92.Методи ідентифікації текстильної сировини

Ідентифікування досліджуваних текстильних товарів відбувалося, органолептичними (візуальний, тактильний), механічними (пробою на горіння, мікроскопічними), вимірювальними методами.

Методи ідентифікації, які найчастіше використовуються на практиці це:

Визначення природи волокон. Визначають природу волокон не тільки при наявності самих волокон, а також видаленням ниток (волокон) з текстильного полотна. Застосовують різноманітні методи розпізнавання волокон, але найбільш поширеними є: органолептичні, горіння волокон, мікроскопічні і хімічні.

Органолептичні методи найбільш прості і складаються з визначення зовнішніх ознак волокон (колір, блиск, звитість, товщина, довжина, рівномірність) за товщиною, довжиною, м’якістю або жорсткістю, шовковистістю.

Визначення лицьового і виворітного боку тканини, напрям ниток основи та утоку.

Лицьовий бік тканини визначають за наступними ознаками:

більш чіткий та яскравий набивний малюнок;

ткацький малюнок виглядає більш чітко порівняно з виглядом його на виворітному боці;

тканини саржевих переплетень мають рубчики, які спрямовані зліва вверх направо під кутом 45º;

тканини сатинових та атласних переплетень мають блиск;

У тканині нитки основи розміщені уздовж сувою (куска) і співпадають з напрямом пруга полотна. Пруг, як правило, має більшу щільність ниток на певну ширину (1-3 см) тканини.

Утокові нитки в тканині розміщені перпендикулярно або під невеликим кутом до напряму ниток основи.

Визначення виду переплетення тканини.

Переплетення тканини характеризується порядком взаємного перекриття ниток основи нитками утоку. Переплетення суттєво впливає на зовнішній вигляд і властивості тканини. Основні параметри, що характеризують ткацькі переплетення – рапорт, довжина перекриття, зсув перекриття.

Рапортом переплетення є його найменша ділянка, що повторюється по основі та утоку. Він характеризується числом ниток основи та утоку на ділянці, що повторюється.

Довжина перекриття – це кількість ниток, які одночасно перекриваються нитками протилежної системи.

Зсув перекриття – число ниток, що відділяють перекриття, утворені даною системою в суміжних рядах.

93. Нитки і пряжа: визначення, способи отримання, показники якості

Нитки – гнучкі протяжні і міцні тіла необмеженої довжини з малими поперечними розмірами щодо довжини, які використовують для виготовлення текстильних виробів та складаються з коротких та безмежно довгих волокон. До категорії ниток відносять і їх особливий різновид – пряжу – це нитки. Отримані в процесі прядіння з виключно коротких натуральних і хімічних волокон, з'єднаних через скручування або склеювання. Пряжу отримують в процесі прядіння з коротких природних чи штапельованих хім волокон. З'єднання волокон при прядінні відбувається внаслідок їх скручування і наявності сил зчеплення, які при цьому виникають. Склеюванням можна отримати ряжу, з спеціально підготовлених для цього волокон. Прядіння склад з 3-х етапів: 1 – підготовка волокон до прядіння (сукупність процесів, у результаті яких отримують стрічку – напівпродукт, приблизно круглого перерізу), 2- попереднє прядіння, або отримання рівниці зі стрічки, 3 – власне прядіння – отримання пряжі з рівниці. Спочатку волокна розпушують(також іде очищення) на тіпальних машинах, потім їх змішують (різних сортів та видів), розчісують на кардних чи гребінних пристроях ( для забезпечення розміщення волокон уздовж стрічки, рівниці і готової пряжі для максимального використання їх міцності та очищення) та отримують ватку, з якої формують стрічки, а зі стрічок – рівниці.Змішану пряжу також отримують з'єднанням стрічок з різних волокон. Однорідну пряжу отримують такими способами:Гребінний – найтонша пряжа, отримана з довгих тонких і добре паралелізованих волоконКардна – проміжне місце між гребінною і апаратною. Апаратна - з більш коротких волокон низьких сортів або відходів, тому вона пухната і менш міцна. Бавовняну пряжу виробляють гребінним, кардним і апаратними способами, лляну – з чесаного льону (кужіль) отримують пряжу гребінним, з коротких волокон (пачос) - кардним способом. Використовують мокре (рівницю перед витягуванням змочують для для зменшення жорсткості волокон і кращого їх зсучування, для отримання більш тонкої і міцної пряжі) або сухе прядіння. Інколи викор і апаратне прядіння. Для шовкової пряжі викор гребінний, кардний та апратний способи, для вовняної – гребінний чи камвольний( буває тонкогребінний чи грубогребінний способи) і апаратний (суконний), хім волокна преробляють на пряжу переважно гребінної чи кардною системами. Змішану пряжуотримують такими спосабами:Однониткова – скручування або сукання елементарних волокон,Трощена – пряжа склад з декількох подовжених складених ниток, не скручених між собою,Кручена – скручення 2-х чи більше поодиноких ниток. Поділяють таку пряжу на фасовану( на поверхні є вузлики, петлі, потовщення) і армовану ( сердечник оповитий за довжиною волокнами чи нитками).