- •Кримінологія Загальна та Особлива частини
- •§ 2. Предмет кримінологічної науки
- •§ 3. Система кримінологічної науки
- •§ 1. Методологія кримінологічної науки
- •§ 1. Поняття злочинності та її визначення
- •§ 2. Кількісно-якісні вимірювання злочинності
- •§ 3. Латентність злочинності '
- •§ 4. Системний підхід до вивчення злочинності
- •§ 1. Поняття криміногенної детермінації
- •§ 2 . Фактори злочинності
- •§ 1. Поняття особи злочинця
- •§ 2. Структура особи злочинця
- •§ 3. Типологія злочинців
- •§ 1. Причини окремого злочину
- •§ 2. Умови, що сприяють вчиненню злочинів
- •§ 3. Криміногенна ситуація та її місце , ,,' в «механізмі» конкретного злочину , ,
- •§ 4. Особливості особи і поведінки потерпілих та їх роль у «механізмі» вчинення конкретного злочину
- •§ 1. Поняття попередження злочинності та класифікація попереджувальних заходів
- •§ 2. Об'єкт попередження злочинності
- •§ 4. Організація і управління процесом : попередження злочинності
- •§ 1. Поняття, завдання і види кримінологічного прогнозування
- •§ 2. Поняття, завдання і види кримінологічного планування
- •IX, Насильницька злочинність протії життя і здоров'я особищ&т та її попередження
- •§ 2. Криміногенні явища і процеси, які детермінують насильницькі злочини проти життя і здоров'я особи
- •§ 3. Попередження насильницької злочинності проти життя і здоров'я особи
- •6 Кримінологія |51
- •§ 2. Фактори, причини та умови хуліганства , . .,.
- •§ 3. Попередження хуліганства ,,
- •XI Економічна злочинність
- •§ 1. Поняття, ознаки і види економічної злочинності
- •§ 4. Попередження економічної злочинності
- •§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика злочинності у місцях позбавлення волі
- •§ 2. Криміногенні фактори злочинності у місцях позбавлення волі
- •§ 1. Поняття організованої злочинності
- •§ 3. Основні криміногенні причини та умови і організованої злочинності
- •8 Кримінологія 225
- •1 Кримінологія. Особлива частина
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх
- •§ 2. Причини та умови, що детермінують злочинність неповнолітніх
- •§ 3. Попередження злочинності неповнолітніх
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів " у сфері службової діяльності
- •§ 2. Фактори, причини та умови вчинення злочинів у сфері службової діяльності
- •XV. Злочини у сфері службової діяльності та їх попередженняшет
- •§ 3. Попередження злочинів у сфері службової діяльності
- •§ 2. Криміногенні фактори, що детермінують жіночу злочинність
- •§ 3. Попередження жіночої злочинності
- •§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •§ 2, Причини та умови рецидивної злочинності
- •§ 1. Поняття і визначення професійної злочинності
- •§ 2. Кримінологічна характеристика '•'•• • •»
- •1'Кримінологія. Особлива частина
- •§ 4. Попередження професійної злочинності
- •§ 3. Попередження злочинів, учинених з необережності
- •1 Кримінологія. Особлива частина &р
- •II. Правове забезпечення профілактики злочинності
- •IV. Протидія організованій злочинності і корупції
- •1) Створити у Головдержслужбі України систему обліку державних службовців;
- •V. Зменшення кримінального тиску на економічні відносини
- •VII. Запобігання поширенню наркоманії, пияцтва та алкоголізму
- •VIII. Протидія рецидивній злочинності
- •IX. Охорона громадського порядку та безпека дорожнього руху
- •X. Запобігання поширенню бродяжництва
- •XI. Матеріально-технічне і кадрове забезпечення ••'
§ 2. Кримінологічна характеристика '•'•• • •»
професійної злочинності
Офіційна кримінально-правова статистика як у колишньому СРСР, так і зараз в Україні не містить повних, безпосередніх відомостей про злочини кримінальних професіоналів та їх особу. Оцінки кількісно-якісних статистичних показників професійної злочинності значною мірою мають відносний характер. Кримінологічний опис масиву злочинності, що розглядається, стає можливим завдяки інтерпретації статистичних даних про корисливі і корисливо-насильницькі злочини в цілому і особливо ті, котрі, як правило, вчиняють професійні злочинці: кишенькові і квартирні крадіжки, шахрайство, вимагання, незаконний обіг наркотиків, викрадення автомобілів тощо. Наявність корисливих злочинів, низький рівень їх розкриття і висока латентність тісно взаємопов'язані, як вже зазначалося, з кримінальним професіоналізмом.
При з'ясуванні фактичної картини професійної злочинності потрібно звертатися і до ознаки множинності злочинів, що вчиняються особами, встановлювати їх кримінальний «стаж». Однак при цьому слід мати на увазі, що зустрічаються численні випадки, коли велика кількість професійних злочинців, тривалий час вчиняючи однорідні злочини, не потрапляють в поле зору правоохоронних органів. Наприклад, у спеціально відібраній для аналізу групі злочинців було встановлено, що 60% з них не були засуджені, хоча систематично вчиняли злочини протягом двох і більше років. Серед шахраїв більше половини не були засуджені, з кишенькових злодіїв — понад 15%. Серед інших категорій корисливих і корисливо-насильницьких злочинців, що тривалий час проявляли кримінальну активність, були також численні факти, коли їм вдавалося уникнути притягнення до кримінальної відповідальності.
Непрямо про професійну злочинність можна зробити висновки шляхом детального аналізу статистичних даних, про загальний і особливо про спеціальний рецидив, який є очевидною ознакою кримінального професіоналізму. Загальний рецидив корисливих злочинів досить високий і коливається від 15% до 20%.
щ- 291
1'Кримінологія. Особлива частина
Збирання даних про професійну злочинність здійснюється і шляхом проведення вибіркових досліджень в окремих регіонах, а також шляхом обстеження деяких категорій злочинців.
Вивчення професійної злочинності пов'язано з певними труднощами, що є наслідком поверхового характеру теперішньої кримінально-правової статистики і недостатньої репрезентативності (показо-вості) вибіркових досліджень, що здійснюються. Але іншого виходу поки що немає. Тому, спираючись на зазначені прийоми і методи, покажемо у загальних рисах стан і динаміку злочинності в Україні з 1986 по 2001 р., інтерпретуючи їх щодо професійної злочинності.
У цей період відмічається значний рівень корисливих і корис ливо-насильницьких посягань. За вибірковими даними і з урахуван ням експертних оцінок, в останні шість-сім років зросла кількість кишенькових крадіжок (в основному у великих містах та південних зонах масового літнього відпочинку). Рівень шахрайства коливаєть ся неістотно. Наприклад, у 1999 р. було зареєстровано 17 тис. та ких злочинів, а у 2000 р. — 16 тис.
Кожний п'ятий злочин в Україні вчиняється особами, які вже вчиняли їх раніше. В 1999 р. цей контингент налічував 49981, а в 2000 р. 47208 осіб. Питома вага неповнолітніх у вчиненні злочинів дорівнює близько 9%.
Широкого поширення набула злочинність, поєднана з нарко тиками. За офіціальними даними, за останні десять років злочини цього різновиду зросли з 11 тис. до 50 тис. у рік. Прогнозується, що в наступні два роки криміногенна ситуація в країні істотно не зміниться.
Йдеться про злочинність усіх видів, у тому числі й професійну. Остання характеризуватиметься омолодженням професійних злочинців, загостренням стосунків між «старими» кримінальними авторитетами і лідерами «нової хвилі» злочинного світу, зростанням пограбувань, розбоїв, вимагань, шахрайства, розкрадань грошових коштів за фальшивими кредитним картками, комп'ютерноїзлочинності. Між тим висловлюється припущення, що після цього настане стабілізація злочинності в цілому і почнеться поступове її зниження.
Одним із компонентів кримінологічної характеристики злочинів, як відомо, є дані про особистісні особливості їх сублєктів. Тому доречним буде розкрити особу професійних злочинців за такими показниками і властивостями, як вік, стать, соціальний статус, психологічні особливості тощо.
292
та^аіквйщ Розділ XVIII. Професійна злочинність та її попередження
Професійний злочинець свій перший злочин вчиняє, як правило, в неповнолітньому віці. Це найчастіше корисливий злочин. У подальшому, ставши на шлях кримінального промислу, він вступає в спілкування і взаємодію зі злочинним світом, особливо в місцях позбавлення волі. Як наслідок цього — спільна участь у систематичних протиправних діях, оволодіння злочинними навичками і вміннями, сприйняття норм злочинної субкультури. Зрештою, подібне несприятливе моральне формування людини приводить її до лав професійних злочинців.
За даними вибіркових досліджень, більшість сучасних професійних злочинців — це люди молодого і середнього віку. Найбільшу частку серед них становлять особи віком 19-35 років (11%.). У крадіжках з проникненням до житла питома вага цієї вікової групи дорівнює 70%, у викраденні антикваріату і культурних цінностей — 90%. Наведені цифри насторожують. Здавалося б, ведення злочинного промислу повинно передбачати наявність широких і міцних знань, навичок і вмінь, чого досягають у зрілому віці. Однак сучасні професіонали помолодшали. Омолодження професійної злочинності свідчить про підвищення ЇЇ суспільної небезпечності.
У складі професійних злочинних угруповань і кланів переважають чоловіки. Жінки проявляють себе в основному в таких формах кримінального професіоналізму, як шахрайство, наркобізнес, надання кримінальних послуг (придбання і збут викраденого, надання інформації для виконавців злочинних посягань тощо).
Раніше професійні злочинці найчастіше вчиняли конкретні злочини поодинці, покладаючись на свої сили і вміння. Професіонали «нової хвилі» віддають перевагу діям у складі групи з чітким розподілом ролей. У таких групах зустрічаються особи, які мають військову, спортивну, економічну освіту.Вони іноді безпосередньо вчиняють злочини, а трапляється — виступають у ролі консультантів, додають у ті чи інші методи і способи вчинення злочинів певної новизни. Наприклад, деякі з грабіжників і розбійників служили свого часу в спец-підрозділах силових відомств; зустрічаються шахраї, які працювали в державній фінансово-банківській системі.
Значну кількість серед кримінальних професіоналів складають ті, хто в момент вчинення злочину не працювали і не навчалися. Таких засуджених в Україні за період з 1987 по 2001 р. збільшилося в шість разів. Зокрема, за даними вибіркових досліджень, серед злодіїв, які вчинили квартирні крадіжки, на час притягнення до
293
Кримінологія. Особлива частина
кримінальної відповідальності не працювало 40%. Частка кишенькових злодіїв, які тривалий час не працювали, — 60%; картонних шахраїв — 70%.
Особи, які стали на шлях злочинного промислу, відмовляються від загальноприйнятих позитивних соціальних норм і набувають нових, властивих для певної антисоціальної групи. Саме ними вони керуються в задоволенні природної психологічної потреби в між- особистісному спілкуванні. У зв'язку з цим становлять певний інте рес морально-психологічні особливості професійних злочинців. Вони віддають перевагу злочинній діяльності перед будь-якою іншою; ділять учасників міжособистісного спілкування на «своїх» і «чужих»; проявляють відчуження і ворожість до оточуючих осіб з правомірною поведінкою; демонструють постійну готовність до створення або використання сприятливої ситуації для вчинення чер гового злочину; проявляють постійну турботу про підтримання і підвищення злочинної «форми» як гарантії успіху в своєму промислі і безпеки; поважають відданість кримінальній общині і вірність своїм «товаришам»; беззаперечно додержуються традицій і норм кримі нальної субкультури. .<• ;•,'•* • :. :',:/н
§ 3. Фактори, причини та умови ,-<.• • -^ > -,,, професійної злочинності
Професійна злочинність, природно, детермінується на загаль-носоціальному рівні, як і вся злочинність у цілому, криміногенними факторами—економічними, соціальними, організаційно-управлінськими, політичними та ін.
До економічних факторів належать такі явища і процеси: скорочення обсягів виробництва в країні, його технічна відсталість; існування в непомірних обсягах тіньової економіки; залучення до неї тією чи іншою мірою значних верств населення через позабан-ківський обіг готівки та вуличну торгівлю, а також інші прояви «хворої» економіки І нестабільної кредитно-фінансової системи.
Криміногенні соціальні фактори — це зниження рівня матеріального забезпечення більшості населення; зменшення можливостей для достатньо легального заробітку; поширеність корупції, соціально-майнові контрасти (йдеться про стрімку поляризацію населення за рівнем прибутків); поширення випадків, коли високий життєвий рівень досягається шляхом порушення законів та інших нормативних актів.
294
і Розділ XVIII. Професійна злочинність та її попередження
У зв'язку з останньою тезою не можна не відмітити, що завдяки вільному ринку, активній зовнішньоторговельній діяльності, вільному обміну інформацією між Україною та іншими країнами в державі набули поширення стандарти життя і споживання, що існують у багатих країнах Європи та Америки. Всі вони стали життєвою метою деяких українців, особливо молоді. Але її досягнення легальним шляхом стає все більш проблематичним і досить часто задовольняється злочинними способами.
Низка негативних явищ є криміногенними факторами організаційно-управлінського характеру: порушення правил охорони державного майна; дезорганізація сфери господарської та банківської діяльності; недоліки в організаційній роботі податкової і митної служб; помилки при призначені службовців на адміністративні посади і керівні посади в господарських структурах тощо.
Не можна не назвати окремі фактори політичного характеру, що погіршують криміногенну обстановку в країні, зокрема, впровадження (на тлі низького рівня життя) платних медичних послуг, навчання у вузах за контрактом, платне одержання житла, низьке пенсійне забезпечення та інші проблеми, вирішення яких перекладається на плечі широких верств населення. Все це призводить до відчуження частини громадян від держави і закону, орієнтує їх на досягнення власного добробуту будь-якими засобами (включаючи й ті, що не схвалюються суспільством). До обставин такого роду можна віднести тривале замовчування державою в радянський період існування професійної злочинності, що сприяло її відтворенню, і недооцінку сучасною Українською державою її підвищеної суспільної небезпечності.
Через дію перелічених факторів у країні загострюється криміногенна ситуація взагалі і збільшується професійна злочинність зокрема.
Причинами ж вчинення конкретних злочинів кримінальними професіоналами необхідно вважати ті певні негативні обставини, притаманні нашій дійсності, під впливом яких у свідомості винних виникають глибокі та стійкі антисуспільні погляди, звички, які породжують у них високий ступінь готовності займатися злочинним промислом. Слід назвати, принаймні, шість таких обставин, що найбільш чітко вимальовуються.
1. Наявність у структурі суспільної свідомості (в свідомості суспільства) таких елементів, як користолюбство, зажерливість, пара-
295
Шй^.™™і;.л;;::!~ -?ттяшКримінологія. Особлива частина ^н>^-^-''>4*ш-.;™': •. -..*$$
справи засуджених, у тому числі Й запеклих професіоналів, що полегшує їм замітати сліди свого кримінального минулого.
Загальновідомі істотні недоліки в діяльності адміністрації місць позбавлення волі з проведення індивідуально-виховної роботи з засудженими, ізоляції кримінальних авторитетів («паханів»), роз'єднання злочинців-рецидивістів, припинення спроб з їх боку встановлювати «свої порядки» в бригадах і загонах та залучати до лав кримінальних угруповань інших засуджених з числа молоді, передавати їм злочинні знання, вміння та традиції. Не можна заперечувати, що місця позбавлення волі впродовж багатьох років були «фабриками» злочинності, «університетами» кримінального професіоналізму. Не в усіх сучасних колоніях і тюрмах вдалося покінчити з такими нездоровими явищами.
Як уже зазначалося, офіційна кримінально-правова статистика не містить необхідних відомостей про професійну злочинність, відсутня й розгорнута інформаційно-аналітична база, яка дозволяє стежити за кримінальними професіоналами. Вони розчиняються в загальній масі злочинного елемента, що ускладнює їх виявлення, вивчення, а також своєчасну профілактику їх незаконної суспіль-но небезпечної діяльності.
Серед умов, що полегшують кримінальний промисел, слід назвати і прорахунки в чинному кримінальному законодавстві. В законі спеціально не передбачено посилення кримінальної відповідальності за злочини, вчинені кримінальними професіоналами. При призначенні покарання не завжди враховуються фактична спеціалізація і систематичність їх злочинної діяльності. Практично виходить так, що настає однакова відповідальність, наприклад, і за одну квартирну крадіжку, і за двадцять, якщо в них відсутня колишня судимість. При подібному підході, безумовно, не спрацьовує ні загальна, ні спеціальна превенція покарання щодо цієї категорії злочинців.