98.Класифікація трикотажних виробів. Вимоги до якості

Петлі, сформовані голками та іншими петлеутворюючими пристроями і з’єднані між собою, утворюють трикотажне полотно. Порядок формування петель і їх взаємного з’єднання – трикотажне переплетення. Полотна отримують власну назву залежно від переплетення, тому в виробництві трикотажу терміни трикотажне переплетення і трикотажне полотно нерідко співпадають.

Властивості трикотажу залежать від виду переплетення. Головні переплетення є найпоширенішими. Їх поділяють на два підкласи - базові і похідні переплетення.

Базові переплетення мають досить просту структуру з однаковими за розмірами петлями: гладь, двовиворітне полотно, ланцюжок, трико, атлас, ластичний ланцюжок, ластичне трико і ластичний атлас. Структура похідних переплетень створюється за рахунок комбінації двох або більше базисних.

Найпоширеніші похідні переплетення: похідна гладь, інтерлочне полотно, похідні сукно, шарме, атлас суконний, інтерлочне трико, інтерлочний атлас тощо. Візерункові переплетення мають структуру, створену на основі базових або похідних переплетень шляхом зміни виду і розміру петель, довжини їх протяжок, порядку подавання ниток на голки, вив'язування допоміжних ниток для отримання кольорових або візерункових ефектів, зменшення розпускання, зниження розтяжності, підвищення теплозахисних властивостей тощо.

За способом утворення, трикотажні переплетення діляться на кулірні й основов’язані. І ті й інші можуть бути одинарними й подвійними.

Кулірні полотна одержують на базі одинарних кулірних переплетень, які належать до головних трикотажних переплетень. Вони мають найпростішу структуру, що складається з однакових петель. Одержують їх трикотажним і в’язальним способами, причому в процесі петлеутворення на машинах не використовують жодних додаткових пристосувань.

Подвійне кулірне переплетення одержують на трикотажних машинах із двома голечницями. До нього належать ластикові й дволастикові, або інтерлочні, переплетення.

Основов’язані полотна виробляють на основов’язальних машинах (вертілках). Найпростішим трикотажним основов’язаним полотном є трико. Це переплетення, петлі якого тільки з однобічними протяжками. При його утворенні нитка по черзі прокладається тільки на дві сусідні голки.

99.Основні технологічні процеси виготовлення килимових виробів. Способи формування ворсових поверхонь

Килимові вироби - це художні текстильні вироби побутового призначення.

Створення килима починається з проектування і патро-нування технічного малюнка. Так, за декоративним ескізом художника готують технічний малюнок килима, який нази-вається патрон. Його наносять на міліметровий папір, де кож-на клітка відповідає одному ворсовому вузлу (пучку) готового виробу.

Проектування нового малюнка машинного килима і його патронування мають визначені межі, які залежать від технічних можливостей виробництва, тому художник і майстер повинні поряд зі спеціальною підготовкою добре знати технологічні процеси килимового виробництва в цілому.

Так, при створенні малюнка велике значення має кількість кольорів. В килимах ручного виробництва кількість їх не обме-жується. При виробництві деяких видів килимів машинних (аксмінстерських з вибивним малюнком) також не виникає труднощів при підбиранні кольорів, оскільки технологія вироб-ництва цих килимів дозволяє використовувати велику кількість кольорів. При проектуванні малюнка для машинних жаккардо-вих килимових виробах на пруткових або двополотних кили-мових верстатах зустрічаються труднощі, бо кількість кольорів не повинна перевищувати 4–6.

Ескізи (кроки) і технічні малюнки килимових виробів ви-конуються в художніх майстернях та експериментальних лабо-раторіях килимових підприємств.

Ескіз затверджує художня рада, в яку входять художники декоративно-ужиткового мистецтва, мистецтвознавці, технологи, архітектори.

Після затвердження ескізу готують технічний малюнок – патрон, а на ньому приступають до виробництва килимових виробів. За міцністю і довговічністю машинні килими поступа ються ручним, а за зовнішнім виглядом, колоритом і малюнком мало чим відрізняються. Головне завдання машинного способу виробництва полягає в найбільшому приближенні машин-них килимів до ручних за естетичними властивостями при од-ночасному підвищенні продуктивності праці.

Художник, який працює над художнім оздобленням машин-них килимів, повинен зберігати і використовувати багатий досвід талановитих народних умільців. Художнє оздоблення залежить від обладнання і технологічних можливостей.

Промислове фарбування ворсової пряжі, а також техноло-гія ткання і структура тканини машинних килимів удоскона-люються. В деяких випадках в цих килимах імітується ручний вузлик. Застосування нових синтетичних волокон дозволяє значно збільшити міцність килима.

За способом виробництва машинні килими і килимові ви-роби поділяють на ткані і неткані. Вони можуть бути ворсові і безворсові.

Ткані килими і килимові вироби.

Безворсові ткані килими виробляють з кольорових ниток основи і утоку на звичайних або багаточовникових жаккардо-вих ткацьких верстатах різними переплетеннями.

Ворсові ткані килими являють собою дво- або тришарові тка-нини, в яких кожний шар має свою основу і уток. Ворс закріплюється лише на верхньому шарі. Виготовляються на спеціальних верстатах. Кожен шар килима має свою, систему ниток, яка з’єднує ці шви і ворсову систему. Для ворсових ниток використовують вовняну і напіввовняну пряжу, хімічні волокна і нитки, які фарбують в різні кольори. Для основи і утоку – бавовняну, конопляну, лляну пряжу.