83. Служба безпеки підприємства.

На всіх великих і середніх підприємствах звичайно створюються автономні служби безпеки, а на невеликих фірмах безпека забезпечується службами, в яких фірма наймає одного чи кількох охоронців.

Служба безпеки виконує комплекс завдань, пріоритетними з яких є:

1) охорона виробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що вважаються комерційною таємницею підприємства;

2) організація роботи з правового та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць фірми;

3) запобігання несанкціонованому доступу до відомостей, що складають комерційну таємницю;

4) організація режиму безпеки за здійснення всіх видів діяльності;

5) забезпечення охорони приміщень, устаткування, офісів, продукції та технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої діяльності;

6)організація особистої безпеки керівництва тощо.

Захисту служби безпеки підлягають: персонал; матеріальні засоби праці та фінансові кошти; інформаційні ресурси з обмеженим доступом; засоби та системи комп’ютеризації діяльності фірми; технічні засоби та системи охорони.

Виходячи з цього можна виділити наступні функції служби безпеки:

• організація й забезпечення пропускного режиму в приміщеннях;

• розробка та здійснення заходів із забезпечення роботи з документами, що містять комерційну таємницю;

• виявлення і перекриття можливих каналів витоку конфіденційної інформації;

• забезпечення виконання вимог нормативних документів з питань захисту комерційної таємниці;

• ведення обліку сейфів, в яких дозволене постійне чи тимчасове зберігання конфіденційних документів;

• підтримка контактів з правоохоронними органами та службами безпеки сусідніх підприємств.

Служба безпеки фірми завжди має бути готовою до подолання кризової ситуації, що може постати через зіткнення інтересів бізнесу і злочинного світу. Деякі підприємства з цією метою створюють так звані кризові групи(складаються з керівника, юриста, фінансиста і керівника служби безпеки) з метою протидіяти зовнішнім загрозам безпеки фірми.

84. Загальна хар-ка пр-су реструктеризації п-ва.

Рест­руктуризація підприємства - здійснен­ня організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприєм­ства, управління ним, форм власності, організацій­но-правових форм з метою збільшення обсягу випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва.

Реструктуризація підприємства спрямовується на розв'язання двох основних завдань: забезпечення виживання під­приємства та відновлення конкурентоспроможність підпри­ємства на ринку.

Види реструктуризації підприємств та орган­ізацій:

За оперативної реструктуризації підприємства розв'язуються дві основні проблеми: забезпечення ліквідності та суттєве поліпшення результатів його діяльності. Оперативні зміни на підприємстві потребують проведення комплексу заходів, що з них, як правило, спеціально виділяють такі:

• зміна окремих складових організаційної структури під­приємства;

• створення й виокремлювання нових структурних підрозділів;

• оперативне зниження дебіторської заборгованості;

• зменшення величини оборотних фондів через виявлення та ре­алізацію (ліквідацію) зайвих запасів (у тім числі запасів допоміж­них матеріалів);

• відмова (продаж паю) від пайової участі в інших підприєм­ствах та організаціях, якщо попередній аналіз підтвердив недостат­ню економічну ефективність останніх;

• скорочення обсягів основних фондів через реалізацію (ліквіда­цію) зайвого обладнання, транспортних засобів тощо;

• аналітична оцінка та припинення вкладання неефективних інвестицій, крім життєво необхідних для підприємства й обґрун­тованих з позицій розвитку ринку.

Стратегічна реструктуризація підприємства (організації) за­безпечує довготермінову його (її) конкурентоспроможність. Для досягнення такої конкурентоспроможності необхідне визначення стратегічної мети підприємства, розробка стратегічної концепції розвитку, а також напрямів та інструментів реалізації цієї мети. Отже, реструктуризації підприємства передує оцінка його стану.

Організаційно-правовий вид реструктуризації характери­зується процесами комерціалізації, корпоратизації, зміни організа­ційної структури та власника державних підприємств.

Технічну реструктуризацію пов'язано із забезпеченням тако­го стану підприємства, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології, «ноу-хау», управлінських на­вичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання й логістики, тобто всього того, що дає підприємству змогу виходити на ринок з ефективною та конкурентоспроможною продукцією.

Управлінську реструктуризацію зв'язано з підготовкою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспромож­не функціонування підприємства, зміну його організаційної струк­тури, менеджменту, технологічної, інноваційної та маркетингової політики.

Природа й міра необхідної реструктуризації залежать від ха­рактеру проблем підприємства. Іноді підприємство потребує лише часткової або так званої обмеженої реструктуризації для віднов­лення економічної та технічної життєздатності. При цьому підприє­мство встановлює для себе певні стандарти (орієнтири), які є кінце­вою метою реалізації відповідного типу реформування. Такими орієнтирами можуть бути рівень фінансового левериджу (співвідно­шення позикових і власних коштів), розмір робочого капіталу підприємства, а також коефіцієнт покриття боргів.

Для досягнення встановлених значень можуть використовува­тися такі заходи: реструктуризація (переоформлення) боргів, до­даткова емісія цінних паперів, переоцінка активів, зниження дебі­торської заборгованості тощо. Коли проблеми підприємства є більш суттєвими, тоді підприємство потребує «усебічної» реструктури­зації.

«Усебічна» реструктуризація охоплює розробку нової організа­ційної структури, відповідної продуктової, трудової, технічної та технологічної політики, зміни в менеджменті, організації тощо. Реструктурування підприємства в такий спосіб триває здебільшого до трьох років.