20. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів.

Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння.

Під фізичним (матеріальним) спрацюванням основних виробничих фондів розуміють явище втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до поступового зменшення їх реальної вартості.

Техніко-екон.старіння осн.ф. – це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом НТП. Ступінь техніко-екон.старіння того чи іншого засобу парці можна визначити з допомогою коеф.

В процесі експлуатації осн.ф. нагромаджуються засоби для відшкодування їх зносу, що утворюють амортизаційний фонд під-ва.

Амортизація – це грошове вираження зносу осн.ф., т.б. це перенесення вартості осн.ф. на вартість готової продукції.

Норма амортизації – це відношення річної суми амортизації до вартості осн.ф., виражене у відсотках.

Осн.методами нарахування амортизації є:

Існують різні методи нарахування амортизації:

Метод рівномірного нарахування зносу.

Подвійно-понижуючий метод(балансовий).

Кумулятивний метод

Метод прискореної амортизації

Метод одиниці продукції (одиниці послуг). Амортизацію нараховують за реальною вартістю.

Фізичне спрацювання та техн.-екон. старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення.

Просте і розширене відтворення осн. виробничих фондів відбувається у безперервному процесі різних його форм, т.б. ремонту, модернізації та заміни окремих елементів засобів праці, технічного переозброєння, реконструкції і розширення діючих цехів і під-в в цілому, а також спорудження нових аналогічних виробничих об”єктів.

Осн.види ремонтів

1. Поточний (збереження засобів праці у придатному для продуктивного використання стані )

2. Капітальний (полягає у відшкодуванні нормативного фізичного спрацювання конструктивних елементів та засобів праці)

3. Відновний (внаслідок стихійного лиха)

21. Ефективність відтворення і використання основних фондів.

Для забезпечення відтворення о.ф. важливе значення має вивчення їхнього стану і використання, оскільки стан і використання о.ф. є важливим фактором підвищення ефективності діяльності під-ва.

Показники стану і ефективності використання о.ф. можна поділити на три групи, що їх характеризують: забезпечення під-ва о.ф., стан о.ф., використання о.ф.(ефективність).

До показників, що характеризують забезпеченість під-ва о.ф. належать: фондомісткість, фондоозброєність, коеф.реальної вартості о.ф.під-ва.

Стан о.ф.характеризують через такі коеф.:

Коеф.зносу о.ф., коеф.придатностіо.ф., коеф.оновленняо.ф., коеф.вибуття о.ф.

До показників,що хар-ть ефективність використання о.ф.належать: фондовіддача о.ф., рентабельність о.ф., сума прибутку на 1грн о.ф.

22. Структура, нормування і використання оборотніх фондів під-ва.

Об.ф. під-ва мають матеріально-речову та вартісну форми. У практиці планування і обліку госп-кої дія-сті до складу об.ф. включають:

1. Виробничі запаси становлять найбільшу за величиною частину об.ф. до них відносяться запаси: сировини, осн.і допоміжних матеріалів, паливо, інвентар.

2. Незавершене вир-во предмети праці, обробка або переробка яких не завершена у виробничому підрозділі.

3. Видатки майбутнього періоду – грошові витрати, які відшкодовуються за рахунок собівартості продукції у наступному періоді.

Визначення потреб під-ва у матеріальних ресурсах здійснюється за певними нормами їх витрат.

Норма витрат має власну структуру по відношенні до кожного матеріалу або виробу.

У практиці використовують слідуючі методи нормування: аналітико-розрахункові, дослідно-лабораторні, звітно-статастичні.