§ 2. Кримінологічна характеристика '•'•• • •»

професійної злочинності

Офіційна кримінально-правова статистика як у колишньому СРСР, так і зараз в Україні не містить повних, безпосередніх відо­мостей про злочини кримінальних професіоналів та їх особу. Оцін­ки кількісно-якісних статистичних показників професійної злочин­ності значною мірою мають відносний характер. Кримінологічний опис масиву злочинності, що розглядається, стає можливим завдя­ки інтерпретації статистичних даних про корисливі і корисливо-насильницькі злочини в цілому і особливо ті, котрі, як правило, вчиняють професійні злочинці: кишенькові і квартирні крадіжки, шахрайство, вимагання, незаконний обіг наркотиків, викрадення автомобілів тощо. Наявність корисливих злочинів, низький рівень їх розкриття і висока латентність тісно взаємопов'язані, як вже зазначалося, з кримінальним професіоналізмом.

При з'ясуванні фактичної картини професійної злочинності потрібно звертатися і до ознаки множинності злочинів, що вчиня­ються особами, встановлювати їх кримінальний «стаж». Однак при цьому слід мати на увазі, що зустрічаються численні випадки, коли велика кількість професійних злочинців, тривалий час вчиняючи однорідні злочини, не потрапляють в поле зору правоохоронних органів. Наприклад, у спеціально відібраній для аналізу групі зло­чинців було встановлено, що 60% з них не були засуджені, хоча систематично вчиняли злочини протягом двох і більше років. Се­ред шахраїв більше половини не були засуджені, з кишенькових злодіїв — понад 15%. Серед інших категорій корисливих і корис­ливо-насильницьких злочинців, що тривалий час проявляли кримі­нальну активність, були також численні факти, коли їм вдавалося уникнути притягнення до кримінальної відповідальності.

Непрямо про професійну злочинність можна зробити висновки шляхом детального аналізу статистичних даних, про загальний і особливо про спеціальний рецидив, який є очевидною ознакою кримінального професіоналізму. Загальний рецидив корисливих злочинів досить високий і коливається від 15% до 20%.

щ- 291

1'Кримінологія. Особлива частина

Збирання даних про професійну злочинність здійснюється і шляхом проведення вибіркових досліджень в окремих регіонах, а також шляхом обстеження деяких категорій злочинців.

Вивчення професійної злочинності пов'язано з певними трудно­щами, що є наслідком поверхового характеру теперішньої криміналь­но-правової статистики і недостатньої репрезентативності (показо-вості) вибіркових досліджень, що здійснюються. Але іншого вихо­ду поки що немає. Тому, спираючись на зазначені прийоми і методи, покажемо у загальних рисах стан і динаміку злочинності в Україні з 1986 по 2001 р., інтерпретуючи їх щодо професійної злочинності.

1. У цей період відмічається значний рівень корисливих і корис­ ливо-насильницьких посягань. За вибірковими даними і з урахуван­ ням експертних оцінок, в останні шість-сім років зросла кількість кишенькових крадіжок (в основному у великих містах та південних зонах масового літнього відпочинку). Рівень шахрайства коливаєть­ ся неістотно. Наприклад, у 1999 р. було зареєстровано 17 тис. та­ ких злочинів, а у 2000 р. — 16 тис.

2. Кожний п'ятий злочин в Україні вчиняється особами, які вже вчиняли їх раніше. В 1999 р. цей контингент налічував 49981, а в 2000 р. 47208 осіб. Питома вага неповнолітніх у вчиненні злочинів дорівнює близько 9%.

3. Широкого поширення набула злочинність, поєднана з нарко­ тиками. За офіціальними даними, за останні десять років злочини цього різновиду зросли з 11 тис. до 50 тис. у рік. Прогнозується, що в наступні два роки криміногенна ситуація в країні істотно не зміниться.

Йдеться про злочинність усіх видів, у тому числі й професійну. Остання характеризуватиметься омолодженням професійних зло­чинців, загостренням стосунків між «старими» кримінальними авто­ритетами і лідерами «нової хвилі» злочинного світу, зростанням погра­бувань, розбоїв, вимагань, шахрайства, розкрадань грошових коштів за фальшивими кредитним картками, комп'ютерноїзлочинності. Між тим висловлюється припущення, що після цього настане стабілізація злочинності в цілому і почнеться поступове її зниження.

Одним із компонентів кримінологічної характеристики зло­чинів, як відомо, є дані про особистісні особливості їх суб^лєктів. Тому доречним буде розкрити особу професійних злочинців за та­кими показниками і властивостями, як вік, стать, соціальний ста­тус, психологічні особливості тощо.

292

та^аіквйщ Розділ XVIII. Професійна злочинність та її попередження

Професійний злочинець свій перший злочин вчиняє, як прави­ло, в неповнолітньому віці. Це найчастіше корисливий злочин. У подальшому, ставши на шлях кримінального промислу, він вступає в спілкування і взаємодію зі злочинним світом, особливо в місцях позбавлення волі. Як наслідок цього — спільна участь у система­тичних протиправних діях, оволодіння злочинними навичками і вміннями, сприйняття норм злочинної субкультури. Зрештою, по­дібне несприятливе моральне формування людини приводить її до лав професійних злочинців.

За даними вибіркових досліджень, більшість сучасних профе­сійних злочинців — це люди молодого і середнього віку. Найбільшу частку серед них становлять особи віком 19-35 років (11%.). У кра­діжках з проникненням до житла питома вага цієї вікової групи до­рівнює 70%, у викраденні антикваріату і культурних цінностей — 90%. Наведені цифри насторожують. Здавалося б, ведення злочин­ного промислу повинно передбачати наявність широких і міцних знань, навичок і вмінь, чого досягають у зрілому віці. Однак сучасні професіонали помолодшали. Омолодження професійної злочин­ності свідчить про підвищення ЇЇ суспільної небезпечності.

У складі професійних злочинних угруповань і кланів переважа­ють чоловіки. Жінки проявляють себе в основному в таких формах кримінального професіоналізму, як шахрайство, наркобізнес, надан­ня кримінальних послуг (придбання і збут викраденого, надання інформації для виконавців злочинних посягань тощо).

Раніше професійні злочинці найчастіше вчиняли конкретні зло­чини поодинці, покладаючись на свої сили і вміння. Професіонали «нової хвилі» віддають перевагу діям у складі групи з чітким розпо­ділом ролей. У таких групах зустрічаються особи, які мають військо­ву, спортивну, економічну освіту.Вони іноді безпосередньо вчиняють злочини, а трапляється — виступають у ролі консультантів, додають у ті чи інші методи і способи вчинення злочинів певної новизни. На­приклад, деякі з грабіжників і розбійників служили свого часу в спец-підрозділах силових відомств; зустрічаються шахраї, які працювали в державній фінансово-банківській системі.

Значну кількість серед кримінальних професіоналів складають ті, хто в момент вчинення злочину не працювали і не навчалися. Таких засуджених в Україні за період з 1987 по 2001 р. збільшило­ся в шість разів. Зокрема, за даними вибіркових досліджень, серед злодіїв, які вчинили квартирні крадіжки, на час притягнення до

293

Кримінологія. Особлива частина

кримінальної відповідальності не працювало 40%. Частка кишень­кових злодіїв, які тривалий час не працювали, — 60%; картонних шахраїв — 70%.

Особи, які стали на шлях злочинного промислу, відмовляються від загальноприйнятих позитивних соціальних норм і набувають нових, властивих для певної антисоціальної групи. Саме ними вони керуються в задоволенні природної психологічної потреби в між- особистісному спілкуванні. У зв'язку з цим становлять певний інте­ рес морально-психологічні особливості професійних злочинців. Вони віддають перевагу злочинній діяльності перед будь-якою іншою; ділять учасників міжособистісного спілкування на «своїх» і «чужих»; проявляють відчуження і ворожість до оточуючих осіб з правомірною поведінкою; демонструють постійну готовність до створення або використання сприятливої ситуації для вчинення чер­ гового злочину; проявляють постійну турботу про підтримання і підвищення злочинної «форми» як гарантії успіху в своєму промислі і безпеки; поважають відданість кримінальній общині і вірність своїм «товаришам»; беззаперечно додержуються традицій і норм кримі­ нальної субкультури. .<• ;•,'•* • :. :',:/н

§ 3. Фактори, причини та умови ,-<.• • -^ > -,,, професійної злочинності

Професійна злочинність, природно, детермінується на загаль-носоціальному рівні, як і вся злочинність у цілому, криміногенни­ми факторами—економічними, соціальними, організаційно-управ­лінськими, політичними та ін.

До економічних факторів належать такі явища і процеси: ско­рочення обсягів виробництва в країні, його технічна відсталість; існування в непомірних обсягах тіньової економіки; залучення до неї тією чи іншою мірою значних верств населення через позабан-ківський обіг готівки та вуличну торгівлю, а також інші прояви «хворої» економіки І нестабільної кредитно-фінансової системи.

Криміногенні соціальні фактори — це зниження рівня матері­ального забезпечення більшості населення; зменшення можливос­тей для достатньо легального заробітку; поширеність корупції, со­ціально-майнові контрасти (йдеться про стрімку поляризацію насе­лення за рівнем прибутків); поширення випадків, коли високий життєвий рівень досягається шляхом порушення законів та інших нормативних актів.

294

і Розділ XVIII. Професійна злочинність та її попередження

У зв'язку з останньою тезою не можна не відмітити, що завдя­ки вільному ринку, активній зовнішньоторговельній діяльності, вільному обміну інформацією між Україною та іншими країнами в державі набули поширення стандарти життя і споживання, що існу­ють у багатих країнах Європи та Америки. Всі вони стали життє­вою метою деяких українців, особливо молоді. Але її досягнення легальним шляхом стає все більш проблематичним і досить часто задовольняється злочинними способами.

Низка негативних явищ є криміногенними факторами організа­ційно-управлінського характеру: порушення правил охорони дер­жавного майна; дезорганізація сфери господарської та банківської діяльності; недоліки в організаційній роботі податкової і митної служб; помилки при призначені службовців на адміністративні по­сади і керівні посади в господарських структурах тощо.

Не можна не назвати окремі фактори політичного характеру, що погіршують криміногенну обстановку в країні, зокрема, впроваджен­ня (на тлі низького рівня життя) платних медичних послуг, навчання у вузах за контрактом, платне одержання житла, низьке пенсійне за­безпечення та інші проблеми, вирішення яких перекладається на плечі широких верств населення. Все це призводить до відчуження частини громадян від держави і закону, орієнтує їх на досягнення власного добробуту будь-якими засобами (включаючи й ті, що не схвалюються суспільством). До обставин такого роду можна відне­сти тривале замовчування державою в радянський період існуван­ня професійної злочинності, що сприяло її відтворенню, і недооцін­ку сучасною Українською державою її підвищеної суспільної небез­печності.

Через дію перелічених факторів у країні загострюється кримі­ногенна ситуація взагалі і збільшується професійна злочинність зокрема.

Причинами ж вчинення конкретних злочинів кримінальними професіоналами необхідно вважати ті певні негативні обставини, притаманні нашій дійсності, під впливом яких у свідомості винних виникають глибокі та стійкі антисуспільні погляди, звички, які по­роджують у них високий ступінь готовності займатися злочинним промислом. Слід назвати, принаймні, шість таких обставин, що найбільш чітко вимальовуються.

1. Наявність у структурі суспільної свідомості (в свідомості сус­пільства) таких елементів, як користолюбство, зажерливість, пара-

295

Шй^.™™_і;.л;;_::!~ -?ттяшКримінологія. Особлива частина ^н>^-^-''>4*ш-.;™': •. -..*$$

справи засуджених, у тому числі Й запеклих професіоналів, що по­легшує їм замітати сліди свого кримінального минулого.

Загальновідомі істотні недоліки в діяльності адміністрації місць позбавлення волі з проведення індивідуально-виховної роботи з засудженими, ізоляції кримінальних авторитетів («паханів»), роз'­єднання злочинців-рецидивістів, припинення спроб з їх боку встанов­лювати «свої порядки» в бригадах і загонах та залучати до лав кри­мінальних угруповань інших засуджених з числа молоді, передавати їм злочинні знання, вміння та традиції. Не можна заперечувати, що місця позбавлення волі впродовж багатьох років були «фабриками» злочинності, «університетами» кримінального професіоналізму. Не в усіх сучасних колоніях і тюрмах вдалося покінчити з такими не­здоровими явищами.

Як уже зазначалося, офіційна кримінально-правова статистика не містить необхідних відомостей про професійну злочинність, відсутня й розгорнута інформаційно-аналітична база, яка дозволяє стежити за кримінальними професіоналами. Вони розчиняються в загальній масі злочинного елемента, що ускладнює їх виявлення, вивчення, а також своєчасну профілактику їх незаконної суспіль-но небезпечної діяльності.

Серед умов, що полегшують кримінальний промисел, слід назва­ти і прорахунки в чинному кримінальному законодавстві. В законі спеціально не передбачено посилення кримінальної відповідальності за злочини, вчинені кримінальними професіоналами. При призна­ченні покарання не завжди враховуються фактична спеціалізація і систематичність їх злочинної діяльності. Практично виходить так, що настає однакова відповідальність, наприклад, і за одну квартирну крадіжку, і за двадцять, якщо в них відсутня колишня судимість. При подібному підході, безумовно, не спрацьовує ні загальна, ні спеціаль­на превенція покарання щодо цієї категорії злочинців.