Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Махноносов Д.В.ПРАКТИКА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНО....doc
Скачиваний:
36
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
1.87 Mб
Скачать

1.2. Культурні засади аналізу розвитку підприємництва

Культура підприємництва включає в себе систему соціальних норм, установ­лень, духовних цінностей, сукупність відносин людей до природи, між собою і до самої себе; характеризує особливості свідомості і поведінки, діяльності людей, праці, мови, фіксується як спосіб життєдіяльності окремого індивіда, соціальної групи чи всього суспільства в цілому. Культура організації в підприємницькій діяльності - це характер, особливості, стиль функціонування організації, які ви­являються в поведінці і реакціях особистостей та соціальних груп її працівників, в їх судженнях, відносинах, у способах вирішення проблем організації праці і виробництва, в обладнанні і внутрішній естетиці, техніці і технології. Цей стиль є складовою загальної цивілізаційної культури, формою використання організа­цією загальнолюдських культурних надбань. Культура підприємництва - це склад­не ціле, яке включає продукти діяльності, вірування, мистецтво, звички людини, а також діяльність, зумовлену цими звичками. Головне в культурі підприємниц­тва - це активна роль людини та її діяльності, конфігурація засвоєної поведінки людини та її результатів, тісно пов'язаних з духовністю та духом. Тому будь-який матеріальний прогрес не відбудеться без прогресу культурного, духовного, а під­приємницька культура не буде розвиватися без розвитку культурного прогресу.

Підприємницька культура є найбільш фундаментальним способом людського буття, базисом реальності для людини; є діяльністю людей по відтворенню і онов­ленню економічного, політичного і соціального буття, продукт і результат діяль­ності. Підприємницька культура є реплікацією суспільної і родової суті людини, являє собою сукупний досвід людства, що організує людське життя, слугує упо­рядкуванню досвіду і регуляції відносин між людьми. Підприємницька культу­ра - це свідома робота духу по здійсненню того, що оточує людину й асоціюється з діяльністю по удосконаленню людини, природи, суспільства, специфічний спосіб організації і розвитку людської особистості. Культурні засади розвитку підприємництва зводяться до того, що укоріненість підприємництва в культурі здійснюється через творчість і в творчості. Будучи узагальненим людським досвідом, підприємницька культура особистості в кон­тексті творчості дає вихідні смисли через свободу, пропонує форми здійснення людиною її творчих зусиль через підприємницьку діяльність. Підприємницька творчість - це одна з найсуттєвіших ознак підприємницької культури; та чи інша система може бути цивілізованою тільки тоді, коли вона забезпечить культурний прогрес людства, можливості самореалізації особистості, розвиток індивідуаль­ної духовної свободи. Повернення до магістральних шляхів розвитку цивілізації є поворотом до культурного самозабезпечення народу в контексті світових над­бань, людино-творчого злету культури особистості та її праці. Більш прогресив­ним є та політична система, яка відкриє широкі можливості для задоволення людських життєвих потреб, піднесення добробуту, забезпечення рівня і структу­ри споживання матеріальних, соціальних та культурних благ, що найповніше відповідають природі, сутності й призначенню людини. Сутність людини харак­теризується тим, що в її основі лежать загальноцивілізаційні духовні цінності. Головне - створити таку систему дій, на основі яких слід було б надати колектив­ним формам людського життя належної цілераціональності, свідомої передбачу­ваності та досягнення на цьому шляху матеріального добробуту і культу: щодо зростання.

Найважливішою умовою становлення цивілізованого підприємництва в Україні повинно бути як формування демократичного соціально-культурного середови­ща в суспільстві, так і оволодіння вітчизняними підприємцями культури підпри­ємницької праці та цінностями правової культури. Зазначене середовище підпри­ємництва повинно ґрунтуватися не лише на загальнолюдських духовних цінно­стях, але й на досвіді, менталітеті, особливих рисах українського народу - праце­любності, свободі, душевності, щирості, комунікабельності, відкритості.

Сьогодні в Україні настав час виховувати й формувати нову генерацію підприємців, свідомість яких звільнилася від адміністративно-силового примусу, відроджуючи культурні засади цивілізованого підприємництва. Іноді підприємницьку культуру організації ототожнюють з організаційною культурою. Поняття "підприємницька культура" відображає ступінь організаційного упорядкуван­ня процесу виробництва і процесу менеджменту організації і є тільки одним із елементів культури організації. Невід'ємною складовою поняття "підприємниць­ка культура" є оціночні атрибути ("висока", "середня", "низька", "наявна", "відсут­ня"). Недоцільно також ототожнювати феномен культури організацій із корпо­ративною культурою, носіями якої є корпорації - одна з організаційно-правовихформ господарювання в ринковій економіці. Культуру організації формують дві групи елементів: матеріальні і духовно-світоглядні. Матеріальні елементи куль­тури організації відображають культуру виробництва і культуру менеджменту, реальним їх виявом є технологічна культура, культура трудових процесів і куль­тура середовища організації.

Духовно-світоглядні елементи - це комплекс основних особливостей, які відрізняють організацію та її працівників від інших. Досвід організації кристалізується і відпрацьовується під час вирішення співробітниками проблем міцності (внут­рішньої інтеграції) та еластичності (зовнішньої адаптації) організації. Існування духовно-світоглядних елементів перевірене суспільним досвідом, визначають поведінку людей у процесах індивідуальної і групової (колективної) трудової діяль­ності. Культура організації зміцнює внутрішні зв'язки між керівниками і струк­турними підрозділами, сприяє посиленню мотивації праці, забезпечує більш ефек­тивну координацію, ніж формальна система контролю й планування. У струк­турі культури організації можна виокремити рівні, які визначають ступінь її роз­витку в конкретному випадку: рівень поверхневої (символічної) культури, а та­кож вищий рівень (цінності).

Організаційна культура підприємця - це сукупність норм, умов і цінностей, що підтримуються організацією з метою внутрішньої інтеграційна адаптації людини із зовнішній середовищем. Організаційна культура виступає як принцип роботи та умови оцінки діяльності колективу організації. Важливу роль відіграє культура менеджменту, яка оцінюється на загальносистемні показники, найважливішими серед яких є: цілеспрямованість; цілісність; наявність оптимальних технологіч­них, інформаційних, виробничих та інших зв'язків; відкритість; динамізм; праг­нення до розвитку. Рівень культури менеджменту можна оцінити показниками для окремих елементів системи, до яких належать показники дотримання систе­мою та її частинами моральних, юридичних, економічних, організаційних, тех­нічних, естетичних норм.

Моральні норми регулюють поведінку людини у сфері моралі, відносини в суспільстві, в тому числі відносини управління. Юридичні норми, якими керуєть­ся менеджмент, містяться в державно-правових і організаційно-правових актах. Державні органи встановлюють межі управління на кожному рівні, місце органі­зації в системі суспільного виробництва, права й повноваження осіб у різних фор­мах діяльності з управління. Організаційно-правові нормативні акти розробля­ються безпосередньо в організаціях і містять регламенти поведінки менеджменту всередині і поза їх межами. Економічні норми встановлюють значення економіч­них показників, які повинні бути досягнуті в процесі господарської діяльності. До них належать фінансово-кредитні й вартісно-калькуляційні норми, норми рен­табельності й взаємовідносин з бюджетом, норми економічного стимулювання. Організаційні норми стосуються структури організації, складу і порядку діяль­ності окремих підрозділів та осіб, а також їх взаємовідносин і взаємодії, правил внутрішнього розпорядку, послідовності й періодичності виконання різноманіт­них операцій різних видів діяльності тощо. Технічні норми регулюють пропорції між живою та уречевленою працею. Естетичні вимоги та норми поширюються на технічні засоби, пристрої і на зовнішнє середовище працівників менеджменту. Дотримання вимог культури менеджменту у процесі різноманітної діяльності органів та апарату менеджменту дає змогу підвищити рівень організації управлін­ської праці, спростити різні управлінські операції і сам процес менеджменту, поліп­шити умови праці управлінських кадрів, підвищити загальну ефективність органі­зації.

Таким чином, причинами зниження культури в цілому, а також правової культу­ри в підприємництві є наступні: недосконалість законів; відсутність правового виховання; втрата владою авторитету; незнання громадянами законів своєї держави; пониження персональної відповідальності; корупція та інші антиправові заходи; спотворене розуміння підприємницької діяльності; неадекватне тракту­вання термінів "бізнес", "бізнесмен" і відсутність в них культурних засад; недо­статній рівень юридичних знань.

Культурні засади підприємництва - це визначена, сформована сукупність прин­ципів, прийомів, методів здійснення підприємницької діяльності суб'єктами відпо­відно до діючих в країні правових норм (законів, нормативних актів), звичаями діло­вого обороту, етичними і моральними правилами, нормами поведінки при здійсненні цивілізованого підприємництва. Якщо підприємницька діяльність - вільна діяльність дієздатних громадян чи їх об'єднань, то це не означає, що її учасники вільні від невиконання встановлених принципів і методів регулювання підприєм­ницької діяльності. Держава встановлює заходи і форми відповідальності за по­рушення підприємцями правових норм, що регулюють підприємницьку діяльність.

Культурні засади підприємництва - це прояв правових та етичних критеріїв (норм), що включають наступні відносини: з державою; із суспільством; із спожи­вачами; із службовцями; з партнерами; з конкурентами та іншими суб'єктами. Культура підприємництва означає, що підприємці, створивши власну справу, здійснюють законне підприємництво і одержують доход на законних підставах. Формування культури підприємництва визначається багатьма факторами:

1) цивілізаційне зовнішнє підприємницьке середовище;

2) суспільний, державний і націо­нальний менталітет народу; реально діючі правові норми, що встановлюють пра­ва, обов'язки та відповідальність підприємців, які захищають їх від агресивного навколишнього середовища; культура самого підприємця.

Культурні засади підприємництва в цілому залежать від формування культури підприємницьких організацій, культури самих підприємців, від підприємницької етики, ділового етикету і багатьох інших елементів. Культура фірми, як правило, визначається внутрішніми факторами:

1) предметом підприємницької діяльності, здійснюваним бізнесом;

2) організацією підприємницької діяльності;

3) мотивацією власника фірми та службовців;

4) рівнем управлінської культури, механізмом взає­мин керівників фірми і найманих робітників;

5) наявністю особливого стилю управ­ління, що сприяє досягненню ключових позицій на ринку;

6) наявністю набору чітких, визначених уявлень про цінності, до яких прагне фірма;

7) високою професійною компетентністю керівників фірми, менеджерів та співробітників, можливістю їх подальшого навчання;

8) орієнтацією діяльності фірми па високу ефективність та якість товарів та послуг;

9) ефективно організованим сервісним обслуговуванням споживачів;

10) високою культурою виробництва, упровадження нових технологій, що забезпечують необхідний рівень товарів та послуг; створенням необхідних санітарно-гігієнічних і безпечних умов праці; забезпеченням здорового морального клімату у фірмі. Фірма, що визначається високою культурою, повинна отримати позитивну відповідь на поставлені питання: чи готова фірма до ризиків і ново­введень; чи спрямована активність фірми на вирішення головних цілей; чи ак­центується увага на якості обслуговування клієнтів; чи орієнтоване стимулюван­ня працівників на кінцеві індивідуальні задачі; чи відбувається прийняття рішень у фірмі децентралізовано; чи віддається перевага груповим формам прийняття рішень; чи залежить діяльність фірми від заздалегідь прийнятих планів; чи суп­роводжується робота інноваційними процесами; чи реалізується співробітницт­во між групами, окремими й керівництвом фірми; чи інформовані працівники про цілі фірми; чи мають місце неформальні відносини; чи є фірма синергетич­ною організацією.

Етика в сфері підприємництва - це складова підприємницької культури, що є однією зі складових культури цивілізованого підприємництва., тому що етика - це навчання і практика поведінки індивідуумів відповідно до ідей про належне, про добро, про ідеали, моральні норми і принципи поведінки. Підприємницька діяльність, як і будь-яка економічна діяльність, включає правові й стичні критерії, норми, правила поведінки, відхилення від яких погрожує негативними наслідками. Підприємницька етика являє собою сукупність ознак поведінки громадян, що здійснюють підприємницьку діяльність у різних сферах економіки, спрямовану на задоволення потреб ринку, конкретних споживачів, суспільства і держави, базується на загальних етичних нормах і правилах поведінки, що склалися у світі, країні, певній сфері діяльності. У зв'язку із загально етичними нормами поведін­ки громадян етика підприємництва нерозривно пов'язана з такими позитивними принципами, як чесність, совість, авторитет, шляхетність, ввічливість. Діяль­ність в сфері підприємництва тоді буде цивілізованою, коли вона буде базувати­ся на загальнолюдських принципах здійснення новаторського, інноваційного, чес­ного, компетентного, високопрофесійного підприємництва та бізнесу.

Підприємницька етика виявляється в таких категоріях, як вірність даному сло­ву, прийнятому на себе зобов'язанню, моральній відповідальності за невиконан­ня встановлених правовими нормами обов'язків. Щоб опанувати правилами кон­кретної поведінки потрібно дотримуватися: правил поведінки ділових партнерів; правил поведінки на переговорах; вимог до зовнішнього вигляду, манер ділово­го одягу, вимог до мови спілкування; культури ведення ділових паперів та інших правил підприємницького етикету, що є складовою частиною підприємницької етики. Етикет в сфері підприємництва являє собою сукупність правил поведінки підприємця, що регулюють його відносини із зовнішнім світом, іншими підприєм­цями, конкурентами, співробітниками, іншими індивідуумами, з якими підприє­мець (бізнесмен) контактує не тільки при здійсненні свого бізнесу, але й в будь-якій життєвій ситуації.