Міністерство освіти і науки України . Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Кримінологія Загальна та Особлива частини

За редакцією професора /. М. Даньшина

Затверджено Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів

Харків

«Право»

2003

ББК 67.6 К82

Підручник підготовлений викладачами кафедри

кримінології і кримінально-виконавчого права

Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

Гриф «Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів»

Рецензенти:

В. С. Зелепецький, доктор юридичних наук, професор, член-кореспон-

дент Академії правових наук України,

О. М. Костенко, доктор юридичних наук, професор,

/. К. Туркевич, доктор юридичних наук, професор

Автори підручника:

професор /. М. Даньшин (передмова, розділи 1-У!, X, XIII, XVIII), професор В. Б. Голіна (розділи VII, IX, XII, XVI, XVII), доцент О. Г. Каяьмап (розділи VIII, XI, XIV, XV), доцент О. В. Лисодєд (розділ XIX).

Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [Підручник К 82 для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] /1. М. Дань­шин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд; За ред. проф. І. М. Даньшина. - Харків: Право, 2003. - 352 с.

ІЗВК 966-7146-75-8

У Загальній частині підручника розглядаються предмет, методологія і методи кримінологічної науки, поняття злочинності та її вимірювання, детермінація зло­чинності і окремих злочинів, особа злочинця, попередження злочинності, кримі­нологічне прогнозування і планування заходів протидії злочинності.

В Особливій частині висвітлюються кримінологічна характеристика найбільш поширених злочинів, причини та умови їх вчинення, а також проблеми їх попередження.

Для студентів, аспірантів і викладачів юридичних вищих навчальних закладів освіти, практичних працівників правоохоронних органів.

ББК 67.6

IЗВN 966-7146-75-8

© І. М- Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Каль­ман, О. В. Лисодсд, 2003 © «Право», 2003

ПЕРЕДМОВА

В навчальних планах переважної більшості вищих навчальних закладів юридичного профілю нашої країни передбачене читання такої дисципліни, як кримінологія. Це обгрунтоване і розумне рішення. Воно безпосередньо випливає з Державної програми роз­витку юридичної освіти в Україні, а також з положень офіційної дер­жавної кримінальної політики, тобто доктринальної політики дер­жави у сфері стримування злочинності.

Пояснення цьому криється в тому, що в цей час у боротьбі зі злочинними посяганнями недостатньо знати правила кваліфікації злочинів і призначення покарання за їх вчинення, треба не тільки бути навченим процесуальним і криміналістичним правилам розк­риття, розслідування і розгляду кримінальних справ. Практичний працівник-юрист, крім цього, повинен бути озброєний методикою, прийомами виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню зло­чинів, брати активну участь у межах своєї компетенції в розробці і реалізації заходів щодо їх попередження. В противному разі пра­цівники кримінальної юстиції не повною мірою, однобічно вико­нують покладені на них обов'язки щодо подолання злочинності.

У зв'язку з цим випускникам юридичних вищих навчальних зак­ладів необхідно прищепити кримінологічне мислення, дати різнобічні кримінологічні знання, оволодівши якими вони не розглядатимуть боротьбу зі злочинністю з спрощених, вузьких позицій.

Подібне завдання покладене на навчальний курс з кримінології, мета якого полягає в тому, щоб майбутній фахівець-юрист:

• мав науково обґрунтоване уявлення про соціально-правову сутність злочинності;

• мав у своєму розпорядженні різнобічну кримінологічну ха­ рактеристику злочинців;

ф -знав причинно-наслідкові комплекси, що обумовлюють окремі види злочинів;

• був ознайомлений з методикою проведення кримінологічних досліджень в територіальному розрізі, на окремому об'єкті та в інших напрямах;

• умів грамотно складати профілактичні документи;

• чітко уявляв місце в системі кримінолого-попереджувальної діяльності спеціалізованих державних органів, різних недержавних структур і громадських формувань, а також їх обов'язки;

• зі знанням справи міг реалізовувати на місцях комплексно- цільові програми попередження злочинів;

• умів «правильно читати офіційну кримінально-правову стати­ стику» — аналізувати рівень, структуру і динаміку злочинності вза­ галі по кращі і в окремих регіонах.

Одержані під час вивчення кримінології знання дадуть мож­ливість практикуючому юристу виконувати свої функції по зміцнен­ню правопорядку і, зокрема, по боротьбі зі злочинністю більш ква­ліфіковано, на сучасній науковій основі.

Слід підкреслити і ту обставину, що вивчення такої складної комплексної науки, якою є кримінологія, вимагає від студентів знан­ня окремих положень соціології, психології, педагогіки та інших суспільних наук, що, зрозуміло, істотно розширить їх професійний і загальний кругозір. Юрист — містка професія. Він повинен во­лодіти різноманітними знаннями. Цьому також сприяє викладання кримінології.

За останні роки в Україні не було видано повноцінного підруч­ника з кримінології. Деякі навчальні заклади публікували лише навчальні посібники з окремих її частин.

Автори цього підручника спробували написати його з урахуван­ням сучасного розвитку кримінологічної науки, з позицій нового українського законодавства, беручи до уваги реальний стан кримі­ногенної обстановки в нашій країні, яка, треба сказати., в окремі періоди не відзначалася особливим благополуччям.

Сподіваємося, що пропонований підручник стане надійною підтримкою для студентів в опануванні кримінологією.

/. М.Даньїиин, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України

ЗАГАЛЬНА _

^^-л. М-Л. -Л. Ж** Л. Л-^-Я. -Ш-*. -Ж ^^^^''/ї-л^'-Л^і^і-Ц-'-Х

ЧАСТИНА

Розділ

Поняття, предмет і система кримінології

^ § 1. Поняття і визначення кримінології

Ефективна боротьба зі злочинністю, як свідчать теорія і давня практика багатьох країн, можлива і необхідна в двох тісно пов'я­заних між собою напрямах. По-перше, це застосування передбаче­ного кримінальним законом покарання до осіб, які вже вчинили злочини; по-друге — попередження державою і суспільством ще не вчинених, але вірогідних суспільне небезпечних проявів.

Відповідно до цих двох практичних напрямів у боротьбі зі зло­чинністю в теорії права склалися дві наукові галузі, покликані роз­робляти проблеми її подолання. Перша заснована переважно на юридико-догматичному методі вивчення злочинів. Вона, являючи собою сукупність (систему) правових ідей, принципів і поглядів, розробляється теорією кримінального права. Друга випливає з юри-дико-соціологічного вчення, в основі якого містяться конкретно-соціологічні методи вивчення таких явищ, як злочинність, особа злочинця, попередження злочинів. Ця самостійна система уявлень і концепцій охоплюється кримінологічною наукою.

Кожній із згаданих наукових галузей притаманні окреслені і до того ж різні завдання. Завданням кримінального права є теоретична розробка вчення про кримінальний закон, проблем кримінальної відповідальності та окремих її інститутів (злочин, форми вини, спів­участь, стадії злочинної діяльності, покарання, порядок його призна­чення тощо), а також встановлення і аналіз юридичних ознак окре­мих складів злочинів і санкцій, що застосовуються за їх вчинення.

Кримінологія. Загальна частина ж''"¹ •'•.'..•••*«*•№'••• г: ;

До завдання кримінології належать: а) філософське, соціологіч­не, психологічне осмислення злочинності, її природи, самої її сут­ності; б) комплексний аналіз процесів і явищ, з якими пов'язані існування і відтворення злочинності; в) поглиблене вивчення осо­би злочинця; г) розробка відповідних рекомендацій (заходів), спря­мованих на попередження окремих видів і груп злочинів.

У кримінології велика увага приділяється конкретним життєвим фактам і спостереженням. Але не менше місце відводиться в ній теоретичним побудовам філософського, соціологічного і правово­го характеру. Тому кримінологія являє собою одночасно і практич­ну, і академічну науку. Науковий опис великого емпіричного мате­ріалу неможливий у відсутності теорії. Без теорії немає науки.

Що стосується терміна «кримінологія», то він складається з двох слів: латинського «сгїтеп» (злочин) і грецькою «1о§оз» (вчення, поняття), і в загалі перекладається як «вчення про злочин». У нау­ковий обіг цей термін був уведений в 1885 р., коли італійський вче­ний Р. Гарофало опублікував книгу про так звані «природні» і «штучні» злочини, назвавши її «Кримінологія». Згодом у зв'язку з розвитком кримінологічних знань і відокременням їх у системі наук даний термін одержав більш широке значення і вживається тепер в значенні «наука про злочинність».

Злочинність і окремі злочини являють собою соціальні і разом з тим кримінально-правові поняття. Тому кримінологія знаходиться на стику правових, суспільних і психологічних наук: права, соціології та прикладних галузей психології. В цьому зв'язку виникає питання про природу кримінології. Допускалися і зараз допускаються тверд­ження, що кримінологія — це наука суто юридична. Існують уявлен­ня щодо неї як про науку соціологічну, так звану соціологію злочин­ності (особливо це характерно для американських учених та їх при­бічників). І, нарешті, одержала значне поширення думка, згідно з якою кримінологія є наукою комплексною. Вона для обґрунтування власних положень і розроблення практичних рекомендацій широко використовує статистичну методику, емпіричну соціологію та со­ціальну екологію, а також психологічні знання.

З першою думкою, вважаємо, погодитися не можна, тому що такі явища, котрі вивчаються кримінологією, як фактори (детермі­нація) злочинності, «механізм» одиничної злочинної поведінки, за-гальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи попередження злочинності, окремих злочинів і низка інших явищ, не вміщують-

*>:н»:,.„_:: < Розділ І. Поняття, предмет і система кримінології

ся повністю в межі правових, зокрема кримінально-правових, відно­син. Якщо визнати, що кримінологія — наука соціологічна, то тоді вона буде штучно ізольована від юридичних наук — кримінально­го, адміністративного права та інших галузей права, які роблять свій істотний внесок у вирішення проблем злочинності. Більш того, при такому підході виникають неясність, невизначеність у встановленні предмета, меж і обсягів кримінологічних досліджень.

Тому напрошується єдино вірний висновок, що кримінологія за своєю природою — наука комплексна. У ній наведені і юридичний, і соціологічний, і психологічний, й інші пласти теоретичних поло­жень, а також практичної інформації. Причому соціолого-емпірич-ний і психолого-прикладний матеріал описується, аналізується, осмислюється з позицій права. Крім того, привносячи в право певні соціологічні, психологічні, педагогічні, економічні знання і знання інших суспільних наук, кримінологія розширює свої можливості у вивченні всієї системи злочинності І проблем її попередження.

Отже, кримінологія являє собою комплексну науку про за­ кономірності злочинності та її конкретних проявів, особу зло­ чинця, фактори, причини і умови, що породжують та визнача­ ють злочинність і окремі злочинні посягання, а також про фор­ ми і методи соціального і нормативного впливу на них з метою контролю за цими негативними явищами. ^ ,о ,

•'•: , _:(Ч'Т.. •