язаних проблем, із яких одні є головними, центральними, а інші — допоміжними, похідними і, проте, такими, що мають істотне значення для глибокого і всебічного пізнання змісту цієї науки.
До числа головних проблем, що створюють серцевину предмета кримінології, належать: 1) злочинність; 2) окремі злочини як конкретні прояви злочинності; 3) особа злочинця; 4) фактори злочинності, причини і умови окремих злочинів; 5) попередження злочинності і окремих злочинів.
9
Крим/пологі^. Загальна частина
1. Злочинність — це соціально-правове явище. Соціальним воно є тому, що має місце в людському суспільстві. Проявляється злочинність в особливій формі соціальної поведінки людей, яка має відносно масове поширення і становить підвищену небезпечність для суспільства. Фактори цього явища носять соціальний характер. Одночасно злочинність визнається і правовим явищем, оскільки обсяг, межі злочинної поведінки визначаються кримінальним зако ном, який встановлює норми^заборони, поділяє вчинки людей на дозволені і заборонені. Злочинність, отже, відрізняється від інших соціальних явищ суспільною небезпечністю і протиправністю.
Злочинність — закономірне явище, що відображає стан суспільного організму, визначений Соціально-економічними, суспільно-моральними, політичними та іншими умовами життя конкретного суспільства. Вона є не що ініце, як побічний продукт суспільного розвитку, наслідок конфліктів у суспільстві, результат його патології і дезорганізації. І чим більше дезорганізоване суспільство в економічному, соціальному, моральному і політичному відношенні, тим вище в ньому злочинність. V кожному суспільстві є свій поріг (рівень) насиченості злочинністю.
2. Злочин — окремий злочинний акт поведінки, котрий розгля дається в кримінології як форма прояву злочинності. Одиничний злочин робить злочинність видимою, такою, що безпосередньо сприймається людьми. Вона виявляє себе через різноманітність окремих злочинних проявів, Ідо фіксуються відповідними держав ними органами.
Поняття злочинності — родове поняття, що містить у собі численність окремих видів і груп; злочинів (вбивство, одержання хабара, незаконне заняття підприємницькою діяльністю, а також їх об'єднання у відповідні групи: насильницькі злочини, корисливі, посадові, злочини у сфері громадського порядку, злочини, що вчиняються жінками, тощо). Співвідношення між злочинністю і окремими злочинами можна уявити як співвідношення роду і виду.
Кримінальне право —- це також вчення про злочин. Однак воно вивчає це явище об'єктивної дійсності в його юридичному розумінні. Між тим злочин як соціальне явище набагато складніший, ніж його абстрактний вираз у законі. Тому кримінологія від юри-дико-догматичних уявлень про злочини, що містяться в статтях кримінального закону, переходиті, до вивчення реальної дійсності. Вона має в цьому випадку не кримінально-правові норми, не юридичний
10
гФ=.-'-.й^даяини Розділ /. Поняття, предмет І система кримінологи
аналіз цих норм, а самі ті негативні явища, про які йдеться в нормах кримінального законодавства.
Природно, між кримінологією і кримінальним правом є спільність, але не збіг предмета вивчення. Іноді декілька наук вивчають один і той же предмет з різних точок зору. Так, якщо взяти, наприклад, воду як органічну речовину, то ЇЇ фізичні властивості, як відомо, вивчає фізика, а хімічні — хімія. Однак це не дає підстав для об'єднання фізики і хімії в одну науку.
3. Особа злочинця в кримінологічному розумінні цього поняття означає певну цілісність своєрідних властивостей, якостей і станів особи, сукупність її відносно стійких соціальних і психологічних характеристик, які в поєднанні з певними об'єктивними обстави нами зумовлюють вибір нею злочинного варіанта поведінки.
Ми не поділяємо твердження про існування «злочинної особи». Хоча на рівні індивідуальної злочинної поведінки визнаємо, що психічні, вольові, емоційні та інтелектуальні відхилення в особі винних часом грають зловісну провокаційну роль у механізмі деяких їх злочинних посягань.
4. Фактори злочинності, причини і умови окремих злочинів покликані відповісти на питання про те, що породжує, зумовлює злочинність та її конкретні фактичні прояви. Відповісти на нього можна, спираючись на положення соціального детермінізму, під яким мається на увазі всяка об'єктивна залежність між даним яви щем або процесом, з одного боку, та іншими обставинами — з іншо го, з якими воно постійно взаємодіє в будь-якій сфері. Злочинність як явище в цьому значенні не становить винятку. Вона об'єктивно пов'язана з багатьма економічними, соціальними, суспільно-психо логічними та іншими явищами і процесами, які у своїй сукупності детермінують, тобто породжують, зумовлюють її. При цьому ма ються на увазі різні форми криміногенної детермінації.
На рівні злочинності взагалі та окремих видів (груп) злочинів сукупність криміногенних детермінант надалі позначатиметься терміном —- «криміногенні фактори». Стосовно одиничного, конкретного злочину необхідно з усіх факторів злочинності виділяти і враховувати не всі, а тільки такі види детермінації, як причини і умови. Причина конкретного злочину відіграє роль рушійної основи, яка викликає у винної особи негативні установки, наміри, мотиви, готовність до вчинення злочинного посягання. Умови на відміну від причин самі по собі не можуть породити безпосередньо злочин, але,
11
"««і Кримінологія. Загальна частина «№и-*1~'ж®*' ~»
супроводжуючи причини і впливаючи на них, забезпечують певний розвиток останніх, необхідний для виникнення наслідку — злочину.
5. Заходи попередження злочинності — це особлива галузь соціально-правового регулювання, специфічний аспект управління суспільством, зорієнтований прямо або побічно на її подолання. Даним поняттям охоплюються будь-які форми і засоби впливу на злочинність та її елементи. Сюди належать взаємопов'язані різнохарактерні за своїм змістом заходи, що розробляються і реалізуються державними органами, підприємницькими структурами, громадськими об'єднаннями. Головне завдання і кінцева мета заходів попередження злочинності і окремих злочинів полягає в тому, щоб створити в державі таке становище, такий міцний правопорядок, які гарантували б істотне зниження рівня злочинності до того мінімального рівня, який доступний даному суспільству з урахуванням економічних, соціальних, суспільно-психологічних та інших умов його існування в певний період його розвитку.
Злочинність і злочини — явища не тотожні, тому і заходи їх попередження між собою не схожі. Для попередження злочинності взагалі призначені загальносоціальні заходи — комплекс (система) глобальних заходів, здійснюваних в масштабах держави і спрямованих на поліпшення всіх сфер життя людей, вдосконалення існуючих суспільних відносин, які стикаються зі злочинністю. Такі заходи побічно впливають на злочинність, оскільки результати, що досягаються при їх реалізації, сприяють усуненню факторів злочинності, підривають її коріння, слугують заслоном на шляху її відтворювання. Кримінолого-запобіжні засоби на цьому рівні в значній своїй частині мають постановочний, сигналізуючии характер, виражаються у формі соціального замовлення, адресованого представникам інших галузей знань, як і відповідним державним органам і громадським об'єднанням.
З метою безпосереднього попередження окремих видів злочинів органами, що ведуть боротьбу з ними, розробляються і реалізовуються спеціально-кримінологічні заходи, які мають профілактичне, запобіжне і припиняюче значення. За своїм змістом вони можуть бути економічними, організаційно-управлінськими, правовими, технічними, регіональними і загальнодержавними, державними і суспільними, тимчасовими і постійними.
Положення і знання інших правових наук, будучи використаними для розробки заходів щодо попередження злочинності, перелом-
12
Розділ І. Поняття, предмет і система кримінології
люючись при цьому певною мірою, стають кримінологічними знаннями. Кримінологія повинна займатися «інвентаризацією», інтеграцією всієї Інформації й усіх засобів для створення розгалуженої і ефективної системи сиеціально-кримінологічних заходів подолання злочинності в суспільстві і державі.
Компонентами предмета кримінології поряд з її головними, центральними е й такі похідні від них, уточнюючі, як: «фонові» явища злочинності, віктимна поведінка громадян і прогнозування злочинності.
До «фонових» явищ злочинності належать деякі форми дозло-чинної (передзлочинної) антисуспільної поведінки, які за своєю сутністю є поживним Грунтом злочинності. Це систематичне пияцтво, алкоголізм, окремі форми моральної розбещеності, шкідливі порушення правил співжиття, громадського порядку і суспільної безпеки, дитяча бездоглядність, а також інші адміністративно карані проступки. Цим поняттям охоплюється, підкреслимо, не будь-яка дозлочинна асоціальна поведінка, не будь-яка «поведінка, що відхиляється від соціальної норми», а така, яка найближчим чином, тісно пов'язана з окремими видами (групами) злочинів і має протиправний характер. Названі форми дозлочинної, антисуспільної поведінки за ступенем суспільної небезпечності не є злочинними, але якщо їх вчасно не попередити, то вони можуть спричинити вчинення злочину.
Кримінологія повинна вивчати «фонові» явища в межах необхідних для пояснення причин і умов окремих видів (груп) злочинів, опису характерних рис особи злочинців і, головним чином, для розробки ранньої профілактики цих злочинів.
Віктимна поведінка тієї чи іншої особи означає її можливість стати потерпілою від злочину. Мається на увазі її підвищена вік-тимність — «здатність» стати жертвою злочину в обстановці, коли такий наслідок міг бути реально відвернений. Звичайно до віктимізації приводить спосіб життя потерпілого (надмірна безтурботність і довірливість у спілкуванні з незнайомими людьми, тривале холостяцьке життя, часте перебування в стані сильного алкогольного сп'яніння, прояв особистої ініціативи у створенні конфліктних ситуацій і т. ін.), його професія, пов'язана з підвищеним ризиком (сторож, Інкасатор тощо), його безпорадний стан (незрячий, глибока старість) і т. под.
Кримінологічне вивчення особи потерпілого має істотне значення для глибокого пізнання генези (виникнення і розвитку) злочинної
13
'Кримінологія. Загальна частина
поведінки, розробки ефективних заходів попередження злочинів, а також може слугувати справі розкриття конкретних злочинів.
Кримінологічне прогнозування, тобто науковий прогноз про еволюцію (розвиток) злочинності взагалі та окремих видів (груп) злочинів на найближчі і віддалені роки в масштабі держави або окремого її регіону, має важливе прикладне і теоретичне значення. Його мета зводиться до передбачення майбутніх змін у рівні, структурі та динаміці злочинності, передбачення можливої злочинно-рецидивної поведінки осіб, засуджених раніше за вчинення злочину, визначення можливих наслідків кримінолого-запобіжних заходів, що розробляються, та під час їх подальшої реалізації.
Кримінологічне прогнозування є необхідною передумовою обгрунтованого планування і успішного управління всією антикримі-ногенною системою. І, крім того, результати різних кримінологічних прогнозів при всій їх імовірності-використовуються при теоретичному аналізі різних основних проблем кримінологічної науки.
У подальших розділах підручника всі зазначені головні і додаткові проблеми, що становлять предмет кримінології, зазнають всебічного розкриття і більш докладного аналізу і вивчення. А зараз, як видається, потрібно відзначити той непорушний факт, що кримінологія не може бути замкненою в межах будь-якої однієї з існуючих наук тому, що вона є наукою комплексною. При вирішенні властивих їй завдань вона спирається на численні правові та суспільні науки у широкому значенні.
Назвемо спочатку ті правові науки кримінального циклу, співвідношення кримінології з якими проявляється з повною очевидністю. Це кримінальна політика, кримінальне право, соціологія кримінального права, кримінальне-виконавче право. Всі вони замкнуті в єдиній зв'язці знань про злочинність і злочини, впливають одна на іншу і доповнюють одна іншу.
Кримінологічна наука контактує з кримінальним процесом і криміналістикою, оскільки у неї з ними є низка спільних практичних і теоретичних проблем. Зокрема, кримінально-процесуальні норми встановлюють обов'язковість, порядок, форми і методи виявлення, встановлення, фіксації і усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів. А криміналістика, яка вивчає тактику, методику і техніку розслідування злочинів, спираючись на основні теоретичні положення про злочинність та її попередження, розробляє технічні засоби, прийоми, які ускладнюють, перешкоджають
14
тш%.:'-кзі'.І;'-*-і!і':У= Розділ І. Поняття, предмет і система кримінології -^к:™«г«'8в»=«ш»
вчиненню злочинів. Ці засоби і прийоми «захисту» від злочинного посягання кримінологія включає у всеохоплюгочу комплексну систему попередження злочинів.
Необхідно відзначити наявність тісного зв'язку між кримінологічною наукою і статистикою — загальною і кримінально-правовою. Зв'язок між ними простежується по трьох лініях. Передусім у прикладних кримінологічних дослідженнях широко використовуються статистичні методи для збирання і аналізу відповідної інформації. Потім відомості, що містяться в офіційній кримінально-правовій статистиці, дають уявлення про рівень, структуру і динаміку існуючої злочинності, а також різнобічне характеризують особу злочинців і діяльність правоохоронних органів. У подібній інформації кримінологія має потребу при розробці конкретних програм боротьби зі злочинністю. І, нарешті, кримінологія з метою встановлення зв'язку між злочинністю та іншими явищами суспільного життя використовує також дані різних інших галузей статистики: демографічної, економічної, соціально-культурної та ін.
Вивчення всіх кримінологічних проблем неможливе без глибокого проникнення у численні галузі суспільного життя, а отже, без широкого використання досягнень різних суспільних і природничих наук, що вивчають закономірності соціального розвитку і закони поведінки людей. Цим фактом пояснюється взаємодія кримінології з науками про суспільство і людину, зокрема з філософією, соціологією, економічною теорією, педагогікою, психологією та іншими науками цієї спрямованості.
Філософія, як відомо, є загальнометодологічною базою для всіх наук про природу і суспільство. У цій ролі вона виступає і щодо кримінології, яка користується багатьма філософськими поняттями, категоріями і законами. Вона конкретизує їх стосовно свого предмета.
Особливо тісний зв'язок простежується між кримінологією і соціологією. Соціологічна галузь знань має своїм предметом життя суспільства. Крім суспільства взагалі як цілісного організму, що проявляється в складній системі суспільних відносин, соціальних інститутів, взаємопов'язаних між собою, вона вивчає окремі сторони цього складного організму: соціологію особистості, умови формування її поглядів, соціологію сім'ї, соціальних груп, проблеми зайнятості, вільного часу, освіти, дозвілля, міграції та урбанізації і т.д. Істотне місце в ній відводиться соціальній патології: проблемам
15
да^..ч--й~г.;:..<-і';й'^.-..'ч-.^^шш Кримінологія. Загальна частина
алкоголізму, наркоманії, проституції, безробіття, негативній ролі окремих напрямів засобів масової інформації та іншим соціальним аномаліям, як ганебним, суспільне шкідливим, так і суспільне небезпечним.
Викладене має, безсумнівно, велике значення для кримінології. Не можна не відзначити і той факт, що в кримінологічній науці використовуються методи конкретно-соціологічних досліджень. І в той же час, що дуже важливо, кримінологія збагачує соціологію своїми основними поняттями, результатами прикладних правових досліджень злочинності, вказує їй критерії відмежовування злочинності від інших соціальних аномалій.
Істотний зв'язок простежується між кримінологією і економічною наукою (головним чином прикладною економікою), адже злочинність тісно пов'язана зі станом економічного розвитку суспільства і матеріальним добробутом людей. Кримінологію цікавлять окремі економічні процеси, що впливають на злочинність взагалі та на окремі види злочинів (недоліки у сфері виробництва і розподілу коштів та майна, упущення в фінансово-банківській сфері і приватизації майна, низький рівень заробітної плати і пенсій, перекоси в галузі ціноутворення та ін.). Кримінологія використовує економічні закономірності розвитку суспільства і для пояснення факту існування і відтворювання в ньому злочинності, а також для розробки заходів щодо її подолання.
При вирішенні низки кримінологічних проблем доводиться вдаватися до досягнень психології (загальної, а частіше за все — соціальної). З їх допомогою юристи-кримінологи пояснюють закономірності поведінки людини під впливом соціального середовища, процес впливу на неї формальних і неформальних групових норм, стереотипів, еталонів поведінки, вибір нею тих чи інших етичних цінностей, шляхи формування стійких антисуспільних поглядів, звичок, «анатомію» і «механізм» злочинної поведінки.
Для кримінології становлять інтерес наукові дані психіатрії, коли йдеться про вчинення злочину особами із зменшеною осудністю і психічними аномаліями в межах осудності.
Стикається кримінологія і з педагогікою — наукою про форми і методи виховного впливу на членів суспільства. Педагогічні знання застосовуються при плануванні і реалізації заходів ранньої індивідуальної профілактики, попередженні злочинів неповнолітніх, в
16
Розділ І. Поняття, предмет і система кримінологи
період відбування засудженими покарання і під час їх соціальної адаптації після звільнення з місць позбавлення волі.
Завершуючи розгляд питання про взаємозв'язки кримінології з правовими, суспільними і природничими науками, висловимо декілька підсумкових зауважень з тим, щоб застерегти від можливих неправильних думок про характер їх співвідношення між собою.
Кримінологія не вторгається у сферу зазначених наук, механічно не поглинає їх. У той же час вона не розчиняється в цих знаннях. Вона лише синтезує різні дослідження з питань злочинної поведінки, що проводяться представниками інших наук, реципує окремі їх положення і досягнення, що стикаються певною мірою з проблемами злочинності, творче адаптує подібні запозичення для своїх потреб. Спираючись на все це, кримінологія формулює і обґрунтовує власні висновки, положення і рекомендації. Запозичені в такий спосіб знання використовуються в кримінології також для створення і вдосконалення свого понятійного апарату. Окремі методи інших наук пристосовуються, переорієнтуються для проведення кримінологічних досліджень.
Незважаючи на широкий комплексний підхід при вивченні кримінологічних проблем, наука кримінологія, яку ми розглядаємо, має свої предмет і метод, бо досліджує певну галузь суспільних відносин, не пориває зі своїм юридичним підґрунтям, має чіткі межі при розмежуванні з суміжними галузями знань.
Кримінологія є самостійною наукою про злочинність та її конкретні прояви, особу злочинців у широкому її розумінні, детермінацію і соціально-нормативний вплив на злочинність з метою ЇЇ подолання, їй належить провідна роль серед інших наук у вирішенні зазначених проблем. Ніяка інша наукова галузь спеціально не зорієнтована на це. І, нарешті, кримінологічні знання не є ізольованими, замкненими. Вони затребуються іншими науками при створенні ними своїх теоретичних положень, аргументації власних висновків.