34.Інвестиційні проекти підприємств.

Значні інвестиційні ресурси реально витрачаються зазвичай після розробки і затвердження конкретного інвестиційного проек­ту підприємства або організації, під яким розуміють певний комп­лекс документів стосовно змісту та умов реалізації відповідних заходів для досягнення поставленої мети (розвиток техніко-технологічної бази, започаткування виготовлення нової продукції, здійснення будь-яких нових методів або форм організації діяльності тощо).

Розробка та реалізація інвестиційного проекту ви­робничою спрямування охоплюють певний про­міжок часу від виникнення відповідної ідеї до практичної її реалізації (уведення в дію нового ви­робничого об'єкта, започаткування продукування нового виробу, здійснення організаційного нововведення).

Цей проміжок часу називають циклом інвестиційного проек­ту (або інвестиційним циклом) Він включає три фази:

1) передінвестиційну (попередні дослідження до остаточного прийнят­тя інвестиційного рішення);

2) власне інвестиційну (проектуван­ня. укладення контрактів, спорудження чи облаштування вироб­ничих та інших приміщень, навчання персоналу):

3) виробничу (введення в експлуатацію і започаткування господарської діяль­ності підприємства чи організації після практичної реалізації про­ектних рішень)

Після проведення необхідних досліджень, що передують прий­няттю інвестиційного рішення, складається бізнес-план — макси­мально компактний за змістом і стандартний за формою документ, що в ньому викладено головне спрямування інвестиційного проек­ту та його основні технічні й фінансово-економічні параметри.

До інвестиційних витрат проекту відносять інвестиції, що за­безпечують його підготовку й реалізацію.

Інвестиційні витрати можна розділити на капітальні та поточні. Капітальні витрати вклю­чають витрати на:

1) передінвестиційні дослідження й підготовчі роботи:

2) оренду та освоєння земельної ділянки;

3) будівлі і споруди. будівельно-монтажні роботи;

4) інфраструктуру;

5) техноло­гію та устаткування;

6) пусконалагоджувальні роботи.

До складу поточних входять витрати на підготовку експлуатаційних кадрів, накладні витрати та оборотні кошти.

План залучення капіталу передбачає конкретні джерела фінан­сування проекту внутрішні — власні коші й, залучені кошти, дер­жавні субсидії, кредити комерційних банків; зовнішні — кредити міжнародних фінансових організацій, кредити іноземних банків, технічна допомога (гранти), портфельні іноземні інвестиції, прямі іноземні інвестиції.

Метою розрахунку поточних витрат проекту є визначення за­гальних поточних витрат на виробництво і збут. Рекомендується розраховувати прямі витрати на одиницю продукції, а потім на весь обсяг реалізованої продукції.

Прямі витрати на одиницю реа­лізованої продукції охоплюють матеріальні і трудові витрати: а) сировина і матеріали; покупні комплектуючі вироби та напівфаб­рикати; паливо; енергія; роботи і послуги виробничого характеру; оборотні відходи — виключаються; б) основна заробітна плата персоналу, відрахування на державне соціальне страхування і до Пенсійного фонду та Державного фонду сприяння зайнятості; до­даткові виплати з фонду оплати праці.

До непрямих витрат на об­сяг реалізованої продукції відносять:

• амортизацію

• рентні платежі

• маркетингові витрати

• адміністративні витрати

• виплату відсотків за кредити банків,

• невиробничі витрати;

• інші операційні витрати.

Отже, загальна сума поточних витрат на виробництво і збут продукції включає прямі матеріальні та трудові витрати, а також операційні (непрямі) витрати.