2. Охарактеризуйте основні функції управлінської діяльності.

Управління забезпечується виконанням ряду функцій, під якими розуміють конкретні напрямки діяльності.

Функції є цільові та організаційні.Призначення цільових функцій полягає в направленості до конкретної мети системи, яка може охоплювати галузь, регіон тощо. Оскільки суттю управління є досягнення мети (цілі), то цільові функції є не тільки необхідним, а й визначальним елементом управлінської діяльності.Основні задачі управління суб'єкт вирішує, спираючись на організаційні функції. Їх призначення полягає у використанні оптимальних методів об'єднання спеціалістів, співробітників для реалізації цільової функції системи, забезпечення життєдіяльності всіх її підструктур.Управління також включає в себе функції:

Прогноз в управлінні – це передбачення суб'єктом кінцевого результату роботи системи в майбутньому, побудова способів, необхідних для його досягнення.

Планування – це розробка рішення про те, якими мають бути конкретні результати, їх виконавці, етапи виконання, шляхи досягнення.

Прийняття рішення – це пусковий механізм, що означає перехід від аналізу ситуації до практичної дії, яка здійснюється згідно з планом.Виконання дій, що передбачені планом, вимагає здійснення ряду організаційних функцій:

Загальноорганізаційна функція передбачає розподіл доручень між співробітниками.

Через матеріально-технічну функцію керівник визначає дійсні потреби системи в матеріальних ресурсах. Розподіляє і слідкує за раціональним та економічним їх використанням.

Функція фінансово-економічного розвитку дозволяє керівнику своєчасно визначити реальну вартість для його організації здійснення поставленої задачі.

Функція контролю передбачає спостереження за процесом управління, оцінювання результатів,

співвіднесення їх з визначеною ціллю

Соціальна функція управління направлена на те, щоб сприяти ефективному вирішенню питань, що виникають в суспільстві.

Функція мотивації направлена на забезпечення сумлінного виконання підлеглими своїх обов’язків. З цією метою в системі мають бути створені умови для моральної та матеріальної зацікавленості працівників у виконанні своїх обов’язків.

3. Підготовка до публічного виступу. Публічний виступ

Для того, щоб виступ був вдалим,необхідна попередня підготовка до нього. Алгоритм можна визначити так: вибір теми - формулювання мети -- складання плану - збирання матеріалу - робота над конспектом - репетиція., Необхідно визначити порядок, за яким буде викладатися матеріал, тобто скласти планУ вступі підкреслюється актуальність теми, значення її для даної аудиторії, формулюється мета виступу, коротко викладається історія питання. Перед виступаючим стоїть важливе психологічне завдання - підготувати слухачів до сприйняття даної теми.Основна частина – зацікавити слухача і розкрити суть проблеми. Висновки - Переконливе і яскраве завершення запам'ятовується слухачами, залишає добре враження про промову.

ВАРІАНТ 9.

1. Прояви психологічних властивостей особистості в управлінні.

Основним компонентом структури особистості, який має виключне значення в трудовій діяльності, є спрямованість, тобто система стійких мотивів, домінуючих потреб, інтересів, схильності, переконань, світогляду, які визначають поведінку особистості в мінливих зовнішніх умовах. Спрямованість через позитивну домінуючу мотивацію поліпшує психічний стан працівника, активізує його пізнавальні процеси і трудові дії.

Залежно від трудових досягнень формується ставлення до працівника, що дає йому підстави для високої самооцінки. В свою чергу стійка, адекватна самооцінка є основою для формування таких рис особистості, як упевненість у собі, почуття власної гідності.

Індивідуальні риси працівника найбільш повно виявляються в темпераменті, характері, здібностях і мотивах, пізнання і управління якими в конкретній трудовій діяльності створять умови для ефективної діяльності і реалізації творчого потенціалу організації.

Оригінальність, неповторність особистості як людської індивідуальності — головна передумова формування індивідуального стилю діяльності.

 Люди з різними індивідуально-типологічними характеристиками нервової системи, різною структурою здібностей, темпераменту, характеру домагаються однакової ефективності різними способами. Індивідуальний стиль діяльності може бути оптимальним або неоптимальним з погляду ефективності роботи.

Серед індивідуальних особливостей особистості, які яскраво характеризують поведінку людини, особливе місце належить темпераменту. Під темпераментом варто розуміти природні особливості поведінки, типові для даної людини і проявляються в динаміці, тонусі та врівноваженості реакцій на життєві впливи. Темперамент забарвлює всі психічні прояви індивіда, він позначається на характері протікання емоцій і мислення, вольової дії впливає на темп і ритм мови.Разом з тим потрібно пам'ятати, що від темпераменту не залежать ні інтереси, ні захоплення, ні соціальні установки, ні моральна вихованість особистості. Визначити структуру, або будова, характеру людини - значить виділити в характері основні компоненти і встановити обумовлені ними специфічні риси в їх складному відношенні і взаємодії. У характері як психічному вкладі, як цілісній системі властивостей, що відображають історію взаємодії особистості з умовами життя, завжди можна виділити основні ланки системи, або динамічні стереотипи, які закріплюються зовнішніми впливами і які характеризують поведінку людини в даних умовах життя. У змістовному плані характер розглядається як система відносин людини до навколишнього світу, діяльності, інших людей, до самого себе. Характер має велике значення не тільки для самої особистості, а й для суспільства. Життя і робота колективу, особливо настрій кожної людини, визначаються якостями характерів індивідів. Трапляється так, що одна людина з важким характером заважає жити всьому колективу. Через таку людину в колективі виникають нерідко конфліктні відносини, склоки, які відбиваються на роботі і жізнеощущенія всіх людей. Щоб вивчити характер, необхідні тривалі спостереження в різних ситуаціях. У вітчизняній психології існують різні підходи до дослідження особистості. Однак, незважаючи на відмінності в трактуваннях особистості, у всіх підходах у якості її ведучої характеристики виділяється спрямованість