77. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства (організації)

Базою оцінки фінансово-економічного стану підприємства є звіт про фінансові результати діяльності і баланс – підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату.

Баланс складається з активу і пасиву. Актив балансу: необоротні активи, оборотні активи, витрати майбутніх періодів. Пасив балансу: власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання, доходи майбутніх періодів.

Оцінку фінансово-економічного стану підприємства проводять по чотирьох основних групах показників:

1. Прибутковість:

-валовий прибуток;

-чистий прибуток;

-рентабельність (активів, власного капіталу, акціонерного капіталу, продукції, одного виробу)

2. Ділова активність:

- оборотність активів;

- оборотність товарно-матеріальних запасів;

- середній термін оплати дебіторської заборгованості;

- середній термін оплати кредиторської заборгованості;

3. Фінансова стійкість:

- коефіцієнт автономії;

- коефіцієнт забезпеченості боргів;

- фінансовий важіль (ліверидж);

4. Платоспроможність:

- коефіцієнт загальної ліквідності;

- коефіцієнт термінової ліквідності;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Прибутковість підприємства вимірюється прибутком і рентабельністю (відношення прибутку до витрат ресурсів).

Ділова активність включає практично всі показники і аспекти роботи підприємства.

Фінансова стійкість підприємства характеризуєть­ся співвідношенням власного й залученого капі­талу.

Платоспроможність визначає здатність підприємства своєчасно розраховуватися з боргами.

78. Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва

Ефективність виробництва — це комплексне відбиття кінце­вих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може бути необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства (організації) з найменшими витратами суспільної праці або часу.

Ефективність (продуктивність) = Результати/ Ресурси(витрати).

Класифікація ефективності виробництва:

за отриманим результатом – економічна (обсяг продукції, величина прибутку) та соціальна (скорочення робочого дня, збільшення кількості робочих місць);

за місцем одержання ефекту – локальна (комерційна – визначає дохід підприємства) та народногосподарська (позитивний ефект для інших фірм);

за ступенем збільшення ефекту – первинна (одноразовий ефект), мультиплікаційна (сукупність позитивних ефектів), синергічна (перевищення позитивного сукупного ефекту над окремими позитивними ефектами, що його складають).

Процес вимірювання очікуваного чи досягнутого рівня ефективності діяльності підприємства (організації) методологічно пов'язаний передовсім із визначенням належного критерію і формуванням відповідної системи показників.

Критерій — це головна відмітна ознака й визначальна міра віро­гідності пізнання суті ефективності виробництва (діяльності), відпо­відно до якого здійснюється кількісна оцінка рівня цієї ефективності. Правильно сформульований критерій має якнайповніше характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути єдиним для всіх ланок суспільного виробництва чи господарської діяльності.

Система показників ефективності виробництва (діяльності), що її побудовано на підставі зазначених принципів, має включати кілька груп: 1) узагальнюючі показники ефективності виробництва (діяль­ності); 2) показники ефективності використання праці (персона­лу); 3) показники ефективності використання виробничих (основ­них та оборотних) фондів; 4) показники ефективності використан­ня фінансових коштів (оборотних коштів та інвестицій). Кожна з цих груп включає певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність господарювання або ефективність використання окремих видів ресурсів.

До важливих узагальнюючих показників ефективності вироб­ництва (діяльності) належить також частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва. Це зумовлюється тим, що за ринкових умов господарювання вигіднішим економічно й соціаль­не є не екстенсивний (через збільшення застосовуваних ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок ліпшого використання наявних ресурсів) розвиток виробництва.

Народногосподарський ефект використання одиниці продукції як узагальнюючий показник ефективності того чи того виробниц­тва обчислюється як приріст чистого прибутку (доходу), тобто як приріст загального ефекту (збільшення прибутку внаслідок зрос­тання обсягу виробництва і продуктивності праці, економії експ­луатаційних витрат та інвестиційних ресурсів тощо) за відраху­ванням вартості придбаної (купленої) продукції виробничо-техні­чного призначення.

Зростання соціальної ефективності є кінцевою метою багатоаспектної діяльності підприємств та організацій.