79. Чинники зростання ефективності виробництва

Класифікацію чинників зростання ефективності (продуктивності) виробничо-еко­номічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати за трьо­ма ознаками: 1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищен­ня ефективності); 2) напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (діяль­ності); 3) місцем реалізації в системі управління виробництвом (діяльністю).

Групування чинників за першою ознакою уможливлює достатньо чітке визначення джерел підвищення ефективності:

- зростання про­дуктивності праці

- зниження а) зарплатомісткості б) фондомісткості в) матеріаломісткості продукції

- раціональ­не використання природних ресурсів.

Активне використання цих джерел підвищення ефективності виробництва (діяльності) передбачає здійснення комплексу заходи, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдоско­налення виробничо-комерційної діяльності суб'єктів господарюван­ня: - прискорення науково-технічного та організаційного прогресу;

- підвищення якості й конкурентоспроможності продукції (послуг);

- усебічний розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяль­ності суб'єктів господарювання.

Практично найбільш важливою треба вважати класифікацію чинників ефективності за місцем реалізації в системі управління діяльністю (групування внутрішніх і зовнішніх чинників)

Внутрішні чинники: тверді (технологія, устаткування, матеріали та енергія, вироби); м’які (працівники, організація та системи, методи роботи, стиль управління)

Зовнішні чинники: державна економічна та соціальна політика, інституціональні механізми, інфраструктура, структурні зміни.

Напрямки дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання:

1. Технологія.

2. Устаткуванню

3. Матеріали та енергія

4. Вироби.

5. Працівники.

6. Організація і системи

7. Методи роботи.

8. Стиль управління,

9. Державна економічна й соціальна політика

10. Інституціональні механізми

11. Інфраструктура

12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показ­ники ефективності на різних рівнях господарювання.

80. Змістово-типолопчна характеристика економічної безпеки підпр-ва

Економічна безпека фірми (підприємства, органі­зації) — це такий стан корпоративних ресурсів (ре­сурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефек­тивне їхнє використання для стабільного функціону­вання та динамічного науково-технічного й соціаль­ного розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Джерела негативних впливів на економічну без­пеку можуть мати об'єктив­ний і суб'єктивний характер. Об'єктивними вважаються такі нега­тивні впливи, які виникають не з волі конкретного підприємства або його окремих працівників. Суб'єктивні впливи мають місце внаслі­док неефективної роботи підприємства в цілому або окремих його працівників (передовсім керівників і функціональних менеджерів). Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тім, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функ­ціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому.

Функції економічної безпеки:

• забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінан­сової стійкості та незалежності підприємства;

• забезпечення технологічної незалежності та досягнення висо­кої конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи того суб'єкта господарювання;

• досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;

• досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелек­туального потенціалу;

• правова захищеність діяльності підприє­мства;

• захист інформаційного поля, комерційної тає­мниці;

• організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна;