96.Поліакрилонітрильні волокна: отримання, види, хімічний склад, властивості і галузі застосування

Поліакрилонітрильні волокна, синтетичні волокна, формовані з розчинів поліакрилонітрилу або сополімерів, що містять більше 85% (по масі) акрилонітрилу .

Стр-ра волокон форм-ся на стадіях промивання і витягування. Для надання волокнам стійкості до сухого нагрівання і при кип’ятіння у воді проводять термообробку: сухі волокна недовго нагрівають під натягом. Шляхом тепло-механічної обробки волокнам надають необхідну звивитість (хвилястість після чого їх шпателюють.)Вигот-ть фабованими в масі (дрібно розмелений пігмент додають у розчин полімеру в розчиннику) або у джгуті.

Ас-т.Майже 99% волокон випускають у вигляді джгута і коротких (шпательованих) волокон решту – у вигляді комплексних ниток звичайної або зміненої структури.

За хім. складом волокна бувають гомо полімерними (однокомпонентними) і сополімерними (двох- і три компонент-ними), блискучими і матованими, нефарбованими і фарбованими в масі або поверхнево, безусадковимиі високоусадкованими, прямими і хвилястими.

Влас-ті волокон залежать від хім.. складу волокотвірного полімеру, ступеня витягування та способу термічної обробки волокон. Товщина волокон може бути різною і ≈28-29 текс. Відносне розривне навантаження комплексних ниток 35-40 сН/текс. Подовження волокон залежить від ступеня витягування і знах-ся в межах 16-35%.за показниками стійкості до дії світла і світло погоди поліакрилнітрильні волокна перевершують усі відомі волокна, крім фтор містких.

Недоліки: підвищена крихкість і недостатня стійкість до витирання, висока здатність до електризації, утворення пілінгу та забруднення, поверхня важко фарбується.Викор-ть волокна самостійно і в сумішах з іншими волокнами, зокрема з вовною, для вир-ва трикотажних виробів, тканин різного призначення, килимів, тюле-гардинних виробів, фільтрувальних прокладок тощо.

97.Полівінілхлоридні і поліолефінові волокна: отримання, види, властивості і галузі застосування

Поліефірні волокна є продуктами поліконденсації багатоатомних спиртів з багатоосновними кислотами. Нині відомий цілий ряд поліефірів, що мають здатність до волокноутворення, але для виготовлення волокна застосовуються не всі з них.

Полівінілхлоридні волокна виготовляють з полівінілхлориду, додатково хлорованого полівінілхлориду і суполімерів полівінілхлориду. До чистих полівінілхлоридних волокон зараховують ПВХ, віклон, PSU, ровіль, еластон та ін.

Вихідними сполуками для отримання ПВХ волокон є продукти переробки нафти, вугілля, вапна і хлору – етилен, ацетилен і хлористий водень.різними методами хімічного синтезу з цих та іню вихідних сполук отримують проміжний продукт – вінілхлорид

.Ас-т волокон. Полівінілхлоридові волокна виробляють у вигляді моноволокон, комплексних ниток і шпательованими, блискучими і матованими, нефарбованими і фарбованими в масі; короткі волокна – прямими і хвилястими.

Влас-ті. Залежно від призначення волокна формують різної товщини також вони дуже міцні (міцність на розрив 10-18 сН/текс).модуль пружності найнижчий порівняно з іншими хімічними волокнами. Усі ПВХ волокна мають високу стійкість проти витирання.волокна не стійкі до дії тепла. При температурі≈100⁰Свони розм’якшуються, з підвищ.температури – зморщується, в полум’ї не спалахують, а згорають без плавлення, тому що температура їх плавлення вища за температуру розпаду.

Викор-ня. Переважають технічні галузі – вир-во тканин для фільтрувальних прокладок, електро-, тепло-, і звукоізоляційних матеріалів, спецодягу тощо. Поряд із цим волокна цієї підгрупи широко викор-ть в трикотажній пром-ті для вир-ва полотен для лікувальної білизни, для отримання трикотажної замші, тканин для верху взуття, килимових виробів тощо.