25. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.

У практиці підприємницької діяльності все частіше виникають проблеми, пов'язані з оцінкою вартості нематеріальних активів. Названа оцінка, зокрема, необхідна за таких обставин:

• приватизація або відчуження нематеріальних активів державою;

• включення об'єктів інтелектуальної власності до статутного фонду;

• визначення майнових частин у статутному фонді за злиття або поділу організацій;

• оцінка та переоцінка нематеріальних активів з метою повного обліку всіх активів підприємства;

• розв'язання питань щодо купівлі (продажу) прав на об'єкти інтелектуальної власності;

• здійснення фінансової звітності підприємств;

• оцінка застави під отримуваний кредит;

• визначення збитків від порушення прав на об'єкти інтелекту­альної власності;

• організація франчайзингу тощо.

Складність вартісної оцінки нематеріальних активів зумовлено:

1)різноманітністю об'єктів інтелектуальної власності, кожний з яких за законом має бути оригінальним;

2)різними способами їхньої появи на підприємстві;

3)різними формами їхнього практичного використання на підприємстві;

4)імовірнісним характером отриманих результатів вартісної оцінки.

Використовувані на практиці підходи до оцінки вартості нематеріальних активів орієнтовано переважно на міжнародні стандарти оцінки майна (МСО). Ці стандарти були розроблені Міжнародним комітетом зі стандартів оцінки майна (ТІАVSС) і набрали чинності з 1994 р.

Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться в певній послідовності і включає такі етапи:

1)обстеження нематеріальних активів;

2)правова експертиза;

3)з'ясування типу вартості, що визначається, і вибір відповідного методу (методів) оцінки вартості;

4)формування інформаційної бази для проведення оцінки;

5)розрахунки вартості нематеріальних активів за вибраними методами;

6)підготовка звіту про оцінку.

Нематеріальні активи підприємства також підлягають амортизації. Норму амортизаційних відрахувань установлює підприємство залежно від строку використання окремого виду нематеріальних активів. Стосовно нематеріальних активів, щодо яких неможливо встановити період використання, норма амортизації визначається в розрахунку на 10 років, тобто 10%.

26. Загальна характеристика та нормування оборотних коштів.

Оборотні кошти – це сукупність грошових коштів підприємства необхідних для формування і забезпечення кругообігу виробничих оборотних коштів або фондів. Оборотні кошти на підприємствах здійснюють певний кругообіг, тобто проходять грошову, виробничу і торгову стадії. На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів та інших ресурсів, тобто переходять з грошової форми в матеріально-товарну. Формують певні виробничі запаси і вступають у виробничу стадію, на цій стадії у процес виробництва включаються робітники, що одержують за виконану роботу заробітну плату. Потім матеріально-товарні цінності матеріалізуються у формі готової продукції. На останній стадії кругообігу виготовлена продукція продається, підприємство одержує певну виручку, тобто суму грошей, яка повністю відшкодовує авансовані витрати, і містить певний прибуток. Таким чином здійснюється кругообіг поточних витрат.

Формування і регулювання окремих елементів оборотних коштів має свої особливості з огляду на це виокремлюють:

1.оборотні кошти у сфері виробництва;

2.оборотні кошти у сфері обігу.

Також їх розподіляють на:

• Нормовані оборотні кошти;

• Ненормовані оборотні кошти.

Велике значення мають виявлення і оцінка структури оборотних коштів, як правило кошти використовуються ефективніше тоді, коли більша їх частина зайнята у сфері виробництва

Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів:

1. Аналітичний, який передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним корегуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових.

2. Коефіцієнтний метод, який полягає в уточненні діючих на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів у відповідності із змінами у цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів.

3. Метод прямого рахунку, це науково-обгрунтований розрахунок нормативів по кожному нормованому елементу оборотних коштів, тобто виробничим запасам, незавершеному виробництву, витратам майбутніх періодів і залишками готової продукції.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що відноситься до оборотних фондів, визначається шляхом помноження середнє добового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їх запасу в днях.

Існує декілька видів запасів:

1. Транспортний, який не перевищує двох днів і оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати встановленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства;

2. Підготовчий запас, який створюється на період часу, необхідного для приймання, складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів.

3. Поточний запас, який обчислюють в межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів.

4. Резервний запас, або страховий, який обчислюють двома способами: за середнім відхиленням середніх строків поставки від передбачених договором; за періодом необхідним для термінового оформлення замовлення та доставку матеріалів від їх виробника до споживача.

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства визначається як сума окремих елементів, тобто виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів та залишків готової продукції.