Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВІДПОВІДІ білети ПУ.doc
Скачиваний:
22
Добавлен:
21.12.2018
Размер:
795.14 Кб
Скачать

3. Темперамент і конфліктність. Методики дослідження темпераменту особистості.

Темпера́мент — вроджена (біологічно зумовлена) і незмінна властивість людської психіки, що визначає реакції людини на інших людей та на обставини. Термін введено в ужиток Клавдієм Галеном, у перекладі з латини означає «належне співвідношення частин».

Конфлікт — ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Методи дослідження темпераменту:

-лабораторний

- анамнестичний(Основний шлях у цьому випадку залежить від порівнянні проявів досліджуваних індивідуальних особливостей різними етапах розвитку. Дуже важливого значення мають ранні етапи розвитку, коли ще відсутні ті мотиви й стосунку особистості, які можуть опинитися обумовити таку ж прояви, як і їхні властивості темперамента.

Особистісні Опитувальники Айзенка – серія особистісних Опитувальників. Призначені для діагностики нейротизму, екстраверсiї-iнтроверсiї та психотизму. Розроблені Г. Айзенком у співавторстві та з метою реалізації типологічного підходу до вивчення особистості.

Опитувальник Стреляу - особистісний Опитувальник, розроблений польським психологом Я. Стреляу, базується на диференцiйно-психологiчнiй концепції Павлова-Теплова.

Опитувальник призначений для виміру трьох основних характеристик типів нервової діяльності: рівня процесів збудження, рівня процесів гальмування, рівня рухливості нервових процесів. Методика складається з трьох відповідних шкал (134 питання).

Опитувальник структури темпераменту (ПСТ) Русалова – розроблений для комплексної оцінки індивідуальних особливостей людини. Теоретичною основою тексту слугували концепції Теплова-Небилiцина та Анохiна.

Тест розроблений у двох еквівалентних формах: –для дорослих (В-ОСТ) у вiцi від 18 до 55 років; –для дітей (Д-ОСТ) у вiцi від 13 до 17 років.

Методика має 8 діагностичних шкал: соціальна та предметна енергійність, соціальна та предметна пластичнiсть-ригiднiсть, соціальний та предметний темп (психічних процесів), соціальна та предметна емоційна чутливість, а також контрольна шкала щирості відповідей. За результатами відповідей визначаються також 10 індексів показників темпераменту людини. Методика складається із 105 пунктів (кожна форма) з дихотомічними шкалами відповідей.

ВАРІАНТ № 13

1. Зміст та основні етапи прийняття управлінських рішень.

Прийняття управлінського рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації.

Управлінське рішення є інструментом впливу на об’єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації; складає основу реалізації кожної функції менеджменту.

Процес прийняття рішень включає такі етапи: діагноз проблеми, накопичення інформації з проблеми, розробка альтернативних варіантів, оцінка альтернативних варіантів, прийняття рішень.

1. Діагноз проблеми включає наступні підетапи:

– виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення та відбиття у будь-якій формі протиріччя поміж змінами у середовищі функціонування організації та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети);

– встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації);

– ідентифікація критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на закладі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості).

2. Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про неї. Якість інформаційних матеріалів у свою чергу оцінюється за допомогою таких критеріїв:

1) об’єктивність – це інтегральний критерій, який поєднує у собі наступні часткові критерії:

повноти інформації (визначається наявністю відомостей, включаючи суперечливі, які необхідні та достатні для прийняття рішення);

точності інформації (ступінь відповідності інформації оригіналу);

несуперечливості інформації (окремі частини однієї і тієї самої інформації не мають суперечити одна одній);

переконливості інформації (доведеність інформації, яка примушує вірити у її достовірність);

2) лаконічність – це стислість та чіткість викладення інформації (досягається за рахунок високої згорнутості інформації без втрати її необхідної повноти);

3) актуальність – це відповідність інформації об’єктивним інформаційним потребам;

4) своєчасність – це здатність задовольняти інформаційну потребу у прийнятний для виконання строк;

5) комунікативність – це властивість інформації бути зрозумілою для того, кому вона адресована.

3. Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку усіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації.

В теорії прийняття рішень альтернативи розглядаються як екзогенні фактори. Проте складність управління і полягає в опрацюванні щонайповнішої сукупності альтернатив, яка містить всі допустимі варіанти дій для досягнення встановленої мети. З іншого боку, збільшення кількості альтернатив ускладнює, збільшує вартість і розтягує у часі процес прийняття рішень. Тому обгрунтоване зменшення кількості альтернатив є фактором підвищення ефективності процесу прийняття рішень.

4. Оцінка альтернативних варіантів. Зміст цього етапу полягає у перевірці кожної знайденої альтернативи за критеріями:

1) реалістичність - можливість її здійснення взагалі з урахуванням зовнішніх обставин, не залежних від самої організації. Зовнішні чинники часто обмежують кількість прийнятних альтернатив. До таких, зокрема, відносяться:

юридичні обмеження;

можливості існуючих технологій;

моральні та етичні норми тощо.

2) відповідність ресурсам, які має у своєму розпорядженні організація;

3)прийнятність наслідків реалізації альтернативи. Результат реалізації альтернативи у загальному випадку – це багатомірне явище. Реалізація альтернативи призводить до наслідків як пов’язаних, так і не пов’язаних з досягненням встановленої мети. Якщо в процесі прийняття рішення не прийматимуться до уваги такі наслідки, можна отримати результат, який повністю нейтралізує очікуваний ефект. Тому в процесі виявлення можливих наслідків реалізації кожної альтернативи необхідно враховувати: не тільки основні (пов’язані з досягненням мети), але і побічні результати; не тільки безпосередній період реалізації альтернативи, але і майбутні періоди.

5. Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на закладі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми. При цьому слід зауважити, що на етапі прийняття рішення суб’єкт управління має доповнити результат формалізованого аналізу (найкращий варіант) неформальними знаннями про об’єкт управління. Ці знання випливають з досвіду та інтуіції суб’єкта управління.

2. Основні принципи та форми взаємодії керівників організацій та практичних психологів при розв’язанні управлінських проблем. Форми взаємодії: 1) Корекція умов для досягнення найкращих результатів: керівник - внесення коректив за допомогою оперативних способів, психолог - пропозиції щодо внесення коректив в організацію на основі аналізу. Регуляція умов і процесу, внесення коректив, аналіз проблем, відбір оптимальних способів їх вирішення.

2) Визначення стратегічних цілей діяльності, створення умов для формування внутрішньої мотивації: керівник - створення системи ефективного заохочення і мотивування робітників, робота з формування здорового мікроклімату в колективі, психолог - виявлення мотивів працівників на початковому етапі, створення умов для створення системи мотивації. Система заходів по визначенню цілей і створенні системи мотивації, робота з колективом з урахуванням етапів його існування. 3) Планування діяльності за ціллю, прогнозування результату: керівник - план організації процесу, координація з приводу повноважень і закріплення функцій за учасниками процесу, психолог - оцінка планування, участь в плануванні програм професійного удосконалення працівників, прогнозування результатів з психологічної точки зору. Розробка планів, прогностичних моделей діяльності, вироблення алгоритмів реалізації новітніх технологій. 4) Збір і аналіз інфо про внутрішні (кадри) і зовнішні ресурси установи, створення бази даних : керівник-системно-структурний аналіз діяльності, забезпечення необхідних умов для реалізації; психолог-експертний аналіз професіоналізації кадрів, оцінка доцільності діяльності з психолог точки зору. Соц-псих аудит, спільне обговорення результатів діяльності, її планування

5) Контроль реалізації цілей, моніторинг якості діяльності: керівник-адміністративний контроль, моніторинг якості реалізації через оцінку умов і результатів діяльності; психолог - супровід працівників, психодіагностика, аналіз факторів успіху і причин невдач з психол точки зору. Контроль організації діяльності 6) Створення умов для роботи колективу, моніторинг якості діяльності: керівник - підвищення кваліфікації спеціалістів, координація їхньої взаємодії, заходи щодо збереження психологічного здоров’я, створення комфортних умов діяльності; психолог - набуття нових знань і освоєння новітніх прийомів, формування психологічної установки, робота з особистістю, формування оціночно-рефлексивного ставлення до себе як професіонала. Система заходів по забезпеченю діяльності.

7) Збір і аналіз інфо про внутрішні (кадри)і зовнішні ресурси установи, створення бази даних : керівник-системно-структурний аналіз діяльності, забезпечення необхідних умов для реалізації; психолог - експертний аналіз професіоналізації кадрів, оцінка доцільності діяльності з психолог точки зору. Соц-псих аудит, спільне обговорення результатів діяльності, її планування

Принципи:

  • Активності;

  • Індивідуального підходу

  • Наукового підходу;

  • Особистої відповідальності (психолог лише показує альтернативи, а керівник приймає рішення);

  • Різноманітності форм і методів співпраці;

  • Прогностичності.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.