- •2. Поняття про мотивацію та її роль у процесі управління.
- •2. Охарактеризуйте основні потреби працівників установи. Як вони співвідносяться з теорією потреб висунутою а. Маслоу
- •2. Поняття про психологічний клімат у колективі та його структуру.
- •2. Роль психологічного клімату в забезпеченні ефективного управління колективами організацій.
- •3. Особливості підготовки та проведення «Прес – конференції»
- •3. Особливості підготовки та проведення «Інтерв’ю»
- •2. Охарактеризуйте основні функції управлінської діяльності.
- •3. Підготовка до публічного виступу. Публічний виступ
- •1. Прояви психологічних властивостей особистості в управлінні.
- •2. Психологічні особливості різних видів комунікації в організації.
- •3. Особливості ведення ділових переговорів.
- •3. Стиль. Його значення у професійній діяльності керівника.
- •1)Особливості використання діагностичних методів в психології управління
- •2. Роль психологічної служби в оптимiзацiї управління.
- •3. Аналіз факторів, які впливають на вибір стилю керівництва.
- •2. Ортобіоз особистості керівника.
- •3. Темперамент і конфліктність. Методики дослідження темпераменту особистості.
- •1. Зміст та основні етапи прийняття управлінських рішень.
- •3. Ділове спілкування як засіб управлінського впливу.
- •1. Особливості здійснення основних етапів комунікації в організації. Охарактеризуйте причини виникнення комунікативних бар'єрів в організації.
- •2. Фактори, що впливають на прийняття управлінських рішень
- •3. Методики дослідження індивідуальних якостей особистості. Їх місце в психологічному дослідженні та прогнозування успішності керівника.
- •2. Знання, навички та умiння, необхiднi сучасному керiвниковi. Обґрунтуйте.
- •3. Охарактеризуйте психологічну структуру управлінської діяльності.
- •2. Охарактеризуйте особливості колегіальних форм прийняття управлінських рішень. Розкрийте основні форми прийняття колегіальних рішень.
- •3. Схарактеризувати методи психодіагностики конфліктів.
- •1. Поняття про соцiальнi позиції та ролі працiвникiв організацій.
- •2. Зміст управлінської діяльності. Складові та їх коротка характеристика. Поняття та загальні риси управлінської діяльності
- •3. Охарактеризуйте ділову бесіду як форму управлінської праці. Бесіда як метод пізнання.
- •1. Охарактеризуйте особливості регламентацiї професiйно–функцiональних ролей працiвникiв організацій.
- •2. Розкрийте особливості використання факторів–мотиваторів.
- •3. Визначіть сутність роботи з діловою документацією. Метод аналізу документів.
- •1. Персоніфікація діяльності: зміст та соціально–психологічні фактори, які на неї впливають.
- •2. Імідж керівника. Складові іміджу та їх значення у професійній діяльності керівника.
- •3. Планування роботи із засобами масової інформації. Написання статті.
- •1.Розкрити причини виникнення та умови попередження професiйної деформацiї особистостi.
- •2. Стрес в діяльності керівника: управління емоційними станами.
- •3. Методики діагностики соціально-психологічних явищ. Їх коротка характеристика.
- •1. Фактори психічного і фізичного здоров’я керівника. Їх значення у професійній діяльності.
- •2. Психологічні чинники управління груповими явищами і процесами в діяльності керівника.
- •3. Визначення стилю керівництва за допомогою різних діагностичних методів. Дати коротку характеристику.
- •1. Здоров’я керівника. Попередження і подолання стресів і життєвих криз.
- •2. Розкрити особливості використання факторі–демотиваторів.
- •3. Визначте розпорядження керівника як форму управлінської дії.
- •2. Складові удосконалення стилю керівництва.
- •1. Особливості факторів, якi впливають на управлінську діяльність навчальних закладів
- •2. Психофізіологічний аспект поведінки людини у конфліктній ситуації.
- •1.Визначте особливості мікроклімату колективів навчальних закладів (школи, коледжу і т.Д.)
- •2.Охарактеризуйте процес розвитку ділової кар’єри керівника: планування і реалізація.
- •1.Особистість підлеглого. Психологія управління його поведінкою і діяльністю.
- •2.Психологія вибору та побудови службової кар’єри в діяльності керівника.
- •3.Наведіть особливості підготовки і проведення службової наради.
- •3. Назвіть та охарактеризуйте методики дослідження лідерських якостей керівника.
3. Ділове спілкування як засіб управлінського впливу.
Управлінське спілкування керівників своїм змістом охоплює певні аспекти взаємовпливу індивідів, покликаного змінити поведінку партнера по взаємодії. Можливості впливу залежать від розуміння керівником потреб та інтересів співробітників, інших людей. Таке розуміння формується на підставі інформації, що надходить від учасника комунікативного процесу, спостереження й правильної інтерпретації слів і справ співробітників.
Значущим чинником ефективного впливу є авторитет керівника і його вміння переконувати людей. Переконаність — це наслідок свідомого прийняття інформації, впевненості в її об'єктивності, чому передує її аналіз та оцінювання. Найефективнішими формами переконання співробітників є бесіда, дискусія, групова полеміка, оскільки сформована за таких умовах думка набагато глибша й тривкіша за ту, що виникла через пасивне сприймання інформації.
У процесі ділового спілкування керівник впливає на психічну сферу людини, групи людей. При цьому можливі послаблення їх усвідомленого контролю, некритичне оцінювання змісту повідомлення. За таких обставин виявляє себе один із традиційних способів впливу під час спілкування — навіювання, характеристикою якого є істотне зниження критичності людини до інформації, відсутність прагнення перевірити її достовірність, необмежена довіра до її джерел. Саме ця довіра і становить основу ефективності навіювання. Навіть за високого самоконтролю цілком позбавитися навіювання людина не спроможна, тому керівники часто вдаються до нього, намагаючись досягти необхідного впливу на співробітників. При навіюванні вплив спрямований не до логічного аналізу явищ, здатності думати, а до готовності підлеглого одержати розпорядження, наказ, інструкцію. Ефективність навіювання підсилюють впевнені манери, категоричний тон, виразна інтонація суб'єкта навіювання. Навіювання спрямовані не лише на емоції об'єкта, а й на його свідомість і підсвідомість. Саме тому воно може спричинитися до маніпуляцій поведінкою людини.
В управлінському спілкуванні важливим є психологічний механізм наслідування — повторення і відтворення однією людиною вчинків, жестів, манер, інтонацій іншої людини, а також копіювання певних рис її характеру і стилю життя.
Наслідування буває свідомим і неусвідомленим. Підлеглі можуть свідомо наслідувати професійні навички, ефективні способи спілкування й діяльності керівника, раціональні прийоми виконання трудових операцій колег по роботі — все те, що здається правильним і корисним.Наслідування відбувається на рівні конкретних осіб (“керівник — підлеглий”) або на рівні норм поведінки, традицій, культури групи, організації.
Діяльність керівника передбачає і публічні виступи (лекції, мітинги, конференції тощо), де він може скористатися і механізмом емоційного зараження — особливим видом психологічного впливу на особистість у процесі спілкування й взаємодії, який здійснюється не через свідомість та інтелект, а через передавання психічного настрою, емоційну сферу людини.
Ефективність будь-якого способу психологічного впливу керівника на підлеглих залежить від таких чинників:
1. Знання керівником особливостей партнера по спілкуванню (культурно-освітні, національні, вікові, психологічні та професійні якості). На їх підставі у процесі обміну інформацією враховують рівень професіоналізму співрозмовника, загальний рівень інтелекту, обсяг його інформаційного фонду. 2. Досконале знання змісту, предмета того, про що йтиметься. 3. Уміння керівника об'єктивно оцінювати свої особистісно-ділові якості, компетентність щодо винесених для обговорення проблем. Завищеність (як і заниженість) самооцінки створюють додаткові труднощі керівнику в досягненні мети. Залежно від особливостей розмови слід обирати тон спілкування, а знаючи власні примхи, стежити, щоб вони не вплинули на об'єктивність оцінки почутого у відповідь. 4. Володіння керівником технологічним інструментарієм риторики, який зводиться до таких положень:
доступно й логічно викладати свої думки;
слухати і чути того, хто говорить;
викладати свої думки чітко й коротко.;
сміливо захищати свої погляди;
прислухатися до поглядів іншої сторони, не вести мову лише про те, що цікавить одну сторону спілкування;
ілюструвати ключові моменти, використовувати приклади з життя;
використовувати експресивність мови — уміння викликати співпереживання, задіювати людські відчуття;
не реагувати на емоції партнера по спілкуванню, стримувати свої емоції;
правильно ставити запитання, бути активним в обговоренні проблеми. Це демонструє інтерес до теми розмови, спонукає співрозмовника розгортати свою систему аргументів;
не відхилятися від основної теми розмови;
дбати про “ефект візуального іміджу”;
дотримуватися “ефекту перших фраз”;
завойовувати прихильність і увагу співрозмовника;
знати причини, що призводять до певної втрати певної інформації;
дотримуватися “ефекту краю” (елементи інформації, розташовані на початку і наприкінці, запам'ятовуються швидше, ніж елементи, що знаходяться всередині);
не виправдовуватися, бути активним, упевненим, готовим сприймати нападки;
вміло користуватися контрзасобами проти недобросовісних прийомів під час розмови: використовувати зауваження опонентів з позитивною метою, говорити спокійно, використовувати гумор, змінювати напрям розмови тощо;
вміло відповідати опоненту. Таке мистецтво полягає в умінні не говорити неприємного. Навіть заперечуючи опоненту, слід намагатися уникнути ситуативного негативного фону;
вчасно зупинитись.
5. Знання керівником наслідків комунікації. Інформація є цінним ресурсом, вона може підвищувати, захищати статус того, хто нею володіє. Обмін інформацією впливає на розподіл влади в організації. Наділені владою індивіди намагаються утримати інформацію, управляти нею, стимулюючи певні види інформації й ділового спілкування та пригнічуючи, стримуючи інші.
ВАРІАНТ № 14