105.Виробництво трикотажних полотен. Класифікація трикотажних переплетень

У фабричних умовах трикотажні полотна, окремі деталі і готові вироби отримують на трикотажно-в’язальних машинах. Залежно від особливостей утворення петельних рядів вони поділяються на 2 класи – кулірні та основов’язальні. Кожен з цих класів поділяється на 2 підкласи: плоскі (на них отримують плескаті полотна або окремі деталі виробів) і круглі (полотні, готові вироби або деталі в’яжуть у вигляді трубки). Кожен підклас крім круглих основов’язаних поділяється на групи (одинарні і подвійні). Одинарні машини в’яжуть однобічний, подвійні – двобічний трикотаж. До кожної групи відносять певні види, які поділяють на різновиди. Принципи роботи: трикотаж отримують, починаючи з формування петель з ниток або пряжі; петлі формуються на сталевих голках; окрема нитка або система ниток подається на нитки нитководом. На поперечнов'язальних машинах нитковод послідовно прокладає нитку на дві голки, рухаючись зліва направо і навпаки. Рухатись може нитковод або система голок відносно. Петлеутворення відбувається двома способами: трикотажним і в'язальним. При трикотажному способі після прокладання нитки проводять її згинання, або кулірування, спеціальним пристроєм - платиною (металевою пластиною особливої форми). В'язальним способом отримують трикотаж переважно на машинах з язичковими голками, які в циліндрах або інших пристроях кріпляться вертикально. Машини з однією голковою системою називають ще однофонтурними, а з двома - двофонтурними.

За способом утворення, трикотажні переплетення діляться на кулірні й основов’язані. І ті й інші можуть бути одинарними й подвійними.

Кулірні полотна одержують на базі одинарних кулірних переплетень, які належать до головних трикотажних переплетень. Вони мають найпростішу структуру, що складається з однакових петель. Одержують їх трикотажним і в’язальним способами, причому в процесі петлеутворення на машинах не використовують жодних додаткових пристосувань.

Подвійне кулірне переплетення одержують на трикотажних машинах із двома голечницями. До нього належать ластикові й дволастикові, або інтерлочні, переплетення.

Основов’язані полотна виробляють на основов’язальних машинах (вертілках). Найпростішим трикотажним основов’язаним полотном є трико. Це переплетення, петлі якого тільки з однобічними протяжками. При його утворенні нитка по черзі прокладається тільки на дві сусідні голки.

106.Загальні поняття про трикотаж. Відмінність трикотажних полотен від тканих та їх дефекти.

Трикотажні полотна, на відміну від тканих, отримують з однієї або багатьох ниток шляхом утворення з них петель та їх взаємного з'єднання. У трикотажному виробництві, крім полотен, отримують також готові текстильні вироби різного призначення -рукавички, шкарпетки, панхочи тощо, або окремі деталі виробів -рукава, спинки, полички тощо. Тому нерідко користуються загальним терміном - трикотаж, як це прийнято у багатьох західноєвропейських мовах.

Трикотаж в'яжуть на трикотажних машинах або вручну, використовуючи для цього пряжу і нитки різного складу і різної будови. Специфіка в'язання трикотажу та побудови окремих механізмів в'язальних машин обумовлює підвищені вимоги до властивостей текстильної сировини. Насамперед, пряжа і нитки не повинні мати зовнішніх дефектів - різких потовщень, сукрутин, обривів моноволокон у комплексних нитках. Характеристики нерівномірності за товщиною, міцністю та крутінням повинні бути мінімальними.

Пряжа і нитки повинні бути м'якими, еластичними, не дуже пружними, здатними легко утворювати петлі та без утруднень звільняти петлеугворюючі механізми машин.У процесі підготовки пряжі і ниток до в'язання їх перемотують, зволожують або обробляють антистатичними препаратами, кондиціонують. Перед в'язанням основов'язаного трикотажу проводять снування ниток основи.В'язання трикотажу базується на певних теоретичних засадах, або положеннях. Первинною чарункою трикотажу є петля -просторова крива, розміри і форма якої визначають особливості будови полотна та його основні властивості. Петлі, що розміщені за шириною полотна, або виробу, утворюють так званий петельний ряд, а петлі, розміщені за довжиною трикотажу (по вертикалі), утворюють петельний стовпчик.

Залежно від порядку утворення петельних рядів трикотаж поділяють на поперечнов'язаний і основов'язаний. Петлі одного горизонтального петельного ряду в поперечнов'язаному трикотажі формуються послідовно з однієї безперервної нитки: 1-й ряд - зліва направо, 2-й ряд - справа наліво і т.д. У процесі петлеутворення нитку згинають -кулірують. Від цього слова поперечнов'язаний трикотаж називають ще кулірним.В основов'язаному трикотажі етлі горизонтального петельного ряду формуються з окремих самостійних ниток (І, II тощо) одноразово. Кількість ниток в одній основі відповідає кількості петель в одному петельному ряду від краю до краю полотна.

Стан та перспективи розвитку хімічних волокон в Україні.

Ідею стосовно виробництва текстильних волокон штучним способом – в лабораторних або заводських умовах – підсказала Природа. В історичному плані поява виробництва волокон штучним способом в минулому була пов’язана не стільки з труднощами його реалізації на практиці, скільки з потребами в таких волокнах. Потреби стали рушійною силою і привели до радикальних зрушень і появи несподіваних технологій у галузі виробництва штучними способами текстильних волокон і ниток. Перше передбачення можливостей отримання волокон штучним способом було сформульоване ще у 1665 р. англійським фізиком Робертом Гуком. Для цього необхідно було дві умови: 1) наявність волокно твірного розчину, або, як він писав у своєму трактаті, “клейкої маси” і 2) спосіб витягування з цієї маси тонких ниток. Промислове виробництво волокон з нітрату целюлози (нітрошовку) розпочалося в 1891 р. у Франції. Проте паралельно проводились пошуки досконаліших способів отримання штучних волокон. Тоді ж англійські дослідники Крос, Бвен та Бідл отримали ксантогенат целюлози – складний ефір целюлози і дитіовуглецевої кислоти, здатний розчиняючись у лігах, давати волокно твірну масу – віскозу. Політичні події в різних країнах, і зокрема І св війна, затримали процеси розвитку виробництва хімічних волокон. У 1919 р. світове виробництво хімічних волокон становило 20 тис. т, то через 10 років – у 1929 р. воно досягло 150 тис. т. У цей період були розроблені і запроваджені способи виробництва ацетатних і білкових – казеїнових – штучних волокон, розпочато виробництво деяких видів синтетичних волокон. Широке промислове виробництво хімічних волокон особливо синтетичних, запроваджено в 50 – 60 роки ХХ ст.. майже в усіх промислово розвинених країнах, у тому числі і в Україні. Сьогодні продовжуються активні пошуки вдосконалення технологій отримання волокон, а для задоволення зростаючих потреб промисловості пропонує широкий асортимент цих виробів з новими властивостями. З’являються нові напрями, наприклад волоконна оптика, як сучасний результат ідей і перших кроків, започаткованих кількасот років тому.

Розмірна типологія постатей населення України для промислового виробництва одягу

Внаслідок масового обмірювання постатей чи фігур населення створюються типологічні шкали, що підпорядковується закону нормального розподілу. Типологічна крива дозволяє організувати масове виробництво різних швейних виробів.

Розмірна типологія – раціональна типологія типових фігур, які достатньо чітко відображають форми тіла людини, які пиртаманні даному населенню. Для виготовлення одягу використовують розмірну х-ку тіла людини, що включає до 60-70 різних розмірних признаків. Це обхвати, продольні та поперечні виміри.

Обхвати – периметри тулубу, шиї,голови і кінцівок на різних участках, які визначають ширину виробу на відповідних участках.

Породольні виміри – визначають довжину тіла та окремих його частин.

Поперечні виміри – х-ють ширину окремих участків, наприклад, ширину грудей, плеч... є ще ромірні признаки, які визначають не за поверхнею тіла – осанка, тип будови тіла.Основні параматри, які х-ють типові фігури: зріст, розмір, повнота.Зріст – довжина (висота) тіла людини без взуття від верхньої точки голови до підлоги в см.Стандартами передбачено таку кл-ю типових фігур за зростом:Чоловіки 158-164-......-188см (проміжок – 6см),Жінки 146-152......-176 смХлопчики 86-92-........-188смДівчата 86-92-........-116смОсновні розмірні признаки – обхват грудей та зріст – орієнтовані в різних площинах і найбільш повно х-ють форму тіла людини. Коефіцієнт кореляції між цими признаками невеликий: 0,144 – для жінок, 0,300 – для чоловіків.

Розмір – визначають обхватом грудей у см. (3-й вимір)Типові розміри фігур:Чоловіки 84-88-......-128см (проміжок – 4см),Жінки 84-88......-136 смХлопчики 46-52-........-108см Дівчата 44-48-........-108см

Повнота – х-є тип тіла за віковими змінами фігури. Показники повноти для чоловіків: обхват талії, а для жінок: обхват стегон з урахуванням опуклостей живота.Чоловіки 70-74-......-130см (проміжок – 4см),Жінки 88-92......-144 смВсе доросле населення умовно поділяють на 3 вікові групи: молодшу (20-29 років), середню(30-44р) та старшу(45 і більше), що обумовлено біологічними факторами.

Інтервал байдужості – проміжок, в якому різниця між розмірами не відчувається споживачем: за зростом – 6 см, за обхватом грудей та стегон – 4 см. Існує 172 чоловічих та 137 жіночих типових фігур, що охоплюють 83,3% чол. населення та 64,4% жіночого. Розробка розмірної типології дітей набагато складніше, оскільки існує нерівномірність зросту дітей, що виражається не тільки в вікових змінах, але й в значних коливаннях розмірів тіла дітей одного віку.

Властивості текстильних волокон.

До геометричних відносять властивості волокон, що характеризують розміри і форму поздовжньої осі в просторі. Показниками цих властивостей є довжина, грубість (товщина), хвилястість або звитість волокон. Довжина волокон оцінюється найбільшою відстанню між кінцями розпрямленних волокон.

Грубість (тонкість) оцінюють багатьма кількісними характеристиками6площею поперечного перерізу, діаметром (мм), номером (м/г), лінійною густиною (текс, г/км).

Хвилястість або звитість волокон. Властивість позитивна. Сприяє збільшенню чіпкості волокон при їх скручуванні в пряжу, підвищує еластичність ниток. Є природна хвилястість, та штучна(внаслідок теплової, механічної, тепловологої обробки). Оцінюють хвилястість переважно відсотком хвилястості (Хв, %).До механічних відносять властивості волокон, що характеризують їх відношення до дії різних сил – стискання, згинання, розтягнення тощо. Результатом дії сил розтягнення волокон може бути: а)повне руйнування (розрив); б) вияв здатності до деформації; в) стійкість зношування через утому. Якщо волокна розтягують до їх руйнування, випробування назив.напівцикловим. Отрим.при цьому такі хар-ки:

Розривне навантаження – максимальне зусилля, яке отримує волокно до розриву (сН/волокно, гс/волокно).Розривна напруга – відношення розривного навантаження до площі поперечного перерізу волокна (сН/мм2, гс/ мм2, Па).

Відносне розривне навантаження – відношення розривного навантаження волокна до його лінійної густи6ни (сН/текс, гс/текс).

Подовження абсолютне – збільшення довжини волокна внаслідок розтягнення до розриву (мм).Подовження відносне – відношення у відсотках приросту довжини волокна до його початкової довжини. Якщо волокна протягом певного часу навантажують зусиллям, меншим за розривне, а потім розвантажують і залишають у спокої, то такі випробування відносять до одноциклових. Їх можна проводити різними способами, проте найпоширенішим є спосіб розтягнення волокна зусиллям постійної величини із застосуванням релаксометрів.

Отримають: Повна абсолютна деформація – подовження, яке волокно отримує під дією зусилля Р=const (мм).

Пружна деформація – частина повної деформації, що зникає після розвантаження волокна за дуже короткий час.

Еластична деформація – частина повної, що зникає в процесі релаксації протягом певного часу.

Пластична деформація – частина повної деформації, що не зникає у волокні після закінчення експерименту. Якщо волокна розтягують багаторазово і прикладають зусилля, значно менші за розривне навантаження, то такі випробування назив.багаторазовими.До головних фізичних властивостей волокон відносять густину, об’ємну масу, гігроскопічність, електризування, колір. Густина – маса одиниці об’єму волокна.

Об’ємна маса – маса одиниці об’єму волокна, розрахованого за його зовнішніми контурами. Гігроскопічність – це здатність волокон поглинати водяну пару і віддавати її у навколишнє середовище. Її оцінюють хар-ками вологості (фактичної, нормальної, кондиційної).

Електризування – здатність накопичувати статичні заряди, різні за величиною і знаками. Колір волокон – п-к оптичних властивостей. Кольори бувають ахроматичні і хроматичні.

Загальні поняття про обробку та оздоблення тканин.Хар-ка основних, підготовчих оброб процесів.Обробка,суть якої полягає у зміні зовнішн вигляду, часто структури та властив текст матеріалів,є складовою частиною текст-ої технології.Переважна більшість текс-их матеріалів після виготовлення (ткання, в'язання, плетення, склеювання тощо)не придатна для безпосереднього вик-ня за призначенням,бо не відповідає вимогам,що їх передбачає те чи інше призначення.Щоб змінити структуру і властивості,зокрема колір,а також забезпечити певне художнє оформлення текс-их матеріалів,після завершення процесів виготовлення проводять обробку.Усі обробні процеси варто поділити на підготовчі,основні,спеціальні і кінцеві.Підготовчі процеси мають за мету виконати певні операції,які сприяють більш доброякісному проведенню основних обробок, підвищенню їх ефективності.Ці операції базуються на використанні дії механічних,хім і фіз-хім чинників на текстильний матеріал.До найбільш розповсюджених підго­товчих операцій відносять обпалювання,стриження, відварювання і розшліхтовування,валяння і карбонізацію.Обпалювання проводять з метою звільнити поверхню мате­ріалу від кінчиків волокон,що виступають,і підвищити чіткість структури виробу.Стриження виконують на стригальних або наждачних машинах з метою очищення поверхні матеріалу від волокон,а також забезпечення рівномірності висоти ворсу.Відварювання і розшліхтовування—найбільш розповсюджені підготовчі операції.Відварюють майже усі текс-ні полотна та вироби з бавовни,льону й їх сумішей перед вибілюванням і фарбуванням.Мета відварювання-вилучити зі структури полотна і волокон деякі природні та нанесені на них у процесі виробництва штучні домішки і надати виробам гідрофільності і високої капілярності.Валянню піддають вироби з вовни або суміш вовни з іншими волокнами.Під впливом мех чинників (тиснення, тертя, ударів),тепла та зволоження вироби з вовни ущільнюються.Підготовчу операцію валяння застосовують переважно в суконному виробництві з метою зміни структури сукон, драпів та інших вовняних виробів.Карбонізація - сукупність технологічних процесів очищення волокон вовни і готових вовняних виробів від целюлозних домішок (волокон, реп'яхів тощо).Кар-ії піддають високоякісні чистововняні вироби з метою підвищення ефективності фарбування.Вибілювання текс-их матеріалів після їх виготовлення проводять з метою отримання вибілених виробів або їх подальшого фарбування у світлі й яскраві кольори. Природні та хім волокна у своєму складі мають натуральні або штучно внесені сполуки певного кольору. Щоб отримати матеріал білого кольору,ці сполуки необхідно перевести у безколірні.Досягають цього обробкою матеріалу спец хім препаратами- киснювачами або відновниками-NaCiO ;NaClO2 ;Н2О2;СаС1О₂ СаО 4Н₂О.