Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Махноносов Д.В.ПРАКТИКА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНО....doc
Скачиваний:
36
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
1.87 Mб
Скачать

Лекція 9 розвиток малого підприємництва та його підтримка

9.1. Мале підприємництво та його економічна сутність

В даний час в економіці України одночасно функціонують крупні, середні, малі підприємства, а також здійснюється діяльність, що базується на особистій і сімейній праці.

Для сучасної економіки характерна складна комбінація різних за масштабами виробництв - великих, з тенденцією до монопольних структур, що складаються під впливом інших чинників, середніх і малих.

З одного боку, стійкою тенденцією науково-технічного прогресу є концентра­ція виробництва. Саме крупні фірми мають в своєму розпорядженні великі фінан­сова, трудові ресурси, кваліфіковані кадри. Вони здатні вести великомасштабні науково-технічні розробки, які і визначають найважливіші технологічні зрушення.

З іншого боку, останнім часом виявилося небувале зростання малого і серед­нього підприємництва, особливо в сферах, де поки не вимагається великих капі­талів, великої кількості устаткування і кооперації безлічі працівників. Малих і середніх підприємств особливо багато в наукоємких видах виробництва, в галу­зях, пов'язаних з виробництвом споживчих товарів, у сфері послуг.

Можливість ефективного функціонування малих форм виробництва визна­чається низкою їх переваг в порівнянні з крупним виробництвом: близькість до місцевих ринків і пристосування до запитів клієнтури, виробництво малими пор­ціями, що невигідно крупним фірмам, виключення зайвих ланок управління тощо. Малому підприємництву сприяє диференціація попиту у сфері виробничого і осо­бистого споживання.

Своєю чергою розвиток дрібного і середнього виробництва створює сприят­ливі умови для оздоровлення економіки: розвивається конкурентне середовище, створюються додаткові робочі місця, і знижується рівень безробіття, активніше йде структурна перебудова, розширюється споживчий сектор. Розвиток малих підприємств веде до насичення ринку товарами і послугами, підвищення економіч­ного потенціалу, кращого використання місцевих сировинних ресурсів.

Малі підприємства у всьому світі грають важливу роль. У Західній Європі, США і Японії малий бізнес представлений сукупністю численних малих і середніх підприємств. Основна маса їх - це найдрібніші підприємства, в яких працює не більше 20 чоловік. Малі підприємства забезпечують 2/3 приросту нових робочих місць, що дозволило значно скоротити безробіття в цих країнах.

Малі підприємства ефективні не тільки в споживчій сфері, але і як виробники окремих вузлів і малих механізмів, напівфабрикатів і інших елементів, необхідних для виробництва кінцевої продукції, випуск яких невигідний крупним підприєм­ствам.

Мале підприємництво стало невід'ємною складовою будь-якої ринкової гос­подарської системи, без якої вона не може існувати. Крупний капітал, безпереч­но, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, але основа розвитку країн з ринковою економікою - це мале підприємництво як наймасовіша, динамічніша, гнучкіша форма ділового життя. Малий бізнес не тільки почи­нає розвиватися і завойовувати позиції в економіці, але і перетворюється з придатка крупного бізнесу в його союзника, стаючи необхідним елементом розвитку крупного бізнесу і всієї економіки. Це пов'язано з тим, що змінилася парадигма розвитку економіки. Пріоритет з кількісних показників, що визначають значущість розміру підприємства, переходить до якісних показників, що характеризують сам продукт, послугу, нововведення. У цих умовах жорсткі структури індустріальних гігантів опиняються в програші в порівнянні з гнучкістю невеликих фірм, здат­них швидко реагувати на щонайменші зміни кон'юнктури споживчого попиту, задовольняти знов виникаючі потреби і таким шляхом закріплювати за собою певні сегменти ринку і певне коло клієнтів.

По-друге, вирішальну роль в зміні пріоритетів зіграв новий етап НТР. Він не тільки підсилив спеціалізацію виробництва, понизив в багатьох галузях оптимальні розміри підприємств, привів до більшої індивідуалізації попиту, пропонуючи ве­личезну номенклатуру виробів і послуг, але і найголовніше дав малому бізнесу техніку, адекватну його розмірам. Це мікропроцесори, міні-устаткування, МІНІ-ЕОМ і ін.

Нарешті, змінилася і психологія споживача. Він все більше відходить від стан­дарту, не хоче носити однаковий одяг, мати однакові машини, меблі і так далі. Відбувається диференціація попиту та індивідуалізація споживання. Такі основні передумови для успішного розвитку малого бізнесу в умовах, що змінилися.

Досвід ведучих індустріальних держав показує, що високоефективна економі­ка не можлива без розвинутої системи малого підприємництва. Малі господар­ства стали факторами економічного прогресу, соціальної стабільності і політич­ної консолідації. Малий бізнес став феноменом XX ст., він показав в умовах рин­кової економіки свою стійку життєздатність і ефективність.

Розглядаючи соціально-економічну суть малого підприємництва, можна виді­лити її два аспекти.

По-перше, мале підприємництво - це особливий сектор економіки, утворений сукупністю малих підприємств і виступає у якості специфічної соціально-еконо­мічної форми дрібного виробництва в умовах ринку. Мале підприємництво існує об'єктивно і розвивається як сектор економіки національного і регіонального, місцевого масштабів. По-друге, мале підприємництво являє собою особливий тип діяльності, заснований на ініціативній, інноваційній, ризиковій основі з метою одержання підприємницького доходу.

Підхід до малого підприємництва як сектора економіки заснований на єдності двох сторін суспільного виробництва: організаційно-технічній і соціально-еко­номічній. Друга представлена виробничими відносинами, що утворюють суспільну форму виробництва, а перша - продуктивними силами, тобто сукупністю матері­ально-речовинних елементів виробництва, робочої сили і форм організації ви­робництва. При цьому форми організації виробництва відображають (відповід­но із сформованими рівнями кооперування і поділу праці) способи і систему кон­центрації, централізації і спеціалізації виробництва.

Мале підприємництво — це самостійна, систематична, ініціативна госпо­дарська діяльність малих підприємств та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку.

Суб'єкти малого підприємництва — це фізичні особи, зареєстровані у встанов­леному законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, та юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб, а обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. грн.

Малі підприємства — це організаційно-економічний вид підприємств, які кваліфікуються за показником чисельності зайнятих працівників з градацією за сферами діяльності, обсягом основного капіталу, річного обороту тощо. Відповідно до Господарського кодексу України малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Соціально-економічна визначеність малого підприємства доповнюється наступ­ною обставиною: воно (мале підприємство) може ґрунтуватися на: особистій праці власника і членів його родини; використанні найманої праці в поєднанні з вироб­ничо-управлінською діяльністю хазяїна (його родини).

Мале підприємство є "клітинкою" малого підприємництва. Звідси випливає, що останнє - це особливий сектор економіки, утворений сукупністю малих підприємств і тому є специфічною суспільною формою дрібного виробництва в умовах ринку.

Мале підприємництво - це діяльність будь-яких малих підприємств та окре­мих громадян (фізичних осіб) з метою одержання прибутку.

Розвиток малого і середнього бізнесу відповідає загальносвітовим тенденціям до формування гнучкої змішаної економіки, поєднання різних форм власності і адекватної до них моделі господарства, в якій реалізується складний синтез кон­курентного ринкового механізму і державного регулювання крупного, середньо­го і дрібного виробництва. І якщо крупний бізнес — це скелет, вісь сучасної економіки, то все різноманіття середнього і дрібного підприємництва — м'язи, жива тканина господарського організму. Це один з провідних секторів, що бага­то в чому визначає темпи економічного зростання, стан зайнятості населення, структуру і якість валового національного продукту.

В економіці західних країн, залежно від того, який вид діяльності і яку страте­гію поведінки вибирає підприємство на ринку, виділяють наступні види малих підприємств:

Комутанти. Малі підприємства цієї групи, як правило, спеціалізуються на ви­готовленні окремих вузлів і деталей, іноді здійснюють проміжну збірку. Ці підпри­ємства дуже тісно взаємодіють з крупними підприємствами через систему коопе­раційних зв'язків, систему субпідряду. Малі підприємства цієї групи знаходяться в сильній залежності від великих, і ведуть жорстку конкурентну боротьбу між со­бою.

Патієнти. Підприємства цієї групи спеціалізуються на випуску кінцевої (гото­вою) продукції, орієнтованої на локальні ринки збуту з обмеженим попитом, на місцеві джерела сировини і матеріалів. Це виробництво продуктів, одягу, взуття, легкі будівельні роботи. Вони достатньо незалежні від великих, і часто складають їм конкуренцію, завдяки високій якості продукту, що випускається.

Експлеренти. Підприємства цієї групи - так звані ризикові (венчурні) фірми або інноваційні підприємства займаються в основному науковими, конструкторсь­кими розробками, комерційним освоєнням технічних відкриттів, виробництвом досвідчених партій товарів.

В умовах ринку основними формами інтеграції великого і малого бізнесу є: у виробництві - субпідряд, у виробництві і збуті - франчайзинг, в інновації - вен­чурне фінансування, у фінансуванні -лізинг.

Перераховані форми інтеграції здатні підстрахувати мале підприємництво від ринкових катаклізмів, крім того, забезпечити взаємовигідний рух інформаційних, технологічних, сировинних, кадрових і фінансових ресурсів в інтересах національ­ного господарства.