6 Кримінологія |51

'Кримінологія. Особлива частина <

половина хуліганських посягань вчиняється особами у віці від 14

до 24 років. Хуліганам даної вікової групи властивий потяг об'єдну­ватися в групи для реалізації своїх хуліганських намірів.

Розподіл осіб, які вчинили хуліганство, за загальноосвітнім рівнем такий; особи із середньою і неповною середньою освітою — 86,4%, з вищою і незакінченою вищою — 13,6%.

Як правило, хуліганські дії вчиняються у нетверезому стані (більш ніж 90%). За даними вибіркових досліджень, 15% винних у хуліганстві страждали на психічні захворювання (хронічний алко­голізм, психопатичні аномалії, десоціалізація).

З хуліганських мотивів вчиняється значна кількість вбивств і умис­них тілесних ушкоджень. Тому КК України спеціально передбачає відповідальність за умисне вбивство за наявності такої обтяжуючої обставини, як вбивство з хуліганських мотивів (п.2 ч.2 ст. 115). Умис­не заподіяння тяжкого тілесного ушкодження з хуліганських мотивів утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 296 КК, та залежно від наслідків ушкодження — відповідною частиною ст. 121 КК.

Морально-психологічні якості хулігана характеризуються зне­вагою до суспільства і порядку, встановленого в ньому, побутовою розбещенністью, невитриманістю, домінуванням духовно збідне­них, соціальне збочених потреб, порушенням рівноваги між різни­ми видами потреб і засобами їх задоволення.

Хуліган як тип особи глибоко негативний, йому притаманні егоїзм, кичливість своїм зухвальством, неповага до людей. Саме ці якості роблять особу хулігана непередбаченою в його діях, кримі­ногенне небезпечною. Ніхто із оточуючих не застрахований від спонтанних хуліганських посягань. У відповідь на справедливе за­уваження він може образити людину, проявити жорстокість, грубу силу, продемонструвати ворожість та іншими засобами довести «свою» правоту, задовольнити потребу в самоствердженні.

Хулігани характеризуються явною антигромадською установ­кою. В кримінологічній літературі, залежно від глибини і стійкості антигромадської установки осіб, які вчинили хуліганські дії, їх поді­ляють на дві групи:

• особи зі стійкою хуліганською установкою;

• особи із ситуативною хуліганською установкою, що призводить до хуліганських дій лише при виникненні конфліктної ситуації.

У свою чергу, залежно від наявності або відсутності стану сп'янін­ня в момент вчинення злочину, тобто залежно від механізму прояву установки, обидві названі групи поділяються ще на дві підгрупи:

162

І Розділ X. Хуліганство та його попередження

• особи, в яких стан сп'яніння є необхідною умовою прояву ху­ ліганської установки (стійкої або ситуативної);

• особи, в яких хуліганська установка проявляється незалежно від стану сп'яніння.

Все це накладає відбиток на мотивацію поведінки хуліганів. Мотивація — це не конкретний мотив, а така тенденція, що праг­не проявити себе в поведінці Індивіда; це сукупність тривалих пси­хологічних станів, якими визначається поведінка людини в цілому. В процесі мотивацій хуліганських посягань відбуваються визріван­ня і оформлення конкретного мотиву, а після цього — і реалізація його у фактичних злочинних діях.

Ураховуючи специфіку хуліганських дій, їх мотивацію можна поділити на три основні види: анархічно-индивідуалістична моти­вація, егоїстична мотивація, насильницька мотивація. Для першої характерні такі риси, як протиставлення хуліганом своєї поведін­ки громадському порядку, правилам людського співіснування і т. ін. Егоїстична мотивація виражається у проявленні хуліганом протес­ту проти громадської дисципліни, в зневазі до особистої гідності людини та результатів її праці, до інших благ і інтересів, що охо­роняються правом. Насильницька мотивація полягає у безчинстві, прояві грубої сили, жорстокості, особливо зухвалій поведінці, яка пов'язана з насильством над особою (побої, заподіяння тілесних ушкоджень і т.под.). У конкретних хуліганських діях можливі різно­манітні поєднання трьох названих мотивацій, тобто вони іноді про­являються не в чистому вигляді, а в певному поєднанні.