- •Лекція 1 підприємництво в сучасному суспільстві
- •1.1 Місце і роль підприємництва в сучасному суспільстві
- •1.2. Культурні засади аналізу розвитку підприємництва
- •1.3. Розвиток підприємництва в умовах глобалізації
- •Лекція 2 державне регулювання бізнесу в умовах ринкової економіки
- •2.1. Приватна власність як загальноцивілізаційна основа ринкової економіки
- •2.2. Державне регулювання підприємництва в умовах ринкової економіки
- •2.3. Принципи організації підприємництва
- •Лекція 3 роль підприємництва в підприємницькій діяльності
- •3.1. Підприємство - основна ланка підприємництва
- •3.2 Види підприємств в Україні
- •3.3. Договірні відносини підприємства
- •3.4. Управління персоналом підприємства
- •Лекція 4 створення суб’єктів підприємницької діяльності
- •4.1. Рішення створити свою справу та чинники успіху
- •4.2. Створення підприємства, його засновницькі документи, статутний капітал
- •4.3. Порядок державної реєстрації суб'єкта підприємства
- •4.4. Ліцензування і патентування підприємницької діяльності
- •4.5. Ліквідація і реорганізація суб'єктів підприємницької діяльності
- •Лекція 5 фінансування підприємницької діяльності
- •5.1. Основні положення фінансів підприємств
- •5.2. Фінансування діяльності підприємств
- •5.3. Нетрадиційні види фінансування
- •5.4. Інвестування у розвиток підприємництва
- •Лекція 6 система оподаткування підприємницької діяльності в україні
- •6.1 Суть, види і функції податків
- •6.2. Система оподаткування в Україні
- •6.3. Податкова політика та її принципи
- •Лекція 7 менеджмент і маркетинг підприємства
- •7.1. Менеджмент підприємництва і його стратегічна направленість
- •7.2. Маркетинг підприємництва
- •Лекція 8 підприємництво у зовнішньо-економічній діяльності
- •8.1. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні
- •8.2. Види комерційних операцій при здійсненні зед
- •8.3. Державне регулювання зед
- •Лекція 9 розвиток малого підприємництва та його підтримка
- •9.1. Мале підприємництво та його економічна сутність
- •9.2. Функції малого підприємництва
- •9.3. Підтримка малого підприємництва
- •Література
1.2. Культурні засади аналізу розвитку підприємництва
Культура підприємництва включає в себе систему соціальних норм, установлень, духовних цінностей, сукупність відносин людей до природи, між собою і до самої себе; характеризує особливості свідомості і поведінки, діяльності людей, праці, мови, фіксується як спосіб життєдіяльності окремого індивіда, соціальної групи чи всього суспільства в цілому. Культура організації в підприємницькій діяльності - це характер, особливості, стиль функціонування організації, які виявляються в поведінці і реакціях особистостей та соціальних груп її працівників, в їх судженнях, відносинах, у способах вирішення проблем організації праці і виробництва, в обладнанні і внутрішній естетиці, техніці і технології. Цей стиль є складовою загальної цивілізаційної культури, формою використання організацією загальнолюдських культурних надбань. Культура підприємництва - це складне ціле, яке включає продукти діяльності, вірування, мистецтво, звички людини, а також діяльність, зумовлену цими звичками. Головне в культурі підприємництва - це активна роль людини та її діяльності, конфігурація засвоєної поведінки людини та її результатів, тісно пов'язаних з духовністю та духом. Тому будь-який матеріальний прогрес не відбудеться без прогресу культурного, духовного, а підприємницька культура не буде розвиватися без розвитку культурного прогресу.
Підприємницька культура є найбільш фундаментальним способом людського буття, базисом реальності для людини; є діяльністю людей по відтворенню і оновленню економічного, політичного і соціального буття, продукт і результат діяльності. Підприємницька культура є реплікацією суспільної і родової суті людини, являє собою сукупний досвід людства, що організує людське життя, слугує упорядкуванню досвіду і регуляції відносин між людьми. Підприємницька культура - це свідома робота духу по здійсненню того, що оточує людину й асоціюється з діяльністю по удосконаленню людини, природи, суспільства, специфічний спосіб організації і розвитку людської особистості. Культурні засади розвитку підприємництва зводяться до того, що укоріненість підприємництва в культурі здійснюється через творчість і в творчості. Будучи узагальненим людським досвідом, підприємницька культура особистості в контексті творчості дає вихідні смисли через свободу, пропонує форми здійснення людиною її творчих зусиль через підприємницьку діяльність. Підприємницька творчість - це одна з найсуттєвіших ознак підприємницької культури; та чи інша система може бути цивілізованою тільки тоді, коли вона забезпечить культурний прогрес людства, можливості самореалізації особистості, розвиток індивідуальної духовної свободи. Повернення до магістральних шляхів розвитку цивілізації є поворотом до культурного самозабезпечення народу в контексті світових надбань, людино-творчого злету культури особистості та її праці. Більш прогресивним є та політична система, яка відкриє широкі можливості для задоволення людських життєвих потреб, піднесення добробуту, забезпечення рівня і структури споживання матеріальних, соціальних та культурних благ, що найповніше відповідають природі, сутності й призначенню людини. Сутність людини характеризується тим, що в її основі лежать загальноцивілізаційні духовні цінності. Головне - створити таку систему дій, на основі яких слід було б надати колективним формам людського життя належної цілераціональності, свідомої передбачуваності та досягнення на цьому шляху матеріального добробуту і культу: щодо зростання.
Найважливішою умовою становлення цивілізованого підприємництва в Україні повинно бути як формування демократичного соціально-культурного середовища в суспільстві, так і оволодіння вітчизняними підприємцями культури підприємницької праці та цінностями правової культури. Зазначене середовище підприємництва повинно ґрунтуватися не лише на загальнолюдських духовних цінностях, але й на досвіді, менталітеті, особливих рисах українського народу - працелюбності, свободі, душевності, щирості, комунікабельності, відкритості.
Сьогодні в Україні настав час виховувати й формувати нову генерацію підприємців, свідомість яких звільнилася від адміністративно-силового примусу, відроджуючи культурні засади цивілізованого підприємництва. Іноді підприємницьку культуру організації ототожнюють з організаційною культурою. Поняття "підприємницька культура" відображає ступінь організаційного упорядкування процесу виробництва і процесу менеджменту організації і є тільки одним із елементів культури організації. Невід'ємною складовою поняття "підприємницька культура" є оціночні атрибути ("висока", "середня", "низька", "наявна", "відсутня"). Недоцільно також ототожнювати феномен культури організацій із корпоративною культурою, носіями якої є корпорації - одна з організаційно-правовихформ господарювання в ринковій економіці. Культуру організації формують дві групи елементів: матеріальні і духовно-світоглядні. Матеріальні елементи культури організації відображають культуру виробництва і культуру менеджменту, реальним їх виявом є технологічна культура, культура трудових процесів і культура середовища організації.
Духовно-світоглядні елементи - це комплекс основних особливостей, які відрізняють організацію та її працівників від інших. Досвід організації кристалізується і відпрацьовується під час вирішення співробітниками проблем міцності (внутрішньої інтеграції) та еластичності (зовнішньої адаптації) організації. Існування духовно-світоглядних елементів перевірене суспільним досвідом, визначають поведінку людей у процесах індивідуальної і групової (колективної) трудової діяльності. Культура організації зміцнює внутрішні зв'язки між керівниками і структурними підрозділами, сприяє посиленню мотивації праці, забезпечує більш ефективну координацію, ніж формальна система контролю й планування. У структурі культури організації можна виокремити рівні, які визначають ступінь її розвитку в конкретному випадку: рівень поверхневої (символічної) культури, а також вищий рівень (цінності).
Організаційна культура підприємця - це сукупність норм, умов і цінностей, що підтримуються організацією з метою внутрішньої інтеграційна адаптації людини із зовнішній середовищем. Організаційна культура виступає як принцип роботи та умови оцінки діяльності колективу організації. Важливу роль відіграє культура менеджменту, яка оцінюється на загальносистемні показники, найважливішими серед яких є: цілеспрямованість; цілісність; наявність оптимальних технологічних, інформаційних, виробничих та інших зв'язків; відкритість; динамізм; прагнення до розвитку. Рівень культури менеджменту можна оцінити показниками для окремих елементів системи, до яких належать показники дотримання системою та її частинами моральних, юридичних, економічних, організаційних, технічних, естетичних норм.
Моральні норми регулюють поведінку людини у сфері моралі, відносини в суспільстві, в тому числі відносини управління. Юридичні норми, якими керується менеджмент, містяться в державно-правових і організаційно-правових актах. Державні органи встановлюють межі управління на кожному рівні, місце організації в системі суспільного виробництва, права й повноваження осіб у різних формах діяльності з управління. Організаційно-правові нормативні акти розробляються безпосередньо в організаціях і містять регламенти поведінки менеджменту всередині і поза їх межами. Економічні норми встановлюють значення економічних показників, які повинні бути досягнуті в процесі господарської діяльності. До них належать фінансово-кредитні й вартісно-калькуляційні норми, норми рентабельності й взаємовідносин з бюджетом, норми економічного стимулювання. Організаційні норми стосуються структури організації, складу і порядку діяльності окремих підрозділів та осіб, а також їх взаємовідносин і взаємодії, правил внутрішнього розпорядку, послідовності й періодичності виконання різноманітних операцій різних видів діяльності тощо. Технічні норми регулюють пропорції між живою та уречевленою працею. Естетичні вимоги та норми поширюються на технічні засоби, пристрої і на зовнішнє середовище працівників менеджменту. Дотримання вимог культури менеджменту у процесі різноманітної діяльності органів та апарату менеджменту дає змогу підвищити рівень організації управлінської праці, спростити різні управлінські операції і сам процес менеджменту, поліпшити умови праці управлінських кадрів, підвищити загальну ефективність організації.
Таким чином, причинами зниження культури в цілому, а також правової культури в підприємництві є наступні: недосконалість законів; відсутність правового виховання; втрата владою авторитету; незнання громадянами законів своєї держави; пониження персональної відповідальності; корупція та інші антиправові заходи; спотворене розуміння підприємницької діяльності; неадекватне трактування термінів "бізнес", "бізнесмен" і відсутність в них культурних засад; недостатній рівень юридичних знань.
Культурні засади підприємництва - це визначена, сформована сукупність принципів, прийомів, методів здійснення підприємницької діяльності суб'єктами відповідно до діючих в країні правових норм (законів, нормативних актів), звичаями ділового обороту, етичними і моральними правилами, нормами поведінки при здійсненні цивілізованого підприємництва. Якщо підприємницька діяльність - вільна діяльність дієздатних громадян чи їх об'єднань, то це не означає, що її учасники вільні від невиконання встановлених принципів і методів регулювання підприємницької діяльності. Держава встановлює заходи і форми відповідальності за порушення підприємцями правових норм, що регулюють підприємницьку діяльність.
Культурні засади підприємництва - це прояв правових та етичних критеріїв (норм), що включають наступні відносини: з державою; із суспільством; із споживачами; із службовцями; з партнерами; з конкурентами та іншими суб'єктами. Культура підприємництва означає, що підприємці, створивши власну справу, здійснюють законне підприємництво і одержують доход на законних підставах. Формування культури підприємництва визначається багатьма факторами:
1) цивілізаційне зовнішнє підприємницьке середовище;
2) суспільний, державний і національний менталітет народу; реально діючі правові норми, що встановлюють права, обов'язки та відповідальність підприємців, які захищають їх від агресивного навколишнього середовища; культура самого підприємця.
Культурні засади підприємництва в цілому залежать від формування культури підприємницьких організацій, культури самих підприємців, від підприємницької етики, ділового етикету і багатьох інших елементів. Культура фірми, як правило, визначається внутрішніми факторами:
1) предметом підприємницької діяльності, здійснюваним бізнесом;
2) організацією підприємницької діяльності;
3) мотивацією власника фірми та службовців;
4) рівнем управлінської культури, механізмом взаємин керівників фірми і найманих робітників;
5) наявністю особливого стилю управління, що сприяє досягненню ключових позицій на ринку;
6) наявністю набору чітких, визначених уявлень про цінності, до яких прагне фірма;
7) високою професійною компетентністю керівників фірми, менеджерів та співробітників, можливістю їх подальшого навчання;
8) орієнтацією діяльності фірми па високу ефективність та якість товарів та послуг;
9) ефективно організованим сервісним обслуговуванням споживачів;
10) високою культурою виробництва, упровадження нових технологій, що забезпечують необхідний рівень товарів та послуг; створенням необхідних санітарно-гігієнічних і безпечних умов праці; забезпеченням здорового морального клімату у фірмі. Фірма, що визначається високою культурою, повинна отримати позитивну відповідь на поставлені питання: чи готова фірма до ризиків і нововведень; чи спрямована активність фірми на вирішення головних цілей; чи акцентується увага на якості обслуговування клієнтів; чи орієнтоване стимулювання працівників на кінцеві індивідуальні задачі; чи відбувається прийняття рішень у фірмі децентралізовано; чи віддається перевага груповим формам прийняття рішень; чи залежить діяльність фірми від заздалегідь прийнятих планів; чи супроводжується робота інноваційними процесами; чи реалізується співробітництво між групами, окремими й керівництвом фірми; чи інформовані працівники про цілі фірми; чи мають місце неформальні відносини; чи є фірма синергетичною організацією.
Етика в сфері підприємництва - це складова підприємницької культури, що є однією зі складових культури цивілізованого підприємництва., тому що етика - це навчання і практика поведінки індивідуумів відповідно до ідей про належне, про добро, про ідеали, моральні норми і принципи поведінки. Підприємницька діяльність, як і будь-яка економічна діяльність, включає правові й стичні критерії, норми, правила поведінки, відхилення від яких погрожує негативними наслідками. Підприємницька етика являє собою сукупність ознак поведінки громадян, що здійснюють підприємницьку діяльність у різних сферах економіки, спрямовану на задоволення потреб ринку, конкретних споживачів, суспільства і держави, базується на загальних етичних нормах і правилах поведінки, що склалися у світі, країні, певній сфері діяльності. У зв'язку із загально етичними нормами поведінки громадян етика підприємництва нерозривно пов'язана з такими позитивними принципами, як чесність, совість, авторитет, шляхетність, ввічливість. Діяльність в сфері підприємництва тоді буде цивілізованою, коли вона буде базуватися на загальнолюдських принципах здійснення новаторського, інноваційного, чесного, компетентного, високопрофесійного підприємництва та бізнесу.
Підприємницька етика виявляється в таких категоріях, як вірність даному слову, прийнятому на себе зобов'язанню, моральній відповідальності за невиконання встановлених правовими нормами обов'язків. Щоб опанувати правилами конкретної поведінки потрібно дотримуватися: правил поведінки ділових партнерів; правил поведінки на переговорах; вимог до зовнішнього вигляду, манер ділового одягу, вимог до мови спілкування; культури ведення ділових паперів та інших правил підприємницького етикету, що є складовою частиною підприємницької етики. Етикет в сфері підприємництва являє собою сукупність правил поведінки підприємця, що регулюють його відносини із зовнішнім світом, іншими підприємцями, конкурентами, співробітниками, іншими індивідуумами, з якими підприємець (бізнесмен) контактує не тільки при здійсненні свого бізнесу, але й в будь-якій життєвій ситуації.