3. Методики дослідження індивідуальних якостей особистості. Їх місце в психологічному дослідженні та прогнозування успішності керівника.

Методики дослідження індивідуальних якостей особистості можна розділити на 2 групи:

1) формалізовані методики; 2) методики малоформалізовані.

До формалізованих методик відносяться:тести;опитувальники; методики проектної техніки; психофізіологічні методики. До малоформалізованих методик слід віднести: спостереження; бесіду; аналіз продуктів діяльності.

Методи і методики для дослідження інтелекту:

Шкала Векслера для дорослих містить 11 тестів. Тест Айзенка (тест складається з восьми субтестів, п'ять з яких призначаються для оцінки загального рівня інтелектуального розвитку людини, а три - для оцінки ступеня розвиненості унього спеціальних здібностей: математичних, лінгвістичних і тихздібностей, які потрібні в таких видах діяльності,де активновикористовується образнологічне мислення)Методика"Інтелектуальна лабільність».Коректурна таблиця Бентона.Тести Стенфорд  Біне.Прогресивні матриці Равена. Тест структури інтелекту Р. Амтхауера (ТУС).тест Кеттела

Методики дослідження мотиваційної сфери особистості:"Готовність до ризику" (PSK) Шуберта.

"Мотивація успіхуі боязнь невдачі"(МУН) А.А. Реана.Методика визначення основних мотивів вибору професії(Є. М.Павлютенков)."Тест гумористичних фраз" (Цей тест дозволяє виявитидомінуючу в підсвідомості людини установку на підвищену чутливість в одній з наступних сфер (агресія-самозахист,міжстатеві стосунки, згубні звички, гроші, мода, краса, сімейнінегаразди, соціальні проблеми, бездарність в мистецтві та іншому творчій справі, людська дурість )).

Методики дослідження адаптації:Опитувальник соціально-психологічної адаптації особистості К.Роджерса іР. Даймонда.шкала суб'єктивної

 Задоволеності.опитувальник САН

Дослідження творчості та креативності: Діагностика невербальної креативності(методика Є. Торренса, адаптована А. Н Вороніним,1994).Тренінгові ігри та вправи

Дослідження сили нервової системи піддослідних проводиться за допомогою теппінг - тесту. Для вивчення рівня нервово-психічної стійкості піддосліднихнами використана методика «Оцінка нервово-психічноїстійкості (НПУ):« Прогноз .Для оцінки як наявності стресових станів і навіть неврозів, так і прогнозування їх виникнення у професійній діяльностівикористана методика «Шкала професійного стресу»

КОМУНІКАТИВНІ здібності: ТЕСТ-ОПИТУВАЛЬНИК КОЗ Визначення комунікативних та організаторських здібностей. ОЦІНКА РІВНЯ КОМУНІКАТИВНОСТІ (Тест В. Ф. Ряховского).ОПИТУВАЛЬНИК Г. АЙЗЕНКА.МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН Т.ЛІРІ. МЕТОДИКА ЕКСПЕРТНОЇ ОЦІНКИ НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

ТЕСТ А. АСІНГЕРА (оцінка агресивності у стосунках).Методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Дарки. ТЕСТ ОПИСУ ПОВЕДІНКИ К. ТОМАСА (Визначення типу поведінки людини у конфліктних ситцуаціях.

5 способів регулювання кофліктів:Суперництво (Конкуренція)Пристосування Компроміс Уникнення Співробітництво)

ВОЛЬОВА САМОРЕГУЛЯЦІЯ: Тест-опитувальник А. В. Звєрькова і Е. В. Ейдмана (рівень розвитку вольової саморегуляції за загальною шкалою та субшкалами “настирливість” та “самоконтроль”)

ВПЕВНЕНІСТЬ: ТЕСТ «АВТОПОРТРЕТ».МЕТОДИКА НЕЗАВЕРШЕНИХ РЕЧЕНЬ (Дж. Сакс).ВЕРБАЛЬНА ДІАГНОСТИКА САМООЦІНКИ ОСОБИСТОСТІ. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ САМООЦІНКИ ОСОБИСТОСТІ (за Будассі). ОСОБИСТІСНА ШКАЛА ПРОЯВУ ТРИВОГИ (Дж. Тейлор, 1953)(рівень тривожності:дуже вис.,вис.,сер.,низький)

ЕМПАТІЯ: ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ЕМПАТІЙНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ЮСУПОВА(дуже високий рівень емпатійності,високий, нормальний, низький,дуже низький)

ПОЧУТТЯ ГУМОРУ: ЯК У ВАС З ПОЧУТТЯМ ГУМОРУ?

ВАРІАНТ № 15 1. Основні вимоги до управлінських рішень.

Уравлінське рішення(УР) мають бути:

обґрунтованим, об’єктивним, враховувати всі особливості ситуації, відповідати конкретним умовам, поставленим цілям і можливостям їх досягнення;

законним, відповідати вимогам законодавчих актів, інструкцій і настанов; та бути спрямованими на виконання закону.

компетентним, ця вимога виражає ступінь знання суб'єктом управління явища, на яке він збирається впливати і означає, що керівник із усіх можливих засобів, прийомів та способів виконання поставленого завдання вибере самі вигідні, доцільні, оптимальні. УР має прийматись у межах компетенції суб’єкта управління, тобто відповідати функціональним обов’язкам посадової особи, що їх приймає.

своєчасним, рішення повинно прийматися з урахуванням стану і розвитку як суб'єкта, так і об'єкта управління з урахуванням конкретних умов і бюджету, часу для виконання поставлених завдань. Прийняття такого рішення залежить від вміння керівника правильно орієнтуватися в обстановці, осмислювати події і приймати його тільки тоді, коли воно дійсно назріло. Оптимальним (за своєчасністю) буде те рішення, яке приймається у самому початку виникнення проблеми, а в окремих випадках – при вірогідному виникненні ситуації і заздалегідь.

лаконічним і послідовним, зрозумілим для виконавця і не суперечити раніше прийнятим рішенням або виключати їх;

конкретним, тобто будь-яке управлінське рішення має бути сформульоване так, щоб виключалася можливість його двозначного тлумачення, щоб було ясно хто є організатором виконання, хто є виконавцем, в які строки має бути виконане рішення.

актуальним, УР повинно розв'язувати найбільш важливі, істотні для системи проблеми і питання, тобто такі, розв'язання яких створить умови для більш ефективного функціонування системи в цілому і окремих її елементів.

реальним, передбачає його здійсненність, відповідати силам та засобам системи (колективу), що його виконує.

несуперечливим, що передбачає, насамперед, внутрішню несуперечливість рішення, тобто єдність поставлених у рішенні завдань, методів та засобів їх реалізації. УР не повинно суперечити й іншим рішенням, зокрема, рішенням вищестоящих субєктів управління, а також аналогічним рішенням, які були прийняті раніше.

інформативним. У можливо меншому фізичному та знаковому обсязі у рішенні має бути закладено як можна більше інформації. Загальні місця, описовий матеріал, викладення відомих зведень знижують  інформаційну  ємність УР. Забезпечення інформаційної ємності інформації передбачає як високу професійну кваліфікацію суб'єкта управління і знання ним дійсного інформаційного потенціалу підлеглих, так і спеціальні зусилля щодо відбору, викладення та редагування матеріалу, що включається у кінцевийтекст УР.