8. Волокнистий склад тканин і його вплив на властивості готових виробів.

Первинні елементи, з яких складаються текст. вироби, - волокна. Вони, власне, є основним чинником властивостей готових виробів і основною класифікаційною ознакою.

За складом волокон текст. матеріали і вироби поділяють на однорідні та неоднорідні. До однорід. відносять вироби, які скл-ся з одного виду волокон, а також ті, що містять до 5-10% інш. волокон з метою надання зовн. ефектів. Неоднорідні скл-ся з 2 і більше видів волокон з метою оптимат. поєднання позит. вл-тей, отримання бажаних зовн. ефектів, економ. використ-ям сир-ни.

Різновиди: неоднорідні змішані (напр.., тканина містить в основі і пітканні 60% вовни і 40% бавовни), неоднорідні різносистемні (основа – з бавовни, уток – з вовни), неоднорідні різношарові (напр., двошарові капроново-віскозні платтяні тканини) тощо. На стадіях проектування нового ас-ту беруть до уваги насамперед вл-ті вихідних волокон і вимоги, яким повинні відповідати готові вироби. За волокнистим складом текст. матеріали: бавовняні, лляні, вовняні, шовкові, з хімічних волокон. Товари кожної групи поділяють на дві підгрупи, що починаються словами чисто- і напів-.

9. Хімічний склад та будова текстильних волокон

Природні й хімічні органічні волокна складаються переважно з високомолекулярних сполук, або полімерів. Це волокнотвірні полімери (ВТП). Особливості: їх макромолекули нараховують сотні й тисячі атомів, з’єднаних між собою хім.звязкамим; кожна макромолекула складається з великої кількості одно- або різнорідних атомних груп(ланок). Середнім числом цих груп оцінюють ступінь полімеризації (СП) полімера. Макромолекули одного і того самого полімера мають різні СП. Розчин.в доступних розчинниках або плавяться без руйнування і утвор.достатньо в’язкі концентровані розчини або розплави.

За походженням: природні та хімічні.За особливостями будови: гетеро ланцюгові і гомо ланцюгові.

До складу головного ланцюга перших макромолекул входять різні атоми; до складу інших – однорідні. Розрізняють три головні структури макромолекул полімерів – лінійну, розгалужену і просторову(сітчасту).

За формою – фібрилярні і глобулярні.Можливостей для зміни стру-ри природних волокон – дуже мало; значно більше можливостей існує для зміни стру-ри синтетичних ВТП, що практично використовують для покращення властивостей готових виробів.Крім ВТП у складі волокон трапляються у незначній кількості побічні речовини – барвники, мін.сполуки, низькомолекулярні фракції полімерів тощо. ВТП: целюлоза, білки(кератин, фіброїн, серицин), синтетичні сполуки (поліаміди, поліефіри, поліолефіни). Крім того, до складу неорганічних волокон входять метали, скломаси, мінерали.

10. Основні параметри будови тканин і їх вплив на властивості готових виробів.

З вихідної сировини текстильної сировини (пряжі або ниток) однакового виду можна спроектувати і виготовити різноманітні вироби. Будова готового матеріалу залежить від вихідної сировини і способу виробництва-основного фактора формування тієї чи іншої структури. Кожен параметр будови оцінюють певними кількісними характеристиками, які зумовлюють властивості готових виробів. Далі наведено коротку хар-ку основних параметрів будови текстильних матеріалів.

Пряжа та нитки. Враховують їх товщину, звитість, співвідношення ниток за товщиною та звиванням у різних системах полотен, конструкцію пряжі, ниток і морфологію волокон. Товщина ниток коливається у широких межах і впливає на товщину одношарових текстильних матеріалів, поверхневу густину, проникність та багато інших властивостей. Перевагу віддають тонким ниткам і пряжі. Звивання впливає на мех.властивості текстильних матеріалів, їх зовнішній вигляд, здатність до деяких оздоблювальних обробок (ворсування, валяння), на гриф(відчуття на дотик) та особливості драпірування. Із підвищенням звивання до певної межі зростає міцність пряжі та ниток і готових виробів. Конструкція пряжі та ниток нерідко відіграє вирішальне значення у формуванні стру-ри текстильного матеріалу. Порядок з’єднання волокон, пряжі

та ниток у полотні й особливості їх просторової взаємодії залежать від способу отримання текстильного матеріалу. Щільність тканих матеріалів оцінюють кількістю ниток основи і окремо кількістю ниток піткання, які знаходяться на відстані 100мм. Ткані матеріали, що виготовлені з ниток однакової товщини в основі і пітканні і мають однакову щільність, називають «урівноваженими».Розрізняють кілька характеристик щільності – номінальну (значення якої вносять в технологічну карту певного виду або різновиду тканин), фактичну (отримують внаслідок підрахунків кількості ниток на відстані 100мм по основі і пітканню готової тканини), максимальну(максимально можлива кількість ниток, яка знаходиться на відстані 100мм за умови їх щільного розміщення одна біля одної без сплющення). На стадії проектування й аналізу будови готових тканин користуються поняттям геометричної щільності тканини(відстань між центрами двох сусідніх ниток по основі або пітканню). Зі збільшенням значення фактичної щільності геометрична щільність зменшується, і навпаки. З підвищенням щільності зростають маса полотен, міцність, теплозахисні властивості; помітно знижуються характеристики паро- і повітропроникності, тривалості висихання тощо. З щільністю тканин тісно пов’язана їх матеріалоємність.

Пористість – 60-70%. Будова поверхні матеріалів (фактура) формується в процесі виготовлення полотен та їх оздоблення. Розрізняють рівну матову, рівну блискучу, дрібнорельєфну, рельєфно-візерункову, повстяно подібну і ворсові фактури. Опорна поверхня текстильних матеріалів – хар-ка їх будови, від якої залежить стійкість до зношування під дією витирання. Значення цієї хар-ки дорівнює площі матеріалу, що контактує з поверхнею абразиву, і завжди є меншою від загальної площі полотна. Тканини за цією хар-кою поділяють на основоопорні, пітканоопорні та рівноопорні.