- •Кримінологія Загальна та Особлива частини
- •§ 2. Предмет кримінологічної науки
- •§ 3. Система кримінологічної науки
- •§ 1. Методологія кримінологічної науки
- •§ 1. Поняття злочинності та її визначення
- •§ 2. Кількісно-якісні вимірювання злочинності
- •§ 3. Латентність злочинності '
- •§ 4. Системний підхід до вивчення злочинності
- •§ 1. Поняття криміногенної детермінації
- •§ 2 . Фактори злочинності
- •§ 1. Поняття особи злочинця
- •§ 2. Структура особи злочинця
- •§ 3. Типологія злочинців
- •§ 1. Причини окремого злочину
- •§ 2. Умови, що сприяють вчиненню злочинів
- •§ 3. Криміногенна ситуація та її місце , ,,' в «механізмі» конкретного злочину , ,
- •§ 4. Особливості особи і поведінки потерпілих та їх роль у «механізмі» вчинення конкретного злочину
- •§ 1. Поняття попередження злочинності та класифікація попереджувальних заходів
- •§ 2. Об'єкт попередження злочинності
- •§ 4. Організація і управління процесом : попередження злочинності
- •§ 1. Поняття, завдання і види кримінологічного прогнозування
- •§ 2. Поняття, завдання і види кримінологічного планування
- •IX, Насильницька злочинність протії життя і здоров'я особищ&т та її попередження
- •§ 2. Криміногенні явища і процеси, які детермінують насильницькі злочини проти життя і здоров'я особи
- •§ 3. Попередження насильницької злочинності проти життя і здоров'я особи
- •6 Кримінологія |51
- •§ 2. Фактори, причини та умови хуліганства , . .,.
- •§ 3. Попередження хуліганства ,,
- •XI Економічна злочинність
- •§ 1. Поняття, ознаки і види економічної злочинності
- •§ 4. Попередження економічної злочинності
- •§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика злочинності у місцях позбавлення волі
- •§ 2. Криміногенні фактори злочинності у місцях позбавлення волі
- •§ 1. Поняття організованої злочинності
- •§ 3. Основні криміногенні причини та умови і організованої злочинності
- •8 Кримінологія 225
- •1 Кримінологія. Особлива частина
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх
- •§ 2. Причини та умови, що детермінують злочинність неповнолітніх
- •§ 3. Попередження злочинності неповнолітніх
- •§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів " у сфері службової діяльності
- •§ 2. Фактори, причини та умови вчинення злочинів у сфері службової діяльності
- •XV. Злочини у сфері службової діяльності та їх попередженняшет
- •§ 3. Попередження злочинів у сфері службової діяльності
- •§ 2. Криміногенні фактори, що детермінують жіночу злочинність
- •§ 3. Попередження жіночої злочинності
- •§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •§ 2, Причини та умови рецидивної злочинності
- •§ 1. Поняття і визначення професійної злочинності
- •§ 2. Кримінологічна характеристика '•'•• • •»
- •1'Кримінологія. Особлива частина
- •§ 4. Попередження професійної злочинності
- •§ 3. Попередження злочинів, учинених з необережності
- •1 Кримінологія. Особлива частина &р
- •II. Правове забезпечення профілактики злочинності
- •IV. Протидія організованій злочинності і корупції
- •1) Створити у Головдержслужбі України систему обліку державних службовців;
- •V. Зменшення кримінального тиску на економічні відносини
- •VII. Запобігання поширенню наркоманії, пияцтва та алкоголізму
- •VIII. Протидія рецидивній злочинності
- •IX. Охорона громадського порядку та безпека дорожнього руху
- •X. Запобігання поширенню бродяжництва
- •XI. Матеріально-технічне і кадрове забезпечення ••'
§ 4. Особливості особи і поведінки потерпілих та їх роль у «механізмі» вчинення конкретного злочину
Вчинення значної кількості злочинів залежить не тільки від злочинця, а й від потерпілої особи внаслідок їх взаємодії. За висловом Гегеля, для вчинення злочину необхідні принаймні двоє — винний та потерпілий. На певних етапах злочинного посягання вони взаємодіють, а нерідко прямо «співпрацюють». Причому потерпілий відіграє не останню роль у процесі зародження, розвитку і вирішення криміногенної ситуації.
За вибірковими даними, «механізм» конкретного злочину був пов'язаний з особою і поведінкою потерпілого у кожному другому разі побутового насильницького злочину, у кожному третьому разі зґвалтування, у двох випадках з п'яти при вчиненні автотранспортних злочинів, у восьми випадках з десяти при вчиненні кримінальне караного шахрайства.
В останні тридцять років проблеми особи і поведінки потерпілих від злочинів стали предметом кримінальної вІктимності. Віктимологія в буквальному перекладі з латинського (уіси'пта — жертва) і грецького (1о§оз — вчення) означає вчення про жертву. Основними вихідними поняттями віктимології є «жертва», «віктимність», «віктимізація».
Жертва злочину з точки зору кримінальної віктимології — це потерпіла фізична особа незалежно від того, чи визнана вона потерпілою у кримінально-процесуальному порядку і чи оцінює себе такою суб'єктивно. Поняття жертви аналогічно поняттю потерпілого. Головне міститься тут у тому, щоб потерпілий був одним з елементів криміногенної ситуації і своєю поведінкою певною мірою сприяв злочину. Його необачна, ризикована, легковажна, розбещена, аморальна, неправомірна поведінка може полегшити, спровокувати злочин проти нього самого, оскільки він може істотно впливати на мотивацію злочинної поведінки винного. І в той же час зважена, правомірна, передбачлива поведінка людини, яка опинилася в криміногенній ситуації, здатна відвернути злочинне посягання на неї або звести його до мінімуму.
Віктимність — це підвищений ступінь схильності тієї чи іншої особи до того, щоб стати потерпілою, жертвою злочину внаслідок притаманних їй якостей (властивостей). Це поняття означає одночасно і певне явище, і спосіб дій людини.
Загальна разова віктимність властива будь-якому громадянинові. В принципі, у суспільстві, в якому існує злочинність, потерпілим
90
Розділ VI. Причини і умови окремого (одиничного) злочину
від злочину може стати кожний його член через обставини різного роду. Однак кримінологію цікавить постійна підвищена віктимність (так би мовити, супервіктимність) окремих осіб як соціальне зумовлена властивість їх особистості. Мається на увазі їх «здатність» стати жертвою злочину в обстановці, коли такий вихід міг бути об'єктивно відвернутий. Інакше кажучи, нездатність протистояти злочинцю, уникнути небезпеки там, де вона об'єктивно могла бути відвернена. Чим більшою є ймовірність людини стати жертвою злочину, тим більшою віктимністю вона наділена.
Під віктимізацією розуміються процес перетворення особи на реальну жертву злочину, а також зміст і результат такого процесу.
Ступінь віктимІзацІЇ особи залежить від статі, віку, освіти, професійної зайнятості, її морально-психологічних особливостей і характеру злочинів, що вчиняються при цьому.
Зокрема, більш віктимними є чоловіки, ніж жінки. Причому особи чоловічої статі частіше виявляються потерпілими від хуліганства І злочинів проти особи; а потерпілими від шахрайства та інших корисливих злочинів — жінки.
Особливу віктимну групу становлять неповнолітні. В цьому віці люди відрізняються емоційною нестійкістю, відсутністю життєвого досвіду, що заважає обрати належний варіант поведінки в складних і неординарних життєвих ситуаціях.
Підвищена віктимність характерна і для осіб похилого віку, що обумовлюється віковими, фізичними і психічними змінами (фізична слабкість і немічність, хворобливі явища, пов'язані з віком, погіршенням пам'яті і т.под.).
Низький рівень освіти ускладнює життєву орієнтацію в багатьох життєвих ситуаціях, які використовують злочинці. Значною віктимністю відрізняються особи певних професій, пов'язаних з ризиком посягання на них (наприклад, інкасатори, водії таксі, касири торгових підприємств, особи, які виконують обов'язки з охорони громадського — порядку, суб'єкти індивідуальної трудової діяльності тощо).
Ступінь віктимної уразливості багато в чому залежить від морально-психологічних особливостей особи, якщо вони проявляються в аморальній і протиправній поведінці (наприклад, статева розбещеність, жадність, некритичність, схильність до непомірного вживання алкоголю, грубе порушення моральних норм і правових заборон і т.под.). Зміст віктимізації прямо залежить від характеру злочинів, що вчиняються.
91
•І ....•ййаив»^:-, ::»>к!.^!вш* Кримінологія. Загальна частина
Так, щодо умисних вбивств потерпілі у 41% випадків перебували у стані алкогольного сп'яніння, майже половина з них вживали спиртні напої разом із злочинцем. 65,2% жертв напередодні вчинення насильницьких злочинів поводилися зухвало, були ініціаторами скандалів і бійок, принижували і ображали майбутнього злочинця.
Наведемо описання потерпілих від зґвалтувань. Більше третини жертв від зґвалтувань були у момент посягання в стані сп'яніння. Потерпілі від злочинів даного виду були нерозбірливими у встановленні знайомств, необачними і легковажними. Іноді їх власна поведінка слугувала поштовхом, мотивом до вчинення насильства. Третина потерпілих з власної волі опинилися в ситуації, яка об'єктивно створює можливість посягання (відвідування ресторану в компанії з випадковим знайомим, згода після цього відвідати його окрему квартиру).
У справах про необережні злочини характерним є порушення потерпілим правил безпеки руху або експлуатації джерел підвищеної небезпеки.
Віктимна поведінка потерпілого в механізмі злочинної поведінки може бути і нейтральною, і провокаційною. Але і в тому, і в іншому випадку вона відіграє не останню роль у виникненні у винного наміру вчинити злочинне посягання, полегшує при цьому його криміногенну мотивацію, сприяє остаточному вибору ним злочинного варіанта поведінки, істотно впливає на настання злочинного результату. Отже, «вина» таких потерпілих при вчиненні злочину проти них самих є цілком очевидною.
Між тим, хоча жертва злочину тією або іншою мірою причетна до злочинного акту, питання про її відповідальність за злочин, що відбувся, природно, знімається. Кримінальну відповідальність за вчинений злочин несе тільки суб'єкт злочину. При цьому суд дає оцінку поведінці потерпілого і враховує її при визначенні виду, міри відповідальності і покарання винному. Кримінальний кодекс України 2001 р. (п. 7 ст. 66) встановлює як пом'якшуючу відповідальність обставину вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого.
Вивчення особи і поведінки потерпілих, по-перше, має на меті пояснити вплив віктимності на «механізм» конкретного злочину і, по-друге, запропонувати ефективні та диференційовані заходи щодо віктимологічної профілактики. Останні дозволяють вести бороть-
92
;> Розділ VI. Причини і умови окремого (одиничного) злочину
бу зі злочинністю одночасно двояким шляхом, а саме: шляхом зменшення злочинців І шляхом зменшення кількості осіб, які внаслідок індивідуальних особливостей можуть за наявності відомих обставин стати жертвами злочинів.
Практика пропонує в даний час значний набір заходів віктимо-логічної профілактики. Це виготовлення і розповсюдження спеціальних пам'яток — застережень про те, як уберегтися від злочинця, щоб не стати жертвою злочину; повідомлення громадян через ЗМІ про факти вчинення певного роду злочинів, які мають місце на даній території, про типові дії злочинців при цьому, а також поради, як слід поводитись у випадках зустрічі зі злочинцями; розробка технічних заходів захисту громадян, їх особистості і майна; вжиття заходів щодо належного освітлення вулиць, скверів, під'їздів будинків; наближення міліцейських постів до місць, де частіше за все вчиняються злочини; проведення цілеспрямованих бесід з батьками і школярами про поведінку дітей в умовах криміногенної ситуації і роз'яснення правил вуличного руху; відповідний інструктаж касирів магазинів, водіїв таксі та інших осіб, діяльність яких пов'язана з ризиком стати жертвою злочину; у випадках, коли віктимність пов'язана з негативними моральними характеристиками, антигромадськими якостями Індивідів першорядне значення мають виховні заходи, зорієнтовані на корекцію їх особистості, заходи, спрямовані на забезпечення нагляду і лікування осіб, віктимність яких виникає через наявність у них патологічних відхилень, та ін.
Розділ
: І * , • ' щ, хпгт ' •.-•••- -*<•-
г. VII Попередження злочинності