- •2. Поняття про мотивацію та її роль у процесі управління.
- •2. Охарактеризуйте основні потреби працівників установи. Як вони співвідносяться з теорією потреб висунутою а. Маслоу
- •2. Поняття про психологічний клімат у колективі та його структуру.
- •2. Роль психологічного клімату в забезпеченні ефективного управління колективами організацій.
- •3. Особливості підготовки та проведення «Прес – конференції»
- •3. Особливості підготовки та проведення «Інтерв’ю»
- •2. Охарактеризуйте основні функції управлінської діяльності.
- •3. Підготовка до публічного виступу. Публічний виступ
- •1. Прояви психологічних властивостей особистості в управлінні.
- •2. Психологічні особливості різних видів комунікації в організації.
- •3. Особливості ведення ділових переговорів.
- •3. Стиль. Його значення у професійній діяльності керівника.
- •1)Особливості використання діагностичних методів в психології управління
- •2. Роль психологічної служби в оптимiзацiї управління.
- •3. Аналіз факторів, які впливають на вибір стилю керівництва.
- •2. Ортобіоз особистості керівника.
- •3. Темперамент і конфліктність. Методики дослідження темпераменту особистості.
- •1. Зміст та основні етапи прийняття управлінських рішень.
- •3. Ділове спілкування як засіб управлінського впливу.
- •1. Особливості здійснення основних етапів комунікації в організації. Охарактеризуйте причини виникнення комунікативних бар'єрів в організації.
- •2. Фактори, що впливають на прийняття управлінських рішень
- •3. Методики дослідження індивідуальних якостей особистості. Їх місце в психологічному дослідженні та прогнозування успішності керівника.
- •2. Знання, навички та умiння, необхiднi сучасному керiвниковi. Обґрунтуйте.
- •3. Охарактеризуйте психологічну структуру управлінської діяльності.
- •2. Охарактеризуйте особливості колегіальних форм прийняття управлінських рішень. Розкрийте основні форми прийняття колегіальних рішень.
- •3. Схарактеризувати методи психодіагностики конфліктів.
- •1. Поняття про соцiальнi позиції та ролі працiвникiв організацій.
- •2. Зміст управлінської діяльності. Складові та їх коротка характеристика. Поняття та загальні риси управлінської діяльності
- •3. Охарактеризуйте ділову бесіду як форму управлінської праці. Бесіда як метод пізнання.
- •1. Охарактеризуйте особливості регламентацiї професiйно–функцiональних ролей працiвникiв організацій.
- •2. Розкрийте особливості використання факторів–мотиваторів.
- •3. Визначіть сутність роботи з діловою документацією. Метод аналізу документів.
- •1. Персоніфікація діяльності: зміст та соціально–психологічні фактори, які на неї впливають.
- •2. Імідж керівника. Складові іміджу та їх значення у професійній діяльності керівника.
- •3. Планування роботи із засобами масової інформації. Написання статті.
- •1.Розкрити причини виникнення та умови попередження професiйної деформацiї особистостi.
- •2. Стрес в діяльності керівника: управління емоційними станами.
- •3. Методики діагностики соціально-психологічних явищ. Їх коротка характеристика.
- •1. Фактори психічного і фізичного здоров’я керівника. Їх значення у професійній діяльності.
- •2. Психологічні чинники управління груповими явищами і процесами в діяльності керівника.
- •3. Визначення стилю керівництва за допомогою різних діагностичних методів. Дати коротку характеристику.
- •1. Здоров’я керівника. Попередження і подолання стресів і життєвих криз.
- •2. Розкрити особливості використання факторі–демотиваторів.
- •3. Визначте розпорядження керівника як форму управлінської дії.
- •2. Складові удосконалення стилю керівництва.
- •1. Особливості факторів, якi впливають на управлінську діяльність навчальних закладів
- •2. Психофізіологічний аспект поведінки людини у конфліктній ситуації.
- •1.Визначте особливості мікроклімату колективів навчальних закладів (школи, коледжу і т.Д.)
- •2.Охарактеризуйте процес розвитку ділової кар’єри керівника: планування і реалізація.
- •1.Особистість підлеглого. Психологія управління його поведінкою і діяльністю.
- •2.Психологія вибору та побудови службової кар’єри в діяльності керівника.
- •3.Наведіть особливості підготовки і проведення службової наради.
- •3. Назвіть та охарактеризуйте методики дослідження лідерських якостей керівника.
3. Особливості підготовки та проведення «Прес – конференції»
Великий вплив на результати заходу має попередня підготовка. Готується вступне слово, в якому пояснюється основна причина скликання прес-конференції. Поширюється прес-реліз, який може містити цитати із виступу відповідальної особи органу ДПС на прес-конференції. Готується пакет для преси з додатковими матеріалами, що стосується теми прес-конференції.
Для того, щоб прес-конференція досягла мети, необхідно при її підготовці і проведенні врахувати декілька обставин: 1. Час проведення. Найкраще проводити прес-конференцію в середині тижня, тому що понеділок – редакційний день у ЗМІ і можна не досягти бажаної активності представників ЗМІ, а п’ятниця – день перед вихідними, день культурних програм, що також може відобразитися на присутності журналістів. Відомо, що журналісти – професійні “сови” (пізні записи, монтаж), тому доцільно призначати прес-конференцію з 12.00 до 14.00, бо з 15.00 починається здавання матеріалів у редакціях, записи, студійний час. 2. У запрошенні обов’язково повинна вказуватися тематика, що дозволить редакціям відправити на прес-конференцію компетентних у даному питанні журналістів. Запрошення краще оформляти як іменне і відправляти за 5-7 днів до прес-конференції. За два дні до прес-конференції можна дати наступний анонс про неї. Не пізніше ніж за добу до прес-конфереенції доцільно обдзвонити ЗМІ хоча б ключові, для з’ясування питань: Чи отримали запрошення? Чи планується присутність? Чи необхідна додаткова інформація? За день до проведення або вранці в день заходу можна зв’язатися з редакціями і студіями за телефоном і нагадати запрошеним про час і місце проведення прес-конференції. 3. Прес-конференція повинна мати чіткий сценарій проведення, який складається із двох частин – викладення позиції організаторів із проблеми і відповідей на питання журналістів. Час на проведення кожної частини визначається організаторами (як правило 10 хв. для повідомлення, 20 хв. – для відповідей на запитання). 4. Вести прес-конференцію може особа, відповідальна за зв’язки із громадськістю або пресою. Ведучий обов’язково представляє журналістам учасників, серед яких бажана присутність особи, уповноваженої приймати остаточні рішення з питань прес-конференції. 5. Доцільно провести реєстрацію учасників прес-конференції з боку ЗМІ, що дасть змогу аналізувати результати зустрічі за їх публікаціями. Під час реєстрації дуже добре роздавати матеріали, що інформують про факти і пояснюють проблему прес-конференції. Це вбереже від викривлення інформації (не так записали, почули, видалося та ін.). Для будь-якої прес-конференції існують певні правила проведення: · доповідач чітко зачитує текст короткої заяви, в якій ідеться про причини заходу · репортерів запрошують ставити запитання · запитання ставляться по черзі, професійні стандарти передбачають, що журналісти будуть притримуватися оголошеної теми · перед останнім запитанням хтось із команди організаторів нагадує, що відведені 20 хв. пройшли. Організаційний аспект заходу. Прес-конференція найчастіше відбувається в кімнаті для зустрічей (засідань, зборів). Це також може бути постійне приміщення для проведення заходів із журналістами (де передбачене освітлення, пристосування для використання відповідної апаратури, особливо для телегруп). Всі присутні повинні бути забезпечені місцями. Доповідач і його команда розміщуються за столом або кафедрою, де ставляться мікрофони і диктофони. Перед учасниками виставляються таблички з інформацією про учасників прес-конференції (прізвище, ім’я, по батькові, посада). Ведучий представляє учасника (учасників), надає їм слово, стежить за ходом заходу. Найбільша роль йому належить під час відповідей на запитання журналістів. Головне, щоб запитання відповідали оголошеній темі, були короткими та зрозумілими виступаючому. Запитання і відповіді треба записувати до протоколу. Бажано кожний прес-захід записувати на аудіоплівку (диктофон), потім розшифровувати і використовувати для опублікування у засобах масової інформації, перевірки фактів, цитат, що були використані у публікаціях. Під час заходу можливе використання відеопрокатної апаратури для демонстрації фотографії й відеозйомок, діаграм, графіків тощо. Матеріали кожної прес-конференції (план, прес-реліз, записи запитань і відповідей, розшифровка виступів, а також наступні публікації) зберігаються в окремій папці для зручності у роботі. Після прес-конференції здійснюється моніторинг публікацій та проводиться за ними аналіз. Готуються та надсилаються до ЗМІ відповіді на критичні матеріали. Публікації доводяться до учасників прес-заходу з метою запобігання у майбутньому помилок, що були допущені.
ВАРІАНТ № 7 1. Зв’язок психологічних знань про управління з психологією праці та соціальною психологією.
Соціальна психологія, будучи сконцентрованою на різноманітних аспектах поведінки особистості як суб'єкта соціуму (людської спільноти), збагачує психологію управління своїми знаннями про відносини особистості в соціальній групі, з іншими соціальними групами, соціальними інститутами, суспільством загалом, а також конкретними методиками дослідження цих феноменів і процесів. Водночас у трактуванні поняття “відносини” психологію управління цікавить управлінський аспект взаємодії, який вона вважає одним із важливих чинників, що сприяють злагодженій діяльності колективу, організації (підприємства). Психологія управління аналізує різні аспекти поведінки працівника, групи тільки в контексті функціонування організації (підприємства), у межах якої реалізовується управлінський процес.
Пізнавальні можливості психології праці як галузі, для якої важливі особливості трудової діяльності і підготовки людини до праці, значною мірою сприяють психології управління в оптимізації управлінських процесів і відносин в організації. Але, на відміну від психології праці, психологія управління переймається не проблемами відповідності спеціаліста його професії, професійного відбору, професійної орієнтації, а відповідності працівника і його поведінки психологічному клімату, що панує в організації. 2. Поняття про комунiкацiю та її структуру.
Комунікації - це процес двостороннього обміну інформацією, на основі якого керівник одержує інформацію, необхідну для прийняття ефективних рішень, і доводить прийняті рішення до працівників організації. Комунікації здійснюються як між організацією і навколишнім середовищем, так і між окремими підрозділами всередині організацій (вертикальні, горизонтальні, висхідні та низхідні), між керівником і підлеглим, між окремими працівниками.
У структурі комунікацій можна виділити чотири базові елементи:
1) відправник — особа, яка генерує ідеї або збирає інформацію і передає її;\
2) повідомлення — власне інформація, закодована за допомогою символів (слів, сигналів, жестів, міміки)
3) канал — засіб передачі інформації (лист, радіо, телефон, телевізор, телетайп і т. ін.);
4) адресат — особа, якій призначена інформація, або особа, яка інтерпретує її.
Рух інформації від відправника до адресата складається з кількох етапів. На першому відбувається її відбір, який може бути випадковим або цілеспрямованим, вибірковим або суцільним, пропонованим або ініціативним, довільним або основаним на певних критеріях і т. ін.
На другому етапі відібрана інформація кодується, тобто набирає тієї форми, в якій вона буде доступною і зрозумілою адресатові (наприклад, письмової, табличної, графічної, звукової, символічної), і згідно з цим підбирається відповідний засіб її передачі — усний, письмовий, за допомогою різних штучних сигналів або умовних знаків. При цьому особливо важливу інформацію доцільно продублювати по кількох каналах.
На третьому етапі відбувається передача інформації, а на четвертому — її отримання, сприйняття адресатом, декодування, тобто розшифровка, і осмислення.Останній – зворотній зв'язок.