§ 3. Система кримінологічної науки

Кримінологічні знання складалися протягом багатьох віків. На сьогоднішній день вони за своїм обсягом становлять величезний науковий і практичний матеріал. У зв'язку з цим виникає необ­хідність надати їм чітку систему. Без такої системи, природно, ви­никають труднощі у засвоєнні цих знань та їх подальшому розвит­ку. Отже, її наявність диктується і теоретичними, і, головне, педа-

17

Кримінологія. Загальна частина

гогічними міркуваннями, оскільки це сприяє вдосконаленню вик­ладання кримінології.

Система кримінологічної науки — це розчленування, розді­лення єдиних кримінологічних знань на однорідні компактні частини (блоки), внутрішньо узгоджені між собою.

В роки становлення кримінології за радянських часів і в моно­графічній, і в навчальній літературі питання про її систему або вза­галі замовчувалося, або не висвітлювалося належним чином. По­дібне становище певною мірою можна пояснити порівняльною но­визною розробки кримінологічних проблем в ті роки, відсутністю необхідних матеріалів прикладної кримінології, режимним станом кримінально-правової статистики.

Зараз кримінологічну науку поділяють на окремі складові час­тини за різними підставами (критеріями): за елементами її предме­та, рівнем узагальнення науково-практичної інформації, особливо­стями контингенту злочинців, залежно від специфіки їх антисоці­альної спрямованості І злочинної мотивації. Дійсно, перелічені підстави у своїй сукупності можуть бути використані як взаємодо­повнюючі системоутворюючі критерії.

За рівнем узагальнення науково-практичної інформації вбачається можливим розчленувати кримінологію на Загальну і Особливу частини.

У Загальній частині кримінологічні явища і поняття аналізують­ся глобально, узагальнено, без виділення специфіки окремих видів (груп) злочинів, її система в свою чергу складається з проблем, що становлять предмет кримінологічної науки. Ці проблеми були пе­релічені в § 2 цього розділу. Крім цього, до Загальної частини на­лежить науково-інформаційний матеріал про становлення криміно­логічної науки, її методологію і методику, кримінологічне плануван­ня і прогнозування злочинності в масштабі країни та окремих її регіонів.

В Особливій частині розглядаються окремі часткові криміно­логічні теорії, що пояснюють закономірності певних видів (груп) злочинів. Останні поділяються за особливостями антисоціальної спрямованості і злочинної мотивації винних (наприклад, насиль­ницькі, корисливі злочини, злочини необережні) і за особливостя­ми контингенту злочинців (наприклад, злочинність неповнолітніх, групова, рецидивна, професійна злочинність).

Рівень узагальнення в Особливій частині значно нижчий, ніж в Загальній. Вона більш динамічна, бо безпосередньо відображає

18

шмйШіі!;;™?«г-ііг Розділ /. Поняття, предмет і система кримінології ^^«^далиш

часто змінювану криміногенну ситуацію в країні, а також зміну змісту факторів, причин і умов злочинності та окремих злочинів, У цій частині кримінології наводиться кримінологічна характери­стика окремих видів (груп) злочинів, описуються гіричинно-на-слідкові комплекси, що їх обумовлюють, викладаються заходи щодо їх попередження.

Значення Особливої частини полягає в тому, що вона, з одного боку, забезпечує, підживлює загальнокримінологічні теорії фактич­ним матеріалом, а з іншого — озброює правоохоронні органи ре­комендаціями, спрямованими на вдосконалення їх діяльності щодо зниження окремих злочинів у державі.

В Особливій частині цього підручника дається кримінологічна характеристика і розглядаються питання детермінації та поперед­ження найбільш поширених злочинів у країні, а саме:

• насильницької злочинності проти життя і здоров'я особи; '• -хуліганства;

• злочинності в економічній сфері; --¹'

• злочинності в місцях позбавлення волі;

• організованої злочинності;

• злочинності неповнолітніх І молоді, '°

• злочинів у сфері службової діяльності; - - злочинності жінок;

^; - рецидивної злочинності;

• професійної зпочинності, '* ' ^г

• злочинів, учинених з необережності. ^т '

Розділ Методологія і методи кримінології