§ 4. Особливості особи і поведінки потерпілих та їх роль у «механізмі» вчинення конкретного злочину

Вчинення значної кількості злочинів залежить не тільки від зло­чинця, а й від потерпілої особи внаслідок їх взаємодії. За висловом Гегеля, для вчинення злочину необхідні принаймні двоє — винний та потерпілий. На певних етапах злочинного посягання вони взає­модіють, а нерідко прямо «співпрацюють». Причому потерпілий відіграє не останню роль у процесі зародження, розвитку і вирішен­ня криміногенної ситуації.

За вибірковими даними, «механізм» конкретного злочину був по­в'язаний з особою і поведінкою потерпілого у кожному другому разі побутового насильницького злочину, у кожному третьому разі зґвал­тування, у двох випадках з п'яти при вчиненні автотранспортних злочинів, у восьми випадках з десяти при вчиненні кримінальне караного шахрайства.

В останні тридцять років проблеми особи і поведінки потерпілих від злочинів стали предметом кримінальної вІктимності. Віктимоло­гія в буквальному перекладі з латинського (уіси'пта — жертва) і грець­кого (1о§оз — вчення) означає вчення про жертву. Основними вихід­ними поняттями віктимології є «жертва», «віктимність», «віктимізація».

Жертва злочину з точки зору кримінальної віктимології — це потерпіла фізична особа незалежно від того, чи визнана вона по­терпілою у кримінально-процесуальному порядку і чи оцінює себе такою суб'єктивно. Поняття жертви аналогічно поняттю потерпі­лого. Головне міститься тут у тому, щоб потерпілий був одним з елементів криміногенної ситуації і своєю поведінкою певною мірою сприяв злочину. Його необачна, ризикована, легковажна, розбеще­на, аморальна, неправомірна поведінка може полегшити, спровоку­вати злочин проти нього самого, оскільки він може істотно впли­вати на мотивацію злочинної поведінки винного. І в той же час зва­жена, правомірна, передбачлива поведінка людини, яка опинилася в криміногенній ситуації, здатна відвернути злочинне посягання на неї або звести його до мінімуму.

Віктимність — це підвищений ступінь схильності тієї чи іншої особи до того, щоб стати потерпілою, жертвою злочину внаслідок притаманних їй якостей (властивостей). Це поняття означає одно­часно і певне явище, і спосіб дій людини.

Загальна разова віктимність властива будь-якому громадянинові. В принципі, у суспільстві, в якому існує злочинність, потерпілим

90

Розділ VI. Причини і умови окремого (одиничного) злочину

від злочину може стати кожний його член через обставини різного роду. Однак кримінологію цікавить постійна підвищена віктимність (так би мовити, супервіктимність) окремих осіб як соціальне зумов­лена властивість їх особистості. Мається на увазі їх «здатність» стати жертвою злочину в обстановці, коли такий вихід міг бути об'єктивно відвернутий. Інакше кажучи, нездатність протистояти злочинцю, уникнути небезпеки там, де вона об'єктивно могла бути відвернена. Чим більшою є ймовірність людини стати жертвою зло­чину, тим більшою віктимністю вона наділена.

Під віктимізацією розуміються процес перетворення особи на реальну жертву злочину, а також зміст і результат такого процесу.

Ступінь віктимІзацІЇ особи залежить від статі, віку, освіти, про­фесійної зайнятості, її морально-психологічних особливостей і ха­рактеру злочинів, що вчиняються при цьому.

Зокрема, більш віктимними є чоловіки, ніж жінки. Причому особи чоловічої статі частіше виявляються потерпілими від хуліган­ства І злочинів проти особи; а потерпілими від шахрайства та інших корисливих злочинів — жінки.

Особливу віктимну групу становлять неповнолітні. В цьому віці люди відрізняються емоційною нестійкістю, відсутністю життєво­го досвіду, що заважає обрати належний варіант поведінки в склад­них і неординарних життєвих ситуаціях.

Підвищена віктимність характерна і для осіб похилого віку, що обумовлюється віковими, фізичними і психічними змінами (фізич­на слабкість і немічність, хворобливі явища, пов'язані з віком, по­гіршенням пам'яті і т.под.).

Низький рівень освіти ускладнює життєву орієнтацію в багатьох життєвих ситуаціях, які використовують злочинці. Значною віктимні­стю відрізняються особи певних професій, пов'язаних з ризиком по­сягання на них (наприклад, інкасатори, водії таксі, касири торгових підприємств, особи, які виконують обов'язки з охорони громадського — порядку, суб'єкти індивідуальної трудової діяльності тощо).

Ступінь віктимної уразливості багато в чому залежить від мо­рально-психологічних особливостей особи, якщо вони проявляють­ся в аморальній і протиправній поведінці (наприклад, статева роз­бещеність, жадність, некритичність, схильність до непомірного вживання алкоголю, грубе порушення моральних норм і правових заборон і т.под.). Зміст віктимізації прямо залежить від характеру злочинів, що вчиняються.

91

•І ....•ййаив»^:-, ::»>к!.^!вш* Кримінологія. Загальна частина

Так, щодо умисних вбивств потерпілі у 41% випадків перебува­ли у стані алкогольного сп'яніння, майже половина з них вживали спиртні напої разом із злочинцем. 65,2% жертв напередодні вчинен­ня насильницьких злочинів поводилися зухвало, були ініціаторами скандалів і бійок, принижували і ображали майбутнього злочинця.

Наведемо описання потерпілих від зґвалтувань. Більше трети­ни жертв від зґвалтувань були у момент посягання в стані сп'янін­ня. Потерпілі від злочинів даного виду були нерозбірливими у вста­новленні знайомств, необачними і легковажними. Іноді їх власна поведінка слугувала поштовхом, мотивом до вчинення насильства. Третина потерпілих з власної волі опинилися в ситуації, яка об'єк­тивно створює можливість посягання (відвідування ресторану в компанії з випадковим знайомим, згода після цього відвідати його окрему квартиру).

У справах про необережні злочини характерним є порушення потерпілим правил безпеки руху або експлуатації джерел підвище­ної небезпеки.

Віктимна поведінка потерпілого в механізмі злочинної поведі­нки може бути і нейтральною, і провокаційною. Але і в тому, і в іншому випадку вона відіграє не останню роль у виникненні у вин­ного наміру вчинити злочинне посягання, полегшує при цьому його криміногенну мотивацію, сприяє остаточному вибору ним злочин­ного варіанта поведінки, істотно впливає на настання злочинного результату. Отже, «вина» таких потерпілих при вчиненні злочину проти них самих є цілком очевидною.

Між тим, хоча жертва злочину тією або іншою мірою причетна до злочинного акту, питання про її відповідальність за злочин, що відбувся, природно, знімається. Кримінальну відповідальність за вчинений злочин несе тільки суб'єкт злочину. При цьому суд дає оцінку поведінці потерпілого і враховує її при визначенні виду, міри відповідальності і покарання винному. Кримінальний кодекс Украї­ни 2001 р. (п. 7 ст. 66) встановлює як пом'якшуючу відповідальність обставину вчинення злочину під впливом сильного душевного хви­лювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого.

Вивчення особи і поведінки потерпілих, по-перше, має на меті пояснити вплив віктимності на «механізм» конкретного злочину і, по-друге, запропонувати ефективні та диференційовані заходи щодо віктимологічної профілактики. Останні дозволяють вести бороть-

92

_;> Розділ VI. Причини і умови окремого (одиничного) злочину

бу зі злочинністю одночасно двояким шляхом, а саме: шляхом змен­шення злочинців І шляхом зменшення кількості осіб, які внаслідок індивідуальних особливостей можуть за наявності відомих обста­вин стати жертвами злочинів.

Практика пропонує в даний час значний набір заходів віктимо-логічної профілактики. Це виготовлення і розповсюдження спе­ціальних пам'яток — застережень про те, як уберегтися від злочин­ця, щоб не стати жертвою злочину; повідомлення громадян через ЗМІ про факти вчинення певного роду злочинів, які мають місце на даній території, про типові дії злочинців при цьому, а також пора­ди, як слід поводитись у випадках зустрічі зі злочинцями; розроб­ка технічних заходів захисту громадян, їх особистості і майна; вжит­тя заходів щодо належного освітлення вулиць, скверів, під'їздів будинків; наближення міліцейських постів до місць, де частіше за все вчиняються злочини; проведення цілеспрямованих бесід з бать­ками і школярами про поведінку дітей в умовах криміногенної си­туації і роз'яснення правил вуличного руху; відповідний інструктаж касирів магазинів, водіїв таксі та інших осіб, діяльність яких пов'я­зана з ризиком стати жертвою злочину; у випадках, коли віктимність пов'язана з негативними моральними характеристиками, антигро­мадськими якостями Індивідів першорядне значення мають виховні заходи, зорієнтовані на корекцію їх особистості, заходи, спрямовані на забезпечення нагляду і лікування осіб, віктимність яких вини­кає через наявність у них патологічних відхилень, та ін.

Розділ

: І * , • ' щ, хпгт ' •.-•••- -*<•-

г. VII Попередження злочинності