§ 3. Попередження злочинів, учинених з необережності

''' Попередження необережної злочинності, як і інших видів зло­чинності, має здійснюватися на двох взаємопов'язаних рівнях: за-гальносоціальному і спеціально-кримінологічному. При цьому пріо­ритет, безумовно, повинен належати заходам зальносоціального попередження, спрямованим на вдосконалення управління суспіль­ством, розвиток науково-технічного прогресу, поліпшення умов і охорони праці, техніки безпеки, впровадження сучасних засобів механізації, автоматизації, комп'ютеризації виробництва і певною

31!

'Кримінологія. Особлива частина

мірою сфери побуту, зміцнення соціальної, виробничої і техноло­гічної дисципліни, виховання у населення почуття громадянської відповідальності і обов'язків, екологічної правосвідомості тощо. Це різні за змістом заходи соціального, економічного, організаційно-управлінського, технічного та іншого характеру, які передбачають­ся, як правило, у загальнодержавних соціальних програмах та інших не менш важливих документах вищих органів влади і управ­ління і реалізація яких розрахована на тривалий строк. В Україні на сьогоднішній день реалізуються, наприклад, Національна про­грама поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого се­редовища на 2001-2005 роки, Основні напрями розвитку трудово­го потенціалу на період до 2010 року, Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природ­них ресурсів та забезпечення екологічної безпеки та ін. Успішне виконання заходів, передбачених цими документами, та інших за­ходів загальносоціального попередження стане запорукою і для подальшого зниження рівня необережної злочинності в Україні. Тим більше, що спеціально-кримінологічні заходи при поперед­женні необережної злочинності мають певною мірою обмежений характер порівняно з попередженням умисних злочинів. При вчи­ненні необережних злочинів відсутні підготовка до злочину або за­мах на злочин, співучасть, і тому не можна застосувати деякі фор­ми і методи, характерні для попередження умисних злочинів (на­приклад, виявлення особи, яка готується до злочину, та запобігання злочину, припинення розпочатих злочинів, установлення співучас­ників злочинної організованої групи тощо). Тому в системі заходів попередження необережної злочинності питома вага загальносоці-альних заходів є значно вищою.

Серед заходів же спеціально-кримінологічного попередження зло­чинів, учинених з необережності, домінуюче становище має займати профілактика, серед головних напрямів якої слід відзначити такі.

Вплив на знаряддя і засоби виробництва, джерела підвище­ної небезпеки. Цей напрямок передбачає розроблення нових, мак­симально безпечних для людини і оточуючого середовища машин і механізмів; упровадження нових, особливо екологічно чистих тех­нологій; технічне вдосконалення І підвищення надійності устатку­вання, що вже використовується на виробництві; поліпшення кон­тролю за технічним станом знарядь і засобів, їх своєчасну діагно­стику; нейтралізацію небезпечних факторів, властивих технічним

312

й&мш Розділ XIX. Злочини, вчинені з необережності, та їх попередження^мтт

системам, і зменшення можливої шкоди від їх експлуатації; на­явність відповідної технічної документації на устаткування, чітку регламентацію вимог його експлуатації і правил техніки безпеки' при поводженні з ним; недопущення сторонніх або непроінструк-тованих належним чином осіб до експлуатації машин і механізмів, максимально можливе обмеження доступу до зони їх дії інших пра­цівників; вилучення із побутового обігу небезпечних предметів (зброї, отруйних, вибухових речовин) та ін.

Вплив на криміногенну ситуацію. Цей напрямок передбачає забезпечення належного технічного стану об'єктів, що становлять або можуть становити підвищену небезпеку (дороги, шахти, цехи, технологічні лінії тощо); поступове скорочення, нейтралізацію і ліквідацію джерел підвищеної небезпеки залежно від об'єктивної можливості і економічної доцільності; виведення із експлуатації будівель і споруд, що знаходяться в аварійному стані; зменшення кількості робочих місць з небезпечними, шкідливими та несприят­ливими умовами праці; встановлення надійного попереднього конт­ролю за небезпечною ситуацією, виявлення різних відхилень устат­кування від норми на ранніх стадіях; впровадження на виробництві, транспорті спеціальних пристроїв, що сигналізують про наявність небезпечної ситуації або блокують неправильні дії особи; чітку регламентацію дій у типових небезпечних ситуаціях і відпрацюван­ня стандартів поведінки в них та ін.

Вплив на особу. Цей напрямок передбачає належний підбір працівників на роботу, що пов'язана з джерелами підвищеної не­безпеки, не тільки за професійним критерієм, а й з урахуванням психологічних та психофізичних якостей; встановлення і вдоскона­лення контролю за діяльністю осіб, пов'язаною з підвищеною не­безпекою, постійний огляд стану їх здоров'я, наукову організацію їх праці з урахуванням рекомендацій медицини і психології, обо­в'язковий інструктаж за спеціальними програмами; посилення відповідальності працівників за недодержання встановлених пра­вил безпеки, а посадових осіб — за порушення правил охорони праці; забезпечення реального відшкодування заподіяної шкоди або позбавлення особи можливості заподіяти шкоду (наприклад, поз­бавлення права на керування транспортним засобом); навчання правилам транспортної і пожежної безпеки, правилам експлуатації і використання побутової техніки та пожежонебезпечних пристроїв, зброї, небезпечних, сильно діючих на організм людини матеріалів,

313